Томаш Гарріг Масарик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Масарик.
Томаш Гарріг Масарик
чеськ. Tomáš Garrigue Masaryk
Ім'я при народженніТомаш Масарик
ПсевдоThomas George Marsden[1]
Народився7 березня 1850(1850-03-07)
Годонін, Маркграфство Моравія, Австрійська імперія
Помер14 вересня 1937(1937-09-14) (87 років)
Лани (Lány[cs]) Чехословацька Республіка
ПохованняGrave of Masaryk familyd
КраїнаЧехословаччина Чехословаччина,Австрійська імперія Австрійська імперія, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Місце проживанняbirth house of Tomáš Garrigue Masarykd
house of Tomáš Garrigue Masarykd[2]
Mutěniced[3]
Čejčd[4]
Брно[5]
Відень[6][7]
Лейпциг[8]
Відень[9]
Прага[10]
Лондон[11]
Празький град[12]
Lány Castled[13]
Діяльністьполітик, філософ, письменник
Галузьполітика[14], філософія[14], соціологія[14], журналістика[14], шкільництво[14] і література[14]
Alma materВіденський університет
Науковий ступіньдоктор філософії
ВчителіФранц Брентано[15]
Знання мовсловацька, німецька[14], чеська[16][14][17], англійська, французька, польська, російська і латина
ЗакладВіденський університет, Карлів університет і Кінґс-коледж
УчасникПерша світова війна
ЧленствоАмериканське філософське товариство[18]
Роки активності? — 1937
Посадапрезидент Чехословаччини
Попередникпосада запроваджена
НаступникЕдуард Бенеш
ПартіяЧеська народна партія
Конфесіяєвангеліст
БатькоЙозеф Масарик
МатиТереза Масарикова (Кропачкова)
Брати, сестриLudvík Masarykd
У шлюбі зШарлотта Гарріг[en]
Діти (5[19])Аліція, Герберт, Ян, Елеанора, Ольга
Автограф
Нагороди
Орден Трьох зірок
Орден Трьох зірок
Орден Слона
Орден Слона
IMDbID 1355844

То́маш Га́рріг Ма́сарик (чеськ. Tomáš Garrigue Masaryk; 7 березня 1850, Годонін, Маркграфство Моравія, Австрійська імперія — 14 вересня 1937, Лани[cs], Чехословацька Республіка) — чехословацький філософ, політичний і державний діяч, перший президент Чехословаччини (1918—1935).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у місті Годонін у Маркграфстві Моравія (у регіоні Моравська Словаччина) в словацько-німецькій родині. Батько — Йозеф Масарик (1823—1907), мати — Тереза Масарикова (Кропачкова) (1813—1887). У своїй першій біографії 1875 року Томаш Масарик написав, що «мати є німкенею». Проте під час Першої світової війни він заявив, що «я чистий словак, без угорської або німецької домішки. Мати говорила краще німецькою, ніж чеською»[20]. Наразі це є предметом заперечення з боку чеських націоналістів, які вважають його чехом.[21][22]. У Чехії також набуває популярності нічим не підтверджена думка, що сам Томаш міг бути позашлюбним сином Австро-Угорського імператора Франца Йосифа І. Прихильники цієї теорії вказують на те, що в м. Годонін є палац Габсбургів, де часто бував імператор. З документів відомо що Франц Йосиф І був у Годоніні в грудні 1849 року, де того часу в палаці Габсбургів працювала на кухні мати Томаша Тереза, але немає ніяких відомостей, чи міг девятнадцятирічний імператор бути тут влітку та чи був він взагалі знайомий з Терезою Масариковою.[23] Чеські науковці сподіваються провести генетичний фінґерпринтинг, який би міг підтвердити чи спростувати цю теорію.

Навчався в академії у Брно, звідки був виключений за суперечку з директором, після чого був прийнятий на навчання в найбільш престижну гімназію у Відні. Одним з його благодійників був шеф віденської поліції Антон Моннієр (нім. Anton von Le Monnier).

1876 року закінчив Віденський університет. Після поділу університету в Празі на німецький і чеський університети (1882) — професор філософії у чеському університеті.

1899 року очолював судовий захист юдея Леопольда Гілснера, звинуваченого в співучасті у вбивстві. А після винесення смертного вироку, «за участь у вбивстві із сексуальних мотивів» і помилування імператором Австро-Угорщини (по 18 роках ув'язнення), через «поганий стан здоров'я», утримував фінансово того Л. Гілснера до його смерті у 1925 році.

У своїй політичній діяльності Масарик пройшов довгу еволюцію від космополіта до національно свідомого лідера. 1890 року приєднався до «молодочеської» партії, а 1900-го заснував Чеську народну партію (так звану Партію реалістів).

Під час Першої світової війни 1914–1918 зайняв антиавстрійську позицію і пов'язував надії та розв'язання чеської проблеми з перемогою Антанти. 1915 року організував Чеський комітет у Парижі, пропонував розв'язати національне питання у Центрально-Східній Європі шляхом надання самостійності народам Австро-Угорської імперії й автономії народам Російської імперії.[24] Обстоював ідею єдності «чесько-словацької нації». 1918 року підписав Декларацію незалежності чехословацького народу тимчасового уряду Чехословаччини і став президентом новоствореної Чехословацької республіки.

1923 року Герберт Гувер, якого незабаром обрали президентом Сполучених Штатів Америки, та Томаш Масарик скликали у Празі перший міжнародний конгрес з менеджменту. Саме тоді низка великих компаній, таких як «Дюпон» і «Дженерал Моторс» у Сполучених Штатах, почали реорганізовуватися на основі нових концепцій менеджменту.

Заслугою Масарика було створення у міжвоєнній Чехословаччині стабільного і дієздатного демократичного ладу. Після його відставки (1935) президентом обрано багаторічного міністра закордонних справ Едварда Бенеша.

Масарик помер 1937 року в замку Лани[25], за рік до краху створеної ним Першої Чехословацької Республіки.

Масарик і Україна

[ред. | ред. код]

Як депутат австрійського парламенту взяв участь у дебатах довкола польсько-українських відносин у Львові й у великій промові (25 травня 1908 року) виступив на захист прав українців.

Під час свого перебування в Україні (1917–1918) організував легіон із полонених чехів і словаків. Уклав угоду з урядом Української Народної Республіки про екстериторіальний статус легіону. Після укладення Брестського миру анулював цю угоду (легіон зберігав нейтралітет під час радянсько-української війни і виїхав з України на Далекий Схід). Масарик, незважаючи на свої русофільські настрої, виявляв симпатії до українського національного руху. Був знайомий з Іваном Франком. Під час перебування у США (травень — листопад 1918) організував спілку емігрантів, які представляли народи Австро-Угорщини. До його складу увійшли, зокрема, Мирослав Січинський, Лонгин Цегельський  — від українців та Григорій Жаткович від русинів. На підставі угоди з Угро-Русинською Радою в США Закарпаття включено до складу Чехословацької республіки 1919 року.

Ставши президентом Чехословаччини, Масарик підтримував діяльність українських емігрантських груп у Празі та інших містах, допоміг відкрити і забезпечив фінансовою підтримкою празькі Український вільний університет (1921) і Вищий педагогічний інститут імені Драгоманова (1923), Українську господарську академію у Подєбрадах (1922), Українське історично-філологічне товариство (1923). Мав значну популярність серед українців.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • В Ужгороді є погруддя Масарика, на його честь названо вулицю та сквер, стоїть ясен Масарика;
  • На його честь названо вулицю у Львові та поставлено стелу з його зображенням;
  • Також на фасаді Мукачівського аграрного коледжу, який знаходиться на вулиці Томаша Масарика, є дошка-барельєф на його честь;
  • У Мукачево на його честь названо вулицю;
  • Вулиця Масарика у місті Тячів;
  • У місті Хуст вулицю Пушкіна перейменовано на вулицю Томаша Масарика.
  • 21 грудня 2019 відкрита міні—скульптура Масарику біля ЗОШ № 3 міста Ужгород. Школа була збудована саме за його сприяння, та була сотою, ювілейною школою. Вона знаходиться на Набережній Незалежності, у мікрорайоні Галаго, що забудований під час входження сучасного Закарпаття у Чехословаччину. Її автори: скульптор Роман Муркник, та коваль Степан Руснак.[джерело?]
    • Галерея
    • Погруддя Томашу Масарику в Ужгороді
      Погруддя Томашу Масарику в Ужгороді
    • Стела на честь Томаша Масарика по вул. Масарика, біля ЗОШ № 43 у Львові
      Стела на честь Томаша Масарика по вул. Масарика, біля ЗОШ № 43 у Львові
    • Пам'ятник Томашу Масарику в Їглаві
      Пам'ятник Томашу Масарику в Їглаві

    Родина

    [ред. | ред. код]

    Дружина Масарика, Шарлотта Гарріг, чиє прізвище він узяв як друге ім'я, була американкою. Під час Першої світової війни її було заарештовано за наказом австрійської влади. Їхній син Ян Масарик був міністром закордонних справ чеського емігрантського уряду, загинув після комуністичного перевороту 1948 року за нез'ясованих обставин. У Томаша і Шарлотти було ще четверо дітей.

    Див. також

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=298
    2. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=21&misto=Bydliste-Masarykovy-rodiny-1856%E2%80%931862
    3. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=31&misto=Bydliste-Masarykovy-rodiny-1852%E2%80%931853
    4. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=23&misto=Bydliste-Masarykovy-rodiny-1858%E2%80%931859,-1864
    5. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=261
    6. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=21
    7. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=223
    8. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=243
    9. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=228
    10. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=33
    11. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=285
    12. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=44
    13. ↑ http://tg-masaryk.cz/mapa/index.jsp?id=17
    14. ↑ а б в г д е ж и Чеська національна авторитетна база даних
    15. ↑ Bakewell S. Au café existentialiste — Éditions Albin Michel, 2018. — P. 492. — ISBN 978-2-253-25783-7
    16. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    17. ↑ CONOR.Sl
    18. ↑ NNDB — 2002.
    19. ↑ ČT24 — 2017.
    20. ↑ Alain Soubigou: Tomáš Garrigue Masaryk. Praha, Litomyšl: Paseka, 2004. ISBN 80-7185-679-7 (чес.)
    21. ↑ Карел Чапек (1990). Вік молодості. Переговори з Т.Г. Масариком. Чехословацький письменник. с. 350. ISBN 80-202-0170-X. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
    22. ↑ Томаш МАСАРИК — «отец» новейшей чешской государственности. День. 16 марта. Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 21 жовтня 2023.
    23. ↑ Will DNA test solve Habsburg imperial mystery?. BBC (англ) . 29.12.2016. Архів оригіналу за 29 грудня 2016.
    24. ↑ Preclík, Vratislav. Masaryk a legie (Masaryk and legions), váz. kniha, 219 pages, first issue vydalo nakladatelství Paris Karviná, Žižkova 2379 (734 01 Karvina, Czech Republic) ve spolupráci s Masarykovým demokratickým hnutím (Masaryk Democratic Movement, Prague), 2019, ISBN 978-80-87173-47-3, pages 8 — 34, 36 — 39, 41 — 42, 106—107, 111—112, 124—125, 128, 129, 132, 140—148, 184—215.
    25. ↑ Замок Лани на Hrad.cz [Архівовано 17 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)

    Джерела

    [ред. | ред. код]

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Віднянський С. В. Масарик Томаш-Гарріг // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 543. — ISBN 978-966-00-1028-1.
    • Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 р. до наших днів. — К.: Основа, 1999. — 903 с.
    • Задорожнюк Э. Г. Штрихи к портрету Томаша Гаррига Масарика // Новая и новейшая история. — 2012. — № 5. — С. 151—163. (рос.)
    • Киркевич В. Київські адреси чехословацької державності
    • Котенко А. Л. Ідея Центральної Європи Томаша Масарика // Магістеріум. — 2007. — Вип. 28. — С. 43-49.
    • Кравчук О. Діяльність Т. Г. Масарика у червні 1914 — січні 1915 рр.: підготовка і початок чехословацької закордонної визвольної акції. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.asv.gov.ua/content/nauka/editions/22/2014-22/219-233.pdf
    • Кравчук О. Т. Г. Масарик про ідею Чехо-Словацької держави та принципи її національної політики / О. Кравчук// Проблеми історії Центральної та Східної Європи: зб. наук. праць. — 2010. — Вип. 1. — С. 116—122.
    • Кравчук О. Чехословацька ідея Т. Г. Масарика / О. Кравчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету: Історичні науки. –Кам'янець-Подільський, 2008. — Т. 18. — С. 430—437.
    • Крал В. Дни которые потрясли Чехословакию. / В. Крал — М.: Прогрес, 1980. — 374 с. (рос.)
    • Кривонос Р. А. Масарик Томаш Гарріг // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
    • Масарик [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
    • Махун С. Масарик Томаш Гарріг // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 429. — ISBN 978-966-611-818-2.
    • Мельниченко І. Томаш Масарик — «батько» новітньої чеської державності [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/tomash-masarik-batko-novitnoyi-cheskoyi-derzhavnosti
    • Нагорняк М. М. Томаш Гарріг Масарик — політик і вчений // Т. Г. Масарик. Право і демократія. Вибрані праці. — К. : Логос, 2007. — 336 с.
    • Панов А. В. Масарик і Закарпаття. — Ужгород : Ліра, 2010. — 189 с.
    • Підлуцький О. Томаш Гаріг Масарик: «Нова людина» у «новій Європі»[недоступне посилання з червня 2019].
    • Постоловський Р. Національно-демократичні основи проголошення незалежності Чехословаччини 28 жовтня 1918 р. / Р. Постоловський // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету Івана Огієнка: Історичні науки. — Кам'янець- Подільський: 1111 «Медобори-2006», 2013. — Т. 23. — С. 238—248.
    • Туряниця В. В. Система правових поглядів Т. Г. Масарика на проблеми малих народів і національних меншин // Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. — Вип.37. Т.1. — С.95-97.
    • Тюрменко І. «Я сам організував військо» (до питання про київську місію Т. Г. Масарика) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: er.nau.edu.ua/bitstream/NAU/11661/1/Масарик_Тюрменко.pdf

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томаш_Гарріг_Масарик&oldid=43312739