Орден мечоносців
Братство воїнів Христа(лат. Fratres militiæ Christi de Livonia) [1], відоміше під назвою орден мечоносцівабо орден братів меча(нім. Schwertbrüderorden) — німецькийкатолицькийдуховно-лицарський орден, заснований 1202в РизіТеодоріхом Торейдським(Дітріх) [1], що заміщав у той час єпископа Альберта фон Буксгевдена(Albert von Buxhöwden1165—1229) (Теодоріх був братом єпископа) для місіонерської діяльності в Лівонії. Існування ордена було підтверджено папською буллою в 1210[2], але ще в 1204утворення «Братства воїнів Христа» було схвалено Папою Інокентієм III. Загальна назва Ордену походить від зображення на їх плащах червоного меча з мальтійським хрестом. На відміну від великих духовно-лицарських орденів, мечоносцізберігали номінальну залежність від єпископа.
| Fratres militiae Christi Livoniae Лівонське братство Мечоносців, воїнів Христа
|
||
|---|---|---|
 Печатка ордену |
||
| 1202—1237 | ||
|
Християнський військовий орден |
||
| Кольори | Білий плащ з червоними мальтійським хрестом і мечем | |
| Відомі командири |
Винно фон Рорбах Фолквін фон Вінтерштайн |
|
Зміст |
||
Історія[ред.]
Орден керувався статутом ордену тамплієрів. Члени ордену поділялися на лицарів, священиків і службовців. Лицарі найчастіше походили з сімей дрібних феодалів (найчастіше з Саксонії). Форменим одягом їм служив білий плащ з червоними хрестом і мечем. Службовці (зброєносці, ремісники, слуги, посильні) набиралися з вільних людей і городян. Главою ордену був магістр, найважливіші справи ордену вирішував капітул.
Першим магістром ордену був Винно фон Рорбах (1202 - 1209), другим і останнім - Фольквін фон Вінтерштайн (1209 - 1236).
На захоплених територіях мечоносці будували замки. Замок був центром адміністративної одиниці - кастелатури. За домовленістю 1207 2/3 захоплених земель залишалися під владою ордена, інша частина передавалася єпископам Ризькому, Езельському, Дерптському і Курляндському.
Хронологія[ред.]
| Історія Латвії |
Доісторична Латвія
Середньовіччя
Новий час
Новітній час
Сучасність
|
1205: єпископ Альберт будує в гирлі Західної Двіни цистерціанський монастир святого Миколая, який отримав назву Дюнамюнде (Устя Двіни).
1207: взяття військами ордена фортеці Кукейнос в середній течії Західної Двіни. Оборону фортеці очолював князь В'ячеслав Борисович (Вячко), онук смоленського князя Давида Ростиславича. У цьому ж році орден отримав, не без втручання Папи, від єпископа право на володіння третиною всіх завойованих земель.
1207: мечоносцями заснований замок Зегеволд (Зігвальд) - нім. Sieg Wald «Перемога над лісом» (нині Сігулде).
1208: організований невдалий похід в Литву.
1209: єпископ Альберт підкорює Ерсіку. У тому ж році магістр Винно фон Рорбах був обезголовлений, і його місце зайняв Фольквін фон Вінтерштайн (Вінтерштаттен).
20 жовтня 1210 : єпископ Альберт і магістр Фольквін отримують від Папи Інокентія III привілей на розділ Лівонії (Livonia) і Семигалії (Semigallia), а також новий дозвіл на відпущення гріхів. Саме в цій буллі відбувається дійсне утвердження ордена Папою.
6 січня 1217 : орден здійснює рейд в Новгородську землю. Близько 1 березня, після триденної облоги, орден здав замок Одемпе (Оденпе, Ведмежа Голова, сучас. Отепя) псковському князю Володимиру, синові Мстислава Ростиславича Хороброго.
1219: разом з данськими військами, які прийшли на допомогу лицарям ордена, мечоносці засновують фортецю Ревель (нині Таллінн). У тому ж році новгородці на чолі з князем Всеволодом Мстиславичем виграли бій і протягом двох тижнів брали в облогу Венден.
1221: новгородці на чолі з князем Всеволодом Юрійовичем здійснюють похід на Венден.
1223: новгородці на чолі з князем Ярославом Всеволодовичем здійснюють похід на Ревель. 15 серпня після двотижневого штурму мечоносці беруть Вільянді. За повідомленням Генріха Латвійського, "русичів, що залишилися, повісили перед замком на страх іншим русичам".
1224: після тривалої облоги військами ордена узятий Юр'єв (Дерпт), при обороні міста загинув князь Вячко. Допомоги від Новгорода не послідувало через конфлікт з князем Всеволодом Юрійовичем.
До кінця третього десятиліття XIII століття орден захопив частину земель земгалів, селів і куршів, але більша частина язичницьких земель залишалася під владою Литви. Орден, порушивши мирний договір з Литвою 1225, в 1229 організував похід до Литви. Після цього литовці ще більше стали підтримувати земгалів.
Травень 1226: імператор Фрідріх II затвердив за мечоносцями їх володіння, як тримання від ризького і дерптського єпископів.
1233: організується новий Північний Хрестовий похід (1233-1236). В 1234 у в битві на Омовжі під Юр'євом (нині річка Емайигі і місто Тарту) війська ордена мечоносців зазнали поразки від новгородського князя Ярослава Всеволодовича (лицарі провалилися під річковий лід). Просування ордена на схід було припинено.
До 1236 орден не нападав на Литву. У цей час Литва сама організовувала походи проти Ордена і єпископів або брала участь у них разом з лівами, земгалами і руськими князями.
Щоб завоювати Литву або хоча б її послабити, а також припинити допомогу литовців поваленим племенам балтів, 9 лютого 1236 Папа Григорій IX оголосив Хрестовий похід проти Литви. 22 вересня того ж року відбулася битва при Саулі (нині Шауляй), що закінчилася повною поразкою мечоносців. У ній був убитий магістр ордена Волгуін фон Намбург (Фольквін фон Вінтерштаттен).
12 травня 1237 у Вітербо Григорій IX і гросмейстер Тевтонського ордену Герман фон Зальца здійснили обряд приєднання залишків ордена мечоносців до Тевтонського ордену. Тевтонський орден прислав туди своїх лицарів, відгалуження Тевтонського ордену на землях колишнього ордену мечоносців (тобто на нинішніх латиських та естонських землях) стало називатися 'Лівонським ландмейстерством тевтонського ордену '(див. Лівонський орден).
| - |
|
|
|
Література[ред.]
- ~ link / livonia / chronicles / henricus / index.htm «Хроніка Лівонії» Генріха Латвійського
- Карта. Новгородська земля в XII-початку XIII в і орден мечоносців // сайт Наталії Гаврилової
- Бунге Ф.Г. Орден мечоносців, 1875 р.
- Friedrich Benninghoven: Der Orden der Schwertbrüder: Fratres milicie Christi de Livonia; Böhlau, Köln [ua], 1965
- Alain Demurger: Die Ritter des Herrn. Geschichte der geistlichen Ritterorden; Beck, München 2003, ISBN 3-406-50282-2
- Wolfgang Sonthofen: Der Deutsche Orden; Weltbild, Augsburg 1995, ISBN 3-89350-713-2
- Dieter Zimmerling: Der Deutsche Ritterorden; Econ, München 1998, ISBN 3-430-19959-X
Примітки[ред.]
- ↑ а б ~ link / livonia / chronicles / henricus/chronicle/albert_year4.htm «Хроніка» Генріха Латвійського
- ↑ [http://www.junik.lv/ ~ link/livonia/chronicles/henricus/foot-note/foot-note21-30.htm # 27
Див. також[ред.]
Посилання[ред.]
- Орден мечоносців в Прибалтиці
- Конопленко А.А. Орден мечоносців у політичній історії Лівонії. Автореферат - сайт ORDOTEUTONICUS.RU (перевірено 13 грудня 2010)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||
