Укмерге
| Укмерґе лит. Ukmergė, Vilkmergė;
| |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 55°16′ пн. ш. 24°45′ сх. д. / 55.267° пн. ш. 24.750° сх. д.Координати: 55°16′ пн. ш. 24°45′ сх. д. / 55.267° пн. ш. 24.750° сх. д. | |||||
| Країна |
 Литва | ||||
| Регіон | Укмергеський район | ||||
| Столиця для | Vilkamirski Countyd, Вількомирський повіт[1], Укмергський район і Pivonija Eldershipd | ||||
| Засновано | 13 століття | ||||
| Перша згадка | 1225 | ||||
| Площа | 20,45 км² | ||||
| Населення | 28,8 тисячі (2004) | ||||
| Висота НРМ | 64 м | ||||
| Міста-побратими | Сельвесборг, Колоньо-аль-Серіо, Лівани, Ґміна Тарново-Подґурне | ||||
| Часовий пояс | UTC+2 і UTC+3 | ||||
| GeoNames | 593733 | ||||
| OSM | ↑1027570 ·R (Укмергський район) | ||||
| Поштові індекси | LT-20001 | ||||
| Міська влада | |||||
| Вебсайт |
ukmerge.lt ukmerge.lt/go.php/lit/english | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Укмерґе у Вікісховищі | |||||
Укмерґе (лит. Ukmergė, Vilkmergė, біл. Вількамі́р, пол. Wiłkomierz) — місто в Литві. Центр Укмергеського району. Засноване у 13 столітті. До 1917 мало назву Вількомир. Станом на 2004 рік населення міста становило 28,8 тисячі мешканців.
Історія[ред. | ред. код]
З 1795 по 1917 роки було центром Вількомирського повіту Віленської та Ковенської губернії.
Населення[ред. | ред. код]
 | |||||||
| 1825 | 1837 | 1856 | 1860 | 1863 | 1889 | 1897пер. | 1913 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 4143 | 5275 | 6230 | 7309 | 7480 | 16 559 | 13 532 | 16 300 |
| 1923пер. | 1939 | 1959пер. | 1970пер. | 1976[2] | 1979пер. | 1989пер. | 2001пер. |
| 10 604 | 14 000 | 14 900 | 21 600 | 25 800 | 26 601 | 30 410 | 28 759 |
| 2011пер. | 2016 | - | - | - | - | - | - |
| 23 878 | 21 516 | - | - | - | - | - | - |
 | |||||||
Дружба з Кам'янцем-Подільським[ред. | ред. код]
В Україні містом-побратимом Укмерге є Кам'янець-Подільський.
Уперше кам'янчани почули про Укмерге восени 1990. Тоді в Кам'янці-Подільському 7—9 вересня проходило традиційне фольклорно-етнографічне свято «Подільські візерунки». У ньому на запрошення міської ради взяли участь два самодіяльні колективи з Литви: «Пунтукес» із міста Анікщяй (керівник Регіна Будрейкене) та «Дагіліс» з Укмерге (керівник Юрате Мартінкуте). Мотивувалося це запрошення тим, що в Литві проживає багато українців.
Трагічні події, що сталися в ніч із 12 на 13 січня 1991 у столиці Литви, коли війська захопили будинок Вільнюського радіо й телебачення, знайшли відгук і в Кам'янці-Подільському. 16 січня, під час відкриття сесії міської Ради, депутати хвилиною мовчання вшанували пам'ять жертв трагічних подій у Литві (під час штурму будинку Вільнюського радіо й телебачення загинуло, за різними даними, від 14 до 16 чоловік). 17 січня депутати міськради ухвалили заяву щодо подій у Литві. Її було направлено Президентові СРСР Михайлові Горбачову, Головам Верховних Рад (або Президентам) усіх республік.
6—8 вересня 1991 в Кам'янці-Подільському відбулося традиційне свято фольклору, етнографії, гумору й сатири; цього разу під назвою «Подільські вечорниці». У святі взяла участь — уже вдруге — делегація з Укмерге. У Кам'янці-Подільському перебували творчі колективи, а також завідувач відділу культури Укмергеського міськвиконкому Євгенія Войткене. Так зародилася дружба між українським і литовським містами.
Невдовзі стали звичними поїздки кам'янецьких делегацій до Укмерге. Так, у січні 1993 тодішній голова міськвиконкому Михайло Аносов, його заступник Володимир Лобашов, керівник органу приватизації Людмила Шевчук вивчали в Укмерге литовський досвід приватизації. Через півроку Лобашов знову відвідав Укмерге, цього разу з культурною місією: до складу делегації входили завідувач міського відділу культури Володимир Шедловський і дитяча хорова капела «Журавлик» (керівник Іван Нетеча).
Логічним підсумком дружби між містами стала ухвала Кам'янець-Подільського міськвиконкому від 4 листопада 1993, якою, зокрема, вулицю Червоного Козацтва перейменовано на Укмергеську.
2003 у Литві з 10-денним робочим візитом перебував міський голова Кам'янця-Подільського Олександр Мазурчак. Він, зокрема, зустрівся з мером Укмерге, домовився про відновлення співпраці міст.
Уродженці[ред. | ред. код]
- Евалдас Ігнатавічюс (* 1967) — литовський дипломат, посол Литви в Республіці Білорусь (2013—2016)
Література[ред. | ред. код]
- Чого вчать литовці?: Влада // Кам'янець-Подільський вісник. — 2003. — 7 березня. — С. 2.
- Wiłkomierz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 535. (пол.).— S. 535—541. (пол.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Врангель К. К. Вилькомир // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VI. — С. 374–377.
- ↑ Ukmergė. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 4 (Simno-Žvorūnė). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1988, 367 psl. (лит.)
| |||||||||||||
_(1845).png)
|
Це незавершена стаття з географії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |