Діоген Синопський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Діоген у діжці Джона Вільяма Вотерхауза, 1882 рік.
Діоген у пошуках людини Дж. Г. В. Тішбена, 1780-ті.
Діоген на малюнку Тараса Шевченка

Діоген Синопський (дав.-гр. Διογένης ὁ Σινωπεύς, бл. 412 до н. е., Синоп — 10 червня 323 до н. е., Корінф) — давньогрецький філософ-кінік.

Родом із Синопи, більшу частину життя провів на міському звалищі поблизу Коринфа. За помешкання йому слугував піфос. Учень засновника кинізму філософа Антисфена. Творів не писав і зажив слави передусім завдяки притчам та висловлюванням, що ними супроводжував нестандартні, із загальнозвичної точки погляду, ситуації у своєму житті. Усі відомості про життя та погляди Діогена Синопського взято з анекдотів про нього, опублікованих у книзі Діогена Лаертського «Про життя, вчення та висловлювання славетних філософів».

Особистість[ред.ред. код]

Діоген був людиною, яку сьогодні назвали б вигнанцем. Він не переймався пошуком роботи й не мав власного майна та постійного місця проживання. І тому він ночував у храмах, у славетній діжці. Замість матрацу він підкладав листя — єдиний натяк на комфорт. Він носив старого поношеного плаща, спирався на ціпок, за плечима носив невеликий мішок із усім найпотрібнішим. Згадували такий випадок: він побачив, як хлопчики п'ють воду з річки просто з рук. Діоген був спантеличений: «Потреби дитини — і то менші від моїх!». Він викинув свій кубок, вважаючи що він йому більше непотрібний. Він вважав, що природа наділила людину всім, що їй треба.

Діоген зовсім не вважав себе за бідняка. Він доводив, що все належить філософам: «Всі речі належать богам. Мудреці — це друзі богів. І так, як між друзями все спільне, всі речі світу належать філософам».

Проте Діоген не уникав людей. Навпаки, він користався кожною нагодою говорити з народом — і йому було що сказати. Слави зажила його критика традицій та дурниць. Він критикував людей незалежно від того, хотіли вони слухати його чи ні. Якщо він починав полемізувати — на нього звертали увагу всі. Можна тільки дивуватися, як його не побили батогами чи не судили. Адже під його критику потрапляли багачі та впливові люди, навіть міфологізовані герої легенд. Наприклад, греки ставилися до міфа про Едіпа як до великої трагедії. А Діоген сміявся з неї, а головного героя вважав за слабку людину. Греків це шокувало. Проте були й разючіші речі. Діоген вважав канібалізм за природню справу (але сам до цього не опускався).

Діогеновою метою була «шокова терапія». За її допомогою він змушував людей думати. Діоген шокував своєю поведінкою й дуже відомих людей. Наприклад Александр Македонський, дізнавшись про славетного філософа, дозволив Діогену побажати будь-чого. І тоді Діоген відповів йому: «Відійди, ти заступаєш мені сонце!» Зіркам Олімпійських ігор також діставалося від Діогена. Якось він спитав у переможця: «За що ти отримав вінок переможця?». Атлет гордо відповів: «За те, що я переміг у поєдинку з найсильнішими людьми Греції!» - «найсильнішими? Навряд! Якби вони були сильніші за тебе, то ти б їх не подолав». — «Добре, я отримав перемогу над рівними мені в боротьбі». — «Так-так. Але якщо ти їх переміг, отже, ви все жтаки були не рівні». Атлет погодився. На це Діоген розсміявся: «І ти радієш тому, що переміг слабшого. Це кожен зможе!»
Діоген сміявся просто з усіх. Його навіть прозвали собакою. Грецькою «собака» — kynikos — звідси й походить слово «цинік».
Діогенів цинізм не пощадив навіть його смерті. Помираючи, він сказав, щоб його тіло викинули в поле — щоб дикі звірі з'їли його. Діоген помер у Коринфі, й міщани встановили йому пам'ятника, що на ньому було написано: час відточить і камінь, і бронза, але твої слова, Діогене, житимуть вічно."

Погляди[ред.ред. код]

Відповідно до кинічного принципу — «жити згідно з природою» — Діоген відмовився від будь-яких узвичаєних людських форм існування: житла, посуду, одягу (пробував навіть їсти не приготовану їжу, але не зміг перетравити сире м'ясо); це було здійсненням на практиці радикальної позиції, за якою треба знищити людську цивілізацію та культуру й повернути людей до «природнього» досоціального стану. Практика спрощення в європейській традиції бере початок саме від Діогена. У загальнометафізичному плані Діогенові погляди тотожні поглядам Антисфена та інших киніків: має право на існування тільки те, що відповідає природі; всі людські установлення надлишкові та шкідливі; треба відмовитися від будь-якого придбання, бо лише така відмова робить людину вільною; не можна дозволяти собі насолод, треба лишатися байдужим до будь-яких спокус. Попри відверту асоціальність, сучасники поважали Діогена, й разом із Сократом Діоген за античних часів був узірцем мудреця.

Слід в історії[ред.ред. код]

Про Діогена розповідали багато байок. Буцімто він посеред дня ходив по агорі з ліхтарем і казав, що шукає (справжню) Людину.

Щодо Александра Македонського, історики твердять, що ці дві видатні історичні особи так і не зрозуміли одне одного. Александр Македонський поділився з Діогеном своїми планами підкорення Індії. Діоген натомість відказав, що нічого доброго, окрім лихоманки він в Індії не здобуде. А йоги й тому подібні факіри — то взагалі гидота. Діоген навіть запропонував Македонському натомість залягти в сусідньому піфосі. Александр не погодився, і поскакав «визволяти» Індію. А дарма. Сталося так, як казав Діоген. Александр Македонський помер після походу в Індію від малярії. Старий Діоген надовго запамятав його, і щоразу, згадуючи великого полководця, скрушно хитав головою: «А як гарно нам би велося удвох! Бо довкола таке барахло! Справжню людину вдень з вогнем не знайдеш…»

Коли, бувши у вигнанні в Афінах, Діоген дізнався, про те що Платон стверджує, ніби то людина - то є тварина на двох ногах, що позбавлена пір'я, він буцімто приніс йому в Академію обскубаного півня й сказав: «Ось твоя людина!».

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]