Родатичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Родатичі
Rodarychi gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Городоцький район (Львівська область) Городоцький район
Рада/громада Родатицька сільська рада
Код КОАТУУ 4620987601
Облікова картка с. Родатичі 
Основні дані
Засноване 1370
Населення 1912
Площа 28,44 км²
Густота населення 67,230 осіб/км²
Поштовий індекс 81521[1]
Телефонний код +380 03231
Географічні дані
Географічні координати 49°47′56″ пн. ш. 23°31′07″ сх. д. / 49.79889° пн. ш. 23.51861° сх. д. / 49.79889; 23.51861Координати: 49°47′56″ пн. ш. 23°31′07″ сх. д. / 49.79889° пн. ш. 23.51861° сх. д. / 49.79889; 23.51861
Місцева влада
Адреса ради 81521, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Родатичі, тел. 2-63-36
Сільський голова Островський Степан
Карта
Родатичі. Карта розташування: Україна
Родатичі
Родатичі
Родатичі. Карта розташування: Львівська область
Родатичі
Родатичі
Мапа

Родатичі у Вікісховищі?

Рода́тичі — село в Україні, в Городоцькому районі Львівської області. Населення — 1 912 осіб. Орган місцевого самоврядування — Родатицька сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

Перші письмові згадки про село відносяться до 1370 року. Село Городятичі (з 1939 р. воно отримало назву Родатичі) відносилося до королівських володінь. У люстрації 1565 р. (опис Королівщини) можна отримати інформацію, що село складалося з двох частин: в одній проживало 39 сімей, в другій — 8.

На поч. ХVII ст. в результаті татарських нападів село занепадає, однак вже невдовзі було відбудоване, так в 1623 р. у Родатичах було вже 42 хати, млин і корчма. Восени 1648 р. Б. Хмельницький розпочав похід на Галичину. Село було розграбоване, позаяк більшість населення було поляками. Йосифінська метрика 1763 р. Фіксує в селі 180 домів. Крім житлових домів був новий фільварок і млин площею 9 м.кв. Про цілковиту неграмотність населення свідчить поставлені хрестики замість підписів перед прізвищами сільських керівників. В селі була церква Втечі Матері Божої до Єгипту. Збудована з дерева та покрита гонтом.

Після скасування панщини весною 1848 р. у Родатичах мали місце селянські заворушення і влада в 1849 р. застосувала тут військові репресії. Внутрішнє напруження у громаді існувало і в пізніші часи. Зокрема з 1866 р. і до початку 1880-х рр. громада неодноразово відмовлялася дотримуватися австрійських законів, самовільно займала землі. В 1880 р. в селі було 296 хат та проживало там 1885 осіб. Крім того було 13 хат у фільварку та мешкало в них 67 осіб. Село було майже все польське, тут проживало тільки 89 українців і 30 євреїв. У 1886 р. монахині з монастиря проводили в селі для жінок курси правильного ведення домашнього та сільського господарства. Вони були ініціаторами будівництва католицького храму в Родатичах.

За постановою РНК СРСР від 29 грудня 1939 р. про депортацію населення із західних областей України й Білорусі, яка передбачала насильницьке виселення із згаданих областей польських осадників у північні райони СРСР, з села виселялися родини семи лісників, українці прямо заявляли, що радянська влада чинить неправильно. Цікаво, що ініціатором такої антирадянської позиції був депутат Народних зборів Західної України Когеляк (українець)[2].

У радянський час на території села діяло кілька колгоспів, один з них мав назву «Україна» і знаходився на заході села. На сьогоднішній час ці будівлі перебувають у занедбаному стані.

Освіта[ред. | ред. код]

В селі існує середня школа, в якій навчається 212 учнів з Родатич, Тучап, Вовчух та інших сіл Городоцького та Мостиського районів. Директор школи — Степан Саврей.

Медицина[ред. | ред. код]

В Родатичах знаходиться амбулаторія загальної практики сімейної медицини, перепрофільована й відкрита наприкінці 2010 року.[3]

Транспорт[ред. | ред. код]

Територією села проходить автошлях Львів-Шегині М11, що є складовою європейського маршруту E40.

Культура[ред. | ред. код]

У селі розташований Костел Святої Трійці, збудований на початку XX століття.

На території місцевого кладовища знаходиться склеп з похованням монахинь католицького ордену.

З 2011 року на базі «Чарівна долина» проходить щорічний міжнародний фестиваль «Захід».

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]