Операція «Іглс самміт»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Операція «Іглс самміт»
Війна в Афганістані
QRL Helmand 2.JPG
Британські війська з Королівських лансьєрів полку королеви, що забезпечували безпеку конвою
Дата: 27 серпня — 5 вересня 2008
Місце: Провінції Кандагар і Гільменд (Афганістан)
Результат: Перемога коаліції
Сторони
Коаліція:
Велика Британія Велика Британія,
Афганістан Афганська національна армія,
Канада Канада,
США США,
Данія Данія,
Австралія Австралія,
Франція Франція,
Нідерланди Нідерланди
Taliban Талібан
Командувачі
Велика Британія Марк Карлтон-Сміт Невідомо
Військові сили
Британські: 2 000
Інші з МССБ: 1 000
АНА: 1 000
Усього: 5 000
Невідомо
Втрати
Канада: 1 вбитий, 7 поранених[1]
Велика Британія: 2 поранених
АНА: 2 поранених
200 вбитих (за твердженням НАТО)[2]

Операція «Іглс самміт» (англ. Operation Eagle's Summit) — військова операція, проведена Міжнародними силами сприяння безпеці і Афганською національною армією з метою транспортувати 220-тонну турбіну на греблю Каджакі в провінції Гільменд через територію, контрольовану талібами. Операція завершилася успіхом коаліції. В основному в ній брали участь британські війська, і, як стверджувалось, це була одна з найбільших логістичних операцій, проведених британською армією з часів Другої світової війни[3]. Операція отримала свою назву від орла зображеного на емблемі 16-ї повітряно-штурмової бригади[4].

Відновлення греблі Каджакі[ред.ред. код]

Гребля Каджакі забезпечує боротьбу з повенями, гідроенергію та воду для зрошення долини Гільменд

Гідроелектростанцію Каджакі було побудовано в 1953 році завдяки кредиту від Експортно-імпортного банку США[5], з метою забезпечення електроенергією та зрошення провінцій Гільменд і Кандагар. Передбачалося, що вона матиме три турбіни, але було встановлено тількі дві, а після громадянської війни у 2001 році працювала вже тільки одна[6]. У 2004 році Сполучені Штати почали роботу з відновлення потенціалу греблі і доведення її ємкості до 53 мегават. Одну турбіну відремонтували у 2005 році, але відновлення було ускладнено трудністю доставки нових турбін до Каджакі через територію, що контролювалася талібами — це вимагало масштабної військової операції.

Альтернативний маршрут[ред.ред. код]

60 британських офіцерів працювали протягом чотирьох місяців, готуючи операцію[2]. Вони вирішили уникнути найбільш прямого маршруту — траси 611, яка перетинала кілька опорних пунктів Талібану та яка була замінована саморобними вибуховими пристроями повстанців та наземними мінами, що залишилися з часів радянської присутності в Афганістані. Замість цього вони вирішили направити конвой з турбіною через пустелю за маршрутом під кодовою назвою «маршрут Гаррієт», який був складений взводом слідопитів за декілька тижнів до операції. Британці намагалися домовитися про безпечний прохід конвою, в деяких випадках виділяючі грошові суми для місцевих старійшин[7].

Турбіна китайського виробництва була доставлена до аеропорту в Кандагарі в ніч на 27 серпня та була транспортована через першу частину шляху канадськими військовими до місця зустрічі в пустелі, де її передали британським військовим[2]. Турбіна була розбита на сім окремих вантажів, кожен з яких важив близько 30 тонн, і перевозилась на HET-вантажівках.

Основна колона, що складалася зі 100 автомобілів, розтягнулася на більше ніж чотири кілометри й включала 50 БТР Вікінг та бронемашини Шакал і Мастиф. Увесь конвой складався з трьох частин: інженерної групи (9-й парашутний ескадрон Королівських інженерів), командної групи (13-й повітряно-штурмовий полк Королівського корпусу матеріально-технічного забезпечення) і турбінної групи (15-й повітряно-штурмовий ескадрон Королівського корпусу матеріально-технічного забезпечення).

Ударні вертольоти забезпечили прикриття, в той час як авіаційна підтримка надійшла у вигляді американських, французьких та голландських літаків. Інженерні війська надали підтримку шляхом спорудження та укріплення дороги, якою мав пройти конвой[6]. Вертольотні війська з парашутно-десантного полку забезпечували безпеку конвою поперемінним чергуванням на його шляху[3][8]. У той же час підставний конвой, що складався з від 30 до 40 датських автомобілів, рухався уздовж шосе 611, у супроводі 1-го батальйону парашутно-десантного полку, щоб відволікти увагу талібів від «маршруту Гаррієт»[3].

На останній ділянці маршруту основний конвой був змушений повернутися на шосе 611 і проїхати 7 км територією, на якій, як було відомо, були активні близько 200 бойовиків. Завдання зачищення території було дано 388 солдатам Афганської національної армії та 42 їх наставникам з Королівського ірландського полку. Після трьох днів інтенсивного бомбардування артилерією НАТО, в тому числі РСЗВ-ракетами, та літаками коаліції, дорога була зачищена від бойовиків, що дозволило конвою досягти пункту призначення 3 вересня о 2:30[4]. Шлях 180 км зайняв п'ять днів, протягом яких конвой зазнав дуже мало атак і ніхто не постраждав через дії талібів[2]. За період операції британська артилерія випустила 800 105-мм снарядів і 54 ракети[3]. Хоча це неможливо перевірити, британці заявили, що вбили близько 200 бойовиків[2].

Втрати[ред.ред. код]

Один британський солдат був поранений в ДТП в Каджакі та один канадський солдат загинув і ще сім отримали поранення, коли їх автомобіль потрапив на саморобний вибуховий пристрій при поверненні на базу[1][9].

Результат[ред.ред. код]

Операція була названа НАТО значущою перемогою, що сприятиме виграшу «сердець і умів» афганського народу. Бригадир Карлтон-Сміт, командувач спеціальної групи Гільменд, описав операцію як «кінець початку» бойових дій в провінції Гільменд[3]. Британські інженери розраховували, що при найкращому сценарії установка турбін і будівництво придатної розподільчої мережі займе ще два роки[10]. Однак, станом на 2013 рік, третю турбіну так і не вдалося ввести в експлуатацію через збереження небезпечної обстановки в регіоні[11].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Kajaki dam troops return to base. MoD. 2008-09-09. Процитовано 2008-09-10. 
  2. а б в г д Leithead, Alastair (2008-09-03). UK troops in huge turbine mission. BBC. Процитовано 2008-09-04. 
  3. а б в г д Page, Jeremy (2008-09-03). Triumph for British forces in Boy's Own-style Kajaki mission. The Times. Процитовано 2008-09-04. 
  4. а б Judd, Terri (2008-09-03). Operation Eagle's Summit: the inside story of a daring foray into Taliban territory. The Independent. Процитовано 2008-09-04. 
  5. Damming Afghanistan: Modernization in a Buffer State, Nick Cullather, Journal of American History, Volume 89, Issue 2, Pp. 512–537.
  6. а б Yon, Michael (Sep 2008). Where Eagles Dare. Процитовано 2008-09-07. 
  7. Firefights cleared way for Afghan turbine convoy. ABC News (Australia). 2008-09-03. Процитовано 2008-09-04. 
  8. British troops complete operation to deliver vital power turbine. MoD. 2008-09-02. Процитовано 2008-09-04. 
  9. Sergeant Prescott Shipway. Globalnews.ca. Процитовано 2014-08-05. 
  10. Baker, Luke (2008-09-03). Kajaki George's Afghan turbine offers hope and hurdles. Reuters. Процитовано 2008-09-04. 
  11. Kajaki dam: The great white elephant of Afghanistan. The Independent. 2013-01-06.