Лозівський район (1923—2020)
| Лозівський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| |||||
| Район на карті Харківська область | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область: | Харківська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 6323900000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Населення: | ▼ 29 009 (на 1.02.2016) | ||||
| Площа: | 1403.5 км² | ||||
| Густота: | 20.7 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-5745 | ||||
| Поштові індекси: | 64610—64683 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | Лозова | ||||
| Селищні ради: | 2 | ||||
| Сільські ради: | 19 | ||||
| Смт: | 2 | ||||
| Селища: | 6 | ||||
| Села: | 76 | ||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Лаптєв Володимир Миколайович | ||||
| Голова РДА: | Зассеєв Андрій Русланович[1] | ||||
| Вебсторінка: | Лозівська РДА Лозівська районна рада | ||||
| Адреса: | 64600, Харківська обл., м. Лозова, вул. Лозовського, 10а | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Лозівськи́й райо́н — колишній район у південній частині Харківської області з адміністративним центром у місті Лозова, який існував протягом 1923—2020 років і був ліквідований під час Адміністративно-територіальної реформи в Україні. Населення становило 29 009 осіб (на 1 лютого 2016 року).
| Сахновщинський район | Первомайський район | Балаклійський район |
| Барвінківський район | ||
| Дніпропетровська область (Юр'ївський район) |
Близнюківський район | Близнюківський район |
Лозівський район розташований у степовій зоні на півдні Харківської області. Межує з Первомайським, Сахновщинським, Балаклійським, Барвінківським, Близнюківським районами Харківської області та Юр'ївським районом Дніпропетровської області. Має 215 ставків, річки Бритай та Орілька, водосховища Краснопавлівське та Орільське.
На Лозівщині розташовано понад сто давніх курганів різних археологічних культур, котрі майже не досліджені. Територія району фактично є частиною території, що раніше звалася Диким Полем і була майже не заселеною. Протягом другої половини XVI - першої половини XVIII століть належала до Орільської паланки Війська Запорізького Низового, хоча на картах, в пресі та книгах Лозівський район помилково відносять до Слобожанщини. Насправді територія Слобідської України, що значно раніше за Гетьманщину та землі Війська Запорізького Низового стала частиною Московського царства, а згодом Російської Імперії, обмежувалася Українською оборонною лінією, що пролягає приблизно на північному рубежі Лозівського району.
Лозівський район було офіційно утворено 7 березня 1923 року, коли постановою Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету про адміністративний поділ Катеринославщини встановили Павлоградську округу з центром в місті Павлограді, до складу якої входив Лозівський район з центром в м. Лозовій. За цією постановою, район мав 4 волості: Орільську, Катеринівську, Різдв'янську і Новоіванівську.
У липні 1926 року Лозівський район передано до складу Харківської округи, а з 1929 року — до складу Харківської області.
У сучасних межах район існує з 1987 року.
Район адміністративно-територіально поділяється на 2 селищні ради та 19 сільських рад, які об'єднують 84 населені пункти та підпорядковані Лозівській районній раді[2].
- Акимівка
- Андрійченка — хутір
- Андріївський — хутір
- Артільне-ІІ
- Артільне-Олександрівське
- Андріївка
- Антипенко — хутір
- Артюхів — хутір
- Вишневе
- Добробут
- Князеве
- Лютий (хутір)
- Мовчанове
- Олександрівка Перша
- Чорнокам'янка
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Лозівського району була створена 31 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 49,26 % (проголосували 11 746 із 23 847 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 29,52 % (3 468 виборців); Михайло Добкін — 27,79 % (3 264 виборців), Сергій Тігіпко — 8,74 % (1 027 виборців), Юлія Тимошенко — 8,52 % (1 001 виборців), Олег Ляшко — 5,11 % (600 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,26 %.[3]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]:
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 15 996 | 3089 | 2367 | 4681 | 4076 | 1732 | 51 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 18 548 | 2947 | 2215 | 4620 | 4928 | 3478 | 360 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[5]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 30611 | 88,60 % |
| росіяни | 3364 | 9,74 % |
| білоруси | 185 | 0,54 % |
| азербайджанці | 84 | 0,24 % |
| грузини | 40 | 0,12 % |
| інші | 267 | 0,77 % |
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 30582 | 88,51 % |
| російська | 3711 | 10,74 % |
| білоруська | 76 | 0,22 % |
| азербайджанська | 64 | 0,19 % |
| чеченська | 23 | 0,07 % |
| інші | 95 | 0,27 % |
- Базалук Олег Олександрович — доктор філософських наук, професор, вчений-філософ
- Бережний Микола (артилерист-учасник Другої світової війни)
- Білоусов Василь Савелійович (учасник Другої світової війни)
- Гладкий Олександр Миколайович (відомий футболіст, гравець клубу «Шахтар»)
- Димшиц Марк(діяч сіоністського руху, заарештований 1970 року за спробу угону літака)
- Дикий Іван (заслужений лікар України)
- Калиниченко Ілля (заступник Голови КДБ СРСР, головнокомандувач прикордонними військами СРСР)
- Костенко Олексій (генерал-лейтенант авіації СРСР)
- Кучеренко Володимир (заступник голови Ради міністрів СРСР, міністр будівництва)
- Кучеренко Микола Олексійович (один з конструкторів танку Т-34)
- Лозовський Самуїл (радянський державний діяч)
- Манусов Вадим (доктор технічних наук, професор Новосибірського державного технічного університету, член Міжнародної енергетичної академії)
- Мокрий Микола Микитович (учасник Другої світової війни)
- Моргун Микола Іванович (учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу)
- Мурженко Олексій Григорович (радянський дисидент)
- Нартов Олександр Анатолійович (учасник літніх Олімпійських ігор 2008 року у м. Пекін, неодноразовий чемпіон України зі стрибків у висоту, срібний призер Кубку Європи та Всесвітньої Універсиади)
- Оберемко Валентин Іванович (радянський дипломат)
- Омельченко Василь Іванович — машинобудівник, професор, (родом із села Благовіщенки).
- Петриченко Анатолій (генерал-лейтенант, начальник Центрального продовольчого управління Міністерства оборони РФ
- Прядун Сергій Анатолійович (неодноразовий чемпіон України з вільної боротьби, учасник Олімпійських ігор 1996 року)
- Рапопорт Анатоль (американський філософ, біолог, психолог)
- Реус Валентин (учасник вокального квартету «Явір»)
- Савенко Сергій ("Сова") (рок-музикант, учасник гурту "Оркестр Че"
- Садовничий Віктор Антонович (ректор Московського державного університету)
- Саєнко Ганна (художниця, учасниця всеукраїнських та міжнародних виставок, роботи знаходяться в приватних колекціях України, Росії, Швейцарії)
- Скірко Леонід Миколайович (народився в Лозовій 27 квітня 1939) — канадський співак українського походження, бас-баритон.
- Тарасенко Олексій Григорович (народний артист України)
- Тягло Володимир (український політик, дипломат, голова Харківської обласної ради протягом 1992—1994 і 1996—2002 рр.)
- Урюпін Валентин Тихонович (відомий кларнетист, головний диригент та художній керівник камерного оркестру «Arpeggione» РФ
- Федоров Федір Федорович (радянський військовий льотчик)
- Фесенко Володимир В'ячеславович (політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»)
- Хмеленко Григорій (старшина Армії УНР)
- Чередниченко Олександр (художник, член Національної спілки художників України)
- ↑ Розпорядження Президента України від 28 лютого 2020 року № 168/2020-рп «Про призначення А.Зассеєва головою Лозівської районної державної адміністрації Харківської області»
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Лозівського району [Архівовано 11 червня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 14 квітня 2016.
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Харківська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком... 2001]. Архів оригіналу за 20 травня 2022.
- ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Харківська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 17 липня 2017.
- Гараган П. А. Лозова: краєзнавчий нарис. — Харків: Прапор, 1965. — 91 с.
- Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — К.: АН УРСР, 1967. — 1002 с.
- Історія рідного краю (Лозівський район). — Лозова: Лозівська районна рада, Лозівський краєзнавчий музей,1998. — 113 с.
- Максим і Гриць.//Коваль Р. М. Багряні жнива Української революції: Воєнно-історичні нариси. — К.: Укр. письменник, 2005. — сс. 191 — 193.
- [[https://web.archive.org/web/20071029183229/http://kharkivoda.gov.ua/show.php?page=lozivska Архівовано 29 жовтня 2007 у Wayback Machine.] Лозівський район. Сайт Харківської ОДА]
- Інформаційно-розважальний портал міста Лозова [Архівовано 30 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Місто Лозова[недоступне посилання з липня 2019]
- Оборона Лозової в грудні 1917 року[недоступне посилання з липня 2019]
- www.maplandia.com [Архівовано 10 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Телеканал «Сігма», м. Лозова [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Лозівський історичний клуб імені Дмитра Яворницького [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |