Вулиця Крушельницької (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Соломії Крушельницької
Львів
Lviv, Krushelnytskoi street.jpg
Район Галицький
Назва на честь Крушельницької Соломії Амвросіївни
Колишні назви
Крашевського, Чернишевського, Шталльштрассе
Загальні відомості
Протяжність 350 м
Координати початку 49°50′18″ пн. ш. 24°01′22″ сх. д. / 49.8385056° пн. ш. 24.0228194° сх. д. / 49.8385056; 24.0228194
Координати кінця 49°50′11″ пн. ш. 24°01′10″ сх. д. / 49.8365667° пн. ш. 24.0194500° сх. д. / 49.8365667; 24.0194500
Поштові індекси 79000[1]
Транспорт
Тролейбуси № 2, 9, 10, 12[2]
Маршрутні таксі № 31, 34, 49, 77[3]
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Поштові відділення вул. Словацького 1[1]
Парки Парк імені Івана Франка
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Крушельницької (Львів) на Вікісховищі

Ву́лиця Соломі́ї Крушельни́цької — вулиця у Галицькому районі Львова, що сполучає вулицю Словацького із перехрестям вулиць Каменярів і Матейка.

Історія[ред. | ред. код]

Прокладена 1878 року на місці складів дерева, що знаходились на межі Єзуїтського парку (нині Парк імені Івана Франка). Урочисто відкрита 1880 року. Початково названа на честь Юзефа Крашевського (18121887) — популярного на той час польського письменника. Крашевський гостював у Львові 1867 року і на його честь було влаштовано урочистий прийом у ресторані у вищезгаданому Єзуїтському парку. У листопаді 1941 під час німецької окупації вулицю перейменовано на Шталльштрассе (нім. Stallstraße). В липні 1944 повернено стару назву — Крашевського, а у 1950 році названо на честь Миколи Чернишевського (18281889) російського публіциста і письменника. 1993 року названа на честь відомої української співачки Соломії Амвросіївни Крушельницької, котра проживала тут з 1903 по 1939 роки у власному будинку.[4]

Рух транспорту по вулиці — односторонній у напрямку до вулиці Словацького.

Будинки[ред. | ред. код]

Вулиця забудована лише із непарної сторони. Виняток — будинок № 2, що знаходиться посеред Парку імені Івана Франка, що напроти. До середини 1980-х років на території парку також знаходився дерев'яний кінотеатр «Парк».

№ 1. Прибутковий будинок Яна і Лаури Фрід (Jan, Laura Fried) на розі із вулицею Словацького. Збудований 18831884 роках в стилі історизму. Архітектор Альфред Каменобродський. Автор алегоричних скульптур-каріатид на фасаді — Леонард Марконі.[5]

№ 3. Прибутковий будинок збудований у 18951896 роках. Архітектор Альфред Каменобродський.[6]

№ 5. Будинок споруджений за проектом Анджея Ґоломба у 1893 році.[7]

№ 7. Будинок пам'ятний тим, що тут жив учений-хімік і художній критик Вацлав Морачевський (1867—1950).[8]

№ 11. Прибутковий будинок 1883 рік. Архітектор Альфред Каменобродський.[9]

№ 15. Прибутковий будинок збудований у 18821883 роках у стилі неоренесансу. Проект архітектора Альбіна Загурського. Автор скульптурного оздоблення і співавтор архітектурного проекту — Леонард Марконі.[5][10]

№ 17. Збудований 18821883 для Владислава Ріґера за проектом Зигмунта Кендзерського. Леонард Марконі є автором чотирьох алегоричних скульптур і співавтором архітектурного проекту.[5] З 1898 року будинок належав князеві Адамові Любомирському.[11] Нині у будинку міститься Львівська обласна організація Національної спілки письменників України.

№ 19. У цьому будинку мешкав український письменник Роман Лубківський. На пам'ять про це у серпні 2016 року на фасаді встановлено меморіальну таблицю.[12]

№ 19а. Колишній прибутковий будинок. Архітектор - Альфред Каменобродський.[джерело?]

№ 21. Будинок Владислава і Камілли Ріґерів. Збудованний у 18771878 роках. Архітектор Зигмунт Кендзерський, скульптор і співавтор проекту — Леонард Марконі.[5][6]

№ 23. Дім збудований 1884 року. Архітектор Якуб Крох. Фасад прикрашений алегоричними статуями Скульптури і Музики авторства Леонарда Марконі.[5] 1903 року придбаний українською співачкою Соломією Крушельницькою і пробув у її власності до 1939, коли їй було залишено 4-кімнатну квартиру на другому поверсі. 1978 року на фасаді розміщено меморіальну дошку, присвячену Крушельницькій, авторства Еммануїла Миська[13], відлиту на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.[14] У 1989 році на другому поверсі відкрито Меморіальний музей Соломії Крушельницької.[4] 23 вересня 2008 року будинок внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[15] На початку ХХ ст. тут мешкав архітектор Ян Тарчалович[16].

№ 25. Збудований 1876 року.[17] У 1878—1879 рр. тут жив І. Я. Франко. У цих же роках видавався часопис «Громадський друг».[18] Меморіальна дошка Іванові Франкові встановлена 1978 року. Скульптор Микола Посікіра, архітектор Богдан Черкес.[19]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Перелік вулиць і поштових відділень на сайті львівської дирекції Укрпошти Архівовано 22 September 2010[Дата не збігається] у Wayback Machine. Переглянуто 16 квітня, 2010
  2. Офіційний портал Львівської міської ради Тролейбуси Переглянуто 5 вересня, 2010
  3. Офіційний портал Львівської міської ради Автобуси Переглянуто 5 вересня, 2010
  4. а б Історія будинку та музею Соломії Крушельницької Переглянуто 16 квітня, 2010
  5. а б в г д Biriulow J. Leonard Marconi i jego pracownia // Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 155. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  6. а б Архітектура Львова… — С. 339.
  7. Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 629. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  8. http://www.pslava.info/LvivM_KrushelnyckojiVul_Bud7,218584.html
  9. Архітектура Львова… — С. 343.
  10. Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 353. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  11. Архітектура Львова… — С. 361.
  12. Пастернак Н. «Мені життя прожитого не жаль…» // Культура і життя. — 19 серпня 2016. — № 34. — С. 11.
  13. Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 451—452. — ISBN 966-7022-09-9.
  14. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 27.
  15. Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 10 вересня, 2010
  16. Pamiętnik III Zjazdu Historyków Polskich w Krakowie: urządzonego przez Towarzystwo Historyczne Lwowskie w dniach 4. 5 i 6 czerwca 1900. — Kraków : Drukarnia C. K. Uniwersytetu Jagiellońskiego, Nakł. uczestników zjazdu, 1901. — S. 154. (пол.).
  17. Житловий будинок (№ 25)
  18. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 320.
  19. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 261.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 32. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. В. Крушельницької вулиця // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 648. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  • Мельник І. В. Львівські вулиці і камʼяниці. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 268, 269. — ISBN 978-966-7022-79-2.

Посилання[ред. | ред. код]