Список царів Шумеру та Аккаду

Список царів Шумеру та Аккаду
шум. 𒉆𒈗, трансліт. nam-lugal, досл. «царювання»
Шумерський список царів, вигравіруваний на призмі Вельда-Бланделла, з транскрипцією.
Жанр	королівський список
Мова	шумерська
Написано	2100―1600 рр. до н. е.
Цей твір у Вікісховищі

Список царів Шумеру та Аккаду (англ. Sumerian King List, оригінальна назва подається як ін від шум. 𒉆𒈗, трансліт. nam-lugal, досл. «царювання»)  ― збірна назва для ряду клинописних документів, створених у першій половині 2 тисячоліття до н. е. (у період Ісіна-Ларси), які сучасні дослідники об'єднують в єдину традицію. Список структурує історію Межиріччя як послідовність династій, розділених Великим Потопом, за ідеологічним принципом: божественне «царство» може перебувати лише в одному місті-державі в певний час. Ця лінійність вимагала ігнорування історично засвідчених паралельних династій (таких як Ларса) і об’єднання міфів та історії в єдиний, неперервний наратив.

Через включення допотопних царів з нереалістичними термінами правління (тисячі років), список не є вірогідною історичною хронікою. Його основна мета була суто політичною: створити видимість неперервної, легітимної генеалогії влади від божественного початку до правителя, за чийого правління створювався або копіювався список (наприклад, до Династії Ісіна). Це ідеологічне обґрунтування мало на меті утвердити законність влади чинного царя як єдиного спадкоємця божественного «царства» над усім Шумером.

Загальна характеристика

На сьогодні науці відомо понад 15 збережених екземплярів та фрагментів «Списку царів», більшість з яких датується періодом Ісін-Ларса (приблизно XVIII ст. до н. е.). Ці джерела різняться між собою за ступенем збереженості та змістом. Найповнішим і відомим варіантом, який найчастіше використовується як основа для сучасних перекладів та реконструкцій, є так звана Призма Вельда-Бланделла. Артефакт названо на честь британського мандрівника та археолога Герберта Вельда Бланделла, який передав його до колекції Ешмолівського музею в Оксфорді, де він зберігається і нині.

Ця пам’ятка являє собою вертикальну глиняну призму з чотирма гранями, кожна з яких містить дві колонки клинописного тексту. Оповідь починається з міфологічних «допотопних царів», влада яких, згідно з шумерськими уявленнями, «спустилася з небес». Варто зазначити, що ця вступна частина про допотопний період відсутня в деяких інших копіях списку, що може свідчити про пізнішу компіляцію різних традицій. Окрім того, різні версії списку часто мають розбіжності у порядку слідування династій, іменах правителів та, особливо, у тривалості їхнього правління, яка в ранніх частинах сягає фантастичних цифр.

Характерною особливістю документа є те, що він вибудовує сувору лінійну послідовність правителів, називаючи лише одного царя (та одне місто-гегемон) для кожного конкретного проміжку часу. Це створює хибне враження, ніби кожен згаданий монарх правив усім Шумером одноосібно. Однак історичні та археологічні дані свідчать, що багато з перелічених династій існували паралельно в різних містах-державах, конкуруючи між собою. Через це сучасні історики розглядають «Список» не стільки як точну хроніку, скільки як політичний документ. Вважається, що його було укладено для легітимізації влади династії міста Ісін, намагаючись представити її представників як єдиних законних спадкоємців давніх царів та тих, хто об'єднав Шумеру.

Список царів Шумеру та Аккаду часто стає об'єктом порівняльного аналізу з біблійними текстами, зокрема з 5-м розділом Книги Буття. Попри те, що обидва джерела описують давню генеалогію, вони мають суттєві відмінності: шумерський текст зосереджений на спадкоємності царської влади («царських списках»), тоді як біблійний — на родоводі перших людей. Також різняться одиниці виміру: шумери фіксували тривалість правління, а Біблія — роки життя патріархів. Проте дослідники відзначають беззаперечні паралелі: в обох випадках історія чітко поділяється на періоди «до» та «після» Великого потопу, а тривалість життя чи правління допотопних персонажів є надзвичайно великою і різко скорочується після катастрофи, що може свідчити про вплив месопотамської традиції на укладання текстів Святого Письма.

Джерела

Існує понад 15 основних манускриптів, які заведено відносити до Списку царів Шумеру, проте це число змінюється в залежності від того що саме вважати окремим джерелом, та й від збереженості самої таблички. Виділяють наступні основні джерела:

Код	Окрема назва	Роки (в роках до н. е.)	Місце зберігання	Місце походження	Прим.	Посилання на колекцію
WB	Призма Вельда-Бланделла	1827―1817	Ешмолівський музей, Оксфорд	Ймовірно з Ларси, передана музею Гербертом Вельдом Бланделлом у 1923 році	WB є найповнішим відомим джерелом і основою більшості опублікованих перекладів. Воно починається з допотопних правителів й сягає аж до Династії Ісіна. Можна припустити, що вона була написана на 11-му році правління Сін-магіра, та й метою скоріше за все було утвердити його владу. Це підтверджують й клинописні знаки, які не могли бути використані у пізніші роки.	[1]
P2	―	1900―1600	Пенсільванський музей, Філадельфія	З розкопок в Ніппурі (1888-1900 рр.)	P2 починається з Першої династії Кіша й триває аж до Першої династії Ура, лише з невеличкими пропусками. На звороті міститься список чотирьох правителів Династії Ісіна з деяким загальним описом династій до цього.	[2]
P3	―	1900―1600	Пенсільванський музей, Філадельфія	З розкопок в Ніппурі (1888-1900 рр.)	P3 подає Першу династію Кіша, дарма що з двома лакунами, та закінчується першим правителем Першої династії Урука. На звороті є фрагменти Династії Акшаку та Династії Агаду.	[3]
P4	―	1900―1600	Пенсільванський музей, Філадельфія	З розкопок в Ніппурі (1888-1900 рр.)	P4 містить короткий опис Четвертої династії Урука та початок династії Гутіїв. На реверсі збережено залишки загального опису.	[4]
P5	―	1900―1600	Пенсільванський музей, Філадельфія	подаровано Ідою Гілпрехт у 1900 році, з розкопок в Ніппурі	P5 містить середину Першої династії Кіша; на звороті наведені Третя династія Ура та династії Ісіна.	[5]
P6	―	1900―1600	Пенсільванський музей, Філадельфія	З розкопок в Ніппурі (1888-1900 рр.)	Манускрипт сильно пошкоджений і не використовується в опублікованих перекладах.	[6]
L1	―	1900―1600	Пенсільванський музей, Філадельфія	З розкопок в Ніппурі (1888-1900 рр.)	Текст охоплює, з кількома великими прогалинами, період від кінця Першої династії Ура до початку династії Ісіна.	[7]
L2	―	1900―1600	Пенсільванський музей, Філадельфія	З розкопок в Ніппурі (1888-1900 рр.)	На аверсі перелічено трьох правителів Першої династії Кіша. Зворотна сторона фрагмента не має написів.	[8]
S	Династична табличка Шейля	1800 (?)	Британський музей, Лондон	Придбана в Альберта Амора, походження невідоме.	Починається з династії Акшак і триває, з перервою в середині династії Агаде, до кінця Четвертої династії Урука.	[9]
Su1	―	1900―1600	Національний музей Ірану, Тегеран	Знайдена на розкопках у Сузах.	Містить частини Першої династії Кіша (кол. i), Першої династії Урука (кол. ii), Другої династії Ура (кол. iv), династій Маері та Акшака (кол. v), Четвертої династії Кіша та Третьої династії Урука (кол. vi), династії Агаде (кол. vi-vii), Четвертої династії Урука (кол. vii), Третьої династії Ура та династії Ісіна (кол. viii).	―
Su2	―	1900―1600	Національний музей Ірану, Тегеран	Знайдена на розкопках у Сузах.	На аверсі фрагмента містяться частини, що стосуються Першої династії Кіша (кол. i-ii) та Першої династії Урука (кол. iii).	―
Su3+4	―	1900―1600	Національний музей Ірану, Тегеран	Знайдена на розкопках у Сузах.	Опубліковано лише одну сторону кожного фрагмента. Розподіл тексту в розділах ii та iii фрагмента C чітко вказує на те, що ці два фрагменти є частинами однієї таблички (чи призми?), розділеної розломом, який знищив дві лінії в її найвужчій точці.	―
K	Вавилонська царська хроніка	1000―700	Британський музей, Лондон	Знайдено у Ніневії, розкопки О. Лаярда.	Фрагмент починається з допотопних царів і закінчується Мар-біті-апла-уцуром. Зі старіших частин майже нічого не збереглося, окрім кількох імен, що належать до Першої династії Кіша.	[10]
G	Династична хроніка	???	Лувр, Париж	Знайдено під час французької експедиції в місті Кіш у 1912 році.	G, досить невеликий фрагмент, зберігає залишки двох колон. Та, що ліворуч (vii), стосується початку династії Кутіїв, а та, що праворуч (vi), — початку династії Акшака.	[11]

Список царів

Правителі до Великого Потопу

Представники так званої Першої династії археологічно не підтверджені й зустрічаються виключно у літературних творах. Неймовірно тривалі роки правління можуть вказувати на можливу божественність правителів Першої династії.

Перша династія (Царі до Потопу)
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Після того, як царство зійшло з небес, воно перебувало в Еріду.
Еріду	Алулім (шум. 𒀉𒇻𒅆)	—	28,800	Ім'я перекладається як «сім'я червоного оленя». В пізнішій нововавилонській традиції згадується як чарівник, здатний відваджувати шкідників.
	Аллалгар (шум. 𒀉𒋭𒃻)	—	36,000	Не згадується поза «Списком царів Шумеру»
Потім Еріду втратив контроль, і королівство було перенесено до Бад-Тібіри.
Бад-Тібіра	Ен-менлуана (шум. 𒂗𒈨𒂗𒇽𒁹)	—	43,200	Не згадується поза «Списком царів Шумеру». Ім'я може перекладатися як «правитель над усіма людьми».
	Ен-менгалана (шум. 𒂗𒈨𒂗𒃲𒁹)	—	28,800	Не згадується поза «Списком царів Шумеру»
	Думузі (шум. 𒀭𒌉𒍣 𒉺𒇻)	«пастух»	36,000	Існує одноймений бог Думузі, проте жадного зв'язку між ними не знайдено.
Потім Бад-Тібіра втратив контроль, і королівську владу перенесли до Лараку.
Ларак	Ен-сіпад-зід-ана (шум. 𒂗𒉺𒇻𒍣𒁹)	—	28,800	Не згадується поза «Списком царів Шумеру»
Потім Ларак втратив контроль, і королівство було перенесено до Сіппару.
Сіппар	Ен-мен-дур-ана (шум. 𒂗𒈨𒂗𒂉𒁹)	—	21,000	Пов'язаний з мистецтвом віщування. Існує аккадська легенда про те, що Енмендурана був обраний богами Уту та Ададом, його забрали на небеса та навчили «секретам землі та небес».
Потім Сіппар втратив контроль, і королівство було перенесено до Шуруппака.
Шуруппак	Убар-Туту (шум. 𒁛𒁺𒁺)	—	18,600	Батько Утнапіштіма (героя Потопу) в Епосі про Гільгамеша.
А потім пронісся потоп...

Перша династія Кіша

Ця династія складається з 23 царів, які правили неймовірно довгий період часу, що вказує на легендарний характер ранніх правителів. У списку присутній чіткий поділ на дві частини: правителі до Етани, багато з яких мають імена тварин (наприклад, Калібум — «собака», Калумум — «ягня», Зукакіп — «скорпіон»), та правителі, починаючи з Етани, який «вознісся на небеса». Етана вважається першим справжнім царем Кіша в цій традиції, тоді як попередня група імен могла бути додана автором списку з іншого джерела.

Перша династія Кіша
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Після того, як потоп пройшов, і царство зійшло з небес, царство перебувало в Кіші.
Кіш	Гушур (шум. 𒄑𒃡)	—	1,200	Не згадується поза «Списком царів Шумеру». Імена до Етани археологічно не підтверджені.
	Куллассіна-Бел (шум. 𒄢𒆷𒍣𒈾𒁁𒂖)	—	960	Не згадується поза «Списком царів Шумеру». Ім'я можна перекласти як «вони усі правили», тому певний час його не вносили у список правителів.
	Нангішлішма (шум. 𒈾𒀭𒄑𒇷𒋻𒁕)	—	670	—
	Ен-тарах-ана (шум. 𒂗𒁰𒀭𒈾)	—	420 (також 3 міс. та 3,5 дні)	Чому тривалість правління настільки точна — невідомо.
	Бабум (шум. 𒁀𒁍𒌝)	—	300	Ім'я з аккадської означає «ворота».
	Пуаннум (шум. 𒁔𒀭𒉡𒌝)	—	840	—
	Калібум (шум. 𒂵𒉌𒁍𒌝)	—	960	Ім'я з аккадської означає «собака», також символізує смирення.
	Калумум (шум. 𒅗𒇻𒈬𒌝)	—	840	Ім'я з аккадської означає «ягня».
	Зукакіп (шум. 𒅗𒂵𒄄𒅁)	—	900	Ім'я з аккадської означає «скорпіон».
	Атаб (шум. 𒈽𒋰)	—	600	—
	Машда (шум. 𒈦𒆕)	«син Атаба»	840	Ім'я з аккадської означає «газель».
	Арвіум (шум. 𒅈𒉿𒌑𒌝)	«син Машди»	720	Ім'я з аккадської означає «самець газелі».
	Етана (шум. 𒂊𒋫𒈾)	«пастух, що зійшов на небеса та об'єднав усі чужоземні країни»	1,500	Існує міф про Етану. Перший з правителів, який згадується на інших археологічних пам'ятках.
	Баліх (шум. 𒁀𒇷𒄴)	«син Етани»	400	—
	Енменнуна (шум. 𒂗𒈨𒉣𒈾)	—	660	—
	Мелам-Киши (шум. 𒈨𒉈𒆧𒆠)	«син Ен-менуни»	900	—
	Барсальнуна (шум. 𒁇𒊩𒉣𒈾)	«син Ен-менуни»	1,200	Шумерське ім'я, що може означати «вівця принца».
	Сімуг (шум. 𒁾)	«син Барсаль-нуни»	140	—
	Тізкар (шум. 𒋾𒄑𒃼)	«син Сімуга»	305	—
	Ількум (шум. 𒅋𒆪𒌑)	—	900	—
	Ільтасадум (шум. 𒅋𒋫𒊓𒌅𒌝)	—	1,200	—
	Ен-Мебарагесі (шум. 𒈨𒁈𒋛)	«той, хто змусив підкоритися землі Еламу»	900	Найперший правитель зі списку, існування якого підтверджено археологічно.
	Агга (шум. 𒀝𒃷)	«син Ен-Мебарагесі»	625	Згідно з епосом «Гільгамеш та Агга» воював з Гільгамешем.
Потім Кіш зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Еанни.

Перша династія Урука

Династія починається з Мескіаггашера, сина бога сонця Уту, який увійшов у море і вийшов до гір. До цієї династії входять такі відомі фігури, як Енмеркар, що збудував Урук, Лугальбанда та Гільгамеш, батьком якого названо демона ліллу (чоловіча версія кіскілл-лілла). Тут відбувається перехід від легендарних тривалостей правління (наприклад, 1200 років для Лугальбанди) до більш історичних строків у кінці династії.

Перша династія Урука
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Урук	Мескіаггашер (шум. 𒀝𒃷)	син Уту	324	Історичність сумнівна, вважається вставкою періоду Третьої династії Уру.
	Мескіаггашер увійшов у море і зник.
	Енмеркар (шум. 𒂗𒈨𒃸)	син Мескіаггашера, цар Унуга, хто збудував Унуг (Урук)	420	—
	Лугальбанда (шум. 𒀭𒈗𒌉 𒉺𒇻)	пастух	1,200	Історичність не підтверджена.
	Думузі (шум. 𒀭𒌉𒍣 𒋗𒄩)	рибалка, чиїм містом була Куара. Він був полонений єдиною рукою Ен-Мебарагесі	100	Історичність сумнівна.
	Гільгамеш (шум. 𒀭𒄑𒉋𒂵𒈩)	чий батько був примарою (?), володар Кулаби	126	Сучасник Агги з Кіша, згідно з епосом «Гільгамеш та Агга».
	Ур-Нунгаль (шум. 𒌨𒀭𒉣𒃲)	син Гільгамеша	30	—
	Утулькалама (шум. 𒌋𒊨𒌦𒈠)	син Ур-Нунгаля	15	—
	Ла-башум (шум. 𒆷𒁀𒀪𒋧)	—	9	—
	Ен-нун-тарах-ана (шум. 𒂗𒉣𒁰𒀭𒈾)	—	8	—
	Меш-хе (шум. 𒈩𒃶 𒌣)	коваль	36	—
	Мелем-ана (шум. 𒈨𒉈𒀭𒈾)	—	6	—
	Лугаль-кітун (шум. 𒈗𒆠𒂅)	—	36	—
Потім Унуг зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Уріма (Ура).

Перша династія Ура

Ця династія, що складається з 4 царів (чи 5 у деяких версіях), вважається історичною, і її правителі мають реалістичні терміни правління. Найвідомішим правителем є Месанепада, правління якого, згідно зі списком, тривало 80 років, що, ймовірно, є результатом об'єднання його правління з правлінням його сина Аанепади, ім'я якого випало зі списку в процесі переписування. Династія закінчилася поразкою Ура, і царство було перенесено до Авана.

Перша династія Ура
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Ур	Меш-Ане-пада (шум. 𒈩𒀭𒉌𒅆𒊒𒁕)	—	80	Існування ймовірне, підтверджується багатьма табличками.
	Аанепада (шум. 𒀀𒀭𒉌𒅆𒊒𒁕)	—	???	Згадується лише в деяких пізніших версіях.
	Меш-кі-анг-Нуна (шум. 𒈩𒁲𒉘𒀭𒋀𒆠 або шум. 𒈩𒆠𒉘𒉣)	син Меш-Ане-пади	36	—
	Елулу (шум. 𒂊𒇻𒇻)	—	25	—
	Балулу (шум. 𒁀𒇻𒇻)	—	36	—
Потім Урім (Ур) зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Авана.

Династія Авана

Це була еламська династія, що складалася з трьох царів, які правили загалом 356 років. Вона прийшла до влади після поразки Ура, але згодом Аван був переможений, і царство повернулося до Кіша. Текст джерела для цієї династії частково пошкоджений, тому імена деяких правителів не збереглися повністю.

Династія Авана
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Аван	Троє царів Авана	—	356	Імена втрачені через пошкодження тексту. Лише деякі фрагменти імен зберіглися, як от ...Лу. Одне ймовірне ім'я із пізніших версій ― Кур-Ішшак (шум. 𒆪𒌌).
Потім Аван зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Кіша.

Друга династія Кіша

Ця династія налічувала 8 царів, які, згідно з джерелом, мали легендарні терміни правління, що перевищували людські можливості (наприклад, 360 років). Вона закінчилася поразкою Кіша, і царство перейшло до Хамазі.

Друга династія Кіша
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Кіш	Сусуда (шум. 𒁻𒋢𒆳𒊒𒁕)	сукновал	201	—
	Дадасіг (шум. 𒁕𒁕𒋝)	—	81	—
	Мамагал (шум. 𒈣𒈣𒃲 𒈣𒂟𒂊)	човняр	360	—
	Калбум (шум. 𒅗𒀠𒁍𒌝)	син Мамагала	195	—
	Туге (шум. 𒌆𒂊)	—	360	—
	Мен-нуна (шум. 𒃞𒉣𒈾)	син Туге	180	—
	Енбі-Іштар (шум. 𒄿𒁉...)	—	290	Переможений Еншакушаною, коли Кіш було розграбовано.
	Лугальнгу (шум. 𒈗𒈬)	—	360	—
Потім Кіш зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Хамазі.

Династія Хамазі

У Списку царів ця династія представлена лише одним правителем — Хатанішем, який правив 360 (або 420) років. Хамазі було переможено, і царство перейшло до Урука. Оскільки список базується на місцевих джерелах, можливо, інші правителі цієї династії були пропущені автором.

Династія Хамазі
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Хамазі	Хатаніш (шум. 𒄩𒁕𒉌𒅖)	—	360	—
Потім Хамазі зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Унуга (Урука).

Друга династія Урука

Текст для цієї династії сильно пошкоджений у збережених манускриптах, але реконструкція дозволяє припустити наявність трьох правителів. До неї входили Ен-Шакушанна, Лугаль-кініше-дуду та Лугаль-кісаль-сі. Правління цих царів, ймовірно, було історичним, хоча точні цифри в оригіналі втрачені.

Друга династія Урука
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Урук	Ен-Шакушана (шум. 𒂗𒊮𒊨𒀭𒈾)	—	60	Заявляв про завоювання частин Шумеру; пізніше Еаннатум із Лагаша стверджував, що захопив Шумер, Кіш та все Межиріччя.
	Лугаль-кініше-дуду (шум. 𒈗𒆠𒉌𒂠𒌌𒌌)	—	120	Сучасник Ентемени з Лагаша.
	Лугаль-кісаль-сі (шум. 𒈗𒆦𒋛)	—	7	В деяких версіях на його місці стоїть Аргандеа.
Потім Унуг (Урук) зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Уріма (Ура).

Друга династія Ура

Ця династія складалася з 3 царів, і, згідно з реконструкцією, тривала близько 116 років (або 148?). Останнім царем міг бути Каку, про якого відомо з написів Рімуша з Аккаду що він був переможений і полонений цим аккадським царем.

Друга династія Ура
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Ур	Нанна (шум. 𒈾𒀭𒉌)	—	120	—
	Меш-кі-анг-Нанна II (шум. 𒈩𒆠𒉘𒉣)	син Нанни	48	—
	???	—	???	У деяких версіях стверджується, що є три царі, але інформація про третього царя невідома.
Потім Урім зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Адаба.

Династія Адаба

Представлена у списку лише одним правителем — Лугаль-анне-мунду, який правив 90 років. Як і у випадку з Хамазі, це може свідчити про те, що автор списку не мав повного переліку місцевих правителів Адаба.

Династія Адаба
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Адаб	Лугаль-Анне-Мунд (шум. 𒈗𒀭𒉌𒈬𒌦𒆕)	—	90	Відомий з інших написів. Стверджується, що завоював усю Месопотамію.
Потім Адаб зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Марі.

Династія Марі

Ця династія складалася з 6 царів і тривала 136 років. Першим царем був Анбу, який правив 30 років. Після падіння Марі царство знову перейшло до Кіша.

Династія Марі
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Марі	Анбу (шум. 𒀭𒁍)	—	30	Немає жодних археологічних доказів, які б підтверджували твердження про династію Марі у Шумерському списку царів. Хоча Марі справді було могутнім містом-державою на той час, археологічні відкриття виявили зовсім інший список царів.
	Анба (шум. 𒀭𒁀)	син Анбу	17
	Базі (шум. 𒁀𒍣 𒇽𒀿)	шкіряник	30
	Зізі (шум. 𒍣𒍣 𒌆𒌓)	сукновал	20
	Лімер (шум. 𒇷𒅎𒅕 𒄴𒈨)	жрець-гудуг	30
	Шаррум-ітер (шум. 𒈗𒄿𒋛𒀀)	—	9
Потім Марі зазнало поразки, і королівську владу перенесли до Кіша.

Третя династія Кіша

Унікальна династія, що складалася з однієї правительки — жінки Ку-Баби, яка була шинкаркою і, згідно з текстом, «зміцнила основи Кіша». Їй приписується правління у 100 років. Автор списку, ймовірно, відокремив її від її сина (Пузур-Суена), щоб вставити між ними династію Акшаку, оскільки знав про синхронізм між нею та царями Акшаку.

Третя династія Кіша
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Кіш	Куг-Бау (Кубаба) (шум. 𒆬𒀭𒁀𒁀 𒊩𒇽𒁉𒁷𒈾)	шинкарка, яка зміцнила(?) основи Кіша	100	Єдина жінка у «Списку царів».
Потім Кіш зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Акшаку.

Династія Акшаку

Династія складалася з 6 царів, які правили 99 років. Династія була сучасницею Ку-Баби з Кіша, хоча в списку розміщена після неї через структуру документа, що передбачає послідовну зміну царства.

Династія Акшаку
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Акшак	Унзі (шум. 𒌦𒍣)	—	30	—
	Ундалулу (шум. 𒌦𒍣)	—	6	—
	Урур (шум. 𒌨𒌨)	—	6	—
	Пузур-Нірах (шум. 𒅤𒊭𒀭𒈲)	—	20	Сучасник Кубаби з Кіша.
	Ішу-Іл (шум. 𒄿𒋗𒅋)	—	24	—
	Шу-Суен (шум. 𒋗𒀭𒂗𒍪)	син Ішу-Іла	7	—
Потім Акшак зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Кіша.

Четверта династія Кіша

Ця династія починається з Пузур-Сіна, сина Ку-Баби. До неї входить Ур-Забаба, при дворі якого, згідно з легендою, служив виночерпієм майбутній цар Саргон Аккадський. Хоча список подає її як таку, що передувала Уруку та Аккаду, історично її пізні правителі були сучасниками Лугальзагесі та Саргона.

Четверта династія Кіша
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Кіш	Пузур-Суен (шум. 𒅤𒊭𒀭𒂗𒍪)	син Кубаби	25	—
	Ур-Забаба (шум. 𒌨𒀭𒍝𒂷𒂷)	син Пузур-Суена	400	Згідно зі списком, Саргон був його чашником.
	Зімудар (шум. 𒍣𒈬𒁯𒊏)	—	30	—
	Усі-ватар (шум. 𒌑𒋛𒉿𒋻)	син Зімудара	7	—
	Ештар-муті (шум. 𒉉𒁯𒈬𒋾)	—	11	—
	Ішме-Шамаш (шум. 𒅖𒈨𒀭𒌓)	—	11	—
	Шу-ілішу (шум. 𒀭𒋗𒄿𒇷𒋗)	—	15	Є лише в деяких окремих версіях Списку.
	Наннія (шум. 𒈾𒀭𒉌𒅀 𒈯)	ювелір	7	—
Потім Кіш зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Унуга (Урука).

Третя династія Урука

Представлена єдиним царем Лугальзагесі, який правив 25 років. Він об'єднав Шумер, але був переможений Саргоном, після чого царство перейшло до Аккаде.

Третя династія Урука
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Урук	Лугаль-заге-сі (шум. 𒈗𒍠𒄀𒋛)	—	25	Стверджується, що він переміг Урукагіну з Лагаша, а також Кіш, створивши об'єднане царство; його в свою чергу повалив Саргон.
Потім Унуг зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Агаде (Аккаду).

Династія Аккаду

Заснована Саргоном, який, згідно з приміткою в тексті, був знайдений садівником і став виночерпієм Ур-Забаби. Династія включає великих царів, таких як Нарам-Сін і Шаркалішаррі. Після правління Шаркалішаррі настав період анархії, описаний фразою: «Хто був царем? Хто не був царем?», перш ніж стабілізувалася влада останніх правителів династії.

Династія Аккаду
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Аккад	Саргон (шум. 𒊬𒊒𒄀)	чий батько був садівником, чашник Ур-Забаби, став царем, царем Агаде, що збудував Агаде	56	Переміг Лугальзагесі, захопив Шумер і започаткував Аккадську імперію.
	Рімуш (шум. 𒌷𒈬𒍑)	син Саргона	9	—
	Маніштушу (шум. 𒈠𒀭𒅖𒌅𒋢)	старший брат Рімуша, син Саргона	15	—
	Нарам-Суен (шум. 𒈾𒊏𒄠𒀭𒂗𒍪)	син Маніштушу	56	—
	Шар-калі-шаррі (шум. 𒊬𒂵𒉌𒈗𒌷)	син Нарам-Суена	24	—
	Хто був царем? Хто не був царем?
	Іргігі (шум. 𒅕𒄄𒄄)	—	4	Період міжправління / анархії.
	Імі (шум. 𒈾𒉡𒌝)	—
	Нанум (шум. 𒄿𒈪)	—
	Ілулу (Елулу-Меш?) (шум. 𒄿𒇻𒇻)	—
	Дуду (шум. 𒁺𒁺)	—	21	—
	Шу-Дурул (шум. 𒋗𒄙𒄒)	син Дуду	15	Аккад завойований гутіями.
Потім Агаде зазнав поразки, і королівську владу перенесли до Унуга (Урука).

Четверта династія Урука

Складалася з 5 царів, які правили в Уруці. Історичний аналіз показує, що ця династія, ймовірно, правила паралельно з гутійцями, а не передувала їм, як це подано в лінійній структурі Списку.

Четверта династія Урука
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Урук	Ур-нінгін (шум. 𒌨𒆸)	—	7	—
	Ур-гігір (шум. 𒌨𒄑𒇀)	син Ур-нінгіна	6	—
	Куда (шум. 𒋻𒁕)	—	6	—
	Пузур-ілі (шум. 𒅤𒉌𒉌)	—	5	—
	Ур-Уту (шум. 𒌨𒀭𒌓)	син Ур-гігіра	25	—
Унуг зазнав поразки, і королівську владу захопило військо Гутіуму.

Гутійське правління

У тексті гутії описуються як «орда Гутіум». Династія налічувала 21 царя, але їхнє панування закінчилося поразкою останнього царя Тирігана від рук Утухенгаля.

Гутійська династія
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
У війську Гутіуму спочатку жоден цар не був відомим; вони були самі собі царями і правили так 3 роки.
Гутії	Інкішуш (шум. 𒅔𒆠𒋙)	—	6	—
	Сарлагаб (шум. 𒉌𒆸𒆷𒃮)	—	6	—
	Шульма (шум. 𒂄𒈨𒂊)	—	6	—
	Елулмеш (шум. 𒋛𒇻𒇻𒈨𒌍)	—	6	—
	Інімабакеш (шум. 𒄿𒉌𒈠𒁀𒆠𒌍)	—	5	—
	Ігешауш (шум. 𒄿𒄄𒌍𒀀𒍑)	—	6	—
	Ярлагаб (шум. 𒅀𒅈𒆷𒃮)	—	3	—
	Ібате (шум. 𒄿𒁀𒋼)	—	3	—
	Ярла (шум. 𒅀𒅈𒆷)	—	3	—
	Курум (шум. 𒆪𒊒𒌝)	—	1	—
	Апілкін (шум. 𒀀𒉈𒆠𒅔)	—	3	—
	Ла-ерабум (шум. 𒆷𒂍𒊏𒁍𒌝)	—	2	—
	Ірарум (шум. 𒄿𒊏𒊒𒌝)	—	2	—
	Ібранум (шум. 𒅁𒊏𒉡𒌝)	—	1	—
	Хаблум (шум. 𒄩𒀊𒈝)	—	2	—
	Пузур-Суен (шум. 𒅤𒊭𒀭𒂗𒍪)	син Хаблума	7	—
	Ярлаганда (шум. 𒅀𒅈𒆷𒂵𒀭𒁕)	—	7	—
	???	—	7	Сіум (шум. 𒋛𒅇𒌝)? — напис на фундаменті в Уммі.
	Тиріган (шум. 𒋾𒌷𒂵𒀀𒀭)	—	40 днів	Переможений Утухенгалем з Урука.
	Потім військо Гутіуму зазнало поразки, і королівську владу перенесли до Унуга (Урука).

П'ята династія Урука

Представлена лише Утухенгалем, який визволив країну від гутіїв. Вважається, що саме в часи правління Утухенгаля було складено оригінальну версію Шумерського царського списку, оскільки відродження незалежності стимулювало інтерес до історії.

П'ята династія Урука
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Урук	Уту-хенгаль (шум. 𒀭𒌓𒃶𒅅)	—	427 / 26 / 7	Переміг Тирігана та гутіїв.

Третя династія Ура

Заснована Ур-Намму, ця могутня династія включала таких відомих правителів, як Шульгі, Амар-Суен та Шу-Суен. Вона закінчилася правлінням Іббі-Суена, коли Ур був «вражений зброєю», і царство перейшло до Ісіна.

Третя династія Ура
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Ур	Ур-Намму (шум. 𒌨𒀭𒇉)	син Уту-Хенгаля	18	Сучасник Уту-хенгаля.
	Шульгі (шум. 𒂄𒄀)	син Ур-Намму	48	—
	Амар-Суена (шум. 𒂄𒄀)	син Шульгі	9	—
	Шу-Суен (шум. 𒋗𒀭𒂗𒍪)	син Амар-Суени	9	—
	Іббі-Суен (шум. 𒄿𒉈𒀭𒂗𒍪)	син Шу-Суена	24	—
Потім Урім зазнав поразки. Сама основа Шумеру була роздроблена. Королівську владу перенесли до Ісіна.

Династія Ісіна

Заснована Ішбі-Еррою, ця династія є останньою в стандартній версії Списку царів. Список перелічує 14 царів (хоча підсумок говорить про 13 або 14) і завершується Суен-магіром (у деяких версіях — Дамік-ілішу), що дозволяє датувати написання пізніх копій списку саме цим періодом.

Династія Ісіна
Місто	Ім'я правителя	Епітет	Тривалість правління (у роках)	Прим.
Ісін	Ішбі-Ерра (шум. 𒅖𒁉𒀭𒀴𒊏)	—	33	Сучасник Іббі-Суена з Ура.
	Шу-ілішу (шум. 𒋗𒉌𒉌𒋗)	син Ішбі-Ерри	20	—
	Іддін-Даган (шум. 𒄿𒁷𒀭𒁕𒃶)	син Шу-ілішу	20	—
	Ішме-Даган (шум. 𒅖𒈨𒀭𒁕𒃶)	син Іддін-Дагана	20	—
	Ліпіт-Ештар (шум. 𒇷𒁉𒀉𒀹𒁯)	син Ішме-Дагана (або Іддін-Дагана)	11	Сучасник Гунгунума з Ларси.
	Ур-Нінурта (шум. 𒌨𒀭𒎏𒅁)	син Ішкура	28	Сучасник Абісаре з Ларси.
	Бур-Суен (шум. 𒁓𒀭𒂗𒍪)	син Ур-Нінурти	21	—
	Ліпіт-Енліль (шум. 𒀭𒀴𒊏𒄿𒁁𒋾)	син Бур-Суена	5	—
	Ерра-імітті (шум. 𒇷𒁉𒀉𒀭𒂗𒆤)	—	8	—
	Енліль-бані (шум. 𒀭𒂗𒆤𒁀𒉌)	—	24	Сучасник Суму-ла-Еля з Вавилона. Був садівником Ерра-імітті.
	Замбія (шум. 𒍝𒄠𒁉𒅀)	—	3	Сучасник Сін-ікішама з Ларси.
	Ітер-піша (шум. 𒄿𒋼𒅕𒉿𒊭)	—	4	—
	Ур-ду-куга (шум. 𒌨𒇯𒆬𒂵)	—	4	—
	Суен-магір (шум. 𒀭𒂗𒍪𒈠𒄫)	—	11	—
	Дамік-ілішу (шум. 𒁕𒈪𒅅𒉌𒉌𒋗)	син Суен-магіра	23	—

Література

• Radner, Karen; Moeller, Nadine; Potts, Daniel T. (2020). The Oxford History of the Ancient Near East (англ.). Т. 1. Oxford University Press. с. 804. ISBN 978-019-0687-85-4.
• Bauer, Susan Wise (2007). The History of the Ancient World: From the Earliest Accounts to the Fall of Rome (англ.). W. W. Norton. ISBN 978-039-3070-89-7.
• Fant, Clyde E.; Reddish, Mitchell G. (2008). Lost Treasures of the Bible: Understanding the Bible Through Archaeological Artifacts in World Museums (англ.). Eerdmans Publishing Company. ISBN 978-080-2828-81-1.
• Glassner, Jean-Jacques (2025). Mesopotamian Chronicles (англ.). SBL Press. ISBN 978-162-8376-03-6.
• Black, J.A.; Cunningham, G.; Fluckiger-Hawker, E.; Robson, E.; Zólyomi, G. (1998). The Electronic Text Corpus of Sumerian Literature (англ.). Процитовано 24 листопада 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
• Jacobsen, Thorkild (1939). The Sumerian King List. Assyriological studies (англ.). Т. 11. Oxford University Press.
• Peterson Jeremiah. The divine appointment of the first antediluvian king: Newly recovered content from the Ur version of the Sumerian Flood Story. // Journal of Cuneiform Studies. — 2018. — Вип. 70. — № 1. — С. 37-51.