Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Munitions Safety Information Analysis Center
Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів
MSIAC.gif
Абревіатура MSIAC
Заснування 1991[1]
Тип Проект
Штаб-квартира Брюссель, Бельгія
Членство 13 країн
Офіційні мови англійська, французька
Голова керівного комітету Уэйд Эванс
Керівник проекту Майкл Шарп

Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів (англ. Munitions Safety Information Analysis Center, MSIAC) — проект, який фінансується безпосередньо країнами-учасницями Північноатлантичного альянсу. Членами проекту є 12 країн (в тому числі й ті, що не входять до Альянсу): Австралія, Бельгія, Канада, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція, Велика Британія і Сполучені Штати Америки.

Історія[ред.ред. код]

26 травня 1988 року країни-учасниці Північноатлантичного альянсу (Франція, Нідерланди, Норвегія, Велика Британія і Сполучені Штати Америки) підписали «Меморандум про взаєморозуміння щодо нечутливих боєприпасів»[2] і вирішили створити пілотний прект NIMIC (Центр з тестування нечутливих боєприпасів), головне призначення якого — надання допомоги національним і міжнародним програмам з розробки нечутливих боєприпасів. Початкова команда спочатку складалася з керівника проекту і п'яти технічних фахівців.

В кінці 1989 року до проекту приєдналася Канада.

Після перших успішних двох років роботи проект переїхав до штаб-квартири НАТО у Брюсселі. У 1994 році Іспанія та Австралія вирішили долучитися і увійшли до проекту[3]. Наступного року ряди поповнили й Португалія та Італія, але у 1998 році Португалія вирішила залишити проект через складність у фінансуванні. У 1999 році до проекту приєдналася також Данія, але з тих самих причин, що й Португалія, у 2004 році вийшла з проекту.

Навесні 2003 року пілотний проект успішно перешов в офійний, отримавши назву MSIAC — Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів. Але почав функціонувати тільки з 15 грудня 2004 року. У наступному році до проекту долучилася Німеччина.

Пізніше до членів проекту також приєдналися Фінляндія та Швеція. І останнє розширення відбулося в 2013 році, коли приєдналася 13-а країна-член проекту — Бельгія.

Структура[ред.ред. код]

Управління MSIAC складається з керівного комітету, національного координатора (керівник проекту) і центру аналізу даних.

Керівний комітет обирається представниками від кожної країни-члена проекту шляхом голосування. Цей орган відповідає за реалізацію підписаного у 1988 році «Меморандуму про взаєморозуміння», який є базовим для MSIAC і всієї політики проекту.

Завдання[ред.ред. код]

Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів (MSIAC) надає технічні консультаційні послуги країнам-членам проекту, насамперед в тих областях, які безпосередньо пов'язані з безпекою боєприпасів. Наприклад:

У цих областях MSIAC виконує наступні функції:

  • розробляє внутрішню базу технічної інформації;
  • надає технічні консультації;
  • консультує державні і промислові установи країн-членів проекту;
  • організовує технічні лекції[4];
  • розробляє і розповсюджує програмні засоби[5][6] .

Список посадових осіб[ред.ред. код]

Голови Керівного комітету
Ім'я Країна походження Роки повноваження
1 Рон Дерр США США 19911998
2 Ентоні Меліта США США 19982005
3 Джекі Кінг Австралія Австралія 20052008
4 Джеррі Уорд США США 20092011
5 Уейд Еванс Австралія Австралія 2011—по цей час
Керівники проекту
Ім'я Країна походження Роки повноваження
1 Генрі Хедж США США 19891989
2 Джордж Старкен США США 19891989
3 Едвард Догерті США США 19901991
4 Марк Дефорно Франція Франція 19921995
5 Мішель Зевенін Франція Франція 19951998
6 Пітер Лі Велика Британія Велика Британія 19982002
7 Патрік Туз Франція Франція 20022010
8 Роджер Свансон США США 20102013
9 Майкл Шарп Велика Британія Велика Британія 2013—по цей час

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1] MSIAC homepage
  2. PNIMIC Newsletter 1989, 1, Johns Hopkins University Laurel Maryland, USA
  3. [2] CNAD Ammunition Safety Group (AC/326)Homepage
  4. [3] MSIAC Newsletter 2 2008
  5. E.-C. Koch, EMC 3.8 — Energetic Materials Compendium — A Tool for Research, Development and Design, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, V-1.
  6. E. Lapébie, F. Grannec, P.-F. Péron, Modelling of Warhaed Response to Projectile Impact with TEMPER Software, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, P-116.

Джерела[ред.ред. код]

  • PNIMIC Newsletter 1989, 1, Johns Hopkins University Laurel Maryland, États-Unis
  • PNIMIC Newsletter 1989, 3, Johns Hopkins University Laurel Maryland, États-Unis
  • E.-C. Koch, EMC 3.8 — Energetic Materials Compendium — A Tool for Research, Development and Design, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, V-1.
  • E. Lapébie, F. Grannec, P.-F. Péron, Modelling of Warhead Response to Projectile Impact with TEMPER Software, 40th International Annual Conference of ICT, 23-26 June, 2009, Karlsruhe, Germany, P-116.