Ройбуш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ройбуш
Ройбуш
Ройбуш
Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Відділ: Покритонасінні
Клас: Дводольні
Ряд: Бобовоцвіті
Родина: Бобові
Підродина: Метеликові
Триба: Crotalarieae
Рід: Aspalathus
Вид: Ройбуш
Біноміальна назва
Aspalathus linearis
Burm.f., R.Dahlgren (1963)
Синоніми[1]
  • Aspalathus contaminatus
  • Borbonia pinifolia
  • Psoralea linearis
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Aspalathus linearis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aspalathus linearis
EOL logo.svg EOL: 702617
IPNI: 475647-1
ITIS logo.svg ITIS: 506239
Кущі

Рóйбуш[2] — (афр. rooibos, «червоний кущ») чагарник із родини бобових, що росте в Африці, а також напій, отриманий настоюванням листя і шматочків гілочок цього чагарника у гарячій воді.

Опис[ред. | ред. код]

Рослина являє собою кущ із центральним гладким стовбуром, на якому вже біля поверхні землі з'являються однаково сильні гілки, а від них відгалужуються більш тонкі, покриті тонкими, гострими, м'якими, схожими на голки листками довжиною близько 10 мм, які ростуть поодиноко або пучками. Рослина досягає висоти 1—1,5 м. Її латинська назва — Aspalathus linearis, вона належить до родини бобових. Росте на півдні Африки, в горах Седерберг (Cederberg), 300 км від Кейптауна. Ройбуш як рослину описав у 1772 році відомий спеціаліст із Південної Африки, ботанік Карл Петер Тунберг.

Ройбуш здавна використовувався для приготування однойменного напою. Збирати його листя, схоже на голки, яке дає при заварюванні дуже приємний ароматний і цілющий настій, першими здогадались готтентоти койкоїни, корінні мешканці тих місць. Ройбуш став тим, чим в інших регіонах є чай, кава, мате — щоденним тонізуючим безалкогольним напоєм.

Виробництво[ред. | ред. код]

З європейців із ройбушем першими познайомились голландці, пізніше він став відомим практично у всіх частинах світу. Розповсюдження ройбуша в Європі почалося в перші роки XX ст.. Тепер ройбуш вирощується в ПАР у промислових масштабах. Вся долина Седерберг зайнята плантаціями ройбуша. Річне виробницво становить близько 12000 т, з них 6000 т йде на експорт. Половина експортованого об'єму споживається Німеччиною[3]. Робились спроби вирощувати ройбуш у Південній Америці і Австралії, але успіхом вони не увінчалися.

На виробництво йдуть кущі віком 1,5 роки. З кущів зрізаються тонкі гілки, на фабриці вони подрібнюються, після чого проводиться ферментація (аналогічно виробництву чаю) — сировину викладають на горизонтальну поверхню, поливають водою і залишають на декілька годин під сонцем. Після ферментації проводиться швидка сушка (зараз використовуються вакуумні сушильні агрегати), сортування, пастеризація, фасування. Фасується ройбуш як і чай — або розсипом у пакети і коробки, або в одноразові заварочні пакетики.

Приготування напою[ред. | ред. код]

Заварювання[ред. | ред. код]

Коробка з чаєм ройбуш у пакетах та заварений чай із молоком у горняті

Ройбуш заварюється в звичайному заварочному чайнику (порцеляновому, фаянсовому, глиняному). Процес заварювання ройбуша досить простий — його треба залити окропом і витримати не менше п'яти хвилин. Деколи рекомендують для кращої екстракції на час настоювання помістити чайник у гарячу духовку або в мікрохвильову піч, щоб він не холонув або навіть продовжував кипіти — на відміну від чаю, ройбуш нормально переносить кип'ятіння. Дозування сухого ройбуша приблизно відповідає дозуванню чорного чаю — одна-дві чайні ложки на чашку. «Чаїнки» ройбуша дуже щільні, процес екстракції досить тривалий, тому ройбуш цілком можна заварювати декілька разів, причому при повторних заварюваннях напій виходить майже таким, як і при першому.

Еспрессо з ройбуша[ред. | ред. код]

Південноафриканець Карл Преторіус винайшов оригінальний спосіб приготування ройбуша — в кавоварці для еспрессо. Йому вдалось отримати «еспрессо з ройбуша» — напій, зовні схожий на каву еспрессо, з «шапочкою» піни, дуже міцний (міцність збільшується через те, що ройбуш при приготуванні розмелюється, що дає набагато кращу екстракцію), цегельно-червоного кольору з шафрановим відливом. Преторіус запатентував свій винахід, а пізніше з'явилися й інші розробки «кавового» напрямку — червоний капучино, червоний лате, червоний еспресо з льодом.

Склад і властивості[ред. | ред. код]

Плантації ройбуша

Всупереч поширеній думці ні зелений, ні ферментований ройбуш не містить вітаміну C. Ройбуш також не є джерелом значної кількості мікроелементів, за винятком фтору і міді[4]. Так одна чашка ройбуша (3 г сухої заварки) містить:

Дослідження, проведені в Японії, встановили високий вміст у ройбуші антиоксидантів і підтвердили його корисність як допоміжного засобу при лікуванні ряду захворювань. Ройбуш добре втамовує спрагу і тонізує. На відміну від чаю і кави, ройбуш не містить кофеїну, тому він може використовуватись як заміна цих напоїв для людей, яким кофеїн протипоказаний. З цієї ж причини ройбуш може без обмежень вживатись маленькими дітьми. Наявність у складі ройбуша глюкози робить його смак солодкуватим без використання цукру або його замінників. Також ройбуш застосовують в Африці для полегшення колік у новонароджених.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]