Баклажан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Eggplant / Aubergine
Solanum melongena ja02.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Рід: Паслін
Вид: Баклажан
Біноміальна назва
Solanum melongena
L.

Баклажан — трав'яниста рослина Solanum melongena, родини пасльонових (Solanaceae). Походить із тропіків Азії (Східна Індія). Плоди фіолетові, іноді білі, багаті вуглеводами, білками, дубильною кислотою і вітамінами. На півдні України замість назви "баклажани" частіше вживають "сині" або "синенькі".

Культивується в субтропічних і тропічних країнах, на Кавказі, в країнах Середньої Азії; в Україні — в усіх областях. Баклажан вимогливий до тепла й вологи, найкраще росте на родючих зрошуваних землях. Баклажани вирощують з розсади. Урожайність — 14—35 т/га. Споживають плоди, які не досягли фізіологічної стиглості. Вони м'ясисті, основне забарвлення шкірки від світло- до чорнофіолетового, м'якуш білий. Форма і розмір плодів залежать від сорту. Баклажан займає видне місце у кулінарії: його вживають вареним, тушеним, жареним, печеним, маринованим та навіть сирим. Також баклажан — цінна сировина для консервування (баклажанна ікра).

В Україні поширені сорти: Делікатес, Напівдовгий, Донський 14, Сімферопольський 105, Довгий фіолетовий 239, Кримський 7/14

Хоч в Україні й культивується скрізь, без розсади встигнути тримати більш-менш значні плоди украй важко. Навіть у степових областях треба бодай замочити зерна в приміщенні для пророщування. Пророщування у баклажана триває два тижні, а то й місяць. Рекомендується кілька разів промивати у воді 50 гр. Цельсія для змивання ефірних олій з поверхні насіння та для сприяння пробудженню. Ще одна причина сіяти на розсаду - це те, що паростки боться не лише заморозків, а й навіть теператур, близьких до нуля, отже вони мають зміцніти в теплі до середини травня (в умовах лісової зони і Слобожанщини). Дорослі рослини помітно вегетують лише за температури понад 10 гр. Ц Але випадки загибелі рослин влітку від похолодань в Україні невідомі.

На Поділлі рослину висівають у кінці січня - першій декаді лютого, щоз урахуванням пророщування мати 70-денну розсаду до травня, хоча якщо зробити це до кінця зими - теж не біда при доброму догляді.

Підсвітка в пасмурні дні не завадить, але понад 12-14 годин підсвітки на день може завадити плодоношенню.

Ще одна причина ранньої висадки на розсаду: якщо на початку травня не закладуться квіти - то їх чекати аж до тієї пори, поки день не піде на спад!! бо рослина при довгому дні не цвіте. За цей час рослина добряче вигорить на сонці і зав'язь під кінець літа буде витягувати останні соки з ледь живого стебла. І звісно ж, виснажена рослина миттєво ляже на землю і зав'яне при першому ж осінньому зниженні температури (навіть без заморозку).

Галерея[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]