Утена
Місто
   .jpg) .jpg) .jpg)  .jpg)
Координати 55°30′00″ пн. ш. 25°36′10″ сх. д.H G O
|
Утена або Утяни (лит. Utena, пол. Uciana, біл. Уцяны) — місто на північному сході Литви, адміністративний центр Утенського повіту й Утенського району.
В місті розташовані: Утенська церква Вознесіння Христового (побудована 1884; поруч — старе кладовище), невелика православна Утенська церква Вознесіння, Утенська стара церква (з 1991), нова Утенська церква Провидіння (освячена 2005), Утенська баптистська церква, Публічна бібліотека А. Утенаса і М. Мішкіні, культурний центр[2] центр допомоги сім’ї та дітям[3], діючий туристичний інформаційний центр, два поштові відділення, Утенський краєзнавчий музей (з 1929). Є водопровідна вежа (пам'ятка історії), пошта (стара пошта, класицизм 19 ст., архітектор Вацловас Рішеліс), Каплиця Діви Марії, Цариці мучеників в пам'ять про партизанів східної Аукштайтії (на пагорбі Канню біля озера Даунішкіс), пам'ятник Йонасу Басанавічюсу (на центральній вулиці міста).
На півночі Утени знаходиться центральна районна лікарня. Влітку в місті, на місцевому імодромі проводяться перегони.
Місто розташоване на шосе Санкт-Петербург — Калінінград, за 103 км на північний схід від Вільнюса. Пивоварене виробництво; виробниче трикотажно-галантерейне об'єднання; м'ясокомбінат.
У 1990 нараховувалось 35,2 тис. мешканців, зараз 33 086 (2005).
Назва міста імовірно походить від гідроніма — первісної назви річки Утенайте, Утенеле (лит. Utenaitė, Utenėlė). Околиці рясніють назвами вод із коренем «uten-»: озера Utenas, Vyžuonaitis і Utenykštis, річка Utenėlė (або «Utenaitė»). Місто також в різні часи називали Утень, Уттен, Вітена та ін.
Через Утену протікають Крашуона та її притока Вієша. Крашуона в центрі міста змінює назву на Вижуона від місця злиття з Вижуонеле, яка витікає з озера Вижуонайтіс. Притоки Вижуони — Утенеле (або Утенайте) і Раше. У Телькші є два озера - Вижуонайтіс і Даунішкіс[4].
1 лютого 1956 в Утені зафіксували рекорд найменшої температури повітря для всієї Литви: -42,9 °C. У червні 1986 в Утені був зафіксований рекордний вітер (40 м/с).
В Утені є міський парк. Стукса — Утенський камінь з чашею (археологічна пам'ятка). Ведільний пагорб (стоїть біля дамби Кловині).
Через Утену пролягають дві магістралі:
- A6
- A14
Заміські дороги:
- KK111
- KK118
- KK208
Утена – одне з найдавніших поселень Литви. Археологічні дослідження підтвердили попередні припущення вчених про те, що стара Утена була приблизно в 3-5 км на південний захід від сучасного міста поблизу Наркунайських курганів. Поселення виникло там ще в II тис. до н.е. На думку К. Буги, через Утену проходила південна межа території, населеної племенем селі[5].
Згідно з легендарною версією литовського літопису (Хроніка Биховца), Утену заснував литовський князь Утеніс, на честь якого і назване місто. Згідно з хронікою М. Стрийковського, місто заснував Утеніс, син великого князя Литовського і Жемайтського, князя Новогрудського Куковійта[6]. Після смерті батька в 1221 біля річки Швянтої Утеніс спорудив пам'ятник (ідол), довкола якого виріс ліс, названий на честь Куковайтіса.
У письмових джерелах Утена згадується з 1261, коли король Міндовг у листі до Ордену мечоносців передав землі Уттен за надану допомогу. У 13-14 ст. на великому кургані збудовано могутній Утенський замок, поряд з яким розташоване городище. Згідно з літописами 1281 замком правив князь Даумантас, брат якого Нарімантас, помстившись за викрадену дружину, оточив своїм військом Утену. Зазнавши поразки, Даумантас був змушений тікати до Пскова.
Герман з Вартберг писав, що лівонський воєначальник Вільгельм де Вімерсхайм 1373 спустошив землі «Віттена», а в 1375 спустошив землі «Уттена». 30 січня 1433 — 9 лютого 1444 під час війни мечоносці неодноразово тероризували Утенський край, а в серпні замок був зруйнований ворогами, кургани ж втратили своє оборонне значення. Потім поселення було перенесене на теперішнє, економічно більш зручне місце. Перший костел (Утенська церква Вознесіння Христового) побудований у 1416. 1499 Великий князь Литовський Олександр призначив Миколаса Глінського намісником Утени. 1599 Утена отримала торговий привілей. Це призвело до зростання міста. У його центрі створено квадратну ринкову площу. Наприкінці 16 ст. — на початку 17 ст. місто було переплановано за прямокутним стандартним планом. У 1655 місто пережило нашестя російського війська. Під час Північної війни (1700–1721) Утена була зруйнована шведською армією, яка вторглася до Литви. У 18 ст. тут відкрито парафіяльну школу. 1781 її відвідали 20 дітей. Після поділу Речі Посполитої садиба Утена перейшла у приватні руки. У 1812 місто постраждало від наполеонівських військ. На околицях відбувались битви під час повстань 1831 і 1863 років. Розвитку міста перш за все як транспортного вузла сприяло вдале місце розташування. Місто почало відновлюватися, коли у 1836 збудували шосе Санкт-Петербург-Варшава. Це перше шосе в Литві. Ділянка Зарасай-Каунас була побудована в 1830-1836. Були створені кращі умови для торгівлі та зростання міста. Біля шосе 1835–1836 на той час була побудована кінно-поштова станція з житлом і конюшнею, яка була найбільшою установою в Утені. 1854 розпочате будівництво телеграфної лінії Петербург-Варшава через Зарасай і Утену[7], на пошті встановлено телеграфну станцію. 1869 побудована Утенська церква Сергія Радонезького.
У 1879 пожежа знищила три чверті Утени. 1895-1899 через Утену прокладено вузькоколійну залізницю Паневежис–Паставіс[8]
1918 на пошті була створена телефонна станція. У 1915-1918 рр. Утена окупована Німеччиною, потім Совєцьким Союзом, який був витіснений за допомогою німецької армії 1 червня 1919 р.[9]. У 1924 або 1926 Утені надані права міста.
Нинішнє місто виросло на своєму історичному традиційному місці - глибокі долини, що охоплюють озера Даунішкіс і Вижуонайтіс, досягають річки Вижуонас, лісу Скайсташіліс.
У 1954 в Утені створена медична школа. У 1955 відкрита Утенська психіатрична лікарня[10].
Після Другої світової війни на околицях міста діяли литовські партизанські загони.
Розвиток промисловості за совєцьких часів:
- 1960 – завод лабораторних електропечей.
- 1967 – об’єднання виробництва трикотажних та галантерейних виробів Маріте Мельнікайте.
- 1976 – утенський м’ясокомбінат.
- 1980 – молокозавод;
- 1977 – безалкогольний комбінат (виробництво «Pepsicola» та «Fanta»).
- 1980 – трактороремонтний завод;
- 1984 – завод залізобетонних конструкцій.
Тут працював також політехнічний інститут, профтехучилище. 1979 Утенська пошта переїхала зі старої пошти в нове приміщення.
1996 підтверджено нинішній герб Утени — золота підкова, символ щастя.
Торговельний привілей, наданий Утені у 1599, не надавав інших прав самоврядування, місто залишалося центром Утенського повіту. Тільки в 1791 місту було надано магдебурзьке право, але міщани ним не скористалися, бо незабаром уся земля належала царській Росії. Землі Утени належали до Укмергського повіту.
В Першу світову війну Утена стала центром повіту. 1918 більшовики, які окупували місто, заснували свій революційний комітет, але 2 червня 1919 литовська армія |1-й піхотний полк великого литовського князя Гедиміна на чолі з офіцером Казисом Ладигою звільнив місто та заснував міську волость і створив Утенський повіт, який був скасовано лише 1950. Під час окупації СРСР Утена не мала справжнього самоврядування.
1990 була обрана Утенська районна муніципальна рада, а з 1995 місто має статус окремого округу в муніципалітеті.
У 1960 побудований завод лабораторних електропечей, за чотири кілометри від Утени, в Наркунаї. В 1967 р. першу продукцію виготовила трикотажна фабрика, а в 1975 р. після підключення Зарасайського трикотажно-галантерейного підприємства вона стало найбільшим промисловим підприємством міста.
В Литві та за кордоном зараз працюють такі відомі компанії з Утени - ПАТ Švyturys-Utenos, АТ Utenos trikotažas, Utenos meat, АТ Rokiškio sūris.
 | ||||||
| 1823 | 1885[11] | 1897пер. | 1902 | 1923пер. | 1931 | 1939 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 500 | 884 | 3200 | 3188 | 4890 | 5339 | 6276 |
| 1959пер. | 1970пер.[12] | 1976[13][14] | 1979пер. | 1989пер. | 2001пер. | 2006 |
| 7200 | 13 300 | 20 100 | 23 461 | 34 430 | 33 860 | 32 881 |
| 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011пер. | 2014 | 2017 |
| 32 789 | 32 572 | 32 476 | 31 943 | 28 997 | 27 484 | 26 491 |
| 2018 | - | - | - | - | - | - |
| 25 859 | - | - | - | - | - | - |
 | ||||||
Угоди про співпрацю було підписано з шістьма містами:
 |
 |
 |
 |
 |
|
- ↑ а б в https://www.utena.lt/index.php/lt/apie-utenos-rajono-savivaldybe1/tarptautiniai-rysiai
- ↑ Utena kultūros centras
- ↑ Center for Family and Children. Архів оригіналу за 3 листопада 2022. Процитовано 3 листопада 2022.
- ↑ UtenaTarybų Литовська енциклопедія. на 4-му Головна редакція енциклопедій, 1988. С.389
- ↑ Вітаутас Казакявичас. Період консолідації вікінгів і білих племен.//Lietuvos istorija т. II. Балтос ланкос, 2007. С. 379. ISBN987-9955-23-061-8
- ↑ Р.Кулікаускене. Де початок Утени?//Наука і життя, 79-3. ISSN 0134-3165. С.9.
- ↑ Електричний телеграф// Енциклопедія радянської Литви. на 4-му Головна редакція енциклопедій, 1988 р. С.301.
- ↑ Залізниця//Енциклопедія радянської Литви. 1 д. Головна редакція енциклопедій, 1985. С.594
- ↑ Війська німецької інтервенції в Литві//Енциклопедія радянської Литви. на 4-му Головне видання енциклопедій, 1988. С.595
- ↑ Психіатрія. Вільнюс: Vaistų žinios, 2003, стор.30. ISBN 9955-511-21-4.
- ↑ Уцяна. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 5 (Таарджалъ — Яя). СПб, 1885, C. 408
- ↑ Utena. Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija, T. 3 (R — Ž). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1971, 616 psl. (лит.)
- ↑ Utena. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, XI t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1983. T.XI: Šternbergo-Vaisius, 582 psl. (лит.)
- ↑ Utena. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 4 (Simno-Žvorūnė). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1988, 389 psl. (лит.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття з географії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |