Порохова
| село Порохова | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Бучацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070310034496 |
| Облікова картка | Порохова |
| Основні дані | |
| Засноване | 1770 |
| Населення | 1 167 |
| Територія | 3.610 км² |
| Густота населення | 323.27 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48462 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°57′47″ пн. ш. 25°15′37″ сх. д. / 48.96306° пн. ш. 25.26028° сх. д. |
| Водойми | Баришка |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Відстань до залізничної станції |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Староста | Бачинський Василь Михайлович |
| Карта | |
  Порохова | |
 Порохова | |
| Мапа | |
| |
Порохова́ — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Баришка, на півдні району. До 2020 центр сільради. До Порохови приєднано хутір Підвільне.
Населення — 1110 осіб (2007).
У селі є Порохівська травертинова скеля.[1]
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки підкарпатської культури шнурової кераміки.
Перша писемна згадка — 1452 р.
12 жовтня 1456 р. в «Найдавніших записах галицьких судів 1435—1475 років» «Актів ґродських і земських» вказано, що Бартош з Язловця (він же Бартош Язловецький, власник поселення) — староста кам'янець-подільський — у випадку невчасного повернення боргу каштеляну галицькому Янові Влодковичу з Княгиничів повинен віддати права (повністю або частково) на bona sua Parchowa.[2]
Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Рідна школа» та інших, кооперативи.
1893 року було збудовано дерев'яний костелик (як каплиця публічна на урвищі «Скала», мала назву «Різдва святого Яна Хрестителя», 9 на 7 метрів, з виокремленим захристям, накрита гонтою, розібрана 1930 року через поганий стан; фундатор Артур Целецький,[3] відправляли в ньому ксьондзи з Бариша, приїжджали монахи-салезіани з Пужників.
1906 року тут постала експозитура Бучацького деканату РКЦ, до якої у вересні 1909 приєднали Стінку, Зубрець, 1925 року експозитура стала парафією.[4]
1912 року граф Станіслав Бадені офірував костелові 5 морґів поля (віддалені на 3 км від центру села), на яких стали малий камінний млин, мешкальний будинок, стодола.[4]
У травні 2017 в ЗМІ появилася інформація про те, що планується ремонт 10,5 км відтинку місцевої автодороги Порохова — Космирин у 2017 році[5].
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[6].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[7].
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610184, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстровано 783 виборці, явка 45,72%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 29,30%, за «Європейську Солідарність» — 18,31%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 18,03%.[8] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 32,85%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 21,61%, за Романа Василіцького (Об'єднання «Самопоміч») — 10,09%[9].
Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дошкільний заклад, селянська спілка, 5 торгових закладів.
- Будинок (палацик[10]) польських шляхтичів Целецьких (ІІ-а половина XVIII ст., зберігся)
- Церква святої Покрови (1812, мурована; накрита бляхою в 1880[11])
- Костел Матері Божої Цариці (1930 р., архітектор Броніслав Віктор, реставрований 1996)
- капличка
- Символічна могила Борцям за волю України (1991)
- Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969, реконструйовано 1983).
- Комплексна пам'ятка природи місцевого значення Порохівська травертинова скеля.
- Д. Літевчук — науковець.
- Любомир Царик — український вчений у галузях географії та геоекології, громадський діяч.
- Мирослав Попович — український філософ, після звільнення у серпні 1956 з посади директора школи в Золотому Потоці переведений вчителем до школи у с. Порохова.[12]
- Артур Целецький — польський громадський діяч, посол до Галицького Сейму, власник маєтку в селі[13]
- латинський архієпископ Болеслав Твардовський під час візитації 1925 року.[3]
-
Річка Бариш -
Церква Покрови Пресвятої Богородиці -
Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні -
Порохівська травертинова скеля -
Могила Борцям за волю України
- ↑ Кітура В., Сивий М. Порохівське родовище травертину // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 120. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1887. — Т. XII. — S. 243. (лат.)
- ↑ а б Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… — S. 177.
- ↑ а б Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… — S. 176.
- ↑ На Тернопільщині оновлять дорожнє покриття на чотирьох трасах // Вільне життя плюс. — 2017. — № 42 (15882) (31 трав.). — С. 3. — (Події, факти, коментарі).
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… - S. 175.
- ↑ Порхова / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 628.
- ↑ Наливайко О. Колишній директор Золотопотіцької школи Мирослав Попович — лауреат Шевченківської премії // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 184—185. — ISBN 978-966-528-289-1.
- ↑ Próchnicki Z. Cielecki Zaremba Artur // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 96 s. — S. 45. (пол.)
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Крижанівський І., Уніят В., Шкварок М. Порохова // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 641—642. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Уніят В. Порохова // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 120-121. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Porchowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 815. (пол.) — S. 815. (пол.)
- Quirini-Popławski Rafał. Kościoł parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — S. 175—184. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
