Гурівщина
| село Гурівщина | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Бучанський район |
| Тер. громада | Дмитрівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA32080130050016753 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1720[1] |
| Населення | 298 |
| Площа | 4,738 км² |
| Густота населення | 62,9 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 08124 |
| Телефонний код | +380 4598 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°25′57″ пн. ш. 30°5′42″ сх. д. / 50.43250° пн. ш. 30.09500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
173 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 08120, Київська обл., Бучанський р-н, с. Гурівщина, вул. Київська, 78/1 |
| Карта | |
  Гурівщина | |
 Гурівщина | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гу́рівщина — село в Україні, у Бучанському районі Київської області. Належить до Дмитрівської сільської громади. Населення згідно перепису 2001 р. становить 298 осіб. Поштовий індекс — 08124. Телефоний код — 4598. Займає площу 4,738 км².
У 1720 р. коли село становило частину Ясногородського маєтку, в інветарі маєтку зазначено: пусте селище нині[1].
Село згадано у тарифі подимного податку Київського воєводства 1754 року зі своєю назвою (польськ. Gurowszczyzna). Оплачено чотири злотих, двадцять один грош, до скарбу вісімнадцять злотих, двадцять чотири гроша князям Шуйським[2].
У липні 1768 року в селі побували козаки Івана Бондаренка[3].
У 1793 році Гурівщина увійшла до складу Російської імперії.
На 1795 рік у Гурівщині був 21 двір, нараховувалося 153 жителі, з них чоловічої статі — 79, жіночої 74[4].
Гурівщина (приписано до приходу Шпитьківської церкви) за 2 версти від Шпитьок при самому шосе. Мешканців обох статей 137. Тут поштова станція, друга від Києва, та корчма, добре оббудовані[5].
Під час розпродажу Добринським у 1864 р. своїх маєтків при Гурівщині, Микита Парафієвський купив 99 десятин лісу, Платон Броговський — 58 десятин поля і 19 лісу, дружина Броговського — 23 десятин поля, 5 лісу, Катерина Скоробагатько — 128 десятин поля, чехи Тараки — 144 десятин поля і 168 лісу[1].
У середині 1880-х рр. у Гурівщині нараховувалося православних 150, ревізьких душ 66. Селяни сплачували викуп із Шпитьківськими селянами[1].
Село належить до історико-етнографічного регіону Середнє Подніпров'я (Наддніпрянщина).
У лютому 1919 року було взяте більшовиками. На початку вересня — білогвардійцями. У травні 1920 року село було взяте польськими військами.
20 вересня 1921 року повстанський загін генерала В. Нельговського (генерал-хорунжий армії УНР), що перейшов в Україну, мав налагодити зв’язок між Волинською групою Тютюнника і повстанськими загонами Волині. Самостійно діяв також загін Гопанчука, який пробився на Шепетівку, пройшов міста Славуту, Полонне та Брусилів і 24 листопада досягнув села Гурівщина, що на Житомирському шляху в 25 км від Києва[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,64% |
| російська | 3,02% |
1846 року біля Гурівщини (нині це майже в центрі сусіднього села Любимівка) була збудована поштова станція — нині пам'ятка архітектури національного значення. Власне станція, у якій розміщувалися кімнати для приїжджих і «імператорські кімнати», являє собою одноповерху цегляну будівлю, Т-подібну в плані, з високими стрілчастими вікнами. Форми будівлі характерні для неоготики[7]. Двір утворюють витягнуті одноповерхові корпуси, що служили ямщіцькою, каретною, стайнею. В комплексі станції: трактир, стайня, візницька і каретна. Нині в приміщенні колишньої поштової станції знаходиться крамниця, кафе і готель.
Інша пам'ятка — Хрест-меморіал «Борцям за волю України». Його освятив 30 грудня 2013 року патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні з митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Білоцерківським Епіфанієм та обласним благочинним митрофорним протоієреєм Василієм Чупровським і духовенством району[8]. Пам'ятник знаходиться поблизу цвинтаря.
14 листопада 2016[9] поряд із хрестом завдяки місцевому депутату Олександру Тигову відкрито пам'ятник загиблим військовим ЗСУ. Він уявляє собою БРДМ на кам'яному постаменті, що була пошкоджена в боях російсько-української війни та схематично відновлена на Житомирському бронетанковому заводі.
На території села Гурівщина знаходиться дільнича лікарня, аптека, клуб, бібліотека, кілька магазинів і торговельних павільйонів, 3 кафе, пошта, приватне підприємство з ремонту автотранспорту, Українська православна Свято-Успенська церква.
Також на території села знаходиться кіностудія Victoria Film Studios. На сьогодні[коли?] це найбільша в Україні кіностудія, яка займається виробництвом, розробкою і постпродакшн. Територія кіностудії Victoria Film Studios займає 36 га. Екскурсії не проводять, але зовні подивитись можна. Вхід до кіностудії схожий на казковий замок. Вхідну частину будівлі прикрашають стилізовані скульптури з фільму «Чужий» і «Хижак»[10].
На її території розташувалися:
- 10 павільйонів, найбільший з них — 2500 м²;
- натурні майданчики з площею близько одного гектара кожен — «Село», «Старе місто», «В'язниця», «Озеро», «Річка», «Поле»;
- склади з реквізитами, костюмами і зброєю;
- найсучасніше обладнання для знімання;
- студія postproduction;
- студія звукозапису.
Народилися:
- Драниш Олена Михайлівна (нар. 1957 р.) — радянська та українська акторка.
- Лобза Людмила Михайлівна (нар. 1951 р.) — радянська та українська акторка.
- Пекур Олександр Валентинович (1990—2021) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Поховані:
- Липчак Федір Федорович (1977—2014) — сержант батальйону «Айдар», загинув у часі боїв за Щастя.
-
Пам'ятник воїнам-односельцям на цвинтарі, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни -
пам’ятник загиблим військовим ЗСУ
- ↑ а б в г Похилевич Л. Уезды Киевский и Радомысльский. — 1887. — С. 75.
- ↑ Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року / Опрац. К. Жеменецький; Вступ укр. перек. Є. Чернецький. ‒ Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В., 2015. ‒ 272 с.
- ↑ Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
- ↑ Ревізька казка 1795, ст. 165
- ↑ Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии 1864 г.
- ↑ Історія. Офіційний сайт Шепетівської міської ради. (укр.). Процитовано 19 липня 2024.
- ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. 135-я страница 1-го тома. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 4 квітня 2015.
- ↑ Патріарх Філарет освятив пам'ятний Хрест «Борцям за волю України» в селі Гурівщина що на Київщині. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 31 грудня 2013.
- ↑ відкриття пам'ятника загиблим військовим ЗСУ. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 4 вересня 2018.
- ↑ Диснейленд под Киевом. Киностудия Victoria Film Studios. Архів оригіналу за 25 березня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |