Військовий комітет НАТО

Голова військового комітету НАТО генерл Кнуд Бартельс

Військовий комітет, (ВК) - головний військовий і найстаріший постійний орган НАТО після Північноатлантичної ради — обидва вони були сформовані через кілька місяців після створення Північноатлантичного союзу. Це основний орган, який консультує цивільні органи НАТО з військових питань.

Перш ніж будуть санкціоновані будь-які військові дії, проводяться консультації з Військовим комітетом, в силу чого він є найважливішою сполучною ланкою між процесом прийняття політичних рішень і військовою структурою НАТО. Він також дає керівні вказівки двом стратегічним командувачам Альянсу та сприяє розробці загальної стратегічної політики і концепцій Північноатлантичного союзу. У зв'язку з цим він щороку готує аналіз військової потужності держав і регіонів, що становлять загрозу інтересам НАТО. Часто проводяться засідання Комітету на рівні військових представників, а три рази на рік - на рівні начальників генеральних штабів (НГШ).

Обов'язки голови покладені на голову Військового комітету, який призначається на три роки.

Функці і обов’язки

Рекомендації з військових питань

• Надавати Північноатлантичній раді вироблені на основі консенсусу рекомендації по військовій політиці та стратегії;
• Керувати стратегічними командуваннями НАТО;
• Надання рекомендацій керівним політичним органам НАТО по заходам, необхідним для забезпечення спільної оборони зони відповідальності НАТО і для реалізації рішень, пов'язаних з операціями і місіями НАТО;
• Надання консультацій, в установленому порядку, Північноатлантичній раді з питань санкціонування військових дій;

Таким чином, Військовий комітет є невід'ємною частиною процесу прийняття рішень в Альянсі.

Стратегічне керівництво

Військовий комітет також грає ключову роль в розробці військової політики і доктрини НАТО в рамках дискусій у Північноатлантичній раді, Групі ядерного планування та інших керівних органах. У його обов'язки також входить перекладення політичних рішень і керівних вказівок на мову військових директив.

Під час криз, напруження або війни, а також у зв'язку з проведеними НАТО військових операцій, наприклад, в Афганістані та Косово, комітет консультує Північноатлантичну раду з питань воєнної обстановки та її наслідків, а також надає рекомендації щодо застосування військової сили, виконанню планів дій в особливою обстановці і розробці необхідних правил застосування сили.

Представники у складі Комітету

До складу Військового комітету входять старші офіцери (як правило, в званні генерал-лейтенанта або віце-адмірала) з держав-членів НАТО, які служать в якості військових представників у НАТО, представляючи начальників генеральних штабів своїх країн. Комітет володіє величезним об'ємом спеціальних знань і досвідом, які допомагають розробляти військову політику, стратегії та плани для всього Альянсу.

Військові представники виступають від імені своїх держав і висловлюють їх інтереси, залишаючись при цьому відкритими для ведення переговорів і дискусій з метою досягнення консенсусу в НАТО.

Ісландія, яка не має збройних сил, представлена ​​цивільною особою.

Обов'язки головуючого покладені на голову Військового комітету, який є головним військовим посадовцем НАТО. Він керує повсякденною роботою Військового Комітету. Він також є офіційним представником ВК і, таким чином, старшим військовим представником Альянсу з усіх військових питань.

Робочі механізми комітету

Як мінімум один раз на тиждень проводяться офіційні або неформальні засідання Військового комітету, на яких обговорюються військові питання і приймаються рішення про подальші дії. Ці засідання проводяться безпосередньо після засідань Північноатлантичної ради, з тим, щоб Комітет міг швидко реагувати на рішення Ради.

На практиці засідання можуть скликатися в міру необхідності, і зазвичай наради Північноатлантичної ради та Військового комітету проводяться значно частіше одного разу на тиждень. У зв'язку з роллю Північноатлантичного союзу, зокрема, в Афганістані, Косово, на Середземному морі і біля берегів Африканського Рогу, а також його допоміжною роллю в Іраку, зросла необхідність проводити набагато частіше засідання Північноатлантичної ради та Військового комітету для обговорення оперативних питань. Міжнародний військовий штаб (МВШ), що виконує фактично обов'язки виконавчого органу Військового комітету, надає підтримку в його роботі. МВШ відповідає за:

• Проведення аналізу, досліджень та підготовку інших документів з військових питань НАТО;
• Забезпечення виконання військовими органами НАТО рішень і політики у військовій сфері.

Засідання на високому рівні

Як політичні органи, відповідальні за прийняття рішень, Військовий комітет також проводить регулярні засідання на найвищому рівні - на рівні начальників генеральних штабів (НГШ). Засідання на цьому рівні зазвичай проводяться три рази на рік: два - в Брюсселі, а одне на ротаційній основі в одній з країн НАТО як неформальна конференція Військового комітету.

Співпраця з партнерами

В рамках Ради євроатлантичного партнерства та програми Партнерство заради миру Військовий комітет проводить регулярні засідання з країнами-партнерами на рівні національних військових представників (один раз на місяць) і на рівні начальників генеральних штабів (два рази на рік) для обговорення питань військової співпраці. Військовий комітет також проводить засідання в різних форматах в рамках Ради Росія-НАТО, Комісії Україна-НАТО, Комісії НАТО-Грузія, а також з начальниками генеральних штабів семи країн Середземноморського діалогу.

Голови Військового комітету з дня створення ВК

1. Генерал армії Омар Н. Бредлі (з 1949 по 1951 роки);
2. Генерал-лейтенант Етін Баель (з 1951 по 1952 роки);
3. Генерал-лейтенант Чарльз Фоулкс (з 1952 по 1953 роки);
4. Адмірал Е.Джі.С. Кусгард (з 1953 по 1954 роки);
5. Генерал Августин Гуаллам (з 1954 по 1955 роки);
6. Генерал Стіліанос Палліс (з 1955 по 1956 роки);
7. Генерал Джузеппе Манчінеллі (з 1956 по 1957 роки);
8. Генерал Гассельман (з 1957 по 1958 роки);
9. Генерал Бьярне Оен (з 1958 по 1959 роки);
10. Генерал Белеза Феррас (з 1959 по 1960 роки);
11. Генерал Русту Ерделхум (1960 рік);
12. Адмірал Ерл Манбутен (з 1960 по 1951 роки);
13. Генерал Ліман Л. Лемнітцер (з 1961 по 1962 роки);
14. Генерал С.П. де Комонт (з 1962 по 1963 роки);
15. Генерал Адольф Геусінгер (з 1963 по 1964 роки);
16. Генерал С.П. де Комонт (з 1964 по 1968 роки);
17. Адмірал Найджел Хендерсон (з 1968 по 1971 роки);
18. Генерал Йоханес Стейнхоф (з 1971 по 1974 роки);
19. Адмірал Пітер Хіл-Нортон (з 1974 по 1977 роки);
20. Генерал Герман Ф. Зейнер-Гандерсон (з 1977 по 1980 роки);
21. Адмірал Роберт Г. Фолс (з 1980 по 1983 роки);
22. Генерал Корнеліус Де Жагер (з 1983 по 1986 роки);
23. Генерал Вольфганг Альтенбург (з 1986 по 1989 роки);
24. Генерал Віглейк Ейде (з 1989 по 1993 роки);
25. Маршал Річард Вінсент (з 1993 по 1996 роки);
26. Генерал Клаус Науман (з 1996 по 1999 роки);
27. Адмірал Джуліо Вентуроні (з 1999 по 2002 роки);
28. Генерал Гарольд Кужат (з 2002 по 2005 роки);
29. Генерал Реймонд Генаут (з 2005 по 2008 роки);
30. Адмірал Джіамполо Ді Паола (з 2008 по 2011 роки);
31. Генерал Кнуд Бартельс (з 2011 року);

Посилання

http://www.nato.int/cps/ru/SID-964E335F-F161D1BB/natolive/topics_49633.htm