Азіатська золотиста кішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Азійська золотиста кішка
Catopuma temminckii.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Котячі (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Pardofelis
Вид: Азійська золотиста кішка
Біноміальна назва
Pardofelis temminckii
(Vigors & Horsfield, 1827)
Мапа поширення
Мапа поширення
Синоніми
Catopuma temminckii
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pardofelis temminckii
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pardofelis temminckii
ITIS logo.svg ITIS: 621867
IUCN logo.svg МСОП: 4038
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 6145
Fossilworks: 224093

Азійська золотиста кішка (лат. Pardofelis temminckii) — дика кішка з роду Pardofelis, що мешкає в тропічних лісах Південно-Східної Азії. Раніше її відносили до нині скасованого роду золотих кішок через зовнішню схожість. Сьогодні вважається, що її схожість із золотою кішкою, що зустрічається в Африці, заснована на конвергентній еволюції. Нещодавні генетичні дослідження (O'Brien & Johnson, 2006) виявили найбільшу спорідненість азійської золотистої кішки з мармуровою кішкою та гнідою кішкою.

Етимологія[ред.ред. код]

Вид названо на честь нідерландського зоолога Конрада Якоба Темінка, який дав опис африканській золотій кішці (Caracal aurata), та багатьом іншим видам тварин.

Еволюція[ред.ред. код]

Проведені генетичні дослідження показали, що філогенетична лінія роду Pardofelis відділилася від лінії спільного предка 9.4 млн років тому, види Pardofelis temminckii і Pardofelis badia розділилися приблизно 4 млн років тому, задовго до поділу Зондських островів[1]. Ці два види були представниками роду Catopuma, поки у 2008 році не були переміщені МСОП до роду Pardofelis.

Філогенетичне дерево роду Pardofelis

   Pardofelis   

 Pardofelis marmorata




 Pardofelis temminckii



 Pardofelis badia




Зовнішність[ред.ред. код]

Азійська золотиста кішка більш ніж в два рази більша, ніж звичайна домашня кішка[2]. Її довжина становить 90 см, не враховуючи хвоста, довжина якого становить 50 см. Висота в холці близько 56 см. Вага від 9 до 16 кг, самці більші за самиць. Густе хутро як правило золотого або бурого кольору, але зустрічаються й сірі чи чорні екземпляри. У деяких регіонах у азійських золотистих кішок більш-менш добре помітні плями на хутрі. На мордочці має чорно-білі смужки. Боки і живіт світліші. У всіх підвидів задня поверхня коротких, округлих вух чорна, в центрі злегка блідіша. Низ периферійної третини хвоста білий, а верх коричневий.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Біосферою виду є виключно ліси, які можуть бути як тропічними, так і посушливими, і підніжжя гір південного Китаю, Бірми, Таїланду, В'єтнаму і Камбоджі[3]. Зустрічаються ці кішки також в Непалі, Тибет та Суматрі. Кішка проживає від низовин до висот 3 000 метрів, інколи її бачать у відкритіших, скелястих областях.

Розрізняють три підвиди азійської золотистої кішки[4]:

Поведінка[ред.ред. код]

Азійські золотисті кішки живуть поодинці і є досить полохливими тваринами. Вони ведуть нічний спосіб життя, вміють добре лазити деревами, проте пересуваються переважно по землі. До їхньої здобичі відносяться миші, зайці, молоді олені і птахи.

Полюючи, азійські золотисті кішки вбивають меншу здобич укусом у потилицю, як це типово для котових. Птахів, які є більшими за голубів обскубують перед тим як почати їх їсти.

Вокальний репертуар азійської золотистої кішки включають свист, пирхання, муркотіння, гарчання, нявкання, булькання і можливо інші. Інші форми комунікації включають маркування запахом, мічення самцями територією сечею, тертя головою об'єктів і залишення відміток від кігтів.

Цикл життя[ред.ред. код]

Самиці в неволі показують суттєве збільшення в частоті запахового маркування протягом еструса. Водночас, вони часто труться шиєю і головою об неживі об'єкти. Кількість маркування запахом у самців також збільшується. Під час спарювання поведінка самців включала потиличний укус, але на відміну від інших дрібних котячих, укус був не безперервний.

Вважається, що період вагітності становить 78-80 днів. Потомство народжується раз на рік і зазвичай складається з єдиного кошеняти, хоча є записи народження до трьох дитинчат. Пара в зоопарку Веллінгтона народила десять виводків, кожен з яких складався з одного кошеняти; два виводки по одному кошеняті народилися у Вассенарському зоопарку в Нідерландах. Два виводки по двоє кошенят кожний народилося в приватному котячому розпліднику в Каліфорнії, але жоден з них не вижив.

Вага новонароджених від 220 до 250 грамів. Хутро розмальоване так само як і у батьків. Розплющують очі на 6-12 день. Вага подвоюється за три тижні від народження і потроюється за вісім. Пари, що злучаються, зазвичай відокремлюються, коли є підозра на вагітність, оскільки самці інколи вбивають кошенят; хоча спостерігався випадок одного самця-батька, який лизав своє кошеня, коли тому було дев'ять діб, і з того часу брав активну роль у його вихованні. Кошеня добре ходило у два тижні від народження, коли важило 650 грамів. У дев'ять із половиною тижнів від народження важило 1,3 кг.

Азійська золотиста кішка досягає статевої зрілості у 18-24 місяці, а народжена в неволі самиця здатна народити, коли їй виповнюється 25 місяців. Азійські золотисті кішки живуть у неволі приблизно 17 років, але середня тривалість життя в дикій природі, ймовірно, буде набагато меншою.

Азійська золотиста кішка у місцевих культурах[ред.ред. код]

У Таїланді навколо азійської дикої кішки існує маса легенд. Там її знають під ім'ям «вогненний тигр», а люди лісів вважають, що золотиста кішка сприяє удачі. У одній з байок вона описується як дика і хоробра, і виявляється переможницею в битві з тигром. Вважається, що спалювання хутра азійської золотистої кішки проганяє тигрів з околиць, а носіння при собі хоча б одного волоса з її хутра, згідно з місцевими прикметами, захищає від нападу тигра. У Китаї золотиста кішка вважається видом пардуса і відома як скельна кішка або жовтий пардус. Різні види забарвлення мають різні імена: ті, що з чорним хутром називають чорнильними пардусами, а з плямистим хутром називають кунжутовими пардусами.

Загрози та збереження[ред.ред. код]

Через вирубку лісів[5] і полювання на азійську золотисту кішку вид став рідкісним. У Китаї її м'ясо вважають делікатесом, а кістки використовуються в традиційній китайській медицині. Селяни вважають її шкідником і через це вбивають; мисливці ж убивають заради хутра.

До Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) азійська золотиста кішка внесена як вид, що перебуває в близькому до загрозливого стані.

Внесена до Додатка I СІТЕС. Вона повністю захищена протягом більшої частини діапазону національним законодавством. Полювання заборонене в Бангладеш, Камбоджі, Китаї, Індії, Індонезії, на півострові Малайзія, в М'янмі, Непалі, Таїланді та В'єтнамі, регулюється в Лаосі. Немає ніякої правового захисту за межами охоронних районів в Бутані. Ареал кішки охоплює багато природоохоронних територій.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Stephen J. O'Brien and Warren E. Johnson The Evolution of Cats — Scientific American. 08/2007; 297(1):68-75 PDF (англ.)
  2. Sunquist, Mel; Sunquist, Fiona (2002). Wild cats of the World. Chicago: University of Chicago Press. с. 52–56. ISBN 0-226-77999-8. 
  3. Nowell, K.; Jackson, P. (1996). 'Wild Cats: status survey and conservation action plan. IUCN/SSC Cat Specialist Group, Gland, Switzerland. 
  4. Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed) (англ.)
  5. McCarthy, J. (2015) Catopuma temminckii: інформація на сайті МСОП (версія 2016-3) (англ.)

Джерела[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]