Нікола Матьє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікола Матьє
Nicolas Mathieu
Нікола Матьє у 2018 році
Ім'я при народженніНікола Матьє
Народився2 червня 1978(1978-06-02) (46 років)
Епіналь
ГромадянствоФранція Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьписьменник
Сфера роботипроза[1], творче та професійне письмоd[1], кінознавство[d][1] і журналістика[1]
Мова творівфранцузька
Роки активності2000 — наш час
Жанрдетективний роман
Magnum opusроман «Війна тварин» (2014),
роман «Діти їхні» (2018)
НагородиГонкурівська премія (2018)
CMNS: Нікола Матьє у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матьє.

Нікола Матьє(фр. Nicolas Mathieu; 2 червня 1978(19780602), Епіналь, Франція) — французький письменник. Лауреат Гонкурівської премії 2018 року за роман «Діти їхні» (фр. Leurs enfants après eux).[3]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився Нікола Матьє 2 червня 1978 року у французькому місті Епіналь.

Перший роман письменника про таємницю та злочин вийшов у 2014 році під назвою «Війна тварин» (фр. Aux animaux la guerre).[4] Він був адаптований до 6-серійного телевізійного серіалу кінокомпанією France 3.

У його другому романі «Діти їхні» (фр. Leurs enfants après eux) 2018 року розповідається про невеличке провінційне містечко на сході Франції, що в краю шахтарів і металургів, переживає свої «лихі дев'яності», ознаменовані відходом індустріальної епохи. Це місто спрацьованих батьків та їхніх дітей, які намагаються урвати собі місце в новому житті. Занедбані фабричні стіни, спальні райони, прокурені кафешки, вечірки, багато алкоголю, наркотиків та сексу — ось атмосфера, в якій дорослішають герої цього роману. Кожна сторінка — гімн вічним літнім канікулам. Спека, мотоцикли, гаряче шосе, і ти такий молодий і безсмертний. Чотирнадцятилітній Антоні, як ніхто інший, гостро проживає свою причетність до цього місця — як і потребу вирвати коріння та поїхати з рідного міста[5].

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Роман Матьє «Діти їхні» був опублікований українською у 2020 році у Видавництві Старого Лева. Переклала Ірина Славінська.

Творчість

[ред. | ред. код]
  • 2014 — роман «Війна тварин» (фр. Aux animaux la guerre)
  • 2018 — роман «Діти їхні» (фр. Leurs enfants après eux)

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Nicolas Mathieu Wins Goncourt Prize for Work on France’s Forgotten. The New York Times. 7 листопада 2018. Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 15 вересня 2019.
  4. ↑ Éric Liblot, «Nicolas Mathieu sur la ligne noire des Vosges» [Архівовано 2 серпня 2019 у Wayback Machine.], L'Express
  5. ↑ Діти їхні | Видавництво Старого Лева. starylev.com.ua. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  6. ↑ Hélène Abalo, Prix Erckmann-Chatrian 2014 à Nicolas Mathieu pour Aux animaux la guerre, 3.11.14, France 3 Lorraine. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 15 вересня 2019.
  7. ↑ Annonce du classement, blog de Yann Plougastel. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 15 вересня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нікола Матьє
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нікола_Матьє&oldid=39037691