Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Munitions Safety Information Analysis Center
Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів
MSIAC.gif
Абревіатура MSIAC
Засновано 1991[1]
Тип Проект
Штаб-квартира Брюссель, Бельгія
Координати 50°52′34″ пн. ш. 4°25′19″ сх. д. / 50.8761999999999972° пн. ш. 4.42201000000000022° сх. д. / 50.8761999999999972; 4.42201000000000022Координати: 50°52′34″ пн. ш. 4°25′19″ сх. д. / 50.8761999999999972° пн. ш. 4.42201000000000022° сх. д. / 50.8761999999999972; 4.42201000000000022
Членство 13 країн
Офіційні мови англійська, французька
Голова керівного комітету Уэйд Эванс
Керівник проекту Майкл Шарп
Веб-сайт msiac.nato.int

Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів (англ. Munitions Safety Information Analysis Center, MSIAC) — проект, який фінансується безпосередньо країнами-учасницями Північноатлантичного альянсу. Членами проекту є 12 країн (в тому числі й ті, що не входять до Альянсу): Австралія, Бельгія, Канада, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція, Велика Британія і Сполучені Штати Америки.

Історія[ред.ред. код]

26 травня 1988 року країни-учасниці Північноатлантичного альянсу (Франція, Нідерланди, Норвегія, Велика Британія і Сполучені Штати Америки) підписали «Меморандум про взаєморозуміння щодо нечутливих боєприпасів»[2] і вирішили створити пілотний прект NIMIC (Центр з тестування нечутливих боєприпасів), головне призначення якого — надання допомоги національним і міжнародним програмам з розробки нечутливих боєприпасів. Початкова команда спочатку складалася з керівника проекту і п'яти технічних фахівців.

В кінці 1989 року до проекту приєдналася Канада.

Після перших успішних двох років роботи проект переїхав до штаб-квартири НАТО у Брюсселі. У 1994 році Іспанія та Австралія вирішили долучитися і увійшли до проекту[3]. Наступного року ряди поповнили й Португалія та Італія, але у 1998 році Португалія вирішила залишити проект через складність у фінансуванні. У 1999 році до проекту приєдналася також Данія, але з тих самих причин, що й Португалія, у 2004 році вийшла з проекту.

Навесні 2003 року пілотний проект успішно перейшов в офіційний, діставши назву MSIAC — Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів. Але почав функціонувати тільки з 15 грудня 2004 року. У наступному році до проекту долучилася Німеччина.

Пізніше до членів проекту також приєдналися Фінляндія та Швеція. І останнє розширення відбулося в 2013 році, коли приєдналася 13-а країна-член проекту — Бельгія.

Структура[ред.ред. код]

Управління MSIAC складається з керівного комітету, національного координатора (керівник проекту) і центру аналізу даних.

Керівний комітет обирається представниками від кожної країни-члена проекту шляхом голосування. Цей орган відповідає за реалізацію підписаного у 1988 році «Меморандуму про взаєморозуміння», який є базовим для MSIAC і всієї політики проекту.

Завдання[ред.ред. код]

Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів (MSIAC) надає технічні консультаційні послуги країнам-членам проекту, насамперед в тих областях, які безпосередньо пов'язані з безпекою боєприпасів. Наприклад:

У цих областях MSIAC виконує такі функції:

  • розробляє внутрішню базу технічної інформації;
  • надає технічні консультації;
  • консультує державні і промислові установи країн-членів проекту;
  • організовує технічні лекції[4];
  • розробляє і розповсюджує програмні засоби[5][6] .

Список посадових осіб[ред.ред. код]

Голови Керівного комітету
Ім'я Країна походження Роки повноваження
1 Рон Дерр США США 19911998
2 Ентоні Меліта США США 19982005
3 Джекі Кінг Австралія Австралія 20052008
4 Джеррі Уорд США США 20092011
5 Уейд Еванс Австралія Австралія 2011—по цей час
Керівники проекту
Ім'я Країна походження Роки повноваження
1 Генрі Хедж США США 19891989
2 Джордж Старкен США США 19891989
3 Едвард Догерті США США 19901991
4 Марк Дефорно Франція Франція 19921995
5 Мішель Зевенін Франція Франція 19951998
6 Пітер Лі Велика Британія Велика Британія 19982002
7 Патрік Туз Франція Франція 20022010
8 Роджер Свансон США США 20102013
9 Майкл Шарп Велика Британія Велика Британія 2013—по цей час

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1] MSIAC homepage
  2. PNIMIC Newsletter 1989, 1, Johns Hopkins University Laurel Maryland, USA
  3. [2] CNAD Ammunition Safety Group (AC/326)Homepage
  4. [3] MSIAC Newsletter 2 2008
  5. E.-C. Koch, EMC 3.8 — Energetic Materials Compendium — A Tool for Research, Development and Design, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, V-1.
  6. E. Lapébie, F. Grannec, P.-F. Péron, Modelling of Warhaed Response to Projectile Impact with TEMPER Software, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, P-116.

Джерела[ред.ред. код]

  • PNIMIC Newsletter 1989, 1, Johns Hopkins University Laurel Maryland, États-Unis
  • PNIMIC Newsletter 1989, 3, Johns Hopkins University Laurel Maryland, États-Unis
  • E.-C. Koch, EMC 3.8 — Energetic Materials Compendium — A Tool for Research, Development and Design, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, V-1.
  • E. Lapébie, F. Grannec, P.-F. Péron, Modelling of Warhead Response to Projectile Impact with TEMPER Software, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, P-116.