Картезіанці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Картезіанці
Ordo Cartusiensis
Орден картезіанців
Kartuizerembleem.jpg
Абревіатура O.Cart
Церква Католицька церква
Девіз Хрест стоїть, доки крутиться світ (Stat crux dum volvitur orbis)
Засновник Святий Бруно Кельнський
Заснування 1084
Утвердження 1133
Сайт http://www.chartreux.org/

Картезіанці (картузіанці) (лат. Ordo Cartusiensis, OCart) — чернецький орден Римо-католицької церкви, заснований 1084 року святим Бруно Кельнським у Шартрезьких горах поблизу Гренобля (Франція). Офіційно орден картезіанців було затверджено папою римським Іннокентієм III 1133 року.

Назва ордена походить від назви першої обителі — Великої Шартрези (фр. La Grande Chartreuse, лат. Cartusia).

Цілі й духовні засади ордена[ред.ред. код]

  • «Головна мета й наука наша: у тиші усамітнення шукати Бога» (Правила).
  • «Наполегливо шукати, швидко знайти і сягнути Господа Бога», прийшовши таким чином «до досконалої любові» (Правила).
  • «Віддалені від усіх, але пов'язані з усіма, ми стоїмо від імені всіх перед Богом Живим» (Правила).

Організація[ред.ред. код]

2005 року в ордені перебували 335 ченців, із них 170 священиків. Ордену належать 18 монастирів у Франції, деяких інших європейських країнах, а також у США та Бразилії.

Найвищим органом влади є генеральний капітул, що збирається кожні два роки. Між капітулами владу в ордені здійснює настоятель монастиря Велика Шартреза.

Велика Шартреза

Основа духовності картезіанців — повний відхід від світу, сувора аскеза, споглядальне й усамітнене життя, постійна молитва. Історично картезіанці приділяють багато уваги фізичній та інтелектуальній праці, тримають при монастирях чудові бібліотеки.

7 картезіанців долучено до святих, 22 беатифіковано.

Одяг картезіанців — довге біле плаття з білою відлогою, а поза монастирем — чорне.

Девіз ордена — «Хрест стоїть, доки крутиться світ» (лат. Stat crux dum volvitur orbis).

Історія[ред.ред. код]

Орден набув свого розвитку спочатку тільки у Франції, але в період з кінця XII до завершення XIV століття картезіанські монастирі поширились усією Європою, від Ірландії до Польщі. Пік найвищого розвитку ордену припав на початок XVI століття, коли він налічував 196 монастирів.

Картезіанці займались ремеслами, переписуванням книг тощо. Вони славились своєю гостинністю й доброчинністю. Одним із основних джерел багатства ордену було приготування та продаж лікеру «шартрез».

Першого сильного удару було завдано ордену Реформацією та релігійними війнами. Тільки у Франції в період війн між католиками й гугенотами було розграбовано та знищено 94 картезіанських монастирі. Все ж до кінця XVII століття орден відновив свої позиції та налічував 173 монастирі.

Нові біди чекали на орден під час Французької революції 17891794 років. Монастир Велика Шартреза було закрито (знову відкрито 1816 року) разом з іншими монастирями, 51 чернець ордену загинув мученицькою смертю.

У XIX столітті орден відновив свою діяльність, проте колишнього розквіту досягнути йому вже не вдалось.

Жіночий орден[ред.ред. код]

Орден картезіанок виник 1229 року; 1790 вони припинили своє існування після переслідувань революціонерів. У XIX столітті жіноча гілка ордена була відновлена, нині налічує 52 сестри й 4 монастирі у Франції, Італії та Іспанії.

Джерела[ред.ред. код]