Майоран

Майоран (Origanum majorana) — багаторічна трав'яниста рослина висотою до 60 см. Листя дрібне, овальне, опущене, супротивне, черешкове. Квіти двостатеві, дрібні, білі або червонуваті, зібрані в головку. Плоди — горішки світло- чи темно-коричневого кольору, з сильним запахом. Цвіте в липні — серпні.

Походження рослини

Батьківщина майорану — Середземномор'я. Дикоростучі зарості зустрічаються в Північній Африці та Малій Азії.

Вирощування

Вирощують його в Середній Азії, Закавказзі, а також в Україні.

Майоран теплолюбивий та засухостійкий. Свіже листя та квіткові бруньки містять ефірну олію, запах якої нагадує аромат перцю, м'яти та кардамону разом узятих.

Хімічний склад

Основні компоненти олії — терпени. В зелені також міститься каротин, вітамін С, фітонциди, флавоноїди, мінеральні та дубильні речовини.

Застосування

З давніх давен майоран був відомий як лікарський засіб та прянощі. Його використовували для лікування нервових захворювань, як тонізуючий, протикатаральний та антисептичний засіб.

Зараз в народній медицині майоран застосовують як шлунковий та протицинговий засіб, від безсоння та мігрені, при хворобах дихальних шляхів. Рекомендують її і при депресії та астмі.

В їжу використовують листя та квіткові бруньки в свіжому, сушеному чи тушкованому стані. Це прекрасна приправа для страв із м'яса, грибів, до супів, салатів та напоїв. Майораном часто замінюють перець та інші прянощі. Оцет, настояний на листках майорану протягом 5—7 діб набуває приємного аромату. Декілька крапель такого оцту нададуть пікантності будь-якому салату. Майоран покращує смакові якості солоних та маринованих огірків, томатів, патисонів, кабачків.

Ефірна олія використовується для ароматизації безалкогольних напоїв та в кулінарії.

Література

• Л. Г. Крецу Л. Г. Домашенко М. Д. Соколов — Мир пищевых растений — Кишинев — «Тимпул» — 1989 — С.240