Король: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Shkod (обговорення | внесок) вікіфікація |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Otheruses|Король (значення)}} |
{{Otheruses|Король (значення)}} |
||
'''Коро́ль''' — титул монарха в деяких країнах. |
'''Коро́ль''' — титул монарха в деяких країнах. Король Андрій зараз є невизнаним королем. |
||
== Походження слова == |
== Походження слова == |
Версія за 08:22, 29 квітня 2020
Коро́ль — титул монарха в деяких країнах. Король Андрій зараз є невизнаним королем.
Походження слова
Українське «король» (як і пол. król, чеськ. král, серб. кра̑љ/krȃlj, староцерк.-слов. краль) походить від прасл. *korljь. Існують різні версії походження цього слова, найпоширеніша з них — це слово є слов'янською адаптацією імені Карла Великого (лат. Carolus Magnus), короля франків та римського кайзера (імператора), засновника династії Каролінгів.
Титул «король» мав значно більшу вагу та значення в міждержавних відносинах, ніж «князь», «герцог» та інші, адже підтверджував не лише суверенний статус його володаря як найвищого представника влади в країні, а й був символом «помазаника Божого», що освячувався вищою владою Папи Римського.
Із занепадом Каролінгської імперії у ІX столітті утворюються французькі, італійські та германські королівські держави. Володарі більшості європейських країн також прагнули отримати від Папи Римського титул суверенного монарха — rex.
В XI сторіччі у Східній Європі виникають три нові християнські королівства — Польща, Чехія та Угорщина. Так, починаючи з 955-го, серед угорців поширювалося християнство. На знак подяки за це Папа Римський Сильвестр ІІ прислав угорському князю Іштвану І королівську корону, й на Різдво 1000 року його було урочисто короновано. За деякий час, 1025 року, польському князю Болеславу І також було надано титул короля. За князя Бретислава І Чехія стала васалом Священної Римської імперії, а 1086-го його син Вратислав ІІ був коронований у Празі Трирським епископом Едильбертом. Менш ймовірні версії походження від прагерм. *karlja-, *karlaz («вільна людина») або від слов'янського «карати»[1].
Першими королями в історії Київської Русі був Святий Благовірний князь Ярополк та його батько Великий Князь Київський Ізяслав Ярославич та мати — принцеса Гертруда, сестра польського короля Казимира І.
Великий князь Ізяслав звернувся до Імператора Священної Римської імперії Генріха ІV, а згодом відправив посольство на чолі з Ярополком до Папи Римського Григорія VII. Переговори з Папою були вдалими, й обидва князі були проголошені королями Русі. 17 квітня 1075 року Папа Григорій видав буллу, на початку якої мовилось: «Дмитру (ім'я надане при хрещені Ізяславу), королю руському, і королеві, дружині його… Ваш син під час відвідування Апостольського престолу хотів отримати королівство як дар святого Петра з наших рук… Ми зійшли до його прохань і прагнень, оскільки вони здалися справедливими, і, крім того, з огляду на вашу згоду передали йому управління вашим королівством як частиною володінь святого Петра».
Слова, які значать «король» у германських мовах (англ. king, нім. König, швед. konung, готське *kuniggs) походять від прагерм. *kuningaz. Так за часів язичництва давні германці називали виборного сакрального і військового правителя. Зазвичай він походив із знаті, його походження вважалося божественним. Від слова *kuningaz або *kuniggs походить і слов'янське «князь»[1].
Французьке roi, румунське rege, іспанське rey походять від латинського титулу rex («король», «цар»), яким звали правителів Риму у дореспубліканський період. Це слово вважається похідним від пра-і.є. *h₃rḗǵs («цар», «вождь»), з якого також походять гінді राजा раджа («цар», «князь», «раджа»), санскр. राजन् раджан (так само), ром. rai («чоловік», «циган-мандрівник»), ірл. rí («король», «цар»). Похідні від rex засвідчені і в слов'янських мовах: дав.-рус. рига («король», трапляється в описі паломництва ченця Зосими, 1420 р.), церк.-слов. риксъ; ці форми запозичені через візантійські ῥήγας, ῥῆξ[2].
Список сучасних королів
- Європа
- Єлизавета II, королева Великої Британії (також має королівський титул ще у 15 країнах Співдружності Націй)
- Маргрете II, королева Данії
- Карл XVI Густав, король Швеції
Бурбон І Катас І
- Феліпе VI, король Іспанії
- Вілем-Олександр, король Нідерландів
- Гаральд V, король Норвегії
- Філіп I, король Бельгії
- Азія
- Рама X, король Таїланду
- Джігме Кхесар Намг'ял Вангчук, король Бутану
- Салман ібн Абдель Азіз ас-Сауд, король Саудівської Аравії
- Абдалла II, король Йорданії
- Туанку Сайєд Сіраджуддін, король Малайзії
- Хамад ібн Іса аль-Халіфа, король Бахрейну
- Нородом Сіамоні, король Камбоджі
- Африка
- Мсваті III, король Свазіленду
- Летсіє III, король Лесото
- Мухаммед VI, король Марокко
- Океанія
- Тауфаахау Тупоу IV, король Тонґи
Див. також
Джерела
- Д. С. Вирський. Король // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 175. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Хто був першим Королем Русі
Посилання
- Король // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Король // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 730-731. — 1000 екз.
Примітки
Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|