Вулиця Крушельницької (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Крушельницької
Львів
Вигляд на вул. Крушельницької з боку парку імені І. Франка
Вигляд на вул. Крушельницької з боку парку імені І. Франка
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Соломії Крушельницької
Колишні назви
Крашевського, Шталльштрассе, Чернишевського
польського періоду (польською) Kraszewskiego
радянського періоду (українською) Чернишевського
радянського періоду (російською) Чернишевского
Загальні відомості
Протяжність 350 м
Координати початку 49°50′18″ пн. ш. 24°01′22″ сх. д. / 49.8385056° пн. ш. 24.0228194° сх. д. / 49.8385056; 24.0228194
Координати кінця 49°50′11″ пн. ш. 24°01′10″ сх. д. / 49.8365667° пн. ш. 24.0194500° сх. д. / 49.8365667; 24.0194500
Поштові індекси 79000[1]
Транспорт
Автобуси № 2А, 2Н[2]
Тролейбуси № 22, 29, 32[2]
Маршрутні таксі № 33, 38[2]
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 1,3,5,7,9,11,13,15,17,19,19а,21,23,25[3]
Державні установи Львівська обласна організація Національної спілки письменників України
Заклади культури музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької
Поштові відділення ВПЗ № 1 (вул. Словацького, 1)[1]
Забудова історизм, сецесія
Організації ГО «Союз Поляків „Білий Орел“»
Парки імені Івана Франка
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Крушельницької (Львів) на Вікісховищі

Ву́лиця Соломі́ї Крушельни́цької — вулиця у Галицькому районі міста Львова, неподалік від історичного центру. Сполучає вулицю Словацького з вулицями Каменярів та Матейка.

Історія та назва[ред. | ред. код]

Прокладена 1878 року на місці складів дерева, що знаходились на межі Єзуїтського парку (нині парк імені Івана Франка). Урочисто відкрита 1880 року. Початково названа на честь Юзефа Крашевського — популярного на той час польського письменника. Крашевський гостював у Львові 1867 року і на його честь було влаштовано урочистий прийом у ресторані у вищезгаданому Єзуїтському парку. У листопаді 1941 року під час німецької окупації вулицю перейменовано на Шталльштрассе. В липні 1944 повернено стару назву — Крашевського, а у 1950 році названо на честь Миколи Чернишевського, російського публіциста і письменника.[4] 1993 року названа на честь відомої української співачки Соломії Крушельницької,[5] котра мешкала тут упродовж 1903-1939 років у власному будинку.[6]

Забудова[ред. | ред. код]

Будинки на вулиці Крушельницької мають лише непарну нумерацію, за винятком — будинку № 2, що розташований посеред парку імені Івана Франка. До середини 1980-х років на території парку діяв дерев'яний кінотеатр «Парк», збудований ще під час війни. Наприкінці 1980-х років, через свій аварійний стан, будівля кінотеатру була розібрана.[7]

В забудові вулиці Крушельницької присутні історизм та сецесія.[8] Будинки є пам'ятками архітектури місцевого значення:[3]

№ 1. Прибутковий будинок Яна та Лаури Фрід, на розі із вулицею Словацького, збудований 18831884 роках в стилі історизму за проектом архітектора Альфреда Каменобродського. Автор алегоричних скульптур-каріатид на фасаді — Леонард Марконі.[9] За Польщі тут містився офіс вищої гірничої ради.[10] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 734-м.[3]

№ 3. Прибутковий будинок збудований у 18951896 роках за проектом архітектора Альфреда Каменобродського.[11] На початку ХХ століття був у власності Ядвіги Черняковської.[12] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 377-м.[3]

№ 5. Будинок споруджений за проектом архітектора Анджея Ґоломба у 1893 році.[13] За Польщі тут містилася друга дільниця судових виконавців львівського міського суду.[14] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 378-м.[3]

№ 7. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 379-м.[3]

№ 9. Триповерхова чиншова кам’яниця, споруджена у 18911892 роках за проектом архітектора Міхала Ковальчука для адвоката Владислава Балько та його дружини Ванди Марії Балько.[15] Нині використовується переважно як житловий будинок, частину приміщень займає дошкільний навчальний заклад № 25.[16] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1081-м.[3]

№ 11. Будинок зведений у 18901891 роках за спільним проектом архітекторів Людвіка Балдвіна-Рамулта та Юліана Цибульського як прибутковий будинок Адольфа Барона.[17] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1082-м.[3]

№ 13. Будинок, збудований у 18811882 роках для Вацлава Брейтера за проектом архітектора Альфреда Каменобродського у стилі неоренесансу. У 19281932 роках будинок належав Софії Пайонк.[18] Нині в одному з приміщень першого поверху міститься стоматологічна клініка.[19] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1083-м.[3]

№ 15. Прибутковий будинок збудований у 18821883 роках у стилі неоренесансу за проектом архітектора Альбіна Загурського. Автор скульптурного оздоблення і співавтор архітектурного проекту — скульптор Леонард Марконі.[9][20] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1084-м.[3]

№ 17. Збудований 18821883 для Владислава Ріґера за проектом архітектора Зигмунта Кендзерського. Леонард Марконі є автором чотирьох алегоричних скульптур і співавтором архітектурного проекту.[9] З 1898 року будинок належав князеві Адамові Любомирському.[21] Нині у будинку міститься Львівська обласна організація Національної спілки письменників України. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1408-м.[3]

№ 19. В цьому будинку до 1939 року мешкав український громадсько-політичний діяч, адвокат Володимир Старосольський.[22] Тут також мешкав український письменник Роман Лубківський, в пам'ять про це у серпні 2016 року на фасаді встановлено меморіальну таблицю.[23] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1085-м.[3]

№ 19а. Житловий багатоквартирний будинок, збудований у 1892–1894 роках за проектом архітектора Альфреда Каменобродського. Нині на 1-му поверсі розташований офіс громадської організації «Союз Поляків „Білий Орел“».[24] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1086-м.[3]

№ 21. Будинок Владислава і Камілли Ріґерів, збудованний у 18771878 роках за проектом архітектора Зигмунта Кендзерського, скульптор і співавтор проекту — Леонард Марконі.[9][11] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1087-м.[3]

№ 23. Будинок, споруджений у 1884 році за проектом архітектора Якуба Кроха. Фасад прикрашений алегоричними статуями Скульптури і Музики авторства Леонарда Марконі.[9] 1903 року придбаний українською співачкою Соломією Крушельницькою та перебував у її власності до 1939 року, коли їй було залишено 4-кімнатну квартиру на другому поверсі. 1978 року на фасаді розміщено меморіальну таблицю, присвячену Крушельницькій, авторства Еммануїла Миська[25], відлиту на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.[26] У 1989 році на другому поверсі відкрито Меморіальний музей Соломії Крушельницької.[6] 23 вересня 2008 року будинок внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[27] На початку ХХ століття тут мешкав архітектор Ян Тарчалович,[28], а перед початком другої світової війни — львівський інженер, архітектор Мечислав Штадлер.[29] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1088-м.[3]

№ 25. Збудований 1876 року.[30] Упродовж 1878—1879 років тут мешкав Іван Франко. У цих же роках видавався часопис «Громадський друг».[31] 1978 року на будинку встановлена меморіальна таблиця Іванові Франкові (автори — скульптор Микола Посікіра, архітектор Богдан Черкес).[32] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1089-м.[3]

Цікавий факт[ред. | ред. код]

Упродовж 1944-1993 років у Львові вже була вулиця Соломії Крушельницької у місевості Снопків, але перейменована 1993 року на вулицю Турецьку[33], натомість вулиця Чернишевського, що неподалік історичного центру перейменована того ж року на вулицю Соломії Крушельницької.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-поштамт
  2. а б в Маршрути громадського транспорту м. Львова
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 32
  5. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 68
  6. а б Історія будинку та музею Соломії Крушельницької Переглянуто 16 квітня, 2010
  7. Кучерський П. Парк ім. І. Франка — кінотеатр (не діє)
  8. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 109
  9. а б в г д Leonard Marconi i jego pracownia... — S. 155.
  10. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 16.
  11. а б Архітектура Львова… — С. 339.
  12. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa... — S. 61.
  13. Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 629. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  14. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 15.
  15. Жук І. Вул. Крушельницької, 09 — житловий будинок
  16. Дошкільні навчальні заклади
  17. Жук І. Вул. Крушельницької, 11 — житловий будинок
  18. Жук І. Вул. Крушельницької, 13 — житловий будинок
  19. Клініка стоматології
  20. Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 353. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  21. Архітектура Львова… — С. 361.
  22. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 27.
  23. Пастернак Н. «Мені життя прожитого не жаль…» // Культура і життя. — 19 серпня 2016. — № 34. — С. 11.
  24. Жук І. Вул. Крушельницької, 19а — житловий будинок
  25. Туристичний путівник, 2004, с. 451—452
  26. ЛКСФ, 1980, с. 27
  27. Закон України Про перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 10 вересня, 2010
  28. Pamiętnik III Zjazdu Historyków Polskich w Krakowie... — S. 154.
  29. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 28.
  30. Житловий будинок (№ 25)
  31. Памятники истории и культуры, 1987, с. 320
  32. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 261
  33. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 64

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]