Вілкавішкіс
| Вілкавішкіс лит. Vilkaviškis | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 54°39′ пн. ш. 23°02′ сх. д. / 54.650° пн. ш. 23.033° сх. д. | ||||
| Країна | Литва | |||
| Регіон | Маріямпольський повіт | |||
| Столиця для | Вілкавішкіський район, Вовковиський повітd і Q9273471? | |||
| Засновано | 1531 | |||
| Перша згадка | 16 століття | |||
| Статус міста | 1660 | |||
| Площа | 7,53 км² | |||
| Населення | 12 645 (2010) | |||
| · густота | 1695 осіб/км² | |||
| Висота НРМ | 73 м і 55 м | |||
| Телефонний код | (+370) 342 | |||
| Часовий пояс | DAZD | |||
| GeoNames | 593153 | |||
| Поштові індекси | LT-70001 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | vilkaviskis.lt | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Вілкавішкіс Вілкавішкіс (Литва) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Вілкавішкіс у Вікісховищі | ||||
Вілкавішкіс[1][2] (лит. Vilkaviskis; до 1917 року офіційна назва Вилковишки) — місто на південному заході Литви в Маріямпольському повіті; адміністративний центр Вілкавішкіського району. Відоме з XV століття.
Назва[ред. | ред. код]
Назва міста, як воно називалося литовцями або іншими мовами, якими розмовляли нелитовські етнічні групи, що проживали чи живуть у місті чи його околицях, включають: пол. Wyłkowyszki; їд. Вилковишк; нім. Wilkowischken. Інші варіанти написання включають Vilkavishkis і Wilkowyszki[3].
Лінгвіст Александрас Ванагас вважав, що «назва міста є похідною від назви річки Вілкауя, біля якої розташоване місто, з додаванням суфікса «-іскіс». Первісний вигляд назви міста — 'Vilkaujiškis', який пізніше став більш зручним варіантом вимови «Vilkaviškis»[4]
Усна народна творчість береже легенду про те, що річка Вілкауя отримала назву від болотистого лісу, який колись ріс на її берегах, де жило багато вовків[5].
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
У 1670 році король польський і великий князь литовський Ян II Казимир надав місту магдебурзьке право, що стало одним із перших випадків, коли такі привілеї було надано в Литві. Герб міста, швидше за все, був запозичений у родини Паців, оскільки тодішній власник села Кшиштоф Зигмунт Пац був також канцлером Литви[6][7].
Вілкавішкіс залишався в Речі Посполитій до 1795. Під час Першого поділу Польщі він став частиною Королівства Пруссія] (регіон, у якому розташоване місто, був розділений між Прусією і Російською імперією). У цей час місто було включене до Варшавського герцогства та увійшло до Білостоцької області. Після поразки Наполеона Бонапарта у 1815 регіон знову перейшов із рук у руки та став частиною Росії, а потім до Польщі (Сувальська губернія).
Під час Першої світової війни місто було захоплене німцями і утримувалося до 1918, ставши частиною незалежної Литви. Один литовський емігрант з США написав про свої спостереження, коли повернувся до міста в 1919 р.:
Я бачив, що Литва більше спустошена, ніж Бельгія. Німці перетнули Бельгію лише один раз, тоді як Литва була регулярним полем битви для німецьких і російських військ. Її по черзі захоплювали та відвойовували ворогуючі армії. Коли російська армія тікала, вона знищувала будь-яку цінність, так само німецька армія під час відступу несла все за собою, грабувала, палила і нищила все, що не могла взяти. Зокрема, я помітив одне село, де було видно лише кілька дерев. Численні господарські будинки були зруйновані та спалені дотла. Зараз люди живуть у хатах, зроблених частково із соломи, старих дощок та глини. Не тільки війна, але й природа змінила Литву. Річки, такі як Сеймена і Сірвінта, є лише струмками. Коли ми під’їжджали до мого рідного міста Вілкавішкіс, пасажири звернули мою увагу на станцію. Моя фантазія не змогла б уявити грубо побудовану хатину, як ту саму станцію колишніх років, яка була повністю зруйнована армією загарбників[8]
У міжвоєнний період через сусіднє Маріямполе було побудовано залізничну колію, завдяки чому це місто стало обласним центром, замінивши Вілкавішкіс у його традиційній ролі.[6]
Незабаром після початку Другої світової війни контроль над територією перейшов до Совєтів, між 1940 і 1941 рр., на основі пакту Молотова-Ріббентропа. У 1941 нацистська Німеччина напала на Радянський Союз, вторглася в Литву та окупувала місто. У період з червня по вересень 1941 німці разом з литовськими колабораціоністами зруйнували майже всі будинки в місті та вбили понад 3000 людей. Багато чоловіків були розстріляні 28 липня, а жінок і дітей — 24 вересня.
Вілкавішкіс був ареною успішної контратаки німецької танково-гренадерської дивізії «Großdeutschland» восени 1944 р., а після боїв було знято кілька пропагандистських фотографій, на яких помітною була назва міста[9]. Місто було захоплене Червоною армією в серпні 1944 р. Після війни воно було частиною Литовської РСР у межах Совєцького Союзу[6].
Коли Литва відновила свою незалежність у 1991, місто стало центром новоствореного Вілкавішкіського району[7].
У 2020 Вілкавішкіс переміг на виставці квітів у Литві, згідно з голосуванням правління «Pakruojis Manor»[10].
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на південному заході Литви, за 23 км на північний захід від Маріямполе. Залізнична станція.
Населення[ред. | ред. код]
 | ||||||||
| 1798 | 1800 | 1820 | 1827 | 1857 | 1892 | 1897пер. | 1923пер. | 1931 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2077 | 1804 | 2563 | 2889 | 5503 | 7307 | 5788 | 7263 | 7571 |
| 1939 | 1959пер. | 1970пер.[11] | 1976[12][13] | 1979пер. | 1989пер. | 2001пер. | 2011пер. | - |
| 8733 | 5072 | 8452 | 11 300 | 11 836 | 13 829 | 13 283 | 11 547 | - |
 | ||||||||
Архітектура і культура[ред. | ред. код]
- Пам'ятник Йонасу Басанавічюсу споруджено на центральній площі Вілкавішкіса в 1996 (скульптор – Антанас Жукаускас, архітектор – Вітаутас Бальчюнас). Критики оцінили пам'ятник як одну з найуспішніших монументальних робіт цього десятиліття у Литві.
- Вілкавішкіс, Собор Діви Марії;
- Вілкавішкіс, Хрестовоздвиженська церква;
- Пам'ятник В. Кудірці» споруджено на вулиці Саломеї Неріс поблизу муніципалітету. Побудований у 1998. Скульптор той самий, що і пам'ятника Басанавічюсу, - А. Жукаускас. Пам'ятник споруджено на честь 100-річчя смерті В.Кудірки.
Готелі та кемпінги[ред. | ред. код]
- Готель "Шірвінта" - Й. Басанавічюса. 5, Вількавішкіс
- "Pušelė", кемпінг - село Жіргенай (Віштитіс).
- "Вікторія", кемпінг - Чижишкяй (Віштитіс).
Кафе та ресторани[ред. | ред. код]
- Кафе «Пегас».
- Кафе "Du Gaideliai"
- Кафе "Kapčius"
- Кафе "Auxo Ragas"
- Кафе "Luna Rossa"
- Кафе-бар в готелі Ширвінта
Розваги[ред. | ред. код]
Колективи[ред. | ред. код]
- Фольклорний ансамбль "Судувій"
- Фольклорний ансамбль "Ланкупа"
- Народна капела "Вінгіс"
- Жіночий вокальний ансамбль "Свая"
- Ансамбль легкої музики "Гама"
- Поп-гурт "Karklinukės"
- Змішаний камерний хор «Ясень»
- Гурт сатири та гумору «Дагис»
- Гурт сатири та гумору "Дагіукай"
- Дорослий колектив спортивних танців "Ювента"
- Колектив народного танцю "Лелія"
- Естрадний хор "Абетка"
- Оркестр школярів Вількавішкіса
- Ансамбль народної пісні і танцю "Siaustinis"
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Соня Гаскелл — балетмейстер, танцівниця та хореограф.
- Мар'ян Лялевич (1876–1944) — польський архітектор
- Йонас Басанавічюс (1851–1927), діяч литовського національного відродження.
- Леон Камайки (1864–1928), американський власник газети та видавець
- Вінцас Кудірка (1858–1899), автор національного гімну Литви (народився в сусідньому Пежеряї).
Економіка[ред. | ред. код]
Заводи: швейна фабрика.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Литовська Радянська Соціалістична Республіка // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
- ↑ Jewish Gen, ShtetLinks, "VILKOVISHK, Литва"
- ↑ Шаблон:Vanagas 2004
- ↑ Шаблон:Semaška 2005
- ↑ а б в Джозеф Розін, англійська редакція Сари та Мордехая Копфштайн, «Вілковішк (Вілкавіскіс)», [1]
- ↑ а б Про Вілкавішкіса. Архів оригіналу за 21 серпня 2006. Процитовано 9 червня 2011. Проігноровано невідомий параметр
|df=(довідка) - ↑ САУРУСАЙТІС, Пітер П. -h/39888-h.htm Тридцять днів у Литва в 1919 році: розповідь про особистий досвід і спостереження під час подорожі, яка тривала з 30 серпня 1919 року по 16 лютого 1920 року. Project Gutenberg (English). с. 9. Процитовано 14 липня 2022.
- ↑ Spaeter, Helmuth History of the Panzerkorps Großdeutschland Volume 3
- ↑ https://welovelithuania.com/en/the-biggest-summer-event-in-pakruojis-manor / Виставка квітів у селі Литви
- ↑ Vilkaviškis. Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija, T. 3 (R — Ž). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1971, 756 psl. (лит.)
- ↑ Vilkaviškis. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, XII t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1984. T.XII: Vaislapėlis-Žvorūnė, 251 psl. (лит.)
- ↑ Vilkaviškis. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 4 (Simno-Žvorūnė). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1988, 522 psl. (лит.)
| № | Назва | Повіт | Населення | № | Назва | Повіт | Населення | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Вільнюс  Каунас |
1 | Вільнюс | Вільнюський | 542 990 | 11 | Кедайняй | Каунаський | 25 107 |  Клайпеда  Шяуляй |
| 2 | Каунас | Каунаський | 299 466 | 12 | Тельшяй | Тельшяйський | 24 855 | ||
| 3 | Клайпеда | Клайпедський | 155 032 | 13 | Таураге | Тауразький | 24 681 | ||
| 4 | Шяуляй | Шяуляйський | 103 676 | 14 | Укмерге | Вільнюський | 21 981 | ||
| 5 | Паневежис | Паневежиський | 94 399 | 15 | Висагінас | Утенський | 20 028 | ||
| 6 | Алітус | Алітуський | 55 012 | 16 | Кретинга | Клайпедський | 19 999 | ||
| 7 | Мажейкяй | Тельшяйський | 38 120 | 17 | Радвілішкіс | Шяуляйський | 18 882 | ||
| 8 | Маріямполе | Маріямпольський | 37 914 | 18 | Плунге | Тельшяйський | 18 717 | ||
| 9 | Йонава | Каунаський | 28 719 | 19 | Вілкавішкіс | Маріямпольський | 16 707 | ||
| 10 | Утена | Утенський | 27 120 | 20 | Шилуте | Клайпедський | 16 686 | ||
|
|
Це незавершена стаття з географії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |