Торта паскуаліна
 | |
| Тип | пиріг |
|---|---|
| Походження | Італійська кухня |
| Необхідні компоненти | тісто, шпинат, сир |
Торта паскуаліна (лігурійською torta pasqualinn-a) — пиріг, зазвичай солоний, типовий для Лігурії (точніше, для провінції Генуя), який існує в різних варіаціях в різних містах (іноді може бути солодким). Це страва типова для Великодня. Звідси і назва: Pasqua українською мовою означає «Великдень»[1].
Рецепт цієї страви прибув до Аргентини й Уругваю наприкінці XIX століття завдяки італійським іммігрантам. Цей пиріг зараз називають просто паскуаліна (ісп. pascualina).[2] Страва з часом стала частиною місцевої кухні. У Перу, куди перші італійські іммігранти прибули на початку XX століття[3] знаний як мангольдовий торт (ісп. pastel de acelga)[4][5].
Вперше ця генуезька страва згадується у XVI cтолітті письменником Ортенсіо Ландо у своїх Catalogo delli inventori delle cose che si mangiano et si bevano («Каталог речей, які їдять та п'ють»), хоча тоді страва була відома як ґаттафура (італ. gattafura).[6]
Приготування[ред. | ред. код]
Тонкі листи тіста готуються з борошна та оливкової олії (без дріжджів). Листи тіста кладуться на низ форми для випічки, при цьому розмір листів мусить бути більшим за форму (частина листів, що не помістилася у форму, залишається звисати зовні форми). Всередину кладуть начинку — тонко нарізані шпинат, мангольд або артишоки (останні, здебільшого додаються під час Великодня), засмажку з часника, яйця, тертий сир, сіль, мускатний горіх та майоран або орегано. У начинці роблять заглиблення, в які можна покласти цілі яйця, які приготуються під час випікання. Потім листи тіста загортаються всередину, пиріг закривається і запікається.
Торта паскуаліна, страва характерна для Великодня, в минулому була способом демонстрації майстерності домогосподарок; за легендою, вони могли використати до тридцяти трьох листів тіста як данину віку Христа.[6]
Для інших оказій рецепт змінювали, замінюючи аришок буряком, гарбузом, баклажанами чи іншими овочами.
У минулому яйця та сир не були повсякденною їжею, тому споживалися лише на свята чи у спеціальних випадках. Додавання цих інгредієнтів для торта паскуаліни підкреслювали важливість свята.
У Вентімільї, найзахідніше місто в провінції Генуя, в начинку додають дикі трави (кропиву, жовтий осот, мласкавець, та лат. Reichardia picroides) замість мангольду.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Аргентинська або уругвайська паскуаліна -
Торта паскуаліна з мангольдом або мангольдовий торт (ісп. pastel de acelga), Перу
Див. також[ред. | ред. код]
- Спанакопіта - грецький пиріг з сиром та шпинатом
- Женуаз — генуезький бісквіт
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Autilio, Eleonora (11 de abril d 2017). Torta Pasqualina: emblema della Pasqua genovese. www.turismo.it (італ.). Процитовано 18 de marzo de 2019.
- ↑ Torta "Pascualina". La Cocina de Frabisa (ісп.). 17 лютого 2015. Процитовано 15 жовтня 2020.
- ↑ Hinostroza, Rodolfo (2006). Primicias de cocina Peruana (ісп.). Everest. ISBN 978-84-241-1481-7.
- ↑ Sanguineti, Maria Luisa B. de (1969). Recetas económicas y prácticas de cocina y reposteria (ісп.).
- ↑ Los peruanismos de Italia. elperuano.pe (ісп.). Процитовано 15 жовтня 2020.
- ↑ а б Food, Liguria (9 березня 2018). Da Gattafura a Torta Pasqualina. LIGURIA FOOD (it-IT) . Процитовано 15 жовтня 2020.
| ||||||||||||||||||||
