Баклажан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Eggplant / Aubergine
Solanum melongena ja02.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Рід: Паслін
Вид: Баклажан
Біноміальна назва
Solanum melongena
L.

Баклажан — трав'яниста рослина Solanum melongena, родини пасльонових (Solanaceae). Походить із тропіків Азії (Східна Індія). На півдні України замість назви "баклажани" частіше вживають "сині" або "синенькі".

Культивується в субтропічних і тропічних країнах, на Кавказі, в країнах Середньої Азії; в Україні — в усіх областях, при цьому промислові плантації зосереджені найбільше на піщаних і чорноземних грунтах степу й лісостепу, а в лісовій зоні вирощується переважно для власного споживання. Баклажан вимогливий до тепла й вологи, найкраще росте на родючих зрошуваних землях. Баклажани вирощують з розсади. Урожайність — 14—35 т/га. Плоди бувають від світло- до чорнофіолетових (найчастіше), білі, зелені, рябі, сині, чорні, кремові, янтарні; гладкі, гранені і репані; довгі, дугоподібні і кулясті. Вони багаті вуглеводами, білками, дубильною кислотою і вітамінами. Споживають плоди, які не досягли фізіологічної стиглості. Вони м'ясисті, м'якуш білий. Форма і розмір плодів залежать від сорту. Баклажан займає видне місце у кулінарії: його вживають вареним, тушеним, жареним, печеним, маринованим, запарюють сушений чи морожений та навіть сирим. Також баклажан — цінна сировина для консервування (баклажанна ікра). У холодильнику зберігається дуже довго, а в морозильній камері - до наступного урожаю.

В Україні поширені сорти: Делікатес, Напівдовгий, Донський 14, Сімферопольський 105, Довгий фіолетовий 239, Кримський 7/14, Матрос, Геліос (синя куля), Білосніжний тощо.

Хоч в Україні й культивується скрізь, без розсади встигнути тримати більш-менш значні плоди украй важко. Навіть у степових областях треба бодай замочити зерна в приміщенні для пророщування. Пророщування у баклажана триває два тижні, а то й місяць. Рекомендується кілька разів промивати у воді 50 гр. Цельсія для змивання ефірних олій з поверхні насіння та для сприяння пробудженню. Ще одна причина сіяти на розсаду - це те, що паростки боться не лише заморозків, а й навіть теператур, близьких до нуля, отже вони мають зміцніти в теплі до середини травня (в умовах лісової зони і Слобожанщини). Дорослі рослини помітно вегетують лише за температури понад 10 гр. Ц Але випадки загибелі рослин влітку від похолодань в Україні невідомі.

На Поділлі рослину висівають у кінці січня - першій декаді лютого, щоб з урахуванням пророщування мати 70-денну розсаду до травня, хоча якщо зробити це до кінця зими - теж не біда при доброму догляді.

Підсвітка в пасмурні дні не завадить, але понад 12-14 годин підсвітки на день може завадити плодоношенню.

Ще одна причина ранньої висадки на розсаду: якщо на початку травня не закладуться квіти - то їх чекати аж до тієї пори, поки день не піде на спад!! бо рослина при довгому дні не цвіте. За цей час рослина добряче вигорить на сонці і зав'язь під кінець літа буде витягувати останні соки з ледь живого стебла. І звісно ж, виснажена рослина миттєво ляже на землю і зав'яне при першому ж осінньому зниженні температури (навіть без заморозку).

Висівається на глибину кількох міліметрів і сходить досить довго, але дружно. При збільшенні глибини до 8 мм насіння сходитиме місяць, а при збільшенні до 2 см - два місяці. Зволоження потрібне оптимальне, але щойно наклюнута насінина легше переносить посуху за перезволоження. У випадку невчасного зволоження у насінини вистачить енергії до розкриття сім'ядоль, а от при перезволоженні може задихнутись і зігнити. Вода насінню в першу чергу є одним із сигналів до проростання.

Паростки досить сильні, не бояться пікування навіть з 2-3 парами листочків. А от поширена помилка - розміщати всі пасльонові поруч. Баклажанове листя через два тижні починає жухнути, забарвлюється у фіолетовий колір, гальмується ріст, якщо навіть в радіусі метра є паростки помідорів.

Натомість інші рослини-родичі: картопля і перець такої реакції не викликають.

Галерея[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]