Мала Перещепина
| село Мала Перещепина | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Полтавський район |
| Тер. громада | Новосанжарська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA53080310260068537 |
| Облікова картка | Мала Перещепина |
| Основні дані | |
| Населення | 2225 |
| Площа | 8,102 км² |
| Густота населення | 249,94 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 39320 |
| Телефонний код | +380 5344 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°23′21″ пн. ш. 34°34′45″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
86 м |
| Найближча залізнична станція | Мала Перещепинська |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 39300, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище Нові Санжари, вул. Центральна, буд. 23 |
| Карта | |
  Мала Перещепина | |
 Мала Перещепина | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Мала́ Перещепина — село в Україні, у Новосанжарській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 2225 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Малоперещепинська сільська рада.
Село Мала Перещепина знаходиться на краю декількох великих боліт, у тому числі болота Велике. Навколо села багато невеликих озер, у тому числі озера Водопай, Хілкове та Святе. До села примикає лісовий масив (сосна). До села прилягають села Велике Болото і Пологи. Поруч проходить залізниця, станція Мала Перещепинська за 2 км.
Біля Малої Перещепини поховано хана Кубрата — володаря Великої Булгарії[1].
1912 року знайдено Перещепинський скарб — найбагатший зі скарбів Східної Європи епохи Середньовіччя – вагою 75 кілограмів (25 кг золотих речей, 50 кг срібних).
На початку 1980-х років німецький вчений Йоахім Вернер, а потім за ним австрійський учений Вернер Зайбт та болгарські історики й археологи, глибоко дослідивши експонати скарбу в музеї Ермітаж у Санкт-Петербурзі, прочитали написи давньогрецькою мовою на перстенях-печатках із Перещепинського скарбу та встановили, що все те багатство колись належало Кубрату, ханові Великої Булгарії, до складу якої в VII ст. нашої ери входила й частина території сучасної України.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, мешкало 4572 особи (2288 чоловічої статі та 2284 — жіночої), налічувалось 479 дворових господарства, існували 2 православні церкви, приходське училище, сільська управа, хлібний запасний магазин[2].
Станом на 1900 рік село було центром Малоперещепинської волості[3].
З 1923 до 1931 року було центром Малоперещепинського району.
У часи нацистської окупації належало до Полтавського гебіта.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Новосанжарської селищної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Новосанжарського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області[5].
- Комбінат з виготовлення склопакетів, філія ПП «Суматра».
- Агрофірма «Аршиця»
- Школа ім. М. А. Клименко.
- Дитячий садок.
- Амбулаторія.
- Молоток Микола Анатолійович — капітан Збройних сил України, кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня.
- Гебер Микола Олександрович — академік, президент Собору болгар України
- Клименко Микола Андрійович — ветеран війни і педагогічної праці
- Герасименко Андрій Федорович (1920 — 1976) — повний кавалер ордена Слави[6]
- Галофітне болото (одне з найунікальніших боліт у Європі)
- Малоперещепинський ботанічний заказник загальнодержавного значення
- ↑ «Зоря Полтавщини». Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 11 січня 2009.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2274)
- ↑ рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ (рос.) Герои страны. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013.
- Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с, іл. + 24 с. вкл. ISBN 966-7462-22-6.
- Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12 — Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.
- Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — 352 с.
