Седрик Віллані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Седрик Віллані
фр. Cédric Villani
Cedric Villani at his office 2015 n3.jpg
Народився 5 жовтня 1973(1973-10-05)[1][2][3] (44 роки)
Брив-ла-Гаярд[4][3][5]
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Місце проживання
Діяльність математик, професор університету, політик
Alma mater Вища нормальна школа, Університет Париж IX і ліцей Людовика Великого
Науковий ступінь agrégation de mathématiques[d], Габілітація (2000) і доктор філософії[d][6] (1998)
Науковий керівник П'єр-Луї Ліон
Володіє мовами англійська і французька[7]
Заклад Claude Bernard University Lyon 1[d]
Членство Французька академія наук, SAM High Level Group[d], French-American Foundation[d], Папська академія наук, Q18611041?, Інститут університетів Франції[d], Європейська академія і Scientific Council of Wikimedia France[d]
Magnum opus Birth of a Theorem[d]
Посада депутат Національної асамблеї Франції
Партія Вперед, республіко!
Батько Patrice Villani[d]
Мати Jacqueline Villani[d]
Нагороди
Сторінка в Інтернеті cedricvillani.org

Седрик Віллані (фр. Cédric Villani) (нар. 5 жовтня 1973(19731005) Брив-ла-Гаярд, Франція) — французький математик, лауреат премії Філдса 2010 року. Працює в галузі рівнянь з частинними похідними та математичної фізики.

Біографія[ред. | ред. код]

Віллані навчався в Вищій нормальній школі в 1992—1996 роках. 1998 року захистив докторську дисертацію в університеті Париж-Дофін під науковим керівництвом П'єр-Луї Ліона. У 2000 році стає професором École Normale Supérieure de Lyon, у 2009 — директором паризького інституту Анрі Пуанкаре.[8][9]

Наукова праця[ред. | ред. код]

Наукова робота Віллані зосереджена на теорії рівнянь з частинними похідними та їх використанні в статистичній механіці, в першу чергу в рівнянні Больцмана. Разом із Клеманом Муо він також працював з нелінійним загасанням Ландау.[10] Інші наукові роботи стосуються теорії оптимального транспортування та її застосування в диференційній геометрії.

Філдсівську премію одержав за роботу над загасанням Ландау та рівнянням Больцмана.[9]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Доробок[ред. | ред. код]

  • Mathematical Topics in collisional kinetic theory. In: Denis Serre, Susan Friedlander (Herausgeber): Handbook of mathematical fluid dynamics. Band 1, Elsevier 2002.
  • Topics in Optimal Transportation. American Mathematical Society 2003.
  • Optimal transport, old and new (= Grundlehren der mathematischen Wissenschaften Band 338). Springer Verlag, Berlin/Heidelberg 2009, ISBN 978-3-540-71049-3.
  • Optimal transportation, dissipative partial differential equations and functional inequalities (Lecture notes in Mathematics, Band 1813). Springer Verlag, 2002 (Caffarelli, Salsa Herausgeber).
  • Limites hydrodynamiques de l’équation de Boltzmann (d'après C. Bardos, F. Golse, C. D. Levermore, P.-L. Lions, N. Masmoudi, L. Saint-Raymond), Séminaire Bourbaki Nr. 893, Juni 2001, Astérisque Band 282, 2002.
  • mit G. Toscani: Sharp entropy dissipation bounds and explicit rate of trend to equilibrium for the spatially homogeneous Boltzmann equation, Commun. Math. Phys., Band 203, 1999, S. 667–706
  • mit G. Toscani: On the trend to equilibrium for some dissipative systems with slowly increasing a priori bounds, J. Stat. Phys., Band 98, 2000, S. 1279–1309
  • A review of mathematical topics in collisional kinetic theory. In: Handbook of mathematical fluid dynamics, North-Holland, Band 1, 2002, S. 71–305.
  • Cercignani’s conjecture is sometimes true and always almost true, Commun. Math. Phys., Band 234, 2003, S. 455–490
  • mit Laurent Desvillettes: On the trend to global equilibrium for spatially inhomogeneous kinetic systems: The Boltzmann equation, Inventiones Mathematicae, Band 159, 2005, S. 245–316
  • Mathematics of granular materials. In: J. Statistical Physics. Band 124, 2006, S. 781–822.
  • Hypocoercivity, Memoirs American Mathematical Society, Band 202, 2009.
  • mit C. Mouhot: On Landau damping, Acta Mathematica, Band 207, 2011, S. 29–201, Arxiv
  • Das lebendige Theorem, S. Fischer, Frankfurt am Main 2013, ISBN 978-3-10-086007-1 (original: Théorème vivant, Bernard Grasset, Paris 2012). Review von Jacques Hurtubise, Notices AMS, 2014, Nr.2, pdf
  • Les Coulisses de la création, Flammarion, Paris 2015 (mit Komponist und Pianist Karol Beffa)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #13389701X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/1715959/Cedric-Villani
  3. а б http://www.astrotheme.com/astrology/C%C3%A9dric_Villani
  4. http://www.astrotheme.com/celebrities/sun/ascendant/6/1.htm
  5. https://plus.google.com/+WillieWong/posts/8HnSZU7nNsY
  6. Університетська система документації
  7. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  8. Mathematics Genealogy Project - Cédric Villani.
  9. а б Fields Medal – Cédric Villani.
  10. On Landau damping
  11. The European Mathematical Society (en). Архів оригіналу за 2012-05-08.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  12. Математичний інститут Тулузи (fr). Архів оригіналу за 2012-05-08.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  13. International Association of Mathematical Physics (en). Архів оригіналу за 2012-05-08.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  14. Международный математический конгресс (en). Архів оригіналу за 2010-09-02.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  15. Cédric Villani, new member of the French Academy of Science Accessed on line 20 May 2015.
  16. Josiah Willard Gibbs Lectures – No. 86, January 2013, San Diego, CA; Cédric Villani Accessed on line 20 May 2015.

Посилання[ред. | ред. код]