Буцманюк Юліан Лукич: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
Рядок 48: | Рядок 48: | ||
* в церкві [[ЧСВВ|отців василіян]] у [[Жовква|Жовкві]] (тепер [[Монастир Різдва Христового (Жовква)|Монастир Різдва Христового і церква Серця Христового]]), виконані у 1910—1911 і 1931—1939 роках, |
* в церкві [[ЧСВВ|отців василіян]] у [[Жовква|Жовкві]] (тепер [[Монастир Різдва Христового (Жовква)|Монастир Різдва Христового і церква Серця Христового]]), виконані у 1910—1911 і 1931—1939 роках, |
||
* в церкві Успіння Божої Матері в селі [[Славське|Славсько]] на [[Бойківщина|Бойківщині]], виконані разом з [[Сосенко Модест Данилович|Модестом Сосенком]] 1910 року; |
* в церкві Успіння Божої Матері в селі [[Славське|Славсько]] на [[Бойківщина|Бойківщині]], виконані разом з [[Сосенко Модест Данилович|Модестом Сосенком]] 1910 року; |
||
* розписи інтер'єру українського кафедрального собору |
* розписи інтер'єру українського кафедрального [[Собор Святого Йосафата|собору святого Йосафата]] в [[Едмонтон]]і (1957—1967). |
||
Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному Андреєм Шептицьким. Проте у 1952 році за наказом радянської влади були спалені на подвір'ї музею разом з тисячею інших творів українських художників. |
Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному Андреєм Шептицьким. Проте у 1952 році за наказом радянської влади були спалені на подвір'ї музею разом з тисячею інших творів українських художників. |
Версія за 14:38, 9 липня 2020
Юліан Буцманюк | |
---|---|
Народження | 3 липня 1885 с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна) |
Смерть | 30 грудня 1967 (82 роки) Едмонтон |
Країна | Австро-Угорщина→ ЗУНР→ Канада |
Приналежність | УСС, УГА |
Освіта | Краківська академія мистецтв |
Звання | Поручник (обер-лейтенант) |
Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
Нагороди | |
Буцманюк Юліан Лукич у Вікісховищі |
Юліан Буцманюк (3 липня 1885, с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна) — 30 грудня 1967, Едмонтон, Канада) — український і канадський художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка.
Життєпис
Народився у с. Сморжів на Львівщині в сім'ї сільського вчителя. Батько помер, коли Юліанові минув 1 рік. Мати з сином переїхала до Львова. Навчався в гімназії, відвідував фахову школу при львівському Промисловому музеї. Невдовзі померла мати Юліана, і він змушений був сам заробляти собі на прожиття. Хлопець оволодів малярською технікою і його запрошував працювати над серйозними замовленнями його вчитель Тадеуш Рибковський. Ця праця стала доброю школою для молодого митця, поклавши початок фаховому становленню Буцманюка як художника-монументаліста.
1906 року познайомився із Модестом Сосенком і разом із ним розпочав працю над стінописом церкви села Конюхи на Бережанщині. У процесі співпраці Модест Сосенко високо оцінив обдарованість маляра-початківця і згодом посприяв його вступу до Краківської академії мистецтв. Разом митці виконали ще кілька робіт, зокрема, у Славську та Рикові. Всі роботи у галицьких церквах на той час велися під патронатом та наглядом митрополита Андрея Шептицького. Роботи Буцманюка сподобались Митрополитові, вони познайомилися, і митрополит опікувався молодим митцем. За моральною і частково фінансовою підтримкою митрополита Андрея Юліан навчався в одному з найпрестижніших мистецьких закладів Центральної Європи — Краківській академії мистецтв (1908—1914).
Брав участь у реставрації Марійського костелу у Кракові (1912), виконуючи роботи зі стінопису та вітража. Декілька років працював у відомій польській вітражній фірмі Г. Желенського.
З початком Першої світової війни 1914 року записався у легіон Українських Січових Стрільців, став одним із активних дописувачів Пресової Кватири, фоторепортером, одним із тих, хто відкрив величну сторінку історії Українського Війська початку ХХ століття.[1] У грудні 1914 року вийшли перші світлини Буцманюка, присвячені бойовій славі легіону УСС, а наступного року його фронтові картини об'єднали в серію поштівок. Юліан Буцманюк був головним дизайнером символіки та відзнак легіону. Згодом воював в Українській Галицькій Армії (до 1919 р.). Був декілька разів поранений. Ранги: сотник УСС, отаман Армії УНР.[2] В 1920—1923 роках перебував у таборах для інтернованих в Чехословаччині. Одружився з Іриною Чайківською. У 1922 р. народився син Богдан.
З 1923 до 1927 навчався в Празькій академії мистецтв.
З 1927 року викладав малювання у Львові в товаристві «Рідна школа». Емігрував до Кракова, де впродовж 1941—1944 років працював редактором Українського Видавництва. Далі переїхав до Відня та Мюнхена, а 1950 року — до Канади. Розмалював стіни катедральної церкви Св. Йосафата в Едмонтоні. Брав участь у різних виставках образотворчого мистецтва. Слово мав, зокрема, Президент СКВУ Петро Саварин.[2]
Творча спадщина
Найбільш відомими творами Юліана Бацманюка є розписи в стилі українського модерну:
- настінні розписи в читальному залі Наукової бібліотеки Львівського Національного університету імені Івана Франка на вул. Драгоманова, 5, виконані в 1904 році разом з Тадеєм Рибковським та Юліаном Макаревичем;[3]
- в церкві отців василіян у Жовкві (тепер Монастир Різдва Христового і церква Серця Христового), виконані у 1910—1911 і 1931—1939 роках,
- в церкві Успіння Божої Матері в селі Славсько на Бойківщині, виконані разом з Модестом Сосенком 1910 року;
- розписи інтер'єру українського кафедрального собору святого Йосафата в Едмонтоні (1957—1967).
Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному Андреєм Шептицьким. Проте у 1952 році за наказом радянської влади були спалені на подвір'ї музею разом з тисячею інших творів українських художників.
Сім'я
- Дружина: Ірина Чайківська.
- Син: Богдан (нар. 1922).
Примітки
- ↑ Софія, Легін (19 липня 2016). Дружба митців, зруйнована пристрастю (укр.). Процитовано 19 липня 2016.
- ↑ а б Петро Саварин. З собою взяли Україну… — С. 485.
- ↑ Ангел без крил чи людина, яка навчилась літати. 8 цікавих фактів про художника-монументаліста Юліана Буцманюка Фотографії Старого Львова 03.07.2018
Література
- Гах Ірина. Сторінки історії галицького церковного стінопису першої половини ХХ ст. До 130-річчя з дня народження Модеста Сосенка та 120-річчя з дня народження Юліана Буцманюка // Українське мистецтво Львова 1919—1939. — Львів, Галицька брама. № 1-3 (121—123) січень-березень 2005. — С. 19-20.
- Бірюльов Юрій. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005.
- Юліан Буцманюк. Стінопис Жовківської церкви Христа-Чоловіколюбця. Автори-упорядники І. Гах, О. Сидор. — Львів: Місіонер, 2006.
- Петро Саварин. З собою взяли Україну. Від Тернопілля до Альберти. — Київ: КВІЦ, 2007. — 524 с. — ISBN 977-966-8550-62-1
Посилання
- Віктор Заславський. Духовне і національне у жовківській спадщині Юліана Буцманюка.
- Юліан Буцманюк
Це незавершена стаття про діяча мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 3 липня
- Народились 1885
- Померли 30 грудня
- Померли 1967
- Випускники Краківської академії мистецтв
- Поручники Легіону УСС
- Кавалери Воєнного Хреста (УНР)
- Уродженці Радехівського району
- Українські художники
- Вояки Української Галицької Армії
- Українці Канади
- Персоналії:Жовква
- Персоналії:Славське
- Померли в Едмонтоні
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Художники-монументалісти