Орест Іванович Криворучко народився 9 травня 1942 року у Старій Жучці (тепер північна околиця Чернівців). Батько, Іван Дмитрович, загинув на війні. Мамі, Веронії Онуфріївній, прийшлось самій піднімати двох синів. Вчився Орест в школі добре. Неповно-середню школу закінчив, маючи найкращі оцінки з усіх предметів. Здібності до малювання на цей час у нього вже проявились.
Художній альбом (2006)
Вирішили, що дальше він піде вчитися в Чернівецьке художньо-ремісниче училище № 5. В училищі опановував складні орнаменти розпису житлових інтер'єрів та громадських приміщень у техніці грізайль, вивчав малюнок, живопис, історію стилів (спецтехнологію, ліплення), створення фресок. Закінчив училище в 1959 році на відмінно, з найвищим розрядом (сьомим) альфрейника-живописця. Навчаючись в училищі, опановуючи конкретний фах, Орест продовжує у вільний час малювати. В нього не було якоїсь конкретної улюбленої теми — його малюнки різноманітні: це природа і тваринний світ, міське середовище і люди. Дуже часто глядачі сприймали його малюнки як роботи професійного художника. Після закінчення училища Криворучко починає працювати на оформленні житлових будинків і будинків культури, працює художником у навчальних закладах, очолює художню студію Палацу піонерів, працює художником-оформлювачем в художньому фонді. Приходить розуміння, що потрібно продовжити навчання.
Приклади картин, намальованих до вступу в вище училище: «Флейтист», «Хотинська фортеця», «Флокси»
Після служби в армії Орест Криворучко продовжує навчання, одержує повну середню освіту і поступає в 1967 році в один із найпрестижніших на той час вузів — Московське вище художньо-промислове училище (колишнє Строгановське) (тепер — Московська художньо-промислова академія імені С. Г. Строганова) на відділення графіки. В групі промислової графіки Орест весь час був лідером. Навчання давалось легко.
Вище художньо-промислове училище дало О.Криворучкові енциклопедичні знання. «Ми там малювали не лише натуру,- розповідає він,- а й вивчали історію мистецтва, проектували інтер'єри, ліпили, вивчали технологіюполіграфії, шрифти, офорт, конструювання і, навіть, оформлення упаковок. Все це дуже знадобилось в житті. До того ж чимале значення мало відвідування московських виставок. Це неначе б ще один інститут»[3]
Крім знань, одержуваних в стінах училища, на формування його, як митця, в великій мірі впливало відвідування московських музеїв, спілкування з своїми талановитими, в майбутньому відомими, товаришами — Геннадієм Спіріним (книжковий графік, ілюстратор), Долженсуреном Ціріньпілєм (головою Спілки художників Монголії, автором грошових монет для Монголії), Верхоланцевим Михайлом (ксилографом, лауреатом багатьох міжнародних премій). З інститутських викладачів найбільше Орестові запамятались: Олексій Скляренко (живопис), Ігор Богдашевський (промислова графіка), Гліб Виноградов (поліграфія).
По закінченню навчання, Ореста Криворучку, як одного з найкращих студентів, напрвляють на роботу в місто Сочі. Але довго там він не затримався — тягнуло до рідних місць. Він повертається на Буковину, де пройде, на сьогодніщній день, більша частина його творчого шляху. На Буковині спочатку повного розуміння не зустрів. Але на долю свою не нарікав, а посиленно, в поті чола, працював, виконував державні і приватні замовлення, брав участь у багатьох виставках.
В 90-і, важкі, «купонні» роки, почав їздити в Австрію, де його зустріли дуже тепло. До 2006 року він побував там більше десяти раз — займався творчістю, провів виставки своїх творів в 17 австріських містах.
Вражає діапазон його творчих пошуків: від оригінальних живописних робіт — до малої графіки. Працює в різних видах живопису (в різних техніках і стилях, має свій почерк) і графіки (станкова графіка, прикладна графіка (логотипи тощо), плакат, книжкова графіка, ex libris, мала друкована графіка, поштова графіка, геральдика і фалеристика, експериментальна унікальна графіка, акварель). З юних років Орест Іванович захопився фотографією, захоплення поступово перейшло в хобі, а хобі в ще одну грань творчості. З часом прийшло визнання, нагороди.
Учасник 80-и міжнародних виставок (ex libris, мала графіка, естамп). В його активі також 20 персональних виставок (графіка, живопис). Твори експонувалися у більш як 30-и країнах світу на всіх континентах, є в музейних і приватних колекціях України і за кордоном. Лауреат багатьох міжнародних виставок і конкурсів екслібрису. Брав також участь в обласних
і республіканських виставках, має публікації в різних газетах, журналах, каталогах виставок (ціла бібліотека).
У 2006 р. вийшов друком художній альбом О. І. Криворучка.
Лауреат обласної премії ім. Сидора Воробкевича (за особистий внесок у відродження і розвиток культури та мистецтва краю).
Нагороджений почесною відзнакою Чернівецької обласної державної адміністрації та обласної ради «Буковина».
У 2005 р. Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений художник України».
Донька Ореста Івановича Криворучка — Оксана Скоробогач(р.н.1980) — теж вибрала життєвий шлях митця: здобула відповідну освіту, опанувала різноманітні техніки, зокрема батік, олійний живопис, графіку (лінорит, офорт, туш пером, інкорель), бере участь в багатьох виставка, має вже нагороди.
Криворучко охоче пише аквареллю. Для акварельних замальовок він, в свій час, виїжджав на будівництво газопроводу «Сургут-Ужгород». Працював на відрізку від Кременчука до Хуста, звідки привіз серію акварельних портретів.
Буваючи неодноразово в Австрії, змальовував краєвиди, що нагадують гірські та передгірські ландшафти рідного краю. Ті акварелі прикрашають тепер інтер'єри багатьох австрійських домів.
Живописні етюди художника завжди чуттєві, емоційні, в них — мить, відтворена пластичністю довгого вологого мазка, іноді вони стають своєрідними колірними нотатками, що мають зберегти відчуття-враження. Такими є площинно-декоративні «Карпати», в підкресленій статиці яких втілено вічність, й сповнені драматизму «Верби». «Живопис початку 1970-х років („Дід мій“, „Натюрморт з кукурудзою“) відмічений поєднанням оманливої матеріальності зображень з активними, майже ілюзорно відтвореними фактурами, і несподівано контрастного декоративного чорного контуру, що увиразнює звучність локальних кольорів. Візуальні ілюзії доволі часто виникатимуть в його роботах — чи то як гра з уявою, випробування власного вміння, чи бажання витворити щось реальніше за дійсність?»[4]
Є в доробку О.Криворучка навіть сюрреалістичні спроби («Верби в Коровії», «Вечоріє», «Передчуття», «Затемнення» та інші), що свідчить про широке зацікавлення митця.
Криворучко Орест Іванович займається всіма відомими видами графіки, використовуючи різноманітні техніки (в тому числі — винайденими особисто ним). Детальна розповідь про його творчість в цій області неможлива (необхідно декілька статей), а тому обмежимось їх переліком і короткою характеристикою:
Станкова графіка (акварель, пастель)
Естамп
Мала графіка (Художник працює найбільше у власній (ним винайденій) техніці інкорель, яка характеризується, як новий різновид глибокого друку. Це серія творів «Ностальгія» (присвячено О.Архипенкові), «Хотинська фортеця», «Вітряк», «Спас нерукотворний», "Триптих, присвячений 500-річчю українського козацтва, «375-річчя Хотинської битви»)
Книжкова графіка (Обкладинки до більше п'ятдесяти видань-зі знаковими, в два-три кольори зображеннями, що творять образ книги)
Театральний плакат
Прикладна (або промислова) графіка: фірмові знаки (логотипи), етикетки, дизайн упаковки, дипломи, грамоти, буклети, поштові марки і конверти, ескізи спеціальних штемпелів, рекламна продукція (плакати тощо): (Логотипи для «Буковинського журналу», газет «Чернівці», «Буковинське віче», заставка для телекомпанії «БУК»)
(Криворучко став переможцем конкурсу на виготовлення герба і прапора міста Чернівців та Чернівецької області).
9. Фалеристика (значки, нагороди та інші нагрудні знаки);
(Серед творів: проект лицарського ордена Данила Галицького (знак, зірка і мініатюра), проект ордена Петра Сагайдачного, нагрудний знак «Почесний громадянин Буковини», Медаль «На славу Чернівців» (медаль (з позолотою) виготовлено в кількості 500 штук до 600-річчя Чернівців (2008), художник одержав нагороду під номером один);
10. Ескізи скульптурних робіт («Мавр», «Імпровізації в стилі модерн», «Торс Венери»)
11. Екслібрис (наклеюється власником книги на зворотний бік обкладинки).
Криворучкові екслібриси вражають не лише тонким майстерним розумінням цього виду мистецтва, а й філігранним відтворенням змісту, часто дотепним зображенням характеру замовника, але створеним делікатно, в стилі дружнього шаржу. Криворучко єдиний, хто робить екслібриси в техніці інкорель. Вже зроблено 575 знаки, більшість із них експонувались на міжнародних виставках і конкурсах, значна кількість одержала нагороди (дипломи, медалі — див. нижче розділ «Нагороди»). Можна згадати найвідоміші: «Джузеппе Фавіллі», «Адам Міцкевич», екслібрис вченого, живописьця і кінодіяча Генрі Ганлета, «Родина Сліцан», «Пушкініана Петра Нестеренка», «Тисячоліття християнства на Русі».
Слід сказати і про те, що екслібрис став предметом колекціонування Криворучка — він власник екслібрисів відомих майстрів графіки з майже 40 країн світу (в тому числі гербові екслібриси з Франції 18 століття, родини Кочубеїв, російського царя Миколи другого, кайзера Вільгельма другогого та інші).
Проспект виставки фотографій 2001 рокуПроспект виставки художніх фотографій 2009 року
Криворучко Орест Іванович через все своє життя несе захоплення фотографією. Свій перший фотоапарат він придбав у 1965 році і з тих пір майже нерозлучний зі світом фото.
Спочатку він робив чорно-білі фотографії, в тому числі займався фотографікою (фотографія має тільки чорне і біле зображення, без півтонів — методом контратипії), а також способом накладання декількох негативів один на одного — для одержання ефекту поліфонії в фотографії. Потім використовував слайдову плівку — при зйомці на слайди застосовував світлофільтри, а протягом останніх років перейшов вже на кольорове фото.
Фотороботи мистця брали участь у Республіканських виставках, а перша персональна виставка фоторобіт майстра відбулася на початку XXI століття в Чернівецькому художньому музеї.
Остання фотовиставка, яка відбулась 2009 року, складається зі 104-х робіт,, в якій поєднані різні епохи та різні типи фотографії . Це портрети, пейзажі, художні фото. Особливе місце відведено фотографіям, присвяченим місту Чернівці і його людям. Місту, надзвичайно рідному та близькому для Ореста Івановича. Нижче приведині приклади фотографій різних за тематикою. Щоб подивитись на фотографію в збільшеному вигляді — клацніть на ній мишкою.
↑А.Яківчук. З висоти батьківських порогів. Ескізи до творчого портрета Ореста Криворучка // Науковий і популярний журнал «Зелена Буковина».- Чернівці.- 2000.- № 1-2.- С. 207—214.
↑Міщенко І. Передмова до художнього альбому «Орест Криворучко» // Золоті литаври.- Чернівці.- 2006.- С. 5-8
Нестеренко П. Непересічний талант // Пам'ять століть (Історичний науковий та літературний журнал «Планета»).- К.- 2010.- № 3(85) (травень-червень).- С. 175—178.
Міщенко І. Політ синього птаха // Молодий буковинець.- 1992.- 16 травня
Гужва О. Вдихаючи життя у лінії і барви // Чернівці.- 1992.- 19 травня.
Гусар Ю. Автор офіційного герба і прапора Чернівців: [9 травня — 70 років від дня народження художника Ореста Івановича Криворучка] / Юхим Гусар //Буковинське віче.- 2012. — 4 травня (№ 18.- С. 4.
СРСР
Україна
Екслібрис "Guseppe Favilli" (1984)
Екслібрис "Henri Hanlet" (1989)
Екслібрис "Л.А. і Я.Г.Сліцан" (1996)
Екслібрис "Шевченкіана Петра Прокопіва" (2002)
Екслібрис "Космонавта Л.Каденюка" (1998)
Екслібрис "Ю.Лилова" (1983)
Екслібрис "Пушкініана П.Нестеренка" (1989)
Екслібрис "Juri Argo" (1990)
Екслібрис "В.Гамаля" (1987)
Екслібрис "Музею Лесі Українки" (2003)
<"Буковинська селянка біля базару"
"Циганська дівчина"
"Буковинець"
"Повний кавалер ордена "Слави"
"На гойдалці"
"Чернівці вранці на околиці"
"Вечірні Чернівці"
"Архітектурні елементи Чернівців"
"Дорога в нікуди"
"Гора Говерла"
"Карпатський пейзаж"
"В Угорщині дощ"
