Міжнародний аеропорт «Чернівці»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 48°15′37″ пн. ш. 25°58′41″ сх. д. / 48.26028° пн. ш. 25.97806° сх. д. / 48.26028; 25.97806

Міжнародний аеропорт «Чернівці»
Chernivtsi International Airport

Аэропорт Черновцы (аэровокзал).jpg

IATA: CWC – ICAO: UKLN
Загальні дані
Тип аеропорту Цивільний
Обслуговує Західна Україна
Розташування Україна Україна Cernauti.png м. Чернівці,
вул. В.Чкалова, 30
Висота над
рівнем моря
252 м / 827 фт
Координати 48°15′37″ пн. ш. 25°58′41″ сх. д. / 48.26028° пн. ш. 25.97806° сх. д. / 48.26028; 25.97806
Веб-сайт {{{веб-сайт}}}
Злітно-посадкові смуги
Напрямок Довжина Тип поверхні
фт м
15/33 7270 2216 асфальтобетон

Міжнародний аеропорт "Чернівці" — аеропорт в південно-західній частині України, за 30 кілометрів від кордону з Румунією, в межах міста Чернівці.

Технічні дані[ред.ред. код]

У розташуванні аеропорту є дві ЗПС: Основна 15/33, використовується в повсякденній роботі з прийому та відправки повітряних суден, покриття асфальтобетонне, фізичні розміри: 2216 м в довжину і 42 м в ширину, за несучою здатністю відноситься до класу 2 (PCN 21/F/D/Y/T) і дозволяє приймати літаки типу: Ан-12, Як-42, Ту-134 тощо масою до 75 т.

Вид зверху

Додаткова ґрунтова, розташована паралельно основній, в роботі аеропорту не використовується. Аеродром придатний для експлуатації літаків цілий рік без обмежень, у світлий і темний час доби. Пропускна здатність 12 злетів-посадок на годину. Аеропорт забезпечений рятувальними та протипожежними транспортними засобами відповідно до 6 категорії. Світлосигнальне обладнання, приводні радіостанції і курсо-глісадні системи дозволяють здійснювати безпечну посадку в умовах поганої видимості (за метеомінімуму Категорії I ІКАО)

Пункти призначення і перевізники[ред.ред. код]

На даний час виконуються два регулярних рейси: один до столиці України м. Київ авіакомпанією «Урга» і авіакомпанією «Carpatair» в Тімішоара (Румунія) є вузлом даної авіакомпанії, з якого можна потрапити майже в будь-яку точку Європи. Також виконуються чартерні рейси до Мілану (Італія), Неаполя (Італія), Бергамо (Італія), Анталії (Турція). Регулярно виконуються вантажоперевезення літаками Ан-12 авіакомпанії «Aerovis Airlines».

Історія[ред.ред. код]

Історія розвитку авіації краю[ред.ред. код]

Історія розвитку авіації на Буковині тісно пов'язана з трагічними подіями в історії людства XX століття: Першої світової війною, Румунської окупації краю, а також військовим лихоліттям Другої світової війни.

Вперше, буковинці познайомилися з літальними апаратами ще до Першої світової війни. Ця знаменна подія для жителів Чернівців відбулася 17 жовтня 1910, коли інженер-авіатор Я. Кашпар здійснив пробний політ, а 23 жовтня того ж року після другої спроби він підняв свій літак типу «Блеріо» на висоту 30 метрів і здійснив горизонтальний політ над Чернівецьким летовищем. Після цього, першого в історії Чернівців польоту, буковинці із задоволенням спостерігали за польотом іншого авіатора. Ним став румунський інженер-авіатор А. Влайку[ro]. На показових польотах він демонстрував літак власної конструкції у присутності 30 тис. глядачів. Того ж року з повітря були зроблені фотознімки Чернівців, на основі яких пізніше були виготовлені листівки.

Початок Першої світової війни незабаром показав, що авіація досить швидко зайняла належне їй місце на полі бою. Практично з перших днів бойових дій літаки стали використовуватися для ведення розвідки, а згодом і для виконання бойових завдань. Так, з червня 1915 Чернівці (перебували тоді в складі Австро-Угорщини) не раз піддавалися повітряним авіанальотам з боку Росії. На місто з літаків скидалися бомби та металеві «стріли» — зброя для ураження живої сили. Результатом були навіть жертви серед громадян міста.

Застосування авіації значно активізувалося з подальшим розгортанням бойових дій. Авіаційних ударів стали зазнавати навіть прикордонні з Росією буковинські села. Російські аероплани також бомбили залізничний вокзал і власне Чернівці. Однак, якщо росіяни наносили бомбові удари по Чернівцях, то австрійці бомбили російські міста Кам'янець-Подільський, Хотин та інші.

Особливо широко використовували авіацію австрійці та росіяни для проведення оперативної і тактичної розвідки, коректування артилерійського вогню під час контрбатарейної боротьби, здійснення штурмових нальотів напередодні Брусилівського прориву. Усього під час ведення бойових дій на Буковині, з боку австрійців було задіяно 2 авіаційні роти, на озброєнні яких були літаки німецького виробництва «Румплер — Таубе» і «Альбатрос».

З підписанням у листопаді 1917 перемир'я між Австро-Угорщиною та Росією, активні бойові дії на території Буковини припинилися. Знову почали використовувати авіацію в бойових діях тільки при окупації Буковини військами королівської Румунії. Після окупації Буковини до Чернівців були переміщені десятий авіаескадрильї зі складу III повітряної групи «Галац», на озброєнні у якої були винищувачі Ньєпор.

Припинення бойових дій в Східній Європі і перехід до мирного життя зумовили повну реорганізацію військово-повітряних сил Румунії. Співпраця з сусідніми країнами дозволило значно поліпшити стан румунської авіації. У зв'язку з швидким розвитком цивільної авіації з вересня 1926 починається обговорення питання про відведення земель громади «Рогізна» під аеродром. Він повинен обслуговувати внутрішні і міжнародні авіалінії, зокрема польсько-румунські. У 1927 вигін біля с. Рогізна перетворився на "аеропорт Чернівці" і саме на цій злітній смузі в серпні 1928 приземлився перший рейсовий пасажирський літак з Бухареста, а в 1930 тут вже змогли приземлитися літаки, що обслуговують лінії Данциг — Бухарест, згодом Данціг — Салоніки і авіалінію Прага — Москва .

Зростання значення Чернівців, як міжнародного аеропорту, змусило владу звернути увагу на вдосконалення повітряних воріт міста. 12 жовтня 1930 відбулася урочиста закладка наріжного каменя нового Чернівецького аеропорту. Роботи з його впровадження тривали аж до 1936. Тоді ж відбулося урочисте відкриття Чернівецького аеропорту. Безумовно, що Чернівці не могли бути єдиним містом Буковини, де існував аеропорт, і питання про виділення земельних ділянок відбувалися і в інших містах. Було створено 9 авіаційних командувань: Чернівецьке, Сторожинецьке, Радауцьке, Сучавське, Хотинське та інші. Враховуючи небувалий підйом авіації, нею стали цікавитися і студенти Чернівецького університету. У 1931 році при університеті почала діяти авіаційна школа, в якій спочатку навчалося 7 студентів, а в 1935 році — 20. В школі навчали пілотів літаків та планеристів. В подальшому розвиток авіації краю безпосередньо пов‘язаний з історією заснування і розвитку чернівецького аеропорту.

Історія аеропорту[ред.ред. код]

Відкриття і ранні роки[ред.ред. код]

Аеропорт у м. Чернівцях був заснований у 30-ті роки минулого століття, коли Буковина була у складі королівської Румунії. В 1930 урядом Румунії було прийнято рішення про будівництво аеропорту у м. Чернівці, яке здійснювалося при фінансовому сприянні міністерства промислової торгівлі, товариства «ARPA» румунської асоціації пропаганди авіації, префектури Чернівецького повіту та примарії м. Чернівці. 12 жовтня 1930 у присутності примара м. Чернівці та чисельної громади міста відбулося урочисте закладення наріжного каменя в побудову Чернівецького аеропорту. 24 травня 1933 король Румунії Кароль ІІ в присутності представників влади та великої кількості буковинців, урочисто відкрили аеропорт. Цей факт був відмічений газетами «CLASUL BUCOVINEI» № 4056 від 24.05.1933  та «CZERNOWITZER MORCENBLATT» № 4438 від 28.05.1933. В 1937 газета «UNIVERSAL» писала, що аеропорт м. Чернівці є унікальною архітектурною спорудою свого часу і одним з найкращих аеропортів Східної Європи. Регулярно експлуатувати аеропорт почали лише у 1937. Польоти виконувалися за маршрутом Варшава — Чернівці — Бухарест, Москва — Прага тощо. У подальшому збільшення кількості авіарейсів, їх регулярність та різноманітність напрямків авіаційного сполучення дало змогу започаткувати новий вид послуг — авіапошту.

Радянський період[ред.ред. код]

28 червня 1940 після того, як Північна Буковина увійшла до складу Радянської України, на території аеропорту почав базуватися 149 винищувальний авіаполк, яким командував підполковник Волков Михайло Миколайович. У перший день Німецько-радянської війни на аеродром Чернівці було зроблено три потужних авіаційних нальоти з боку німецько-румунських загарбників, в результаті чого 149 ВАП поніс значні людські і технічні втрати. Попри це, льотчиками полку було знищено 8 ворожих літаків. Загиблі під час бомбардувань в Чернівецькому аеропорту та загиблі в повітряних боях льотчики 149-го винищувального авіаційного полку поховані на центральному кладовищі м. Чернівці біля вічного вогню. В травні 1945 розпочинається післявоєнний період становлення і розвитку аеропорту Чернівці, як самостійного підприємства. 25 грудня 1945 на базі 87 окремого гвардійського Сталінградського авіаційного полку, передислокованого з Чехословаччини, був створений 283 авіазагін (командир майор Ятченко Дмитро Сергійович) спеціального призначення цивільного повітряного флоту з базуванням в аеропорту Чернівці. В експлуатації були літаки ПО-2, С-2. Виконувались пасажирські, поштові перевезення, авіахімроботи та санітарні завдання. Так, в 1946 літаками 238-го Чернівецького авіаційного загону перевезено 9,1 тисячі пасажирів, 21,2 тонни пошти, 215 тонн вантажів.

Чернівецьке авіапідприємство[ред.ред. код]

В 1950 до 283-го Чернівецького авіаційного загону була приєднана окрема Проскурівська (Хмельницька) авіаційна ескадрилья та Тернопільська авіаційна ескадрилья. 283-й Чернівецький авіаційний загін спеціалізованого призначення перейменовують на 98-й авіаційний загін (командир Волков Василь Іванович). На експлуатації авіазагону знаходились літаки ПО-2.

В 1952 відбувається об'єднання 98-го авіаційного загону та аеропорту, які до того часу були окремими структурами. В 1953 командиром об'єднаного авіаційного загону був Бушнєв Василь Іванович, а з 1954 — Гуменюк Олександр Євтихійович. В цьому ж році в аеропорт Чернівці поступили на експлуатацію літаки Як-12, гелікоптери МІ-1, а з 1956 розпочалася експлуатація літаків Ан-2, в результаті чого через аеропорт було перевезено 11 тисяч пасажирів, 189 тонн пошти, 423 тонни вантажів. В другій половині 1958 командиром Чернівецького об'єднаного авіаційного загону призначають Нартова Андрія Григоровича. Нове десятиліття для Чернівецького авіазагону почалося з отримання нового типу літаків L-200 «Морава».

В 1961 зі складу Чернівецького авіазагону виходить Тернопільська авіаескадрилья, а замість неї включається Івано-Франківська ескадрилья. У 1961 відправки повітряним транспортом з аеропорту Чернівці складали: пасажирів — 30857 чол., пошти — 230,6 тонн, вантажу — 1152,9 тонн. За трудові успіхи, досягнуті в 1961 році колективом Чернівецького авіазагону, йому на початку 1962 було вручено перехідний червоний прапор Українського управління цивільної авіації. Авіазагін отримує диплом другого ступеня і його визнають першим в Україні. На протязі багатьох років Чернівецьке авіапідприємство займало перші місця у соціалістичному змаганні серед підрозділів Аерофлоту. В 1964 воно першим в управлінні вибороло звання колективу комуністичної праці.

В 1970 командиром об'єднаного підприємства призначається Пінчук Володимир Лукич. Під його керівництвом у вересні 1970 відбувається облаштування 12 стоянок для літаків з твердим покриттям. У 1971 споруджуються будівлі авіаційно-технічної бази і льотного загону, служби спецавтотранспорту тощо.

Летовище після 70-х років[ред.ред. код]

Для забезпечення надійної експлуатації літаків Ан-24, що виконували рейси з Києва в Чернівці, в 1974–1975 на ґрунтовому льотному полі аеродрому була побудована і задіяна злітно-посадкова смуга довжиною 1500 м, шириною 42 м з асфальтобетону, на щебені і піщаній основі. Перевезення пасажирів через аеропорт щорічно зростали, і в 1978 становили 320 тис. чоловік.

Найбільший розвиток авіації Буковини припадає на 80-ті минулого століття, коли авіапідприємство очолював Стуков Петро Павлович. В цей час через аеропорт існував повітряний зв'язок з Києвом, Москвою, Мінськом, Ригою, Донецьком, Сімферополем, Дніпропетровськом, Харковом, Кишиневом та іншими містами. З 1982 пасажирські перевезення здійснюються на літаках Л-410 УВП. Чернівецький аеропорт стає базовим з експлуатації цих літаків в Україні. У 1986 злітно-посадкова смуга аеропорту була подовжена на 700 м і доведена до 2216 м. Відповідно була реконструйована система посадки літаків. Це дало змогу приймати в м. Чернівці літаки Як-42, Ту-134. Кількість пасажирів, що перевозились через аеропорт Чернівці, постійно зростала і в 80-х роках XX століття становила 320 тисяч на рік. Кожного року літаки Чернівецького об'єднаного авіазагону здійснювали авіахімроботи на ланах господарств Буковини, санітарна авіація вилітала за викликами. Льотчики загону разом з літаками відряджалися на авіахімроботи до Чехословаччини. Новим закордонним районом для сільськогосподарських робіт гелікоптерів МІ-2 Чернівецького авіазагону на той час стає Єгипет. В Росії на нафтових родовищах у Сургуті також працювали гелікоптери МІ-2 Чернівецького авіазагону.

Період незалежної України[ред.ред. код]

Починаючи з перших років незалежності України почалася реорганізація Чернівецького об'єднаного авіазагону.

У 1994 Чернівецький аеропорт виділився в самостійну юридичну особу, а в 1999 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 695-р одержав статус міжнародного. З 2002 аеропорт був переданий з державної власності (Міністерство транспорту України) у власність територіальних громад міста Чернівецької області (Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.01.2002 року № 3-р), підприємство очолив Палійчук Володимир Дмитрович.

У 2006 Чернівецька обласна рада прийняла рішення про передачу нерухомого майна комунального підприємства "Міжнародний аеропорт «Чернівці» на баланс міської ради (№ 110-7/6 від 16.10.2006 р.). У березні 2007 директором КП "Міжнародний аеропорт «Чернівці» призначається Калинюк Володимир Іванович. В той час з Чернівецького аеропорту виконувалися міжнародні рейси в Румунію, Італію, Туреччину.

В квітні 2011 в.о. директора КП "Міжнародний аеропорт «Чернівці» було призначено Миронюка Віктора Івановича. Саме при його керівництві була проведена реорганізація відділів і служб, що позитивно відобразилося на кінцевих результатах роботи підприємства. На сьогодні середньомісячна заробітна плата в КП "Міжнародний аеропорт «Чернівці» становить — 2646,00 грн, по області — 1985 грн. У 2011, за безпосередньої допомоги Чернівецької облдержадміністрації і Чернівецької міської ради, була завершена реконструкція злітно-посадкової смуги аеродрому, яка була розпочата ще в далекому 2007. Проведено комплекс заходів з придбання обладнання на облаштування світлосигнальної системи та сертифікацію аеродрому тощо.

Враховуючи вигідне розташування аеропорту м. Чернівці до кордонів Євросоюзу, значний попит на авіаційні перевезення, туристичні оператори України включають у свої програми відкриття нових авіарейсів з аеропорту Чернівці, а саме: Росія, Португалія, Італія, Єгипет тощо.

Посилання[ред.ред. код]