Вулиця Джохара Дудаєва (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Джохара Дудаєва
Львів
Початок вулиці Джохара Дудаєва
Початок вулиці Джохара Дудаєва
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Джохара Дудаєва
Історичні відомості: колишні назви
Хорунщина, Зиморовича, Хорунщина нижча, Агорнштрассе, Лермонтова
польського періоду (польською) Chorąźczyzny, Zimorowicza, Chorąźczyzny niźsza
радянського періоду (українською) Лермонтова
радянського періоду (російською) Лермонтова
Загальні відомості
Протяжність 220 м
Координати початку 49°50′11″ пн. ш. 24°01′53″ сх. д. / 49.8366250° пн. ш. 24.0315389° сх. д. / 49.8366250; 24.0315389Координати: 49°50′11″ пн. ш. 24°01′53″ сх. д. / 49.8366250° пн. ш. 24.0315389° сх. д. / 49.8366250; 24.0315389
Координати кінця 49°50′09″ пн. ш. 24°01′43″ сх. д. / 49.8359000° пн. ш. 24.0286278° сх. д. / 49.8359000; 24.0286278
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці № 2,8,9,15,17,19
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2) [1]
Аптеки «Тісо»
Забудова класицизм, історизм
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті Lviv Dudaeva Street.png
На карті населеного пункту
commons:Вулиця Джохара Дудаєва у Вікісховищі

Ву́лиця Джоха́ра Дуда́єва — вулиця у Галицькому районі Львова, що сполучає вулицю Стефаника із проспектом Шевченка — однією з центральних вулиць міста.

Прилучаються вулиці Томашівського, Григоровича, Ковжуна, Волошина.

Історія[ред. | ред. код]

Ця вулиця на Хорущині, що вела від річки Полтви до Калічої гори, була позначена ще на плані Львова, створеному французьким геометром та топографом Жаном ду Дефі (датують 1766 роком). Щоправда, на пізнішому «Плані Львова, яким він був у XVIII сторіччі до року 1775», котрий накреслив історик, письменник і посол Галицького сейму граф Маврицій Дідушицький, вказано лише горішню частину вулиці.

Від початку XIX століття називалася Хорунщина; від 1855 року — Зиморовича на честь львівського бургомістра і хроніста Бартоломея Зиморовича; від 1871 року — Хорунщина нижча; у 19411944 роках, коли Лемберґ належав до ІІІ Райху, німці називали цю вулицю Ahornstrasse, тобто «Кленовою». Від 1944 року — Лермонтова — на честь російського поета Михайла Лермонтова. 1996 року відбулося чергове перейменування і вулиця отримала сучасну назву — Дудаєва — на честь першого президента Чеченської Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва.

Забудова[ред. | ред. код]

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм та історизм. Декілька будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення м. Львова[2]:

№ 2. Колишня кам'яниця Дронговського.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 627
Наріжна триповерхова кам'яниця (інша адреса — пр-кт Шевченка, 20), споруджена у 1884 р. за проектом архітектора Лукаша Бодашевського у еклектичному стилі. Декоративне оздоблення будинку грунтується на тонкій стилізаторській грі із класичними пластичними засобами, із вкрапленням ампірних елементів тощо. [3] Фасад кам'ниці оздоблений скульптурами і медальйонами із зображеннями польських письменників А. Міцкевича та Ю. Словацького, авторства Петра Гарасимовича (виконано у майстерні Віктора Заккі). Тут на початку XX століття мешкав Петро Огоновський — голова товариства «Просвіта» 19061910 років.[4]. ині перший поверх кам'яниці займають: паб «4 friends», офіс компанії «Престиж, Центр іноземних мов Лілії Хавалко», візовий центр посольства Італії у Західному регіоні України та крамниця одягу «Columbia».

№ 4. У міжвоєнні роки тут діяло проектне бюро архітектора Зигмунта Шпербера[5]. Нині тут міститься ресторан гамбургерів «Біґ бурґер».

№ 5. Наріжна кам'яниця, яка одним фасадом виходить на вул. Дудаєва, а іншим — вул. Григоровича. До 1939 року тут містилося видавниче товариство «Атенеум» та магазин квітів Кшижевського, нині тут ресторан «Діва» та кафе-бар «Глорія».

№ 6. У цьому будинку у 1950-х роках була перукарня, на початку 2000-х років перший поверх кам'яниці займали салон краси «Мадонна» та крамниця одягу «Чезаре», нині тут містяться магазин військової атрибутики «Символіка» та крамниця одягу «Т. Перотті».

№ 7. Триповерхова кам'яниця, спорулдена 1896 року за проектом архітектурного бюро І. Левинського. Кам'яниця має типове для кінця ХІХ ст. еклектичне оздоблення.[6] Тут за радянських часів був продуктовий магазин-салон замовлень, на початку 2010-х років тут були бутик «Ольга-стиль» і бістро «Хіт-кафе», а нині — ресторан техасько-мексиканської кухні «Tex-Mex BBQ».

№ 8. Будівля товариства «Сокіл».
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 155
Будинок споруджений у 18841887 роках за проектом Альфреда Каменобродського і Владислава Галицького[7][8]. Скульптурне оздоблення аттика виконане Петром Гарасимовичем[9]. У цій будівлі у 18841919 роках була розміщена штаб-квартира львівського «Соколу»[10][11], за Польщі діяла редакція українського видавництва і газети «Світ дитини», 1939 року тут було Товариство фізичної культури, у 1950-х роках — гуртожиток № 3 Інституту фізкультури, нині тут спортивний корпус Львівського інституту фізкультури і ПП «Скіфія».

№ 9. Будівля колишнього польського політехнічного товариства.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 156
Будинок зведено у 19051906 роках за проектом 1901 року Вінцента Равського-молодшого, котрий переміг із цим проектом у конкурсі 1905 року[12]. Скульптурне оздоблення вестибюля виконано Едмундом Плішевським.[13] В будівлі до 1939 року містилося Польське політехнічне товариство та Інженерна палата Малопольщі, у 1950-х роках — гуртожиток Політехнічного інституту, нині тут банк «Преміум». 23 вересня 2008 року будинок внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[14].

№ 10. Будинок знаходиться на розі вулиць Дудаєва та Ковжуна та має лише одну вертикальну композиційну вісь, що включає вхідну браму, фланковану тосканськими півколонами. Загалом, в еклектичному декоративному оздобленні фасаду цього будинку переважаютпь елементи класицизму. Сучасного вигляду будинок набув у 1870-х роках, ароект виконав будівничий Сильвестер Берський.[15] Тут за Польщі був продаж фортепіано «Монюшко» Райзеса, у 1950-х — артіль «Швейник», нині тут інтернет-клуб.

№ 12. Вся декоративна система будинку типово еклектична. Тут поєднуються елементи готики (у балконовій балюстраді), ренесансу, класицизму.[16] Нині у цій кам'яниці міститься офтальмологічна клініка «Окулюс».

№ 14. У будинку до 1939 року містилася народна друкарня Шийковського і редакції газет «Відомості театральні» та «Життя театральне», за радянських часів до 1980-х років цю адресу мав кондитерський цех № 6, нині тут продуктовий магазин «Домашній» і кафе-кондитерська, яке стало традиційним місцем проведення вікі-зустрічей у Львові.

№ 15.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1319
У будівлі за Польщі містилася редакція газети «Слово польське», за радянських часів — Інститут прикладних проблем механіки і математики Академії наук УРСР, зараз тут Центр математичного моделювання і Західний регіональний центр працевлаштування. На фасаді будинку — меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут у 19881996 роках працював математик Віталій Скоробагатько.

№ 16. У будинку мешкав до своєї смерті у 1913 році знаний польський поет Владислав Белза, а також наречена відомого польського живописця Артура Ґроттґера Ванда Монне.[17] Через чотири роки наречена Ґроттґера Ванда Монне стала дружиною його друга — художника Кароля Млодницького. Далі історія будинку пов'язана з життям Кароля та Ванди Млодницьких. Він упродовж 30 років був місцем зустрічей артистів та інтелектуалів Львова. Кароль займався переважно викладацькою роботою, а Ванда займалася проектуванням медалей. Успадкувала від батьків мистецький хист й донька Кароля та Ванди поетеса Мариля Вольська (Млодницька), що мешкала у цьому ж будинку.[18] До 1939 року в будинку також містилася страхова агенція «Пласт».

№ 17.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1620
Кам'яниця споруджена у стилі раціональної сецесії із елементами класицизму споруджено у 1911 році будівельною фірмою Владислава Дердацького і Вітольда Мінкевича[19], фасад оздоблений скульптурами Зигмунта Курчинського[20]. Керамічні підлоги, викладені знаною фірмою «Брати Мунд». За Польщі він належав Педагогічному товариству у Львові, яке було одним з перших громадських широкопрофільних об’єднань в Галичині, що утворилось після надання нашому краю в другій половині ХIХ ст. певних конституційних прав з боку Австрії.[21] Також у той самий час тут діяли віце-консулат Туреччини та перукарня Очереда.

№ 18. У будинку за Польщі працювала кондитерська Цукермана, нині тут міститься офіс страхової компанії «Княжа».

№ 19.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 982
Кам'яницю споруджено у 1924 році за проектом Євгена Червінського і Альфреда Захаревича для дирекції Ходорівського цукрового заводу. Скульптурне оздоблення виконане Зиґмунтом Курчинським або Яніною Райхерт-Тот[22][23]. Разом із дирекцією цукроварні «Ходорів» до 1939 року тут містилося будівельне підприємство Никодимовича. Нині тут управління Державного казначейства Галицького району, Західна консалтингова група та адвокатське представництво «Моор і Кросондович».

№ 20. У будинку за Польщі діяли Спілка українських агрономів, редакція української газети «Сільський господар», журналу «Український пасічник» та кооператив «Центросоюз». 2 грудня 2014 року за цією адресою відкрився єдиний регіональний операційний офіс — представництво ЄБРР в Україні.[24] 12 листопада 2016 року на фасаді будинку встановлено інформаційну таблицю, яка сповіщає про те, що у цьому будинку у 1928-1939 роках головним редактором журналу «Український пасічник» працював відомий вчений-природознавець Михайло Боровський[25].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси України: м. Львів, вул. Дудаєва
  2. Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  3. Левицька М. Житловий будинок. (вул. Дудаєва, 2) // Звід пам'яток історії та культури України.  м. Львів. — т. 1... — С. 648-650.
  4. Боднар О. Брати Огоновські — видатні діячі Галичини другої половини XIX століття // Галицька брама. — 2009. — № 10–11 (178—179). — С. 6.
  5. Харчук Х. Архітектура курортної забудови Трускавця XIX - першої половини XX ст. — Львів : Апріорі, 2008. — С. 170. — ISBN 978-966-8256-72-1..
  6. Король С. Житловий будинок. (вул. Дудаєва, 7) // Звід пам'яток історії та культури України.  м. Львів. — т. 1... — С. 650-651.
  7. Урбаністичні образи: вулиця Ковжуна Переглянуто 12 квітня, 2010
  8. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 314. — ISBN 978-966-7022-77-8..
  9. Бірюльов Ю. О. Гарасимович Пйотр Віталіс // Енциклопедія Львова т. 1 (За редакцією А. Козицького та І. Підкови) — Львів : «Літопис», 2007. — С. 499. — ISBN 978-966-7007-68-8
  10. Зіморовича, Лєрмонтова, Дудаєва
  11. Будинок товариства «Сокіл»
  12. Архітектура Львова… — С. 403,442,443.
  13. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 78, 79. — ISBN 966-7022-44-7..
  14. Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації
  15. Король С., Герій О. Житловий будинок. (вул. Дудаєва, 10) // Звід пам'яток історії та культури України.  м. Львів. — т. 1... — С. 654.
  16. Король С., Герій О. Житловий будинок. (вул. Дудаєва, 12) // Звід пам'яток історії та культури України.  м. Львів. — т. 1... — С. 655.
  17. Нога О. Житловий будинок. (вул. Дудаєва, 16) // Звід пам'яток історії та культури України.  м. Львів. — т. 1... — С. 656.
  18. Львівські цукерні
  19. Енциклопедія Львова т. 2, (За редакцією А. Козицького та І. Підкови). — Львів: Літопис, 2007. — С. 42. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  20. Архітектура Львова… — С. 443.
  21. Нога О. Житловий будинок. (вул. Дудаєва, 17) // Звід пам'яток історії та культури України.  м. Львів. — т. 1... — С. 656-657.
  22. Архітектура Львова… — С. 548.
  23. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — С. 251. — ISBN 978-83-7543-009-7..
  24. У Львові відкрили представництво ЄБРР — єдиний регіональний операційний офіс Банку в Україні
  25. У Львові встановлять інформаційні таблиці Боровському та Кокорудзам

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]