Вис (місто)
| Вис Vis | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 43°04′ пн. ш. 16°11′ сх. д. / 43.067° пн. ш. 16.183° сх. д.Координати: 43°04′ пн. ш. 16°11′ сх. д. / 43.067° пн. ш. 16.183° сх. д. | ||||
| Країна |
 Хорватія | |||
| Регіон | Сплітсько-Далматинська жупанія | |||
| Район | муніципалітет | |||
| Засновано | IV ст. до н. е. | |||
| Площа | 52 км² | |||
| Населення | 1672 (2011) | |||
| · густота | 38 осіб/км² | |||
| Агломерація | 1934 (2011) | |||
| Висота НРМ | 0 м | |||
| Назва мешканців | італ. lissani | |||
| Міста-побратими | Пиран | |||
| День міста | Покровитель міста — святий Юрій | |||
| Телефонний код | (385) 021 | |||
| Часовий пояс | UTC+1 | |||
| Номери автомобілів | ST | |||
| GeoNames | 3187684 | |||
| OSM | ↑226749 ·R (Сплітсько-Далматинська жупанія) | |||
| Поштові індекси | 21480 | |||
| Міська влада | ||||
| Мер міста | Іво Радіца (ХДС) | |||
| Вебсайт | www.gradvis.hr | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Вис Вис (Хорватія) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Вис у Вікісховищі | ||||
Вис (хорв. Vis, італ. Lissa, грец. Ισσα, лат. Issa)— місто в Хорватії з довгою, більш ніж 2400-річною історією. Міститься на острові Вис, що в Адріатиці.
Географічний опис[ред. | ред. код]
Місто Вис розташоване у великій природно захищеній затоці Святого Юрія з північно-східного боку острова Вис, проти острова Хвар і материкової Далмації. Порт міститься в південно-західній частині затоки, у бухті, яку невеликий острів Хост і півострів Прирово захищають від відкритого моря. Є ще дві маленькі пристані — Кут і Стонца. Автомобільна дорога сполучає Віс із другим за величиною містом острова — Комижею, а поромна переправа — з островом Хвар і материковим містом Спліт.
Бухта поділяє місто на дві частини — Лука (укр. «порт») і Кут. Пасмо високих пагорбів (250—300 м) відділяє Вис від родючих полів у глибині острова (Драчево і Вело Поле), які становлять основу економічного розвитку (виноградарство). До території міста належать також ділянки на південному і південно-східному узбережжі острова з численними затоками (Милна, Рукавац, Сребрна, Стинива, Стончиця, Руда і ін.) та острівці Будиховац і Равник, які мають великий туристичний потенціал.
Західна частина острова належить до міста Комижа. Територія Виса охоплює східну частину. Крім самого міста, до неї належать вісім сіл: Драчево Поле, Марине Земле, Милна, Плиско Поле, Подселе, Подстраже, Роґачич і Рукавац.
Історія[ред. | ред. код]
Давня історія[ред. | ред. код]
Перше поселення на місці сьогоднішнього Виса, яке звалося Ісса, заснували грецькі колоністи із Сицилії у IV столітті до н. е., коли правив Доріан Сиракузький. Їх, як і пізніших володарів міста, привабило вигідне стратегічне розташування острова, звідки можна було контролювати водні шляхи сполучення в Адріатичному морі. Звідси почалася еллінська колонізація інших островів і материкової частини нинішньої Далмації, зокрема міст, що недалеко від нинішнього Спліта. Це Епетіон (тепер Стобреч) і Траґуріон (Троґір). Тут також була добре захищена від вітру бухта. Антична Ісса розвивалася як торговельно-адміністративний центр цієї частини моря, карбувала свою монету й мала свої закони. Місто провадило жваву торгівлю, про це свідчать численні експонати місцевого музею — передусім амфори, знайдені на дні моря.
Будучи полісом (містом-державою), Ісса зберігала свою самостійність до I столітті до н. е., коли перейшла під владу Римської імперії. Відтак місто втратило своє значення і тільки зрідка згадується у середньовічних джерелах.
У VIII столітті на острів прийшли слов'яни й змішалися з місцевим населенням.
ХІХ-ХХІ століття[ред. | ред. код]
У середньовіччі Віс перебував переважно під правлінням Венеції аж до 1797 року, а тоді його захопила Франція. Після наполеонівських війн у 1815 острів Віс разом із далматинським узбережжям відійшов до Австрії.
Біля острова відбулися дві великі морські битви, обидві відомі як «Битва при Ліссі». У першій з них 13 березня 1811 року англійський флот під командуванням капітана Вільяма Госта розгромив номінально сильніший франко-венеційський флот.
У другій 20 липня 1866-го австрійська військова флотилія під командуванням Теґетгофа, у складі якої були переважно хорвати, перемогла італійську, що під командуванням Персано пливла походом до східних берегів Адріатики й мала на меті використати острів Вис як переправну базу.
У 1918–1921 роках острів Віс був під італійською окупацією, відтак став частиною Югославії. У Другу світову війну, від 1941 до 1943 тривала італійська окупація, й Віс належав до провінції Спалато-Далматинського губернаторства. Після Другої світової війни з міста виїхали майже всі італійці, що досі там жили (так званий «Істрійсько-далматинський вихід»). У вересні 1943 владу на острові перейняли партизани. На той час там був військовий аеропорт англійців (нині на ньому вирощують виноград). У червні 1944-го Тіто відступив на Вис під атакою німців. З кінця жовтня 1944-го на острові встановилася югославська влада. Згодом біля Віса побудовано військово-морські об'єкти, а тому до міста не могли приїжджати чужоземці. Заборону знято у 1989 році. 1990 року, після розпаду Югославії, острів став частиною незалежної Хорватії. Югославська армія покинула Віс 30 травня 1992 року.
Населення[ред. | ред. код]
Населення громади за даними перепису 2011 року становило 1934 осіб[1], 2 з яких назвали рідною українську мову[2]. Населення самого міста становило 1672 осіб.[1]
Динаміка чисельності населення громади[3]:
Динаміка чисельності населення міста[3]:
Населені пункти[ред. | ред. код]
Крім міста Вис, до громади також входять:
Клімат[ред. | ред. код]
Середня річна температура становить 16,26 °C, середня максимальна – 27,78 °C, а середня мінімальна – 4,82 °C. Середня річна кількість опадів – 611 мм.[4][5]
| Клімат міста | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | |
| Середній максимум, °C | 13,44 | 12,67 | 14,48 | 17,46 | 22,18 | 26,02 | 27,78 | 27,70 | 23,78 | 19,95 | 15,90 | 13,56 | |
| Середня температура, °C | 9,51 | 8,75 | 10,55 | 13,56 | 18,26 | 22,09 | 25,08 | 25,00 | 21,08 | 17,25 | 13,19 | 10,85 | |
| Середній мінімум, °C | 5,60 | 4,82 | 6,63 | 9,62 | 14,36 | 18,17 | 22,37 | 22,30 | 18,37 | 14,55 | 10,48 | 8,14 | |
| Норма опадів, мм | 59 | 48 | 55 | 48 | 40 | 32 | 20 | 35 | 55 | 67 | 81 | 71 | |
| Середньомісячна швидкість вітру, м/с | 3.84 | 4.00 | 4.03 | 3.75 | 3.27 | 2.96 | 3.01 | 2.88 | 3.24 | 3.50 | 4.25 | 4.13 | |
| Середньомісячна сонячна радіація, кДж/м²·день | 5657 | 8437 | 12160 | 16869 | 20952 | 23721 | 25239 | 22060 | 16354 | 10718 | 6180 | 4783 | |
| Джерело: [4][5] | |||||||||||||
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У Висі збереглися руїни античного міста Ісса — давньогрецькі міські стіни, терми, некрополі Мартвило і Влашка Нива, давньоримський амфітеатр, частини порту. Пам'ятки пізнішого часу здебільшого венеційські. Кілька фортець належать до різних історичних епох: Венеція, Англія, Австрія.
Вис має багату сакральну спадщину. Це парафіяльна церква Успіння (XVI століття), церкви́ святого Ципріяна (XVI століття) i Святого Духа (XVII століття), францисканський монастир (XVI століття) на півострові Прирово, храм Успіння в Подселу.
Є тут вілли хварських і виських аристократів (Хекторович, Якша, Ґарібольді, Мардессі, Доймі Делупіс, Етторео, Петріс, Якіні Ґадзаррі).
У міській архітектурі XIX i початку XX століття переважає неокласицизм і сецесія: Хорватський дім, дім Трамонтана, початкова школа.
Економіка[ред. | ред. код]
До середини XX століття головним заняттям жителів Виса було виноградарство і виноробство. Нині прибутки надходять переважно від туризму й галузі обслуговування. В місті є єдиний на все східне узбережжя Адріатичного моря розсадник пальм.
Адміністративний поділ, міська влада[ред. | ред. код]
Вис поділяється на 11 частин (2006 рік): Брґуяц, Драчево поле, Марине Земле, Милна, Плиско Поле, Подселе, Подстраже, Роґачич, Рукавац, Стончиця і сам Вис.
Муніципалітет Виса налічує 11 депутатів, у тому числі п'ять із коаліції СДП — ХНС — ХСС, три з Незалежного міського списку A. Ацаліновича й три з коаліції ХДЗ — ХСП. Влада належить коаліції НГЛ — ХСП в союзі з ХДЗ.
Освіта[ред. | ред. код]
- Початкова школа Виса
- Середня школа імени Антуна Матіяшевича — «Караманео». Заснована 1975 року. У ній є кілька спеціалізацій (торговельна школа, гімназія). Головний навчальний заклад острова, тут навчаються також діти з Комижі.
До 1960-х років були школи в селах Подселе, Подстраже і Марине Земле. Тепер вони закриті через брак учнів.
Культура[ред. | ред. код]
- Міський духовий оркестр
- Музей з багатою археологічною збіркою з античної Ісси
- Віський любительський театр імени Ранка Маринковича
- Віський осередок Хорватської матиці
Спорт[ред. | ред. код]
- Крикетний клуб «Sir William Hoste» («Сер Вільям Гост»)
- Боулінґовий клуб «Віс»
- Клуб настільного тенісу «Ісса»
- Футбольний клуб «Вис»
- Вітрильний клуб «Вис»
- Вітрильний клуб «Host» («Хост»)
- Стадіон «Ісса» із спортивно-відпочинковим центром
1944 року у Висі поновився футбольний клуб «Хайдук» (Спліт), розформований у 1941 році з настанням італійської окупації. Нині в місті щоліта відбуваються футбольні турніри місцевих команд.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Іван Павао Влахович / Ivan Pavao Vlahović (1825–1899) — хорватський медик, біолог, професор і ректор Падуанського університету, народився у Висі
- Ранко Маринкович / Ranko Marinković (1913–2001) — хорватський письменник, народився у Висі
- Влахо Палетак / Vlaho Paljetak (1893–1944) — хорватський співак і поет, учителював у Висі
- Весна Парун / Vesna Parun (1922–2010) — хорватська поетеса, провела дитинство і вчилася у Висі
- Миховил Пушич / Mihovil Pušić (1880–1972) — хварський єпископ (1926–1970) i митрополит Задарський, народився у Висі
- Іванко Фарольфі / Ivanko Farolfi (1892–1945) — один із лідерів ХСС і міський голова Виса
Цікавинки[ред. | ред. код]
- Дуже ймовірно, що Вис — це найстарше місто на території Хорватії (тут можуть бути сумніви на користь міста Старі Ґрад, що на сусідньому острові Хвар, яке має понад 2400 років).
- Тривалий час місто складалося з двох окремих частин — Порту і Кута. Щоб їх краще пов'язати, між ними побудували спершу парафіяльну церкву, а тоді школу.
- Головним містом острова Вис став тільки після того, як військо Неаполітанського королівства у 1483-му знищило колишній центр Вело Село (тепер село Подселе).
- У 1807–1815 роках Вис контролювали англійці, які звели оборонну систему навколо міста й назвали фортеці на честь генерала Бентінка, короля Георга III і герцоґа Веллінґтона).
- Пам'ятник на честь битви при Ліссі розібрала і вивезла італійська армія після того, як у 1918-му окупувала Вис. Тепер пам'ятник (так званий «Лісський лев») стоїть у Ліворно, перед академією мореплавства.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Перепис населення 2011 року (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 06 червня 2018.
- ↑ Перепис населення 2011 року. Кількість мешканців за рідною мовою (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 06 червня 2018.
- ↑ а б Чисельність населення за роками (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 06 червня 2018.
- ↑ а б Fick, S.E., R.J. Hijmans (2017). Worldclim 2: New 1-km spatial resolution climate surfaces for global land areas. International Journal of Climatology. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ а б значення визначено за географічними координатами поселення із роздільною здатністю 2,5'
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||