Вулиця Крушельницької (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Соломії Крушельницької
Львів
Lviv, Krushelnytskoi street.jpg
Район Галицький
Назва на честь Крушельницької Соломії Амвросіївни
Історичні відомості: колишні назви
Крашевського, Чернишевського, Шталльштрассе
Загальні відомості
Протяжність 350 м
Координати початку 49°50′18″ пн. ш. 24°01′22″ сх. д. / 49.8385056° пн. ш. 24.0228194° сх. д. / 49.8385056; 24.0228194
Координати кінця 49°50′11″ пн. ш. 24°01′10″ сх. д. / 49.8365667° пн. ш. 24.0194500° сх. д. / 49.8365667; 24.0194500
Поштові індекси 79000[1]
Транспорт
Тролейбуси № 2, 9, 10, 12[2]
Маршрутні таксі № 31, 34, 49, 77[3]
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Поштові відділення вул. Словацького 1[1]
Парки Парк імені Івана Франка
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Соломії Крушельницької у Вікісховищі

Ву́лиця Соломі́ї Крушельни́цької — вулиця у Галицькому районі Львова, що сполучає вулицю Словацького із перехрестям вулиць Каменярів і Матейка.

Історія[ред.ред. код]

Прокладена 1878 року на місці складів дерева, що знаходились на межі Єзуїтського парку (нині Парк імені Івана Франка). Урочисто відкрита 1880 року. Початково названа на честь Юзефа Крашевського (18121887) — популярного на той час польського письменника. Крашевський гостював у Львові 1867 року і на його честь було влаштовано урочистий прийом у ресторані у вищезгаданому Єзуїтському парку. У листопаді 1941 під час німецької окупації вулицю перейменовано на Шталльштрассе (нім. Stallstraße). В липні 1944 повернено стару назву — Крашевського, а у 1950 році названо на честь Миколи Чернишевського (18281889) російського публіциста і письменника. 1993 року названа на честь відомої української співачки Соломії Амвросіївни Крушельницької, котра проживала тут з 1903 по 1939 роки у власному будинку.[4]

Рух транспорту по вулиці — односторонній у напрямку до вулиці Словацького.

Будинки[ред.ред. код]

Вулиця забудована лише із непарної сторони. Виняток — будинок № 2, що знаходиться посеред Парку імені Івана Франка, що напроти. До середини 1980-х років на території парку також знаходився дерев'яний кінотеатр «Парк».

№ 1. Прибутковий будинок Яна і Лаури Фрід (Jan, Laura Fried) на розі із вулицею Словацького. Збудований 18831884 роках в стилі історизму. Архітектор Альфред Каменобродський. Автор алегоричних скульптур-каріатид на фасаді — Леонард Марконі.[5]

№ 3. Прибутковий будинок збудований у 18951896 роках. Архітектор Альфред Каменобродський.[6]

№ 5. Будинок споруджений за проектом Анджея Ґоломба у 1893 році.[7]

№ 7. Будинок пам’ятний тим, що тут жив учений-хімік і художній критик Вацлав Морачевський (1867 – 1950).[8]

№ 11. Прибутковий будинок 1883 рік. Архітектор Альфред Каменобродський.[9]

№ 15. Прибутковий будинок збудований у 18821883 роках у стилі неоренесансу. Проект архітектора Альбіна Загурського. Автор скульптурного оздоблення і співавтор архітектурного проекту — Леонард Марконі.[5][10]

№ 17. Збудований 18821883 для Владислава Ріґера за проектом Зигмунта Кендзерського. Леонард Марконі є автором чотирьох алегоричних скульптур і співавтором архітектурного проекту.[5] З 1898 року будинок належав князеві Адамові Любомирському.[11] Нині у будинку міститься Львівська обласна організація Національної спілки письменників України.

№ 19. У цьому будинку мешкав український письменник Роман Лубківський. На пам'ять про це у серпні 2016 року на фасаді встановлено меморіальну таблицю.[12]

№ 21. Будинок Владислава і Камілли Ріґерів. Збудованний у 18771878 роках. Архітектор Зигмунт Кендзерський, скульптор і співавтор проекту — Леонард Марконі.[5][6]

№ 23. Дім збудований 1884 року. Архітектор Якуб Крох. Фасад прикрашений алегоричними статуями Скульптури і Музики авторства Леонарда Марконі.[5] 1903 року придбаний українською співачкою Соломією Крушельницькою і пробув у її власності до 1939, коли їй було залишено 4-кімнатну квартиру на другому поверсі. 1978 року на фасаді розміщено меморіальну дошку, присвячену Крушельницькій, авторства Еммануїла Миська[13], відлиту на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.[14] У 1989 році на другому поверсі відкрито Меморіальний музей Соломії Крушельницької.[4] 23 вересня 2008 року будинок внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[15]

№ 25. Збудований 1876 року.[16] У 1878 – 1879 рр. тут жив І. Я. Франко. У цих же роках видавався часопис «Громадський друг».[17] Меморіальна дошка Іванові Франкові встановлена 1978 року. Скульптор Микола Посікіра, архітектор Богдан Черкес.[18]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Перелік вулиць і поштових відділень на сайті львівської дирекції Укрпошти Переглянуто 16 квітня, 2010
  2. Офіційний портал Львівської міської ради Тролейбуси Переглянуто 5 вересня, 2010
  3. Офіційний портал Львівської міської ради Автобуси Переглянуто 5 вересня, 2010
  4. а б Історія будинку та музею Соломії Крушельницької Переглянуто 16 квітня, 2010
  5. а б в г д Biriulow J. Leonard Marconi i jego pracownia // Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 155. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  6. а б Архітектура Львова… — С. 339.
  7. Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 629. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  8. http://www.pslava.info/LvivM_KrushelnyckojiVul_Bud7,218584.html
  9. Архітектура Львова… — С. 343.
  10. Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 353. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  11. Архітектура Львова… — С. 361.
  12. Пастернак Н. «Мені життя прожитого не жаль…» // Культура і життя. — 19 серпня 2016. — № 34. — С. 11.
  13. Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 451—452. — ISBN 966-7022-09-9.
  14. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 27.
  15. Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 10 вересня, 2010
  16. Житловий будинок (№ 25)
  17. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 320.
  18. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 261.

Джерела[ред.ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 32. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. В. Крушельницької вулиця // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 648. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  • Мельник І. В. Львівські вулиці і камʼяниці. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 268, 269. — ISBN 978-966-7022-79-2.

Посилання[ред.ред. код]