Циркуляція атмосфери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Добова зміна вітру в прибережній зоні.

Слово циркуляція (з лат. cdirkulatio) означає круговий рух, кругообертання, круговорот. Тобто, замкнута система, в якій деяка субстанція здійснює кругообіг і переносить з одних районів до інших певні фізичні властивості. Повітря, що оточує земну кулю, безперервно рухається, при цьому малі і великі об'єми його рухаються по найрізноманітніших траєкторіях, утворюючи систему повітряних течій. Усі види повітряних течій, що спостерігаються в атмосфері, в сукупності складають циркуляцію атмосфери.

Циркуля́ція атмосфе́ри — це система замкнутих течій, що проявляються в масштабах значних частин атмосфери Землі. Подібні течії призводять до перенесення повітряних мас і енергії як у широтному, так і в меридіональному напрямках, через що є найважливішим процесом кліматотворення, впливаючи на погоду в будь-якому місці планети. Однак у загальній циркуляції атмосфери, при всій різноманітності її безперервних змін, можна помітити і деякі стійкі особливості, які повторюються з року в рік. Такі особливості найкраще виявляються з допомогою статистичного осереднення, за якого щоденні збурення більш-менш згладжуються. Тому, коли мова йде про найзагальніші властивості загальної циркуляції атмосфери, то здебільшого спираються на багаторічні середні карти. Крім того, на основі баричного закону вітру, додаткову, а іноді і основну інформацію про повітряні течії великого масштабу отримують також з карт багаторічного середнього розподілу тиску.

Систему крупномасштабних повітряних течій над Земною кулею називають загальною циркуляцією атмосфери. Ця система доступна вивченню з допомогою щоденних синоптичних карт, а також знаходить відображення на середніх, в тому числі багаторічних, картах і розрізах полів тиску та вітру. Перегляд щоденних синоптичних карт дозволяє побачити, що кожний даний момент розподіл течій загальної циркуляції атмосфери над великими площами землі, та й взагалі над усією Земною кулею поступово змінюється. Це відбувається тому, що на фоні великомасштабних циркуляційних систем простежуються циркуляційні системи меншого як часового, так і просторового масштабів. Їх називають збуреннями основної течії чи просто збуреннями. Циркуляції повітря у збуреннях та основний потік, накладаючись один на одного, утворюють загальну течію атмосфери.

Основна причина циркуляції атмосфери — нерівномірність розподілу сонячної енергії на поверхні планети, внаслідок чого різні ділянки ґрунту і повітря мають різну температуру і, відповідно, різний атмосферний тиск, що приводить до утворення баричного градієнту. Крім сонячного світла, на рух повітря впливає обертання Землі навколо своєї осі і неоднорідність її поверхні, що викликає тертя повітря об поверхню та відхилення повітряних течій.

Повітряні течії за своїми масштабами змінюються від десятків і сотень метрів (такі рухи створюють місцеві вітри) до сотень і тисяч кілометрів, приводячи до формування глобальних вітрів, саме глобальні течії роблять головний внесок до циркуляції земної атмосфери. За часом течії можуть тривати від хвилин або годин (місцеві вітри), до тижнів і місяців, або тривати постійно. У тропосфері відбуваються переважно велокомасштабні переноси повітря. Глобальними елементами атмосферної циркуляції є циркуляційні комірки.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Антонов В. С. Основи глобальних атмосферних процесів. Ч. 2. Основні синоптичні об'єкти та загальна циркуляція атмосфери: Конспект лекції з дисципліни «Метеорологія і кліматологія»(для студентів спеціальності 01.18 — Географія). — Чернівці: Рута, 1995. — 110 с.