Вивірка
| Вивірка Час існування: середній міоцен — сьогодення | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
|
Tenes | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ви́ві́рка[1][2], віве́риця[3][4], або бі́лка[5][6][ком. 1] (Sciurus) — рід гризунів родини вивіркових. Вивірка пристосована до життя на деревах. Рід налічує багато видів (29[7]), поширених у лісах Європи, Азії та Америки. Вивірки належать до групи немишовидих гризунів. Представники роду — лісові жителі, які живляться переважно насінням та плодами. Вони в основному денні й проводять більшу частину свого часу на деревах, зрідка спускаючись на землю в пошуках їжі. Вивірки будують власні гнізда, зазвичай, у вигляді кулястого витвору з гілок і листя, в порожнинах дерев або у розгілках. Етимологія: наукова назва Sciurus походить від дав.-гр. σκιά — «тінь», οὐρά — «хвіст», σκίουρος — «заслонений хвостом», алюзія до положення хвоста, коли тварина сидить прямо[8].
Це дрібні гризуни, які мають довгасті тіла з довгими пухнастими хвостами. Вага: 176–768 грамів, довжина тіла без хвоста: 160–308 мм, довжина хвоста: 149–313 мм. Верхня губа розділена. Задні кінцівки довші за передні й мають фізіологічні пристосування в щиколотках, які дозволяють повертатися на 180 градусів; ступні п'ятипалі. Моляри горбкуваті. Є невеликий статевий диморфізм у Sciurus, але більшість середніх показників маси та довжини близькі.
Вивірки всеїдні: крім горіхів, насіння, плодів, грибів і зеленої рослинності вони також вживають в їжу комах, яйця і навіть невеликих птахів, а крім того дрібних ссавців і жаб. У весняний період можуть живитися бруньками рослин.
Однією з притаманних ознак вивірок, є здатність запасати їжу на зиму, зокрема горіхи, закопуючи їх в землю, чи ховаючи в дуплах дерев. Часто вони не знаходять ці запаси, чим сприяють поширенню насіння рослин.
Гризуни з роду Sciurus ведуть денний спосіб життя і витрачають значну частину свого діяльного дня на пошук їжі та розсіювання насіння. Завдяки своїй деревній природі та фізіологічним пристосуванням до лазіння, вони проводять більшу частину часу на деревах і чудово вміють робити прості розрахунки щодо стрибків між деревами на основі хитання гілок і ваги. Ці види переміщують насіння в невеликі сховища для подальшого вилучення. Вони, зазвичай, будують свої гнізда у вигляді круглястої конструкції з гілок і листя в дуплах дерев або розвилках гілок.
Вони харчуються здебільшого горіхами та іншим насінням, фруктами та деякими частинами рослин і, рідше, випадковою тваринною їжею, як от комахи, яйця, пташенята й інші дрібні тварини.
Види Sciurus мають середню тривалість життя 5–10 років, хоча в неволі цей вік може подвоїтися до майже 20 років.
Рід вивірка (Sciurus) є типовим для родини вивіркових (Sciuridae) та всіх його мотрійкових складових: триби Sciurini та підродини Sciurinae. Водночас, родина вивіркових є типовою для надродини вивіркуватих (Sciuroidea), підряду вивірковидих (Sciuromorpha) та групи підрядів «вивіркощелепні», або «сціурогнати» (Sciurognathi). Тобто повна мотрійка має такий вигляд (цифри за [1] [Архівовано 3 червня 2010 у Wayback Machine.]):
- рід вивірка — Sciurus (один з 5-ти родів триби Sciurini)
- триба вивірки — Sciurini (одна з двох триб підродини Sciurinae)
- підродина вивіркові — Sciurinae (одна з 5-ти підродин родини Sciuridae)
- родина вивіркові — Sciuridae (одна з трьох родин підряду Sciuromorpha)
- підряд (або інфраряд) вивірковиді — Sciuromorpha (три родини)
- групи підрядів (або підряд) «вивіркощелепні», або «сціурогнати» (Sciurognathi).
Найближчими до вивірок гризунами є чотири роди, що разом з вивіркою входять до складу триби Sciurini:
- триба Sciurini
- рід Microsciurus (3 види)
- рід Rheithrosciurus (1 вид)
- рід вивірка — Sciurus (28 видів)
- рід Syntheosciurus (1 вид)
- рід Tamiasciurus (3 види)
Рід вивірка поділяють на 7 підродів та 30 видів[9]. Номінативний підрід Sciurus s. str. охоплює 13 видів.
Типовим видом роду є вивірка звичайна (Sciurus vulgaris).
- Рід Sciurus
- Підрід Tenes
- Підрід Sciurus
- Sciurus vulgaris — вивірка звичайна
- Sciurus lis — вивірка японська
- Sciurus carolinensis — вивірка сіра
- Sciurus alleni
- Sciurus arizonensis
- Sciurus aureogaster
- Sciurus colliaei
- Sciurus deppei
- Sciurus meridionalis
- Sciurus nayaritensis
- Sciurus niger
- Sciurus oculatus
- Sciurus yucatanensis
- Sciurus variegatoides
- Підрід Hesperosciurus
- Підрід Otosciurus
- Підрід Guerlinguetus
- Підрід Hadrosciurus
- Підрід Urosciurus
- Підрід Simosciurus
В Україні, як і по всій Європі, поширений один вид цього роду — Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris). Найближчий у географічному вимірі інший вид вивірок — вивірка кавказька (Sciurus anomalus), розповсюджена у Грузії і в Закавказзі.
Словник Б. Грінченка подає українське «вивірка» (з варіантами «веві́рка», «вевю́рка»[10]; останнє тотожне пол. wiewiórka) як відповідник до російського «бѣлка»[2], але також наводить синоніми «білка»[6] і «біли́ця»[11], «віве́риця»[12] (останнє — на Галичині[12]).
Слово «вѣверица» засвідчене в давньоруській мові. Воно походить від праслов'янських форм *věverъka, *věverica. Вважають, що праслов'янська назва вивірки утворена від подвоєння праіндоєвроп. кореня *ver («вигинати», «виправляти»), з якого походить також лат. viverra (див. «Вівера»)[13].
«Білка», «білиця» — пізні утворення від д.-рус. бѣла вѣверица («біла вівериця»). Первісно «білицями» («білками») звали лише вивірок з білою шерстю (таке хутро цінувалося особливо високо), потім це слово стало загальним позначенням всіх вивірок[13][14].
В українській теріологічній літературі існує дві видозміни родової назви Sciurus. У хронології в теріологічних оглядах рід згадується так[15]:
- 1874 вывѣрка звычайна (Sciurus vulgaris) (Полянській, М. «Зоологія». — Прага, 1874)
- 1920/1927 вивірка, білка (Шарлемань, 1920, 1927),
- 1922 вивірка (Іван Верхратський, 1922)
- 1925 вивірка (Храневич, 1925),
- 1928/1931 вивірка (Паночіні, 1931)
- 1930 вивірка (Ернст, Київ, 1930)
- 1930 вивірка, білка (Sciurus vulgaris) (Українська загальна енциклопедія, Іван Раковський (гол. ред.))
- 1938/1952/1965 білки (Мигулін, 1938; Корнєєв, 1952, 1965),
- 1956 рос. — белка, векша, місцеве — вивірка, білиця (Татаринов К. А. Звірі західних областей України, 1956),
- 1962 Голоскевич Г. Правописний словник
- 1983 білка, вивірка (Маркевич, Татарко, 1983),
- 1997 вивірка (Загороднюк, Покиньчереда, 1997),
- 1999—2006 вивірка (Загороднюк, 1999, 2004, 2006; Дулицкий, 2001),
- 2005/2006 вивірка (білка) (Делеган та ін., 2005; Булахов, Пахомов, 2006).
У працях зоологів до 1932 року і після 1991 при позначенні роду Sciurus (якому присвячено цю сторінку) переважає назва «вивірка», у період 1933—1991 року родову назву «вивірка» ставили синонімом до видової назви «білка» або вилучали[джерело?]. Поза зоологічною літературою становище дещо інше: більшість словників української мови (зокрема словники Грінченка[16], Огієнка[17] та Тимченка[18], а також Енциклопедія українознавства[19]) подають слова «білка» та «вивірка» як синоніми. Огієнко у Стилістичному словнику української мови вказує, що на Наддніпрянській Україні слово «вивірка» для позначення роду Sciurus невідоме, замість нього вживають слово «білка»[17].
Вивірка доволі часто згадується в українській художній літературі. Кілька прикладів вживання:
- Як «вивірка»:
Ольга Кобилянська, повість «Через кладку» (1913):
Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах, і мовчали.
Іван Ле, повість «Кленовий лист» (1960):
Під час відпочинку Роман виліз на дерево і ганяв вивірку на невимовну втіху дівчаток.
Олександр Кузьменко, замальовка «Зустріч» (1968):
Притулившись до дерева, я упродовж усієї боротьби розважаю: сонячна вивірка щастя мешкає поряд із тим, хто жадає володіти нею, однак переплигує на інше місце, як тільки людина намагається перехопити її собі в обладу.
Іван Багряний, «Тигролови» (1944):
Перед очима, по буйній яскравій зелені, бігали сонячні зайчики. Десь реготала вивірка.
Дмитро Павличко, «Поля, немов токи скляні» (1965):
Край хати — журавель-батіг, Соснова кучерява шапка, Де сонця золотий горіх Тримає вивірка у лапках.
- Як «білка»:
Олесь Гончар[20], «Бригантина» (1973):
Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись, шастають, мов білки, між гіллям, меткі, верткі, тільки листя шелестить та лоби крізь кетяги черешень проблискують…
Осип Назарук[20], «Роксоляна» (1930):
Почала бігти [Ель Хуррем] парком дрібними ніжками, оглядаючись на нього, як молода вивірка-білка.
Десь у хвойній верховині завовтузилася білка.
І падає сніг, і шумлять дерева… Десь лускає білка горішки дебелі.
Також з назвою роду пов'язані фразеологізми «крутитися як (наче) [та] білка в колесі» та «обідрати як (мов, наче) білку»[22].
- Синоніми у зоологічній систематиці в українській мові
- 7334 Sciurus — астероїд, названий на честь роду.
- Коментарі
- ↑ Див. інші синоніми у розділі «Назва роду українською мовою»
- Виноски
- ↑ Вивірка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Вивірка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Вівериця // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Вівериця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Білка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Білка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Процитовано 02.10.2022.
- ↑ Palmer T. S. Index Generum Mammalium: A List of the Genera and Families of Mammals // North American Fauna. — 1904. — Вип. 23. — С. 625.
- ↑ Види ссавців світу, 2005[недоступне посилання]
- ↑ Вевірка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Білиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ а б Вівериця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- ↑ Ю. В. Откупщиков. Белка и беличий // К истокам слова. Рассказы о науке этимологии. — М. : Авалон, 2005. — С. 27.
- ↑ І.В. Загороднюк. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України (PDF). Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2013.
- ↑ Словарь української мови. Том I. Київ, 1907 (репринт. вид., Київ, 1958). с. 65
- ↑ а б Іван Огієнко. Український стилістичний словник. Львів, 1924. c. 52 [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Історичний словник українського язика (під ред. Е. Тимченка). Харків, 1930. с. 170
- ↑ Енциклопедія українознавства (гол. ред. В. Кубійович). Париж — Нью-Йорк, 1955. с. 130
- ↑ а б в білка // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Орфографічний словник [Архівовано 2013-07-13 у Wayback Machine.] Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.
- ↑ білка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Зоологічне товариство Японії (яп.)
- Список ссавців України та суміжних країн [Архівовано 18 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Білки можуть всиновлювати дитинчат-сиріт (рос) [Архівовано 5 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Суперечливі назви родів звірів фауни України. Назва роду Sciurus. [2] [Архівовано 26 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України [Архівовано 18 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Назви вивірки в різних мовах[недоступне посилання з червня 2019]
- Рід Вивірка (Sciurus) в монографії Види ссавців світу, 2005
- Chester Dewey, Ebenezer Emmons. Reports on the Herbaceous Plants and on the Quadrupeds of Massachusetts. — Folsom, Wells, and Thurston, Printers, 1840. — С. 65.
- Поперечна Д. За 80 років на території України може зникнути 97% білок [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.] // «Українська правда. Життя», 11 червня 2021
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |