Географія Литви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Литви

Литовська республікаЛитва — держава в Північній Європі, розташована на східному узбережжі Балтійського моря. Столиця — місто Вільнюс. Литва є членом НАТО і Європейського Союзу .

Загальні відомості[ред.ред. код]

  • Площа: 65 301 км²
  • Населення: 3 440 600 (лютий 2005)
  • Морська лінія: 99 км
  • Довжина з півночі на південь — 276 км; з заходу на схід — 373 км

Литва — найбільша за площею та кількістю населення держава з трьох прибалтійських республік. Кордони Литовської республіки після її проголошення в 1918 неодноразово змінювалися (див. «віленське питання», «клайпедське питання») і у сучасному вигляді були зафіксовані після закінчення другої світової війни і остаточної анексії СРСР в 1945 як адміністративні кордони ЛитРСР. Після фактичного відновлення Литовської республіки в 1988 р. та остаточного виходу з СРСР в 1991 кордони ЛитРСР були збережені.

За розрахунками деяких сучасних географів біля литовського села Пурнушкес (Purnuškės, 26 км на північ від Вільнюса) розташований географічний центр Європи (54°54′ пн. ш., 25°19′ сх. д.).

Етнографічні регіони[ред.ред. код]

Етнографічні регіони Литви

Литва — невелика і майже однорідна країна, проте литовці розрізняють чотири великі етнографічні регіони, що мають деякі відмінності у традиціях, діалектах та ландшафті:

  • Сувальщина (лит: Suvalkija, пол: Suwalszczyzna, біл: Сувалкія) — традиційно заможний регіон на південному заході довкола Маріямполє.

П"ятим регіоном, який сьогодні часто відносять до Жмуді, можна вважати Малу Литву (лит: Mažoji Lietuva, пол: Mała Litwa, біл: Малая Летува) або, як її ще називають, Клайпедський край (лит: Klaipėdos kraštas, пол: Kraj Kłajpedzki)- смугу території на крайньому заході країни, яка разом з містом Клайпеда до 1918 р. була частиною Східної Прусії і входила до складу Німецької імперії.

Найбільші міста Вільнюс і Каунас традиційно не відносять до жодного з регіонів, оскільки ті розташовані на зламі їхніх впливів.

Ландшафт і внутрішні води[ред.ред. код]

Ландшафти Литви: озеро в національному парку «Аукштота»

Литва розташована на відрогах Східноєвропейської рівнини. Її сьогоднішній ландшафт сформувався в останій Льодовиковий період і має рівнинний характер з невисокими моренами. Найвища точка Литви зафіксована на південному сході країни, 23,5 км від Вільнюса (пагорб Юозапіне). Хоч Литва і не є великою країною, але серед її рівниннин вирізняють чотири ландшафтні зони — Середньолитовську і Поморську низини, Жмудську і Віленську рівнини.

Типовими для ландшафту балтійського узбережжя є піщані дюни. Найбільцою природною атракцією тут є Куршська коса (лит: Kuršių Nerija) — піщаний півострів, що простягається на 98 км від містеска Зеленоґрадськ Калінінґрадської області Російської Федерації до литовської Клайпеди, з"єднуючи протокою Балтійське море та Куршську затоку. Ширина коси в найвужчомо місці становить 400 м, а в найширшому — 3,8 км. В 2000 неповторний природний комплекс Куршської коси було занесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

В Литві налічується 2 833 озера, величиною понад один гектар, та велику кількість менших, лісом вкриті 30 % території краю. Більшість озер і лісів розташовані на сході та півдні країни в Аукштоті (відомий національний парк «Аукштота») та Дзукії.

  • Найглибше — Таурагнас (лит: Tauragnas, 61 м).
Ландшафти Литви: піщані дюни на Куршській косі
  • Найдовше — Асвея (лит: Asveja, протяжність 30 км) коло містечка Дубінґяй.

На території Литви є також 758 річок, довжиною більше 10 км. Судноплавними є лише 600 км від загальної довжини рік.

Найбільші ріки Литви:

  • Німан (лит: Nemunas, біл: Нёман) — загальна довжина 917, бере початок на території сусідньої Білоруссі, литвоський відрізок становить 475

Природні ресурси[ред.ред. код]

Литва є доволі бідною на природні ресурси. Країна має досить великі поклади вапняку, глини, кварцового та гіпсового піску, доломітів, що робить можливим виробництво високоякісного цементу для будівельніх потреб. В Литві є також досить потужні джерела мінеральних вод, але країна має незначні запаси енергоносіїв та промислово важливих копалин. Поклади нафти були відкриті в Литві в 1950-х рр., але на сьогодні в експлуатуються лише декілька нафтодобувних станцій на заході країни. За оцінками на шельфі Балтійського моря та в західних чатинах Литви залягають запаси нафти, величина яких дозволяє їх економічну експлуатацію, проте їх розробка забезпечуватиме лише близько 20 % річної потреби країни в нафтопродуктах протягом двадцяти років. Литва також має значний потенціал термальної енергії вздовж балтійського узбережжя, придатний для забезпечення теплом сотень тисяч домогосподарств за прикладом Ісландії. На півдні країни залягають також поклади залізної руди, їхня експлуатація, можливо, спричинить значні проблеми з навколишнім середовищем і її перспектива залежить від здатності Литви залучити іноземні інвестиції і технології.

Земельні ресурси Литви (оцінка 1993):

  • придатні для сільсько-господарського обробітку землі — 35 %
  • землі, що перебувають в постійному обробітку — 12 %
  • землі, що постійно використовуються як пасовища — 7 %
  • землі, зайняті лісами — 31 %
  • інші — 15 %
  • зрошувані землі: 439 км²

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Литви — помірно м"який і змінюється в міру просування в глибину країни — з морського на побережжі до континентального в найсхідніших районах. Середня температура на побережжі — 1,6 °C в січні та 17,8 °C в липні. В Вільнюсі середня температура становить 2,1 °C в січні та 18,1 °C в липні. Річна кількість опадів становить в середньому на побережжі 717 мм і 490 мм в східних частинах країни. Рослинний сезон триває 202 дні в західних частинах та 169 днів в східних частинах країни.

Фото-галерея[ред.ред. код]

Physical map of Lithuania
A cottage hotel in a rural area near Kretinga, a sign of increasingly popular agritourism.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми