Радимичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Радимичі — східнослов'янське плем’я, що жило між Дніпром і Сожжю. Це плем’я займалося мисливством, пасічництвом, скотарством та підсічним хліборобством. Головні міста — Гомель, Чечерськ і Вщиж. Літопис повідомляє, що в середині 9 століття. Радимичі сплачували данину хозарам. До Київської держави їх приєднав Олег 885 року, а остаточно Володимир Святославич 984 року.

911 року радимичі брали участь у поході Олега на Візантію.

Коли Київська держава по смерті Ярослава Володимировича розпалася на уділи, західна частина землі Радимичів увійшла до складу Смоленського, а східна — Чернігівського князівств.

Археологічні пам’ятки Радимичів: — численні курганні могильники з трупоспаленнями (9-10 ст.) та трупопокладаннями (11-12 ст.)

Радимичі разом з кривичами та дреговичами утворили білоруський народ.

Востаннє радимичі згадуються літописом під такою племінною назвою у 1169 році.

Література[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.