Іоасаф (Василиків)
| Іоасаф | ||
.jpg) | ||
| Митрополит Іоасаф (Василиків) | ||
| ||
|---|---|---|
| з 29 жовтня 1997 | ||
| Церква: | УПЦ КП → ПЦУ | |
| Попередник: | Володимир (Поліщук) | |
| ||
| 6 квітня 1997 — 29 жовтня 1997 | ||
| Церква: | УПЦ КП | |
| Попередник: | Іоанн (Зинов'єв) | |
| Наступник: | Володимир (Поліщук) | |
| Альма-матер: | Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника | |
| Діяльність: | священнослужитель | |
| Тезоіменитство: | 17 березня | |
| Ім'я при народженні: | Іван Кузьмич Василиків | |
| Народження: | 7 лютого 1955 (69 років) Грушів, Дрогобицький район, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР | |
| Дияконство: | 24 квітня 1989 | |
| Священство: | 1 жовтня 1990 | |
| Чернецтво: | 24 березня 1992 | |
| Єп. хіротонія: | 6 квітня 1997 | |
|
Нагороди: | ||
 | ||
Іоаса́ф (в миру Василиків Іван Кузьмич) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Православної Церкви Київського Патріархату), митрополит Івано-Франківський і Галицький, священноархімандрит Хресто-Воздвиженського Манявського чоловічого монастиря.
Життєпис
Народився 7 лютого 1955 року в селі Грушів Дрогобицького району Львівської області.
У 1972 р. здобув середню освіту.
У 1973—1976 рр. — служба в Армії.
З 1976 по 1977 рр. працював на автокрановому заводі міста Дрогобича.
З листопада 1977 р. по червень 1986 р. працював водієм тролейбуса в Львівському ТТПарку.
У 1986—1988 рр. — позастрокова військова служба.
З лютого 1988 р. ніс послух іподиякона в кафедральному соборі Архангельської єпархії.
23 квітня 1989 р. пострижений єпископом Архангельським і Мурманським Пантелеймоном (Долгановим)[ru] в рясофор.
24 квітня 1989 р. рукоположений на диякона.
1 жовтня 1990 р. єпископом Архангельським і Мурманським (Пантелеймоном) рукоположений в сан ієрея.
24 березня 1992 р. пострижений у ченці в Свято-Іллінському кафедральному соборі міста Архангельська.
З березня 1992 р. по березень 1997 р. — намісник Артемія Вернальського монастиря Архангельської єпархії.
24 березня 1995 р. піднесений до сану ігумена.
8 січня 1997 року єпископу Архангельському і Мурманському Тихону[ru] подав прохання про звільнення від обов'язків намісника монастиря у зв'язку із переїздом на Україну.
7 березня 1997 р. прийнятий до складу УПЦ КП.
Єпископське служіння
6 квітня 1997 р. хіротонізований на єпископа Донецького і Луганського за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі міста Києва.
29 жовтня 1997 р. призначається єпископом Івано-Франківським і Галицьким, керуючим Івано-Франківською єпархією.
9 грудня 2002 року піднесений до сану архієпископа.
Удостоєний вищих церковних нагород: Ордену Святого Архистратига Божого Михаїла (1999 р.), Ордену святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (23.01.2004) та Ордену Юрія Переможця (14.12.2006).
23 січня 2012 р. Указом Святійшого Патріарха Філарета возведений в сан митрополита.
15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УПЦ КП взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії.
Посилання
- Іоасаф (Василиків). Митрополит Івано-Франківський і Галицький.
- Архиєрей Митрополит Івано-Франківський і Галицький ІОАСАФ
- Митрополит ПЦУ закликає главу УГКЦ повернутися до православ'я, а не «розпалювати міжрелігійну ворожнечу». https://www.religion.in.ua/. Релігія в Україні. 30 серпня 2019. Процитовано 31 серпня 2019.