Дорійське вторгнення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дорі́йське вто́ргнення відбулось близько 1200 до н. е., коли племенні вторгнення дорійців з півночі охопили Центральну і Південну Грецію, включаючи острови, і зокрема найвіддаленіший острів Крит. Свою незалежність зуміли зберегти тільки Стародавні Афіни, в яких знайшли притулок поодинокі біженці інших ахейських міст Пелопоннесу.

Після дорійського вторгнення припиняє своє існування мікенська культура, розпочинається рух народів моря. Археологічне свідчення дорійського вторгнення — поява протогеометричної кераміки[1]. Світоглядне відображення дорійське вторгнення знайшло у давньогрецькому міфі про Гераклідів.

Перетворення у грецькому суспільстві[ред.ред. код]

Дорійці перейняли у греків культуру рільництва і судноплавства, залізні знаряддя праці і зброю, зокрема плуг, колісні повозки, вітрила, гончарне коло. Крім того дорійці засвоїли зачатки архітектури, храмової та фортечної.

Вплив дорійських племен, серед яких досі зберігався родинно-общинний лад, спонукав до пожвавлення родових відносин у суспільстві греків і водночас став причиною швидкого розпаду ахейських держав. Тепер в Греції почали складатись окремі дрібні, незалежні громади, на чолі яких стояв басилевс. Усюди посилювався вплив родової знаті, а право володіти землею ставало основою землеволодіння.

Після дорійського вторгнення місцеве населення перетворювалось на власність тих родів, які їх завоювали. Не скрізь цей процес протікав однаково. Так, у Спарті завойовникам, що в полісну добу складуть стан спартіатів, протистояли корінні лаконці, які втім були вимушені відтіснитись до кордонів області. Серед корінних спартанців виділились періеки (зберігали обмежене самоврядування, продовжували займатися ремеслом і торгівлею) та ілоти (безправне землеробське населення переважно Мессенії, фактично державні раби, оскільки вважались власністю держави і прикріплювались до наділу конкретного спартіата).

Поневолені стани, подібні до спартанських ілотів, виникали всюди в Греції. Наприклад, у Фессалії вони іменувались пенестами, на острові Крит — кларотами. В Афінах процес поневолення незаможних землеробів відбувся іншим шляхом: рано чи пізно вони опинялись у борговій залежності від родової знаті, яка тепер сконцентрувала в свої руках землю і становила клас евпатридів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]