Іванець Іван Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іван Іванець)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванець Іван Йосипович
Ivanets.jpg
Народився 9 січня 1893(1893-01-09)
с. Новосілки-Гостинні, Королівство Галичини та Володимирії (тепер Самбірський район Львівська область)
Помер 10 березня 1946(1946-03-10) (53 роки)
м. Солікамськ, Пермська область, Росія
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР
Національність Україна Україна
Діяльність фотографія, малярство, видавнича справа
Відомий завдяки фотограф, художник, редактор, видавець
Alma mater Львівський університет
Володіє мовами російська
Військове звання OF-1 USR Leutnant.svg Четар (лейтенант)

Іва́н Йо́сипович Іване́ць (9 січня 1893, с. Новосілки-Гостинні Самбірського району Львівської області — 10 березня 1946, м. Солікамськ, Пермська область, Росія) — український художник, редактор, видавець, фотограф. Зять скульптора Паращука Михайла[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 9 січня 1893 року в селі Новосілки-Гостинні, нині Самбірського району Львівської області. Закінчив гімназію у Львові. Навчався на правничому факультеті Львівського університету. Паралельно студіював живопис в майстерні Станіслава Батовського-Качора та у Вільній академії мистецтв (1912—1914). З початком Першої світової війни вступив до Легіону УСС до сотні Василя Дідушка стрільцем. Під час Карпатських боїв мав звання старшого десятника. Згодом — командант чоти.

Іван Іванець був одним із перших організаторів пресово-мистецької справи в Легіоні УСС. В УСС був художником, графіком і фотографом. Ряд фотографій із повсякденного життя стрілецтва належать об'єктиву його фотоапарата. Четар Легіону УСС. Був головою організації «Пресова кватира» для збору матеріалів до історії УСС. Створив мистецьку групу Пресової Кватири УСС в полі разом із Осипом Куриласом, Левом Ґецом, Юліаном Назараком та Осипом Сорохтеєм. Легіон УСС дістав свій стрілецький однострій і прапор в основному завдяки проектам і заходами співробітників Пресової Кватири — Лева Лепкого та Івана Іванця. Був маляром «Ордену Залізної Остроги» в УСС. Прикрашав у містичному стилі зал у Розвадові (Галичина), де урочисто відбувалось пасовання на Лицарів.

Від 1917 року був командантом відділу протигазової служби УСС. Того ж року в бою під Конюхами потрапив у російський полон. Після повернення в Україну вступив до Київських Січових стрільців і далі займався пресово-мистецькою діяльністю.

Іван Іванець є автором стрілецьких фото, які послужили ілюстративним матеріалом для багатьох видань, зокрема ювілейного альбому «Українські Січові Стрільці. 1914—1920» (Львів, 1935). Частина малюнків, також світлин зроблені ним поблизу с. Соснів[1].

У бою під Махнівкою (квітень 1920) втратив більшість свого фотографічного доробку з часів Визвольних змагань. Це зокрема 2 тис. фотографій історичних пам'яток і мистецьких творів та 900 фотографій, що ілюстрували життя УСС.

По закінченню Першої світової війни проживав у Празі. Там, у Карловому університеті здобув юридичну освіту, став доктором права. Паралельно навчався в студії пластичного мистецтва в І. Кулеця.

У 1921 році був членом Стрілецької ради.

У 1934 році працював редактором журналу «Українська ілюстрація» у Львові.

У 1937—1939 роках займався ілюструванням стрілецьких видань і видань «Червоної Калини». Був видавцем «Червоної Калини» та редактором «Календаря-альманаха „Червоної Калини“». Приятель Пласту. Автор батальних композицій, пейзажів. Автор численних спогадів про УСС та статей на мистецькі теми.

У 1942—1944 роках голова Спілки праці українських образотворчих мистців у Львові. Співпрацював із військово-історичним відділом Військової управи Дивізії «Галичина».

У липні 1944 році виїхав зі Львова до Відня, а в 1945 — до Кракова, де його заарештував СМЕРШ і вивіз до Солікамська (Пермська область, Росія), де він помер 10 березня 1946 році.

1952 року знищено 17 олійних полотен Івана Іванця зі збірки Національного музею у Львові. Нині там зберігається одна його робота — «Незнаний стрілець» (1929)[2].

Дружина — Л. Паращук, донька скульптора Паращука Михайла[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Дуда І.М. Іванець Іван Йосипович… — С. 665.
  2. Ірина Гах. Баталіст від Бога // Zbruch, 25.03.2016

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]