Подільськ: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
м Відкинуто редагування 91.124.106.42 до зробленого Fessor
Рядок 51: Рядок 51:


{{Otheruses}}
{{Otheruses}}
'''Кото́вськ''' (до [[1935]] року Бірзула, інша назва Чорний Ліс) — [[місто]] обласного підпорядкування в [[Одеська область|Одеській області]], адміністративний центр [[Котовський район|Котовського району]]. Місто не входить до складу Котовського району, але підпорядковано [[Котовська міська рада|Котовській міській раді]]. Відстань до [[Одеса|облцентру]] становить близько 195 км і проходить автошляхом {{Автошлях Т|1605}} та {{Автошлях E|95}}.
'''Кото́вськ''' (до [[1935]] року Бірзула, інша назва Чорний Ліс)&nbsp;<br />'''''<nowiki/>'''''

== ==

== Етимологія назви ==
Сучасну назву місто отримало у травні 1935&nbsp;р. на честь [[Григорій Котовський|Григорія Котовського]], який зробив військову і політичну кар'єру при встановленні радянської влади в Україні. Раніше населений пункт називався Бірзулою.

== Загальні відомості ==
З 1928 року по 1929 рік Бірзула була столицею Молдавської АРСР. Зараз місто Котовськ&nbsp;— найбільше місто півночі Одеської області, місто обласного значення, центр Котовського району; значний залізничний вузол з розвинутою інфраструктурою залізничних підприємств; має промислові підприємства, розвинуту мережу підприємств торгівельного та побутового обслуговування; в останнє десятиліття місто зайняло позицію головного торгівельного центру Півночі Одещини та флагмана з успішного проведення житлово-комунальної реформи серед малих міст України.

Місто розташоване в північно-західній частині Одеської області на південних відрогах Подільської височини, на водорозділі річок [[Ягорлик]] і [[Тилігул (ріка)|Тилігул]]. Місто займає площу 2,5 тис. гектар. Населення становить 40718 (2001).

Розташуванням міста на південно-західному порубіжжі України, у вузлі залізничних та шосейних шляхів направленням Київ-Одеса, з виходом на країни Північно-східної Європи та Причорномор'я, визначено його важливе положення на мапі України.

На території міста міститься командування [[Котовський прикордонний загін|Котовського прикордонного загону]] та управління Ягорлицької митниці. Котовськ та територія його району унікальний історичний та культурний центр, який поєднав культури трьох народів&nbsp;— українців, молдован та росіян.

== Географія ==

'''Розташування'''

Котовськ розташований у північно-західній частині Одеської області, на відстані 188&nbsp;км від обласного центру, займає південні відроги [[Подільська височина|Подільської височини]]. Місто знаходиться на вододілі річок [[Ягорлик]] і [[Тилігул (ріка)|Тилігул]], займає площу 2,5 тис. га.<ref>http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T053242.html</ref>

'''Приналежність до адміністративно-територіальних одиниць:'''

1779&nbsp;р.&nbsp;— Селище Бірзула (Бірзолове, Бірзулове) вперше згадується в турецьких документах 1779 року в числі 41 населеного пункту Дубоссарської рані. (В Османській імперії так називали території з не мусульманським населенням).

1791–1796&nbsp;рр.&nbsp;— Ново-Дубосарська волость [[Катеринославське намісництво|Катеринославського намісництва]] Російської імперії.

1796–1803 (1804) рр.&nbsp;— [[Тираспільський повіт]] [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]].

1803 (1804)&nbsp;— 1895&nbsp;рр.&nbsp;— Тираспільський повіт [[Херсонська губернія|Херсонської губернії]].

1895–1920&nbsp;рр.&nbsp;— Бірзула стає волосним центром [[Ананьївський повіт|Ананьївського повіту]] Херсонської губернії.

З листопада 1921 року&nbsp;— волосний центр [[Балтська округа|Балтського округу]].

В березні 1923 року&nbsp;— Бірзула стала районним центром Балтського округу, а постановою ВУЦВК від 30 липня 1924 року її віднесено до селищ міського типу.

12 жовтня 1924 року&nbsp;— З цього часу в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки з'явилась Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка. Одним з її районних центрів стала Бірзула.

1928 −1929&nbsp;рр.&nbsp;— Столиця МАРСР в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки.

У травні 1935 року&nbsp;— Селище та станція Бірзула були перейменовані на Котовськ.

З 10 липня 1938 року&nbsp;— селище Котовськ віднесено до розряду міст.

В серпні 1940 року&nbsp;— з утворенням Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки Котовськ увійшов до Одеської області.


'''Клімат'''

Клімат міста помірно-континентальний. Кліматичні умови сприятливі для вирощування цукрового буряка, кукурудзи, соняшнику, гречки та гороху. [2, c. 207]

'''Екологія'''

Основними забруднювачами навколишнього середовища виступають промислові підприємства, адже промисловість є основною галуззю економіки міста. До головних екологічних проблем належать забруднення повітря, водних ресурсів та шляхи їхнього використання, забруднення грунту тощо.

== Історія ==
Історія Котовського краю пов'язана з стародавнім минулим територій нашої країни, етногенезом українського та молдовського народів, тісно переплетена з історичними подіями часів національно-визвольної боротьби східнослов'янських та молдовського народів проти кримськотатарського, турецько-османського поневолення, становлення та розвитку Північно-західного Причорномор'я (півдня Поділля) у XVIII—ХХ століттях, в тому числі, з історією появлення та розвитку залізничного транспорту на території України.

Історики припускають, що поселення Бирза з'явилася в середині XVIII століття. 1779 рік вважається роком заснування с. Бірзула. У 1791&nbsp;р. було підписано Ясський мирний договір, внаслідок якого територія між Дністром і Південним Бугом відійшла від Османської імперії до Росії. З 1803&nbsp;р. село входить до складу Херсонської губернії. У 1865&nbsp;р. станція Бірзула становиться одним з перших залізних вузлів в Україні, який розпочав забезпечувати рух та ремонт локомотивів на Північно-Західній (Одесько-Київській) залізниці.

У 1893&nbsp;р. на станції Бірзула було споруджено церкву Успіння Пресвятої Богородиці в пам'ять дивовижного спасіння 17 жовтня 1888&nbsp;р. імператора Ніколая (Миколи) ІІ та його сім'ї. В 1895&nbsp;р. Бірзула стає волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії, а 18 грудня 1904&nbsp;р. село особисто відвідав імператор [[Микола ІІ]]. В 1905&nbsp;р. у селі відбувається ряд революційних заворушень, пов'язаних з демократичною революцією 1905–1907&nbsp;рр.

З історією міста пов'язані неординарні події та неоднозначні особистості періоду [[Українсько-радянська війна|Українсько-радянської війни]] (одині з них [[Котовський Григорій Іванович|Котовський Г. І.]] та маршал [[Якір Йона Еммануїлович|Якір Й. Е.]]). 3 березня 1917&nbsp;р. в селі було створено громадський комітет&nbsp;— орган Тимчасового уряду.

17 січня 1918&nbsp;р. було проголошено владу робітників та селян в Бірзулі. З березня по листопад 1918 року село вступило у боротьбу з австрійсько-німецькими окупантами на боці більшовиків, радянськими військами керував Григорій Котовський. 5 грудня село звільняють війська Української Центральної Ради. [3, с. 242]

На початку лютого 1919 року в Бірзулі відбулись переговори між предстаниками Директорії УНР та французьким полковником А.Фрейденбергом&nbsp;— начальником штабу військ Антанти в Одесі. Представники Директорії УНР вимагали визнання Української держави Антантою та надання їй воєнної допомоги.<ref>''Литвин М., Науменко К.'' Історія ЗУНР.-Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір»,1995.-368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 139</ref>

7&nbsp;— 10 березня 1919&nbsp;р. у Бірзулі стояв Кінний полк ім. [[Болбочан Петро Федорович|Петра Болбочана]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], перейменований згодом на Кінний полк [[Чорні запорожці|Чорних Запорожців]]<ref> Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку.&nbsp;— К.: Видавництво «Стікс», 2012</ref>.

У квітні 1919&nbsp;р. Бірзула знову було захоплене більшовиками. У вересні 1919&nbsp;р. село захопили денікінці. В січні 1920 року його знову зайняли більшовицькі війська, і в селі остаточно встановилася радянська влада.
В 1924&nbsp;р. Бірзулу віднесли до селищ міського типу. 12 жовтня 1924&nbsp;р. за участю Г. Котовського в Бірзулі проголошується створення [[Молдавська Радянська Соціалістична Республіка|Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки]] (зі статусом автономії у складі УРСР), що стало основою для подальшої відбудови державності [[Молдова|Молдови]], яка в той час знаходилась під окупацією королівської [[Королівство Румунія|королівської Румунії]]. Бірзула стає її обласним центром, а в 1928–1929&nbsp;рр. вона є столицею МАРСР. У травні 1935&nbsp;р. Бірзулу перейменовано на Котовськ, а 10 червня 1938&nbsp;р. Котовську присвоєно статус міста. [4, с. 577–578]

На початок 1941 року місто займає важливе місце в оборонній системі південно-західного кордону України (Півдні Радянського Союзу), тут дислокуються частини 2-го механізованого корпусу, стрілецькі та авіаційні частини Робітничо-Селянської Червоної Армії.

В історичний літопис міста увійшли події початку [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] в смузі дій Південного фронту та знамениті військові льотчики-аси&nbsp;— маршали Покришкин О. І., Пстига І. І.

Післявоєнна історія міста поєднана з історією становлення та розвитку ракетних військ стратегічного призначення та одного з крупних військово-навчальних автомобільних центрів Збройних Сил СРСР та України, з 18-річною історією становлення Державної прикордонної та митної служб Незалежної України. Найближчим часом в місті планується відкриття Регіонального центру навчання Державної прикордонної служби України.

До 1991 року місто здобуло свого максимального розвитку в промисловій сфері та розбудові житлового фонду.

90-і роки XX століття ознаменувалися в історії міста як складний, але досить успішний процес переходу до нового суспільно-економічного укладу, нового способу господарювання, ринкових відносин, становлення та розвитку місцевого самоврядування та посилення його ролі та впливу на внутрішнє життя міста. На кінець 90-х років XX століття завдяки діям мерії розпочалася житлово-комунальна реформа, газифікація міста, розвинулась потужна система малого та середнього бізнесу.

У 2003 році м. Котовськ стає членом Асоціації міст та громад України.

У 2006 році затверджуються символи міста&nbsp;— герб та прапор, у 2007&nbsp;— гімн міста.

У жовтня 2006 в м. Котовськ проходить Всеукраїнський семінар з реформування житлово-комунального господарства за участю керівництва держави та мерів малих міст України. На семінарі досвід місцевого самоврядування Котовська з реформи житлово-комунальної сфери відзначено як передовий, новаційний та необхідний для впровадження в інших населених пунктах країни.

На початок 2009 року в місті стабільно функціонують соціальна та житлово-комунальна сфери, розвивається підприємництво.

Майбутній розвиток міста на найближчі десятиліття можуть визначити: впровадження сучасних енергозберігаючих, інноваційних технологій в житлово-комунальному господарстві, стабільна робота залізничного транспорту, розвиток шляхів сполучення, розвиток аграрного сектору Котовського району, успішна політика залучення інвестицій.

== Влада ==
Міським головою Котовська нині і останні 25 років є Анатолій Іванов. Виконавчим органом міста є Виконавчий комітет, який виконує ряд відповідних функцій, втілює в життя політику Міської ради, як і Міська рада, виступає представником інтересів населення міста.

== Демографія ==

'''Населення'''

Станом на 1 січня 2011 року населення Котовська становить 40685 осіб. Жінок в місті більше, ніж чоловіків. За віковим складом в місті переважають люди молодого та середнього віку. Природний приріст населення від'ємний. Чисельність економічно активного населення віком від 15 до 70 років становить близько 27 тис. чол., біля 18 тис. мешканців зайняті у всіх сферах економічної діяльності. Рівень безробіття в місті становить 2,6%, рівень зайнятості 72%.

'''Національний склад'''

В місті нараховується понад 55 національностей, де найбільшими національними групами є українці&nbsp;— 33,4 тис. чол., росіяни&nbsp;— 4,2 тис. чол.

Історична динаміка національного складу за даними переписів:
{|
| align="center" style="background:#f0f0f0;"|'''''
| align="center" style="background:#f0f0f0;"|'''1926'''<ref name="census1926">Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29</ref>
| align="center" style="background:#f0f0f0;"|'''1959'''<ref>Кабузан В. М.&nbsp;— [http://www.scribd.com/doc/119074830/%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B7%D0%B0%D0%BD-%D0%92-%D0%9C-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%8B-%D0%B2-%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B5-%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8-%D0%B8-%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века&nbsp;— 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН.&nbsp;М.&nbsp;Наука, 2006.]</ref>
| align="center" style="background:#f0f0f0;"|'''1989'''<ref name="census2001">[http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/Про кількість та склад населення України] за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року</ref>
| align="center" style="background:#f0f0f0;"|'''2001'''<ref name="census2001"/>
|-
| [[українці]]||&nbsp;56,5%||&nbsp;67,9%||&nbsp;72,9%||&nbsp;82,2%
|-
| [[росіяни]]||&nbsp;12,1%||&nbsp;20,1%||&nbsp;17,6%||&nbsp;10,3%
|-
| [[молдовани]]||&nbsp;1,9%||&nbsp;4,7%||&nbsp;6,8%||&nbsp;5,1%
|-
| [[євреї]]||&nbsp;25,1%||&nbsp;3,3%||&nbsp;||&nbsp;
|-
|
|}

'''Мова'''

Більше, ніж 70% жителів Котовська вважають своєю рідною мовою українську. Російську називають рідною близько 25%. Менше 5% розмовляють іншими мовами.

'''Релігія'''

Домінуючою релігією в місті є православне християнство. Проте ще на початку XX століття, до єврейських погромів та встановлення Радянської влади в с Бірзула проживала значна кількість євреїв, відповідно був поширений іудаїзм, в селі з 1914&nbsp;р. діяла синагога, але у 1923&nbsp;р. вона була закрита радянською владою.

== Економіка ==

'''Промисловість'''

Промисловість міста є однією із головних галузей народногосподарського комплексу. В місті колись працювало 7 промислових підприємств.
Була добре розвинута харчова промисловість. Флагманом місцевої промисловості був Цукровий завод, який було введено в експлуатацію в 1961&nbsp;р. Також успішно функціонували такі промпідприємства, як Котовський м'ясокомбінат, Зернопереробне підприємство, місцевий винзавод, хлібозавод.

Одним із найстаріших підприємств міста є Меблева фабрика, яка випустила свою першу продукцію у 1934&nbsp;р. Реконструкція підприємства дозволила вийти йому на рівень найкращих серед підприємств даної галузі. В останні роки підприємство було відзначене рядом дипломів за успішну роботу. До речі, це єдине промислове підприємство, яке не змогла до сьогодні знищити місцева влада. Також в місті діяла пір'яно-пухова фабрика, збудована у 1974&nbsp;р. за проектом фірми «Лорх» (Німеччина) з повним автоматизованим виробничим процесом.

'''Туризм'''

Найцікавішими туристськими об'єктами міста можна вважати мавзолей Г.&nbsp;І.&nbsp;Котовського, міський вокзал та залізнична станцію (одна з перших в Україні), а також Котовський краєзнавчий музей. Серед об'єктів, які теоретично можуть привабити туриста, в місті також є дві братські могили радянських воїнів, полеглих під час радянсько-німецької війни 1941–1945&nbsp;рр., на одній з них горить вічний вогонь. В цілому місто має певні перспективи щодо розвитку туризму, адже з ним пов'язані деякі цікаві факти та події. До того ж, необхідні заходи з боку міських органів державної влади, спрямовані на розвиток індустрії туризму, і зокрема на розвиток інфраструктури, можуть принести значні зміни в стан рекреаційного господарства та індустрії туризму в місті.

== Музеї ==

Головним музеєм міста є Котовський краєзнавчий музей.

До відкриття музею з 1957&nbsp;р. до 1962&nbsp;р. котовчани відвідували склеп-могилу Котовського. Там проводились різноманітні заходи, екскурсії, бесіди. В 1961&nbsp;р. Котовський райком партії прийняв рішення організувати краєзнавчий музей на громадських засадах.
22 жовтня 1961&nbsp;р. відбулося відкриття Котовського краєзнавчого музею, про що свідчить запрошення на відкриття музею, яке збереглося до сьогоднішнього часу і представлено в музеї.

Матеріали музею розповідали про життєвий та бойовий шлях полководця Г.&nbsp;І.&nbsp;Котовського, про боротьбу проти петлюрівців та деніківців, про соратників Котовського. Друга частина музею розповідає про історію м. Котовськ, його господарський та культурний розвиток.

Музей постійно відвідували котовчани та гості з різних міст колишнього СРСР. В 1980&nbsp;р. вперше був відкритий зал картинної галереї, де була представлена творчість місцевих художників. Експозиція галереї постійно поповнювалась, зібралось майже 50 робіт. Серед них акварель народного художника МРСР Л.&nbsp;П.&nbsp;Григоращенко, живописні полотна, виконані місцевими художниками І.&nbsp;Х.&nbsp;Сандецьким та В.&nbsp;В.&nbsp;Євдокимовим, ліногравюри та пастелі київського художника, котовчанина за походженням Сліпченка М. Ф., серед яких пейзажі Одеси, Києва, Котовська. На початку 1980-х рр. музей був профіль музею було змінено з історико-краєзнавчого на історико-художній. У 2007&nbsp;р. профіль було змінено на краєзнавчий.

Згідно з актом обстеження за 2007&nbsp;р. приміщення музею знаходилось в незадовільному стані. Відсутня система опалювання, каналізації. З кожним роком погіршувався стан будівлі. У зв'язку з цим було прийнято рішення про переведення музею, який знаходився за адресою проспект Котовського,31 в міський будинок культури за адресою: вул. Бочковича,1.
Наразі в музеї налічується три експозиційні зали з історії та природи Котовського краю, один великий зал картинної галереї, в цьому ж залі виставляються народні умільці, а також є зал, де оформлюються експозиції, що освітлюють визначні дати в поточному році.

З квітня 2010&nbsp;р. почалося оформлення основної експозиції музею, а вже восени почалися перші екскурсії у відродженому музеї, з'явилися перші відгуки відвідувачів. Зараз міський краєзнавчий музей&nbsp;— місце, в якому відвідувачі мають можливість дізнатися про історію Котовського краю, побачити роботи майстрів народної творчості, художників тощо. Найближчим часом планується оформлення нової експозиції (на сучасному ПВХ-матеріалі), символіки, фотопанорами міста, а також створення нової експозиції «Зразки продукції підприємств міста».

== Транспорт ==
Котовськ є великим залізничним вузлом трьох напрямків: на м. Жмеринка, на м. Первомайськ та на м. Одеса, який представляють 9 підприємств залізничного транспорту. Підприємства залізничного транспорту обслуговують біля 250&nbsp;км головного шляху та біля 150&nbsp;км станційних шляхів, а також забезпечують енергопостачання та зв'язок на залізниці Одеської, Миколаївської та Вінницької областей.

В місті добре розвинутий залізничний транспорт. Найстаріше підприємство міста&nbsp;— [[Котовськ (локомотивне депо)|Локомотивне депо]] є одним з провідних підприємств залізничного транспорту країни.

В місті розташовано два автопідприємства: ВАТ «АТП&nbsp;— 15171», ВАТ «Пасавтотранссервіс». Налагоджені регулярні автобусні рейси з перевезення вантажів та пасажирів в Київ, Одесу, Кишинів, Вінницю, Миколаїв.
Роботу по перевезенню пасажирів на 9 міських маршрутах здійснюють 80 мікроавтобусів приватних підприємців.
В місті існує три мости. [5, c. 47]

== Архітектура ==
'''
Пам'ятники та скульптури'''

Пам'ятники міста присвячені радянським партійним та військовим діячам, мають ідеологічно-пропагандистський характер, комуністичну тематику. В місті є 6 пам'ятників В. Леніну&nbsp;— один відсторонений [[Ленінопад|в часі боротьби з тоталітарними пам'ятками]] у лютому 2015 року, три пам'ятники Григорію Котовському, два пам'ятника уродженцю Котовська Герою Радянського Союза Кирилові Бочковичу, два монументи воїнам-афганцям, пам'ятник борцям за владу Рад, пам'ятник котовчанам, полеглим під час радянсько-німецької війни 1941–1945&nbsp;рр., воїнам-визволителям, які боролися нацистськими окупантами, пам'ятник Труду.

'''Будівлі'''

Найбільш цікава архітектурна споруда Котовська&nbsp;— це будівля міського вокзалу, споруджена 1946 року. Стара будівля знаходиться на бульварі Заслонова, навпроти сучасного залізничного терміналу, споруджена 1865&nbsp;р., коли тодішнє с. Бірзула стало однією з найперших залізничних станцій на території сучасної України. Також в найкращих традиціях соцреалізма створені в місті будівлі горкому партії (готувалася будівля під Парламент МАРСР), міська рада, Клуб залізничників, в якому і було проголошено Молдавську РСР, будівлі гімназії, земської школи (школа №&nbsp;1), школи №&nbsp;6, колишя сінагога (приміщення «Укртелекому» на проспекті Котовського). Нині будується Свято-Миколаївський собор, який, нажаль, спроектовано без певного архітектурного змісту.

== Культура ==

'''Образотворче мистецтво'''

Події, пов'язані з військовими діями на території міста часів революції 1917–1921&nbsp;рр. за участю Г.&nbsp;І.&nbsp;Котовського відображені у багатьох творах образотворчого мистецтва, зокрема у живописі (картини художників М.&nbsp;Ф.&nbsp;Слипченко, Г.&nbsp;А.&nbsp;Шмелев.). [5, c. 60-61]

'''Бібліотеки'''

В місті діє централізована бібліотечна система, книжковий фонд якої нараховує 29,2 тисяч екземплярів. В бібліотеці наявні читальний та абонементний зали, книгосховище.

'''Спорт'''

У Котовську є стадіони (найбільший&nbsp;— стадіон ім Котовського, також досить великим, але надто не пристосованим для спортивних ігор є стадіон «Локомотив»), дві спортивні школи, спортивні зали та майданчики, шахматно-шаховий клуб.

'''Парки'''

В місті є кілька парків: найстарший в центрі міста, носить ім'я Г.&nbsp;І.&nbsp;Котовського та має статус «Пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення», нажаль, занедбаний парк на бульварі Заслонова&nbsp;— є продовженням старовинного Токарського саду, що тягнеться кілька кілометрів по байрачним балкам до річки Ягорлик. Також в місті створюється, але дуже повільно дендропарк «Надія» на території лісового масиву «Стражник». Парк «Шана праці» в центрі міста є найбильш романтичним місцем в Котовську.

'''Освіта та наука'''

Єдиним вищим навчальним закладом міста є Котовське медичне училище І рівня акредитації. Медичне училище готує медсестер загального профілю та фельдшерів. Після отримання освіти молоді спеціалісти йдуть працювати в різноманітні медичні заклади Одеської області. А повну вищу освіту в Котовську можна отримати в місцевій філії університету «Україна».

В Котовську функціонує також ДПТНЗ «Котовський професійний ліцей», 10 загальноосвітніх шкіл, один будинок-інтернат, 12 дитсадочків. У закладах освіти навчаються та виховуються 5712 дітей, з них: в школах 4318, в дошкільних закладах 1394, 1766 дітей охоплено позашкільною освітою. У закладах освіти навчаються та виховуються 5712 дітей, з них: в школах 4318, в дошкільних закладах 1394, 1766 дітей охоплено позашкільною освітою.

В закладах освіти міста забезпечується державна політика як по відношенню до державної мови, так і до мов національних меншин. Функціонує 5 україномовних шкіл (1, 2, 6, школа-інтернат, гімназія), в 5-ти школах є класи з українською і російською мовами навчання.

З метою створення сприятливих умов для навчання дітей-шестирічок працюють групи продовженого дня.
Певне місце в роботі шкіл міста посідає робота з обдарованими учнями. В міських олімпіадах щорічно бере участь понад 800 учнів-переможців шкільних олімпіад.

З метою активізації фізкультурно-оздоровчої та спортивно масової роботи серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів щорічно проходять Спартакіади колективів фізичної культури шкіл міста. Традиційно змагання проводяться з таких видів спорту як легка атлетика, шахи, шашки, настільний теніс, волейбол, естафети.

За підсумками навчального року щорічно найкращі учні випускних класів загальноосвітніх шкіл (по три учні кожного випускного класу) нагороджуються подяками міського голови та грошовими призами. Робота відділу та закладів освіти передбачає врахування освітніх проблем, нахилів та здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення. В школах міста працює 18 профільних класів за напрямками: суспільно-гуманітарний&nbsp;— 6, філологічний&nbsp;— 6; технологічний&nbsp;— 3, природничо-математичний&nbsp;— 3.

З 1 вересня 2008 року діє безкоштовне харчування учнів пільгового контингенту.

== Цікаві та маловідомі факти і події ==

За перше історичне згадування Бірзули вважають 1779 рік. Але відлік часу ведуть від частини села Любомирка&nbsp;— Бірзули, яка й досі перебуває за межами міста. Натомість місто поглинуло такі села як Виноградівка (район старої лікарні), Миколаївка (район Каштану), Іванівка (район Токарського саду), Лунча (німецька колонія), єврейське містечко Бирза, село Михайлівка та село Торговиця. Найдавнішим населеним пунктом можна вважати Виноградівку, яку згадано в 1507 році. Отже реальний вік Бірзули-Котовська становить щонайменше більше 500 років.

Цікавою історичною подією можна вважати переговори Міністра агітації та пропаганди [[УНР]] Остапенко С. С. з начальником штабу французьких військ в Україні генералом Фрейденбергом [[6 лютого]] [[1919]]&nbsp;р. на станції Бірзула. Українська сторона виступала з проханням допустити представників УНР на [[Паризька мирна конференція|міжнародну конференцію в Парижі]], велася розмова щодо схвалення [[Антанта|Антантою]] проведення в Україні соціальних реформ. Врешті-решт, переговори виявилися безрезультатними.

Під час свого заслання до Кишиніва через ямську станцію в Бірзулі проїздив видатний російський поет Олександр Пушкін. Саме його перу належить вислів «Пристал как бирзульская грязь».

Загалом Котовск-Бірзулу відвідали три російські імператори: Микола І, Олександр ІІ та Микола ІІ, а також генсеки СРСР Микита Хрущов та Леонід Брежнєв. Жоден з українських президентів Котовськ не відвідував.

У 1890&nbsp;рр. місто відвідував відомий український письменник [[Михайло Коцюбинський]]. Для свого твору «Для загального добра» він запозичив історію про трагедію сім'ї, що тоді проживала в Бірзулі. [4, c. 565]

Бірзулі присвятив своє оповідання «На разъезде» видатний російський письменник Іван Бунін.

1918 року в Бірзулі розташовувася штаб Головнокомандувача УНР Симона Петлюри. Сам Петлюра Бірзулу щиро шанував, а молитися їздив до монастиря «Райський сад», що розташований за містом, поблизу села Липецьке.

Під пам'ятником Г.&nbsp;І.&nbsp;Котовському в міському сквері, який був відкритий в 1934&nbsp;р., знаходився мавзолей з тілом Котовського, подібний до мавзолею В.&nbsp;І.&nbsp;Леніна в Москві. Він разом із пам'ятником складав єдиний архітектурний ансамбль. Але під час німецько-нацистської окупації пам'ятник і склеп-мавзолей було зруйновано, а ордена та почесну зброю комбрига було вкрадено.

Після війни 1941–1945&nbsp;рр. останки Котовського було знайдено і перепоховано, на могилі в 1965&nbsp;р. на його честь було відкрито новий пам'ятник, виконаний за проектом одеського архітектора М.&nbsp;Н.&nbsp;Проценка.
1941–1950 року в Котовську було створено підпільний округ ОУН. Через сувору конспірацію, провід окржкому було переведено в Одесу, але в місті залишився багаточисельний актив, який значно перевищував актив прорадянського підпілля.<ref>http://cdvr.org.ua/sites/default/files/statti_konkurs/Mamedov_stattya.pdf</ref>

Наприкінці 1980-х років в місті планувалося створити троллейбусну лінію. Для цього навіть спроектували новий автомобільний міст через залізницю в районі автовокзала. Однак СРСР розпався і наміри електризувати міський автотранспорт не здійснилися.

На початку 90-х років минулого століття під час організаціїної поїздки в Красні Окни в Котовську загубився один з засновників сучасної України, лідер Народного руху України Вячеслав Чорновол. Політик знайшовся наступного дня на квартирі комуніста, який згодом став націоналістом.

2013 року в Котовску вперше в області було скинуто пам'ятник Володимиру Леніну,<ref>[http://www.lemonde.fr/europe/article/2013/12/26/ukraine-qui-a-decapite-le-lenine_4340166_3214.html Ukraine: qui a décapité le Lénine de Kotovsk?]</ref> що розташований в парку біля клубу залізничників.

2014 року влада міста мала намір встановити погруддя Тарасові Шевченку<ref>http://nr2.com.ua/News/world_and_russia/v-odesskoj-oblasti-pojavitsja-ocherednoj-pamjatnik-tarasu-shevchenko-48005.html</ref>. Однак, саботаж мера міста Анатолія Іванова, не дав здійснитися цим планам і фундамент під монумент поріс бур'янами.

28 січня 2015 року рішенням сесії Котовської міської ради з центрального парку культури і відпочинку Котовська було демонтовано головний пам'ятник Леніну.<ref>[http://www.048.ua/news/724854 Блеф: в Одесской области с очень странной формулировкой демонтировали памятник Ленину (ФОТО, ВИДЕО)]</ref>

== Гімн міста ==
Музика Г.&nbsp;Г.&nbsp;Пятникова. Текст В. Зуєва<br/>

Ми Котовська щасливії діти,<br/>
До великої прагнем мети:<br/>
Задля міста творити і жити,<br/>
Його славу високо нести!<br/><br/>

Згуртували нас битви й стихії,<br/>
Не поглинув нас час лихоліть,<br/>
Все в тобі: і надії і мрії<br/>
І печалі і радощів мить!<br/><br/>

І куди б нас не кликала доля,<br/>
Шлях додому нам легко знайти,<br/>
Бо на те є завжди твоя воля,<br/>
І у кожному серці є ти<br/><br/>

Залізниця, мов мати годує,<br/>
Земляків твоїх славних родини.<br/>
Ти тепер на кордоні вартуєш<br/>
Зберігаючи спокій країни<br/><br/>

Твою честь ми завжди захищаєм<br/>
Від жорстоких нежданих негод,<br/>
Це тому, що ми є котовчани -<br/>
Український великий народ!<br/><br/>

== Фотогалерея ==
<center>
<gallery>
зображення:Универсам.jpg|Центральний універсам «Копійка»
зображення:Вокзал_Котовск.jpg|Залізничний вокзал
зображення:В_парке_Котовского.jpg|У парку ім. Г.І. Котовського
зображення:Гостиница_Спутник.jpg|Готель «Супутник»
зображення:Главные_ворота_стадиона_Локомотив.jpg|Головний вхід на стадіон «Локомотив»
</gallery>
</center>

== Газети міста ==
* Газета «Котовські вісті» (колишня районка «Ленінський прапор»)
* Незалежна газета «Слово и дело»
* Комерційна газета «Котовська реклама»
* Котовська рекламно-інформаційна газета «З рук в руки»

== Інтернет ==
Суспільно-політичний проект «Котовскі партизани».<ref>[http://kotpartizanen.blogspot.com/ Офіційний сайт міста «Котовські партизани»]</ref>

== Телебачення ==
Інформаційним органом місцевого самоврядування міста є Комунальна телерадіокомпанія «Котовське ефірне телебачення» (ТРК «КЕТ»). ТРК створено у серпні 1996 року.
В місті також працює радіостанція «Гумор-ФМ», а ось чесні новини можна послухати в ефірі радіо «Ера».

== Особистості ==
У місті народилися:
* [[Кобилецький Іван Іванович]]&nbsp;— [[Герой Радянського Союзу]].

* [[Ладієв Ростислав Якович]]&nbsp;— український вчений в галузі автоматизації хімічних виробництв.

* [[Шустерман Лариса]]&nbsp;— заслужений майстер народної творчості України.

* [[Ткач Ануся]]&nbsp;— переможниця дитячого вокального шоу «Голос країни. Діти». Виступає в проектах видатного українського рок-музиканта Олега Скрипки та одеського джазмена Юрія Кузнецова.

* [[Олексій Потьомкін]]&nbsp;(26.03.1921&nbsp;— 25.08.2003)&nbsp;— майор гвардії, Герой Радянського Союзу, був названий почесним громадянином м. Котовськ.

* [[Валентин Опальов]]&nbsp;(нар. 4.07.1958)&nbsp;— член Академії Російского телебачення, член Асоціації теле- та кінопродюсерів, член Гільдії продюсерів Росії.

* [[Лариса Руснак]]&nbsp; (нар. 28.01.1962)&nbsp;— актриса, знімається переважно у телевізійних серіалах та кіно, актриса Київського національного українського театру ім. І. Франка.

* [[Ярошенко (Левітаненко) Олександр]]&nbsp;&nbsp;— видатний український поет, письменник, журналіст, блогер. Учасник загону кіборгів, доброволець, захисник України в російсько-українській війні 2014–2015 років. Позивний Янгол. Активіст Євромайдану.

* [[Володимир Мунтян]]&nbsp; (нар. 14.09.1946&nbsp;р.)&nbsp;— заслужений майстер спорту з футболу, півзахисник київського «Динамо» і збірної СРСР. Сім разів ставав чемпіоном СРСР, що є рекордом радянського футболу (разом з Олегом Блохіним). Двічі вигравав Кубка СРСР, володар Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, учасник чемпіонату світу 1970&nbsp;р. Після завершення кар'єри гравця тренував українські та закордонні футбольні клуби, під його керівництвом збірна Гвінеї пробилася у фінальну частину Кубка Африки 1998&nbsp;р.

* [[Єгудін Валерій Григорович]]&nbsp; (29.08.1937&nbsp;— 4.12.2007)&nbsp;— оперний співак, народний артист СРСР (1983&nbsp;р.). Провідний соліст Новосибірського державного академічного театру опери та балету (1961–1992&nbsp;рр.) і його директор (1992–2001), був головою Правління Новосибірського Відділення Спілки театральних діячів Росії, членом Правління СТД РФ. Всього виконав близько 60 партій. Один із найкращих виконавців ролі Отелло в Росії.

* [[Гліб Васильович Ватагін]]&nbsp; (1899.11.03.&nbsp;— 1986.10.10)&nbsp;— українець за походженням, уродженець с. Бірзули (нині Котовськ), італійський фізик, член Академії деї Лінчеї в Римі. Створив велику наукову школу в Бразилії, де жив у 1939–1956&nbsp;рр. і організував Інститут фізики космічних променів. Запропонував статистичну теорію множинної генерації частинок космічних променів. У 1920&nbsp;р. емігрував до Італії, де в 1922&nbsp;р. з відзнакою отримав ступінь з фізики, а в 1924&nbsp;р.&nbsp;— з математики. У 1934&nbsp;р. Гліб Ватагін приймає запрошення університету Сан-Паулу та переїздить до Бразилії. Там він виплекав цілу плеяду фізиків: Ч. Латтес, О. Сала, М. Шенберг та ін.

== Міста-побратими ==
* [[Хинчешти]] (1965–1990&nbsp;рр.&nbsp;— місто Котовськ)&nbsp;— місто в Молдові.
* [[Котовськ (Тамбовська область)|Котовськ]]&nbsp;— місто в Тамбовській області, Російська Федерація.

== Примітки ==
{{Вікіпосилання
|Тема = Котовськ
|Портал = Одещина
|Портал-зображення = Coat of Arms of Odesa Oblast.svg
|Вікідані = Q889588
|Вікісловник = Котовськ
|Вікіцитати =
|Вікіновини =
|Вікісховище = Kotovsk (Odessa Oblast)
|Вікімандри =
|Проект = Одещина
|Проект-зображення = Одесская область.png
|Проект1 = Населені пункти України
|Проект1-зображення = UkrGlobe.png
}}
{{reflist}}

== Джерела ==
# Енциклопедія українознавства. Словникова частина. У 10 т.&nbsp;— Париж-Нью-Йорк: Молоде життя, 1959.&nbsp;— 1200 с.
# Географічна енциклопедія України: В 3-х т. Т.2.&nbsp;— К.:УЕ ім. М. Бажана, 1990.&nbsp;— 480 с.
# Енциклопедія історії України: У 10 т. Т. 2.&nbsp;— К.: Наукова думка.&nbsp;— 2008.&nbsp;— 568 с.
# Історія міст і сіл УРСР: Одеська область&nbsp;— К.: Гол. Ред. української радянської енциклопедії, 1969.&nbsp;— 909 с.
# Полтавчук В.&nbsp;Г.&nbsp;Котовск: Краеведический очерк.&nbsp;— Одесса: Маяк, 1987.&nbsp;— 64 с.
# Енциклопедія сучасної України: У 9 т. Т. 4&nbsp;— К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ, 2005.&nbsp;— 700 с.
# [http://kotpartizanen.blogspot.com/ Сайт міста]
# [http://kotovsknn.blox.ua/html/ Історична інформація про місто]
# [http://ukrmap.org.ua/Pages/Kotovsk_ukr.html Мапа Котовська]
# [http://imsu-odesa.com/mista-i-sela-odeskoi-oblasti/kotovskyj-rajon/kotovsk.html Котовськ&nbsp;— Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том&nbsp;— Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область.&nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969.&nbsp;— 911 с.)
# [http://www.ukrinform.ua/ukr/news/na_odeshchini_vpali_dva_lenini_shche_dvoh_demontuvali_2018474 На Одещині впали два Леніни, ще двох демонтували]

== Посилання ==
* http://www.geocaching.su/?pn=101&cid=5413 (02.10.2012)
* http://www.kinopoisk.ru/name/697274/ (02.10.2012)
* http://kotovskinfo.com/?p=1289 (03.10.2012)
* http://kotovsk-city.gov.ua/Page-115.html (30.09.2012)
* http://kotovsk.ucoz.ua/index/0-7 (30.09.2012)
* http://kotovsk.ucoz.ua/news/oni_zhili_v_kotovske/1-0-37 (30.09.2012)
* http://kotovsk.ucoz.ua/news/sport_kotovsk/1-0-9 (30.09.2012)
* http://www.birzula.info/news-view-2374-word-%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%25...html (30.10.2012)
* http://kotovsk.ucoz.ua/news/valentin_opalev/2011-03-07-255 (30.10.2012)
* http://kotovsk.ucoz.ua/news/shljakh_do_roli_pochinaetsja_z_shirokoji_dorogi/2012-01-31-898 (30.10.2012)
* http://www.rusteam.permian.ru/players/muntyan.html (30.10.2012)&nbsp;— http://kotovsk.ucoz.ua/news/egudin_valerij_grigorevich/2011-03-05-253 (30.10.2012)
* http://www.people.su/ua/21184 (30.10.2012)
* http://www.musenc.ru/html/e/egudin.html (06.11.2012)
* http://www.kino-teatr.ru/kino/producer/ros/9178/bio/ (06.11.2012)
* http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/post/3673/bio/ (06.11.2012)

{{Одеська область}}
{{Населені пункти Одеської області}}
{{Вікіфікувати|дата=Лютий 2012}}
{{Вікіфікувати|дата=Лютий 2012}}


Версія за 06:49, 31 липня 2015

Котовськ
Герб Котовська Прапор Котовська
Меморіал на честь Григорія Котовського
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Котовська міська рада
Код КОАТУУ: 5111200000
Засноване 1779
Статус міста з 1938 року
Населення ▲40 700 (01.03.2014)[2]
Площа 25,44 км²
Густота населення 2713 осіб/км²
Поштові індекси 66300—314
Телефонний код +380-4862
Координати 47°44′31″ пн. ш. 29°32′06″ сх. д. / 47.74194° пн. ш. 29.53500° сх. д. / 47.74194; 29.53500Координати: 47°44′31″ пн. ш. 29°32′06″ сх. д. / 47.74194° пн. ш. 29.53500° сх. д. / 47.74194; 29.53500
Висота над рівнем моря 248 м
Відстань
Найближча залізнична станція Котовськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 187 км
 - автошляхами 195 км
До Києва
 - залізницею 467 км
 - автошляхами 385 км
Міська влада
Адреса 66300, Одеська область, м. Котовськ, пр-т. Котовського, 2
Міський голова Іванов Анатолій Павлович

Котовськ у Вікісховищі

Карта
Котовськ. Карта розташування: Україна
Котовськ
Котовськ
Котовськ. Карта розташування: Одеська область
Котовськ
Котовськ
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Подільськ (значення).

Кото́вськ (до 1935 року Бірзула, інша назва Чорний Ліс) — місто обласного підпорядкування в Одеській області, адміністративний центр Котовського району. Місто не входить до складу Котовського району, але підпорядковано Котовській міській раді. Відстань до облцентру становить близько 195 км і проходить автошляхом Т 1605 та E95.


Етимологія назви

Сучасну назву місто отримало у травні 1935 р. на честь Григорія Котовського, який зробив військову і політичну кар'єру при встановленні радянської влади в Україні. Раніше населений пункт називався Бірзулою.

Загальні відомості

З 1928 року по 1929 рік Бірзула була столицею Молдавської АРСР. Зараз місто Котовськ — найбільше місто півночі Одеської області, місто обласного значення, центр Котовського району; значний залізничний вузол з розвинутою інфраструктурою залізничних підприємств; має промислові підприємства, розвинуту мережу підприємств торгівельного та побутового обслуговування; в останнє десятиліття місто зайняло позицію головного торгівельного центру Півночі Одещини та флагмана з успішного проведення житлово-комунальної реформи серед малих міст України.

Місто розташоване в північно-західній частині Одеської області на південних відрогах Подільської височини, на водорозділі річок Ягорлик і Тилігул. Місто займає площу 2,5 тис. гектар. Населення становить 40718 (2001).

Розташуванням міста на південно-західному порубіжжі України, у вузлі залізничних та шосейних шляхів направленням Київ-Одеса, з виходом на країни Північно-східної Європи та Причорномор'я, визначено його важливе положення на мапі України.

На території міста міститься командування Котовського прикордонного загону та управління Ягорлицької митниці. Котовськ та територія його району унікальний історичний та культурний центр, який поєднав культури трьох народів — українців, молдован та росіян.

Географія

Розташування

Котовськ розташований у північно-західній частині Одеської області, на відстані 188 км від обласного центру, займає південні відроги Подільської височини. Місто знаходиться на вододілі річок Ягорлик і Тилігул, займає площу 2,5 тис. га.[3]

Приналежність до адміністративно-територіальних одиниць:

1779 р. — Селище Бірзула (Бірзолове, Бірзулове) вперше згадується в турецьких документах 1779 року в числі 41 населеного пункту Дубоссарської рані. (В Османській імперії так називали території з не мусульманським населенням).

1791–1796 рр. — Ново-Дубосарська волость Катеринославського намісництва Російської імперії.

1796–1803 (1804) рр. — Тираспільський повіт Новоросійської губернії.

1803 (1804) — 1895 рр. — Тираспільський повіт Херсонської губернії.

1895–1920 рр. — Бірзула стає волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії.

З листопада 1921 року — волосний центр Балтського округу.

В березні 1923 року — Бірзула стала районним центром Балтського округу, а постановою ВУЦВК від 30 липня 1924 року її віднесено до селищ міського типу.

12 жовтня 1924 року — З цього часу в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки з'явилась Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка. Одним з її районних центрів стала Бірзула.

1928 −1929 рр. — Столиця МАРСР в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки.

У травні 1935 року — Селище та станція Бірзула були перейменовані на Котовськ.

З 10 липня 1938 року — селище Котовськ віднесено до розряду міст.

В серпні 1940 року — з утворенням Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки Котовськ увійшов до Одеської області.


Клімат

Клімат міста помірно-континентальний. Кліматичні умови сприятливі для вирощування цукрового буряка, кукурудзи, соняшнику, гречки та гороху. [2, c. 207]

Екологія

Основними забруднювачами навколишнього середовища виступають промислові підприємства, адже промисловість є основною галуззю економіки міста. До головних екологічних проблем належать забруднення повітря, водних ресурсів та шляхи їхнього використання, забруднення грунту тощо.

Історія

Історія Котовського краю пов'язана з стародавнім минулим територій нашої країни, етногенезом українського та молдовського народів, тісно переплетена з історичними подіями часів національно-визвольної боротьби східнослов'янських та молдовського народів проти кримськотатарського, турецько-османського поневолення, становлення та розвитку Північно-західного Причорномор'я (півдня Поділля) у XVIII—ХХ століттях, в тому числі, з історією появлення та розвитку залізничного транспорту на території України.

Історики припускають, що поселення Бирза з'явилася в середині XVIII століття. 1779 рік вважається роком заснування с. Бірзула. У 1791 р. було підписано Ясський мирний договір, внаслідок якого територія між Дністром і Південним Бугом відійшла від Османської імперії до Росії. З 1803 р. село входить до складу Херсонської губернії. У 1865 р. станція Бірзула становиться одним з перших залізних вузлів в Україні, який розпочав забезпечувати рух та ремонт локомотивів на Північно-Західній (Одесько-Київській) залізниці.

У 1893 р. на станції Бірзула було споруджено церкву Успіння Пресвятої Богородиці в пам'ять дивовижного спасіння 17 жовтня 1888 р. імператора Ніколая (Миколи) ІІ та його сім'ї. В 1895 р. Бірзула стає волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії, а 18 грудня 1904 р. село особисто відвідав імператор Микола ІІ. В 1905 р. у селі відбувається ряд революційних заворушень, пов'язаних з демократичною революцією 1905–1907 рр.

З історією міста пов'язані неординарні події та неоднозначні особистості періоду Українсько-радянської війни (одині з них Котовський Г. І. та маршал Якір Й. Е.). 3 березня 1917 р. в селі було створено громадський комітет — орган Тимчасового уряду.

17 січня 1918 р. було проголошено владу робітників та селян в Бірзулі. З березня по листопад 1918 року село вступило у боротьбу з австрійсько-німецькими окупантами на боці більшовиків, радянськими військами керував Григорій Котовський. 5 грудня село звільняють війська Української Центральної Ради. [3, с. 242]

На початку лютого 1919 року в Бірзулі відбулись переговори між предстаниками Директорії УНР та французьким полковником А.Фрейденбергом — начальником штабу військ Антанти в Одесі. Представники Директорії УНР вимагали визнання Української держави Антантою та надання їй воєнної допомоги.[4]

7 — 10 березня 1919 р. у Бірзулі стояв Кінний полк ім. Петра Болбочана Армії УНР, перейменований згодом на Кінний полк Чорних Запорожців[5].

У квітні 1919 р. Бірзула знову було захоплене більшовиками. У вересні 1919 р. село захопили денікінці. В січні 1920 року його знову зайняли більшовицькі війська, і в селі остаточно встановилася радянська влада. В 1924 р. Бірзулу віднесли до селищ міського типу. 12 жовтня 1924 р. за участю Г. Котовського в Бірзулі проголошується створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (зі статусом автономії у складі УРСР), що стало основою для подальшої відбудови державності Молдови, яка в той час знаходилась під окупацією королівської королівської Румунії. Бірзула стає її обласним центром, а в 1928–1929 рр. вона є столицею МАРСР. У травні 1935 р. Бірзулу перейменовано на Котовськ, а 10 червня 1938 р. Котовську присвоєно статус міста. [4, с. 577–578]

На початок 1941 року місто займає важливе місце в оборонній системі південно-західного кордону України (Півдні Радянського Союзу), тут дислокуються частини 2-го механізованого корпусу, стрілецькі та авіаційні частини Робітничо-Селянської Червоної Армії.

В історичний літопис міста увійшли події початку Німецько-радянської війни в смузі дій Південного фронту та знамениті військові льотчики-аси — маршали Покришкин О. І., Пстига І. І.

Післявоєнна історія міста поєднана з історією становлення та розвитку ракетних військ стратегічного призначення та одного з крупних військово-навчальних автомобільних центрів Збройних Сил СРСР та України, з 18-річною історією становлення Державної прикордонної та митної служб Незалежної України. Найближчим часом в місті планується відкриття Регіонального центру навчання Державної прикордонної служби України.

До 1991 року місто здобуло свого максимального розвитку в промисловій сфері та розбудові житлового фонду.

90-і роки XX століття ознаменувалися в історії міста як складний, але досить успішний процес переходу до нового суспільно-економічного укладу, нового способу господарювання, ринкових відносин, становлення та розвитку місцевого самоврядування та посилення його ролі та впливу на внутрішнє життя міста. На кінець 90-х років XX століття завдяки діям мерії розпочалася житлово-комунальна реформа, газифікація міста, розвинулась потужна система малого та середнього бізнесу.

У 2003 році м. Котовськ стає членом Асоціації міст та громад України.

У 2006 році затверджуються символи міста — герб та прапор, у 2007 — гімн міста.

У жовтня 2006 в м. Котовськ проходить Всеукраїнський семінар з реформування житлово-комунального господарства за участю керівництва держави та мерів малих міст України. На семінарі досвід місцевого самоврядування Котовська з реформи житлово-комунальної сфери відзначено як передовий, новаційний та необхідний для впровадження в інших населених пунктах країни.

На початок 2009 року в місті стабільно функціонують соціальна та житлово-комунальна сфери, розвивається підприємництво.

Майбутній розвиток міста на найближчі десятиліття можуть визначити: впровадження сучасних енергозберігаючих, інноваційних технологій в житлово-комунальному господарстві, стабільна робота залізничного транспорту, розвиток шляхів сполучення, розвиток аграрного сектору Котовського району, успішна політика залучення інвестицій.

Влада

Міським головою Котовська нині і останні 25 років є Анатолій Іванов. Виконавчим органом міста є Виконавчий комітет, який виконує ряд відповідних функцій, втілює в життя політику Міської ради, як і Міська рада, виступає представником інтересів населення міста.

Демографія

Населення

Станом на 1 січня 2011 року населення Котовська становить 40685 осіб. Жінок в місті більше, ніж чоловіків. За віковим складом в місті переважають люди молодого та середнього віку. Природний приріст населення від'ємний. Чисельність економічно активного населення віком від 15 до 70 років становить близько 27 тис. чол., біля 18 тис. мешканців зайняті у всіх сферах економічної діяльності. Рівень безробіття в місті становить 2,6%, рівень зайнятості 72%.

Національний склад

В місті нараховується понад 55 національностей, де найбільшими національними групами є українці — 33,4 тис. чол., росіяни — 4,2 тис. чол.

Історична динаміка національного складу за даними переписів:

1926[6] 1959[7] 1989[8] 2001[8]
українці  56,5%  67,9%  72,9%  82,2%
росіяни  12,1%  20,1%  17,6%  10,3%
молдовани  1,9%  4,7%  6,8%  5,1%
євреї  25,1%  3,3%    

Мова

Більше, ніж 70% жителів Котовська вважають своєю рідною мовою українську. Російську називають рідною близько 25%. Менше 5% розмовляють іншими мовами.

Релігія

Домінуючою релігією в місті є православне християнство. Проте ще на початку XX століття, до єврейських погромів та встановлення Радянської влади в с Бірзула проживала значна кількість євреїв, відповідно був поширений іудаїзм, в селі з 1914 р. діяла синагога, але у 1923 р. вона була закрита радянською владою.

Економіка

Промисловість

Промисловість міста є однією із головних галузей народногосподарського комплексу. В місті колись працювало 7 промислових підприємств. Була добре розвинута харчова промисловість. Флагманом місцевої промисловості був Цукровий завод, який було введено в експлуатацію в 1961 р. Також успішно функціонували такі промпідприємства, як Котовський м'ясокомбінат, Зернопереробне підприємство, місцевий винзавод, хлібозавод.

Одним із найстаріших підприємств міста є Меблева фабрика, яка випустила свою першу продукцію у 1934 р. Реконструкція підприємства дозволила вийти йому на рівень найкращих серед підприємств даної галузі. В останні роки підприємство було відзначене рядом дипломів за успішну роботу. До речі, це єдине промислове підприємство, яке не змогла до сьогодні знищити місцева влада. Також в місті діяла пір'яно-пухова фабрика, збудована у 1974 р. за проектом фірми «Лорх» (Німеччина) з повним автоматизованим виробничим процесом.

Туризм

Найцікавішими туристськими об'єктами міста можна вважати мавзолей Г. І. Котовського, міський вокзал та залізнична станцію (одна з перших в Україні), а також Котовський краєзнавчий музей. Серед об'єктів, які теоретично можуть привабити туриста, в місті також є дві братські могили радянських воїнів, полеглих під час радянсько-німецької війни 1941–1945 рр., на одній з них горить вічний вогонь. В цілому місто має певні перспективи щодо розвитку туризму, адже з ним пов'язані деякі цікаві факти та події. До того ж, необхідні заходи з боку міських органів державної влади, спрямовані на розвиток індустрії туризму, і зокрема на розвиток інфраструктури, можуть принести значні зміни в стан рекреаційного господарства та індустрії туризму в місті.

Музеї

Головним музеєм міста є Котовський краєзнавчий музей.

До відкриття музею з 1957 р. до 1962 р. котовчани відвідували склеп-могилу Котовського. Там проводились різноманітні заходи, екскурсії, бесіди. В 1961 р. Котовський райком партії прийняв рішення організувати краєзнавчий музей на громадських засадах. 22 жовтня 1961 р. відбулося відкриття Котовського краєзнавчого музею, про що свідчить запрошення на відкриття музею, яке збереглося до сьогоднішнього часу і представлено в музеї.

Матеріали музею розповідали про життєвий та бойовий шлях полководця Г. І. Котовського, про боротьбу проти петлюрівців та деніківців, про соратників Котовського. Друга частина музею розповідає про історію м. Котовськ, його господарський та культурний розвиток.

Музей постійно відвідували котовчани та гості з різних міст колишнього СРСР. В 1980 р. вперше був відкритий зал картинної галереї, де була представлена творчість місцевих художників. Експозиція галереї постійно поповнювалась, зібралось майже 50 робіт. Серед них акварель народного художника МРСР Л. П. Григоращенко, живописні полотна, виконані місцевими художниками І. Х. Сандецьким та В. В. Євдокимовим, ліногравюри та пастелі київського художника, котовчанина за походженням Сліпченка М. Ф., серед яких пейзажі Одеси, Києва, Котовська. На початку 1980-х рр. музей був профіль музею було змінено з історико-краєзнавчого на історико-художній. У 2007 р. профіль було змінено на краєзнавчий.

Згідно з актом обстеження за 2007 р. приміщення музею знаходилось в незадовільному стані. Відсутня система опалювання, каналізації. З кожним роком погіршувався стан будівлі. У зв'язку з цим було прийнято рішення про переведення музею, який знаходився за адресою проспект Котовського,31 в міський будинок культури за адресою: вул. Бочковича,1. Наразі в музеї налічується три експозиційні зали з історії та природи Котовського краю, один великий зал картинної галереї, в цьому ж залі виставляються народні умільці, а також є зал, де оформлюються експозиції, що освітлюють визначні дати в поточному році.

З квітня 2010 р. почалося оформлення основної експозиції музею, а вже восени почалися перші екскурсії у відродженому музеї, з'явилися перші відгуки відвідувачів. Зараз міський краєзнавчий музей — місце, в якому відвідувачі мають можливість дізнатися про історію Котовського краю, побачити роботи майстрів народної творчості, художників тощо. Найближчим часом планується оформлення нової експозиції (на сучасному ПВХ-матеріалі), символіки, фотопанорами міста, а також створення нової експозиції «Зразки продукції підприємств міста».

Транспорт

Котовськ є великим залізничним вузлом трьох напрямків: на м. Жмеринка, на м. Первомайськ та на м. Одеса, який представляють 9 підприємств залізничного транспорту. Підприємства залізничного транспорту обслуговують біля 250 км головного шляху та біля 150 км станційних шляхів, а також забезпечують енергопостачання та зв'язок на залізниці Одеської, Миколаївської та Вінницької областей.

В місті добре розвинутий залізничний транспорт. Найстаріше підприємство міста — Локомотивне депо є одним з провідних підприємств залізничного транспорту країни.

В місті розташовано два автопідприємства: ВАТ «АТП — 15171», ВАТ «Пасавтотранссервіс». Налагоджені регулярні автобусні рейси з перевезення вантажів та пасажирів в Київ, Одесу, Кишинів, Вінницю, Миколаїв. Роботу по перевезенню пасажирів на 9 міських маршрутах здійснюють 80 мікроавтобусів приватних підприємців. В місті існує три мости. [5, c. 47]

Архітектура

Пам'ятники та скульптури

Пам'ятники міста присвячені радянським партійним та військовим діячам, мають ідеологічно-пропагандистський характер, комуністичну тематику. В місті є 6 пам'ятників В. Леніну — один відсторонений в часі боротьби з тоталітарними пам'ятками у лютому 2015 року, три пам'ятники Григорію Котовському, два пам'ятника уродженцю Котовська Герою Радянського Союза Кирилові Бочковичу, два монументи воїнам-афганцям, пам'ятник борцям за владу Рад, пам'ятник котовчанам, полеглим під час радянсько-німецької війни 1941–1945 рр., воїнам-визволителям, які боролися нацистськими окупантами, пам'ятник Труду.

Будівлі

Найбільш цікава архітектурна споруда Котовська — це будівля міського вокзалу, споруджена 1946 року. Стара будівля знаходиться на бульварі Заслонова, навпроти сучасного залізничного терміналу, споруджена 1865 р., коли тодішнє с. Бірзула стало однією з найперших залізничних станцій на території сучасної України. Також в найкращих традиціях соцреалізма створені в місті будівлі горкому партії (готувалася будівля під Парламент МАРСР), міська рада, Клуб залізничників, в якому і було проголошено Молдавську РСР, будівлі гімназії, земської школи (школа № 1), школи № 6, колишя сінагога (приміщення «Укртелекому» на проспекті Котовського). Нині будується Свято-Миколаївський собор, який, нажаль, спроектовано без певного архітектурного змісту.

Культура

Образотворче мистецтво

Події, пов'язані з військовими діями на території міста часів революції 1917–1921 рр. за участю Г. І. Котовського відображені у багатьох творах образотворчого мистецтва, зокрема у живописі (картини художників М. Ф. Слипченко, Г. А. Шмелев.). [5, c. 60-61]

Бібліотеки

В місті діє централізована бібліотечна система, книжковий фонд якої нараховує 29,2 тисяч екземплярів. В бібліотеці наявні читальний та абонементний зали, книгосховище.

Спорт

У Котовську є стадіони (найбільший — стадіон ім Котовського, також досить великим, але надто не пристосованим для спортивних ігор є стадіон «Локомотив»), дві спортивні школи, спортивні зали та майданчики, шахматно-шаховий клуб.

Парки

В місті є кілька парків: найстарший в центрі міста, носить ім'я Г. І. Котовського та має статус «Пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення», нажаль, занедбаний парк на бульварі Заслонова — є продовженням старовинного Токарського саду, що тягнеться кілька кілометрів по байрачним балкам до річки Ягорлик. Також в місті створюється, але дуже повільно дендропарк «Надія» на території лісового масиву «Стражник». Парк «Шана праці» в центрі міста є найбильш романтичним місцем в Котовську.

Освіта та наука

Єдиним вищим навчальним закладом міста є Котовське медичне училище І рівня акредитації. Медичне училище готує медсестер загального профілю та фельдшерів. Після отримання освіти молоді спеціалісти йдуть працювати в різноманітні медичні заклади Одеської області. А повну вищу освіту в Котовську можна отримати в місцевій філії університету «Україна».

В Котовську функціонує також ДПТНЗ «Котовський професійний ліцей», 10 загальноосвітніх шкіл, один будинок-інтернат, 12 дитсадочків. У закладах освіти навчаються та виховуються 5712 дітей, з них: в школах 4318, в дошкільних закладах 1394, 1766 дітей охоплено позашкільною освітою. У закладах освіти навчаються та виховуються 5712 дітей, з них: в школах 4318, в дошкільних закладах 1394, 1766 дітей охоплено позашкільною освітою.

В закладах освіти міста забезпечується державна політика як по відношенню до державної мови, так і до мов національних меншин. Функціонує 5 україномовних шкіл (1, 2, 6, школа-інтернат, гімназія), в 5-ти школах є класи з українською і російською мовами навчання.

З метою створення сприятливих умов для навчання дітей-шестирічок працюють групи продовженого дня. Певне місце в роботі шкіл міста посідає робота з обдарованими учнями. В міських олімпіадах щорічно бере участь понад 800 учнів-переможців шкільних олімпіад.

З метою активізації фізкультурно-оздоровчої та спортивно масової роботи серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів щорічно проходять Спартакіади колективів фізичної культури шкіл міста. Традиційно змагання проводяться з таких видів спорту як легка атлетика, шахи, шашки, настільний теніс, волейбол, естафети.

За підсумками навчального року щорічно найкращі учні випускних класів загальноосвітніх шкіл (по три учні кожного випускного класу) нагороджуються подяками міського голови та грошовими призами. Робота відділу та закладів освіти передбачає врахування освітніх проблем, нахилів та здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення. В школах міста працює 18 профільних класів за напрямками: суспільно-гуманітарний — 6, філологічний — 6; технологічний — 3, природничо-математичний — 3.

З 1 вересня 2008 року діє безкоштовне харчування учнів пільгового контингенту.

Цікаві та маловідомі факти і події

За перше історичне згадування Бірзули вважають 1779 рік. Але відлік часу ведуть від частини села Любомирка — Бірзули, яка й досі перебуває за межами міста. Натомість місто поглинуло такі села як Виноградівка (район старої лікарні), Миколаївка (район Каштану), Іванівка (район Токарського саду), Лунча (німецька колонія), єврейське містечко Бирза, село Михайлівка та село Торговиця. Найдавнішим населеним пунктом можна вважати Виноградівку, яку згадано в 1507 році. Отже реальний вік Бірзули-Котовська становить щонайменше більше 500 років.

Цікавою історичною подією можна вважати переговори Міністра агітації та пропаганди УНР Остапенко С. С. з начальником штабу французьких військ в Україні генералом Фрейденбергом 6 лютого 1919 р. на станції Бірзула. Українська сторона виступала з проханням допустити представників УНР на міжнародну конференцію в Парижі, велася розмова щодо схвалення Антантою проведення в Україні соціальних реформ. Врешті-решт, переговори виявилися безрезультатними.

Під час свого заслання до Кишиніва через ямську станцію в Бірзулі проїздив видатний російський поет Олександр Пушкін. Саме його перу належить вислів «Пристал как бирзульская грязь».

Загалом Котовск-Бірзулу відвідали три російські імператори: Микола І, Олександр ІІ та Микола ІІ, а також генсеки СРСР Микита Хрущов та Леонід Брежнєв. Жоден з українських президентів Котовськ не відвідував.

У 1890 рр. місто відвідував відомий український письменник Михайло Коцюбинський. Для свого твору «Для загального добра» він запозичив історію про трагедію сім'ї, що тоді проживала в Бірзулі. [4, c. 565]

Бірзулі присвятив своє оповідання «На разъезде» видатний російський письменник Іван Бунін.

1918 року в Бірзулі розташовувася штаб Головнокомандувача УНР Симона Петлюри. Сам Петлюра Бірзулу щиро шанував, а молитися їздив до монастиря «Райський сад», що розташований за містом, поблизу села Липецьке.

Під пам'ятником Г. І. Котовському в міському сквері, який був відкритий в 1934 р., знаходився мавзолей з тілом Котовського, подібний до мавзолею В. І. Леніна в Москві. Він разом із пам'ятником складав єдиний архітектурний ансамбль. Але під час німецько-нацистської окупації пам'ятник і склеп-мавзолей було зруйновано, а ордена та почесну зброю комбрига було вкрадено.

Після війни 1941–1945 рр. останки Котовського було знайдено і перепоховано, на могилі в 1965 р. на його честь було відкрито новий пам'ятник, виконаний за проектом одеського архітектора М. Н. Проценка.

1941–1950 року в Котовську було створено підпільний округ ОУН. Через сувору конспірацію, провід окржкому було переведено в Одесу, але в місті залишився багаточисельний актив, який значно перевищував актив прорадянського підпілля.[9]

Наприкінці 1980-х років в місті планувалося створити троллейбусну лінію. Для цього навіть спроектували новий автомобільний міст через залізницю в районі автовокзала. Однак СРСР розпався і наміри електризувати міський автотранспорт не здійснилися.

На початку 90-х років минулого століття під час організаціїної поїздки в Красні Окни в Котовську загубився один з засновників сучасної України, лідер Народного руху України Вячеслав Чорновол. Політик знайшовся наступного дня на квартирі комуніста, який згодом став націоналістом.

2013 року в Котовску вперше в області було скинуто пам'ятник Володимиру Леніну,[10] що розташований в парку біля клубу залізничників.

2014 року влада міста мала намір встановити погруддя Тарасові Шевченку[11]. Однак, саботаж мера міста Анатолія Іванова, не дав здійснитися цим планам і фундамент під монумент поріс бур'янами.

28 січня 2015 року рішенням сесії Котовської міської ради з центрального парку культури і відпочинку Котовська було демонтовано головний пам'ятник Леніну.[12]

Гімн міста

Музика Г. Г. Пятникова. Текст В. Зуєва

Ми Котовська щасливії діти,
До великої прагнем мети:
Задля міста творити і жити,
Його славу високо нести!

Згуртували нас битви й стихії,
Не поглинув нас час лихоліть,
Все в тобі: і надії і мрії
І печалі і радощів мить!

І куди б нас не кликала доля,
Шлях додому нам легко знайти,
Бо на те є завжди твоя воля,
І у кожному серці є ти

Залізниця, мов мати годує,
Земляків твоїх славних родини.
Ти тепер на кордоні вартуєш
Зберігаючи спокій країни

Твою честь ми завжди захищаєм
Від жорстоких нежданих негод,
Це тому, що ми є котовчани -
Український великий народ!

Фотогалерея

  • Центральний універсам «Копійка»
    Центральний універсам «Копійка»
  • Залізничний вокзал
    Залізничний вокзал
  • У парку ім. Г.І. Котовського
    У парку ім. Г.І. Котовського
  • Готель «Супутник»
    Готель «Супутник»
  • Головний вхід на стадіон «Локомотив»
    Головний вхід на стадіон «Локомотив»

Газети міста

  • Газета «Котовські вісті» (колишня районка «Ленінський прапор»)
  • Незалежна газета «Слово и дело»
  • Комерційна газета «Котовська реклама»
  • Котовська рекламно-інформаційна газета «З рук в руки»

Інтернет

Суспільно-політичний проект «Котовскі партизани».[13]

Телебачення

Інформаційним органом місцевого самоврядування міста є Комунальна телерадіокомпанія «Котовське ефірне телебачення» (ТРК «КЕТ»). ТРК створено у серпні 1996 року. В місті також працює радіостанція «Гумор-ФМ», а ось чесні новини можна послухати в ефірі радіо «Ера».

Особистості

У місті народилися:

  • Ткач Ануся — переможниця дитячого вокального шоу «Голос країни. Діти». Виступає в проектах видатного українського рок-музиканта Олега Скрипки та одеського джазмена Юрія Кузнецова.
  • Олексій Потьомкін (26.03.1921 — 25.08.2003) — майор гвардії, Герой Радянського Союзу, був названий почесним громадянином м. Котовськ.
  • Валентин Опальов (нар. 4.07.1958) — член Академії Російского телебачення, член Асоціації теле- та кінопродюсерів, член Гільдії продюсерів Росії.
  • Лариса Руснак  (нар. 28.01.1962) — актриса, знімається переважно у телевізійних серіалах та кіно, актриса Київського національного українського театру ім. І. Франка.
  • Ярошенко (Левітаненко) Олександр  — видатний український поет, письменник, журналіст, блогер. Учасник загону кіборгів, доброволець, захисник України в російсько-українській війні 2014–2015 років. Позивний Янгол. Активіст Євромайдану.
  • Володимир Мунтян  (нар. 14.09.1946 р.) — заслужений майстер спорту з футболу, півзахисник київського «Динамо» і збірної СРСР. Сім разів ставав чемпіоном СРСР, що є рекордом радянського футболу (разом з Олегом Блохіним). Двічі вигравав Кубка СРСР, володар Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, учасник чемпіонату світу 1970 р. Після завершення кар'єри гравця тренував українські та закордонні футбольні клуби, під його керівництвом збірна Гвінеї пробилася у фінальну частину Кубка Африки 1998 р.
  • Єгудін Валерій Григорович  (29.08.1937 — 4.12.2007) — оперний співак, народний артист СРСР (1983 р.). Провідний соліст Новосибірського державного академічного театру опери та балету (1961–1992 рр.) і його директор (1992–2001), був головою Правління Новосибірського Відділення Спілки театральних діячів Росії, членом Правління СТД РФ. Всього виконав близько 60 партій. Один із найкращих виконавців ролі Отелло в Росії.
  • Гліб Васильович Ватагін  (1899.11.03. — 1986.10.10) — українець за походженням, уродженець с. Бірзули (нині Котовськ), італійський фізик, член Академії деї Лінчеї в Римі. Створив велику наукову школу в Бразилії, де жив у 1939–1956 рр. і організував Інститут фізики космічних променів. Запропонував статистичну теорію множинної генерації частинок космічних променів. У 1920 р. емігрував до Італії, де в 1922 р. з відзнакою отримав ступінь з фізики, а в 1924 р. — з математики. У 1934 р. Гліб Ватагін приймає запрошення університету Сан-Паулу та переїздить до Бразилії. Там він виплекав цілу плеяду фізиків: Ч. Латтес, О. Сала, М. Шенберг та ін.

Міста-побратими

  • Хинчешти (1965–1990 рр. — місто Котовськ) — місто в Молдові.
  • Котовськ — місто в Тамбовській області, Російська Федерація.

Примітки

Котовськ
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Одещина»
d: Інформація у Вікіданих?
wikt: Означення у Вікісловнику?
s: Теми у Вікіджерелах?
CMNS: Котовськ у Вікісховищі?
  1. ↑ https://kraeved.od.ua/history/p/podilsk/problema_vidtvorennya_pravdyvoyi_daty_zasnuvannya_mista_podilska.php
  2. ↑ Головне управління статистики в Одеській області
  3. ↑ http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T053242.html
  4. ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.-Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір»,1995.-368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 139
  5. ↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  6. ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  7. ↑ Кабузан В. М. — Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006.
  8. ↑ а б кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  9. ↑ http://cdvr.org.ua/sites/default/files/statti_konkurs/Mamedov_stattya.pdf
  10. ↑ Ukraine: qui a décapité le Lénine de Kotovsk?
  11. ↑ http://nr2.com.ua/News/world_and_russia/v-odesskoj-oblasti-pojavitsja-ocherednoj-pamjatnik-tarasu-shevchenko-48005.html
  12. ↑ Блеф: в Одесской области с очень странной формулировкой демонтировали памятник Ленину (ФОТО, ВИДЕО)
  13. ↑ Офіційний сайт міста «Котовські партизани»

Джерела

  1. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. У 10 т. — Париж-Нью-Йорк: Молоде життя, 1959. — 1200 с.
  2. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. Т.2. — К.:УЕ ім. М. Бажана, 1990. — 480 с.
  3. Енциклопедія історії України: У 10 т. Т. 2. — К.: Наукова думка. — 2008. — 568 с.
  4. Історія міст і сіл УРСР: Одеська область — К.: Гол. Ред. української радянської енциклопедії, 1969. — 909 с.
  5. Полтавчук В. Г. Котовск: Краеведический очерк. — Одесса: Маяк, 1987. — 64 с.
  6. Енциклопедія сучасної України: У 9 т. Т. 4 — К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ, 2005. — 700 с.
  7. Сайт міста
  8. Історична інформація про місто
  9. Мапа Котовська
  10. Котовськ — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
  11. На Одещині впали два Леніни, ще двох демонтували

Посилання

Березівський район

Білгород-Дністровський район
Болградський район
Ізмаїльський район
Одеський район
Подільський район
Роздільнянський район
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (Лютий 2012)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Подільськ&oldid=16539308