Фотій (Давиденко)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Єпископ Запорізький і Мелітопольський Фотій (в миру Олександр Сергійович Давиденко; 20 серпня 1980) - Архієрей Української Православної Церкви Київського Патріархату з титулом «Запорізький і Мелітопольський».

Фотій (Давиденко)
Народився 20 серпня 1980(1980-08-20) (37 років)
Київ, Україна
Громадянство Україна
Національність українець

Біографія[ред.ред. код]

Виріс у правосланій віруючій родині, з дитинства учащав до київських храмів. 1997  вступив до Київської Духовної Семінарії УПЦ КП, по закінченні якої у Київській Духовній Академії. 2005 захистив дипломну роботу на тему: «Природа гріха та його подолання за творами Святого Василія Великого».

З вересня 2004 - послушник Свято — Михайлівского Золотоверхого монастиря.

21 вересня 1997 - 24 серпня 2009 - ніс послух іподиякона Святійшого Патріарха Філарета при Свято-Володимирському кафедральному соборі.

З благословення Святійшого Патріарха Філарета 25 серпня 2009 митрополитом Переяслав-Хмельницьким Димитрієм (Рудюком) пострижений у чернецтво у Свято-Михайлівському Золотоверхому чоловічому монастирі з іменем Фотій, на честь мученика Фотія.

6 вересня 2009, в 13-ту неділю після П'ятдесятниці, у Свято-Володимирському Патріаршому кафедральному соборі Києва Святійшим Патріархом Філаретом рукоположений в сан ієродиякона.

Вже у єпископському сані владика Фотій згадував:

Багато разів доводилося молитися, слухаючи постійні вигуки образ, проходити до церкви, коли в нас — вірних української Церкви — кидали каміння, силою не пускали до наших храмів. Але попри все, саме ті часи згадуються з найбільшим теплом та трепетом, адже то були часи перших кроків духовного зростання. Бачачи особистий приклад Святійшого Патріарха Філарета, як істинного пастиря, бачачи його працю, опікування духовними школами, турботу про майбутнє Церкви, духовне окормлення української нації — розумів, яким повинен бути справжній служитель Церкви і вірний син свого народу— ось зразок, якого належить прагнути.

20 серпня 2010 указом Святійшого Патріарха Філарета за № 2555 нагороджений Орденом Святого Архістратига Михаїла.

25 квітня 2011 - нагороджений правом носіння подвійного ораря.

16 грудня 2012 - єпископом Агапітом рукоположений у сан ієромонаха.

29 квітня 2013 - нагороджений наперсним хрестом.

В січні — лютому 2014 року звершував молитви на барикадах Революції гідності на вулиці Грушевського.

21 квітня 2014 - ігумен.

13 грудня 2014 - рішенням Синоду УПЦ КП призначений єпископом з титулом «Запорізький і Мелітопольський».

17 грудня 2014 за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі Києва рукоположений у єпископа Запорізького і Мелітопольського.

Міжкофесійні погляди[ред.ред. код]

В юності стикався з агресивним ставленням до УПЦ КП з боку віруючих російської церкви. Проте підтримує ідею створення єдиної помісної Церкви разом з нинішніми єпархіями РПЦ в Україні (юридична назва «УПЦ»):

Розмов багато не тільки зараз, а вже давно. І наша церква закликала неодноразово представників Московського патріархату почати якийсь діалог. І він почався ще за життя блаженнійшого митрополита Володимира. Він не був агресивно настроєний проти нас. Ми хочемо об’єднатися, щоб у нас була єдина церква. Але у нас одна умова – релігійний центр повинен бути не у Москві, не у Константинополі чи будь-де. В Україні повинна бути єдина українська церква. Так само, як в Росії, Грузії, Болгарії та інших країнах. І тільки на таких засадах – що ми ні від кого не залежні, самодостатні. І тоді у нас буде мир і злагода. И ми всі будемо разом в Христовій любові, молитися Богові і спасати свої душі.

Джерела[ред.ред. код]