Зикурат в Урі
| Зикурат в Урі | |
|---|---|
| |
| 30°57′45″ пн. ш. 46°06′09″ сх. д. / 30.96250000002777725° пн. ш. 46.102500000027774263° сх. д.Координати: 30°57′45″ пн. ш. 46°06′09″ сх. д. / 30.96250000002777725° пн. ш. 46.102500000027774263° сх. д. | |
| Країна |  Ірак[1] |
| Розташування | Ді-Кар |
| Тип | Зикурат |
  Зикурат в Урі Зикурат в Урі (Ірак) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Великий зикурат в Урі, зикурат Етеменнігуру[2] — найкраще збережений храмовий комплекс Стародавнього Межиріччя. Зведений у XXI столітті до н. е. (близько 2047 до н. е.) в місті Ур місцевими царями Ур-Намму і Шульгі, як і святилище Екішнугаль, на честь місячного божества Нанна. Згодом не раз перебудовувався, був значно розширений нововавилонським царем Набонідом.
Історія
Будівництво зикурату вела третя династія Ура, що відновила місцеву державність після нашестя аккадців і гутіїв. Зикурат був покликаний служити не тільки храмом, а й громадською установою, архівом і царським палацом. З його вершини як на долоні можна було споглядати все місто.
Зикурат був 20-метровою цегляною будівлею, яка розташовувалася на платформах різної ширини, з трьома поверхами. Фундамент був складний з сирцевої цегли, зовнішні стіни викладені кам'яними плитами[2].
Вся поверхня будівлі була облицьована цеглою, яка попередньо пройшла обробку бітумом.
Три підйоми на зразок приставних сходів (крута центральна і дві бічні, з'єднані вгорі) вели на перший майданчик, звідки сходи вели в цегляну надбудову, де містилося головне святилище-храм бога місяця Нанна. Верхній майданчик служив також жерцям для спостережень за зірками. Всередині стін, що підтримують платформи, знаходилося безліч кімнат, де жили священики і працівники храму[2].
Надбудова не збереглася.[3] Перший дослідник споруди, Леонард Вуллі, вважав, що ці сходи були в давнину обсаджені деревами, щоби вся споруда нагадувала жителям алювіальної рівнини священну гору[4].
Зикурат в Урі був шанованим зразком для зодчих Стародавнього Межиріччя. Припускають, що або сам зикурат Етеменнігуру, або побудований за його зразком зикурат в Вавилоні були прообразом описаної в Біблії Вавилонської вежі[5].
Сучасний стан
У XX столітті експедиція Леонарда Вуллі з Британського музею очистила зикурат від багатовікових нашарувань, після чого він був частково реконструйований. У дворі зикурату Вуллі відкрив рештки храмового архіву — глиняні таблички з інформацією про торговельні угоди, в яких жерці виступали представниками місячного божества.
На рубежі XXI століття пам'ятник зазнав нових випробувань. Саддам Хуссейн розпорядився відтворити фасади будівлі і монументальні сходи, чим спотворив його вигляд. Поруч з зикуратом розташовані руїни храму Навуходоносора II. Найближче до пам'ятника місто — Насирія.
Примітки
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ а б в Б.Байер, У. Бирштайн и др. История человечества 2002 ISBN 5-17-012785-5
- ↑ Gardner's Art Through the Ages. ISBN 0-495-41058-6. Pages 41-42.
- ↑ ' 'International Dictionary of Historic Places. Taylor & Francis, 1996. Pages 718 = 719.
- ↑ William W. Hallo. Origins: The Ancient Near Eastern Background of Some Modern Western Institutions. Brill Academic Publishers, 1996. Page 279.
Література
- Вуллі Л.: Ур халдеїв
- Mitchell T. C.Biblical Archaeology: Documents from the British Museum. Cambridge University Press, 1988. P. 25.
- Leick G.A Dictionary of Ancient Near Eastern Architecture. ISBN 0-415-00240-0. P. 230.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||