Бірюков Юрій Сергійович (волонтер)
Юрій Бірюков | |
---|---|
Псевдо | Фенікс |
Народився | 23 жовтня 1974 (49 років) Миколаїв (Україна) |
Країна | Україна |
Місце проживання | Київ (Україна) |
Діяльність | бізнесмен, волонтер, радник президента, помічник міністра оборони |
Alma mater | Дніпровський державний медичний університет |
Учасник | Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014) |
Партія | Європейська Солідарність |
У шлюбі з | Тетяна Бірюкова |
Діти | 2 дітей |
Нагороди | |
Ю́рій Сергі́йович Бірюко́в, також відомий як Фе́нікс (нар. 23 жовтня 1974, Миколаїв, УРСР) — український бізнесмен, громадський діяч, політик, який через створену ним групу волонтерів «Крила Фенікса» здійснює забезпечення українських військ в ході війни на сході України, радник президента Петра Порошенка (з серпня 2014 року по травень 2019), радник міністра оборони (з жовтня 2014 по 2019)[1], член Центральної ради та член Президії Центральної ради політичної партії «Європейська Солідарність»[2].
З 1981 по 1991 рік навчався у миколаївській школі № 22. Навчався у Дніпропетровському медичному інституті, але не закінчив його. У 1993 році складав іспити до вступу в Києво-Могилянську академію, але не пройшов вступний конкурс[джерело не вказане 3529 днів].
З 1994 року живе у Києві[3]. У 1996 році заснував компанію «Комп'ютер зоон», у 1999 працював у фірмі «RIM2000»[4]. Багато років працював у реанімації[3]. З 2012 року до лютого 2014 року працював директором з розвитку в туристичній фірмі «Куда Угодно»[4] та директором її головного офісу[5]. Володіє IT-бізнесом в США та агропроектом у Миколаївській області[6].
З 1 грудня 2013 року брав участь у Євромайдані, був волонтером-медиком[3]. У березні 2014 року створив групу волонтерів «Крила Фенікса», що займалася забезпеченням української армії після російської інтервенції до Криму та продовжила роботу з початком війни на сході України. 13 серпня 2014 президент України Петро Порошенко призначив Бірюкова своїм радником[7], а 5 жовтня Бірюков був призначений помічником міністра оборони Валерія Гелетея з питань речового забезпечення Збройних сил України[8].
Після відставки Гелетея продовжив свою роботу під керівництвом нового міністра Степана Полторака[9].
На даний час[коли?] займається реформою матеріально-технічного постачання збройних сил і порядку мобілізації військовозобов'язаних[10].
У лютому 2016 року Бірюков очолив Миколаївську обласну організацію «Блоку Петра Порошенка»[11].
11 лютого 2017 року був уведений до складу Комісії державних нагород та геральдики[12].
17 травня 2019 року звільнений з посади Радника Президента України за власним бажанням[13][14].
Кандидат у народні депутати від партії «Європейська солідарність» на парламентських виборах 2019 року, № 32 у списку[15].
31 травня 2019 року був обраний у президію та центральну політраду партії «Європейська Солідарність»[16][17].
26 червня 2019 року співробітники Державного бюро розслідувань провели обшук у помешканні Юрія Бірюкова, пов'язаний з поставками речового забезпечення Міністерству оборони[18]. Партія «ЄС» вважає обшуки «цинічним політичним тиском і неприховуваним переслідуванням з політичних мотивів»[19]. Однак у липні директор ДБР Роман Труба заявив про відсутність претензій до якості речового забезпечення[20].
Після російської інтервенції до Криму та з початком війни на сході України Юрій Бірюков зайнявся допомогою українській армії. Створена ним група волонтерів «Крила Фенікса» закуповувала рації, спальні мішки, бронежилети, захисні каски[3]. Бірюков організував виробництво бронежилетів, за півтора місяці доставивши в зону АТО більше двох тисяч бронежилетів[21]. Також на зібрані групою кошти був відремонтований транспортний літак Ан-26 та побудований штаб для інженерно-технічного персоналу бригади під Миколаєвом[22].
Волонтери взяли під опіку 72-гу гвардійську механізовану бригаду, 26-ту Бердичівську артилерійську бригаду, 25-ту Дніпропетровську десантну бригаду, 15-ту Бориспільську бригаду транспортної авіації, 10-ту Сакську бригаду морської авіації та 79-ту Миколаївську десантну бригаду. Опіку над останньою Бірюков курирує особисто[21]. В серпні 2014-го за підтримки Бірюкова при 79-й оаембр створено 3-й добровольчий батальйон «Фенікс»[23].
Станом на початок липня «Крила Фенікса» зібрали більше 10 мільйонів гривень пожертв. В середньому в день група отримувала 250—300 тисяч гривень[6]. Завдяки допомозі Юрія Бірюкова 21 липня 2014 року вдалося вивезти 80 тяжкопоранених солдатів 79-ї окремої аеромобільної бригади з оточення терористів в Луганській області[24]. Також він брав участь в організації повернення 8 серпня 2014 десантників 79-ї оаембр до Миколаєва.
У серпні 2016 року Юрій Бірюков на своїй сторінці в фейсбуці висловився про ненадійність 811 автомобілів КрАЗ закуплених Міністерством оборони в період з 2014 по 2015 рр., які вже пройшли тисячі кілометрів в умовах війни, порівнюючи з новенькими білоруськими МАЗами-Богдан, які поставляє в армію бізнес-партнер Петра Порошенка, а нині Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олег Гладковський. При тому, що МАЗи поставлені тільки в липні 2016 року і не мають жодного пробігу в воєнних умовах.[25]
Крім того, пан Бірюков неправдиво проінформував громадськість про нібито постійний зрив строків постачання автомобілів КрАЗ в Українську армію.[26]
Деякі журналісти вважають, що Юрій Бірюков створивши Центр розвитку і супроводу матеріального забезпечення ЗСУ на чолі з Дмитром Марченком, монополізував матеріальне забезпечення військовослужбовців і знищив стару систему забезпечення ЗСУ.[27][28][29]
Секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Іван Вінник (депутат від БПП) звинуватив Юрія Бірюкова та «волонтерський десант» Міністерства оборони України у зловживаннях під час закупівлі арктичного дизельного пального за бюджетні кошти для потреб Міністерства оборони України у березні-квітні 2015 року.[30] Після розгляду ситуації з держзакупівлями пального у Комітеті ВРУ з питань національної безпеки й оборони з'ясувалось, чиновники з «волонтерського десанту» сприяли купівлі 30 тис. тонн дизельного палива за ціною, вищою на 1,92 грн/л за ціни в роздрібній мережі тих самих трейдерів. 18 вересня 2015 року Печерський районний суд за цим фактом відкрив кримінальну справу[31]. За інформацією члена Комітету ВРУ з питань національної безпеки й оборони Тетяни Чорновол під час закупки черевиків (берців) для армії із 28 заявлених фірм конкурс виграла лише одна «Таланлегпром», рисунок підошви якої точно відповідав заявленим технічним умовам, а ціна кожної пари була на 300 грн вище за ринкову.[32]
Одружений з Тетяною Бірюковою. Має двох дітей[6].
- Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2014) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[33];
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (4 грудня 2014) — за громадянську мужність, вагомий особистий внесок у розвиток волонтерського руху, зміцнення обороноздатності та безпеки Української держави[34];
- ↑ Обшуки в кандидата від Порошенка: ситуацію прокоментував сам Бірюков. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2020.
- ↑ PEP: Профіль: Бірюков Юрій Сергійович, ПП "ЄС", член Центральної ради Партії, член Президії Центральної ради Партії. PEP.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
- ↑ а б в г Герои нашего времени. Как бизнесмен Юрий Бирюков помогал Майдану и армии [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.], Фокус (18 червня 2014)
- ↑ а б Юрій Бірюков. ZIK. Архів оригіналу за 22.11.2016. Процитовано 22.11.2016.
- ↑ «Куда угодно» реформируют в жестком режиме [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в Юрий Бирюков («Крылья Феникса»): «Пойдите в супермаркет — и купите для армии носки, сигареты, воду, тушенку, сгущенку…» [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Цензор.нет (1 липня 2014)
- ↑ Порошенко призначив Юрія Бірюкова радником Президента України [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.], РБК-Україна (13 серпня 2014)
- ↑ Волонтера Бірюкова призначили помічником Гелетея [Архівовано 7 грудня 2014 у Archive.is], Gazeta.ua (5 жовтня 2014)
- ↑ Полторак решил трудоустроить волонтеров в Министерство обороны. Независимое Бюро Новостей. 5 листопада 2014. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 30 грудня 2014.
- ↑ Петр Шуклинов (9 грудня 2014). Юрий Бирюков: Реформировать нынешнее Минобороны почти невозможно. ЛІГАБізнесІнформ. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 30 грудня 2014.
- ↑ Бірюков очолив Миколаївську облорганізацію БПП. Архів оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 22 листопада 2016.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №30/2017. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
- ↑ новости, #Буквы-все важные и свежие. Советник Порошенко Бирюков написал заявление об увольнении. bykvu.com. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №251/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
- ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
- ↑ В "Європейській солідарності" призначили президію партії. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
- ↑ Партія Порошенка затвердила нове керівництво. Список. LIGA. 31 травня 2019. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
- ↑ Обшуки в кандидата від Порошенка: ситуацію прокоментував сам Бірюков. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 12 січня 2020.
- ↑ Партія Порошенка заявляє про обшуки в Бірюкова. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 12 січня 2020.
- ↑ Юрій Бірюков: Директор ДБР публічно зізнався у відсутності законних підстав переслідувати волонтерів Збройних сил. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
- ↑ а б Столичный бизнесмен наладил производство бронежилетов, обеспечив ими уже две тысячи солдат [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.], Факты (6 червня 2014)
- ↑ Волонтеры войны [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Зеркало недели (18 липня 2014)
- ↑ Открыт набор в батальон «Феникс», формируемый на базе 79 аэромобильной бригады [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.], НикВести (12 серпня 2014)
- ↑ Юрий Бирюков: «Прорваться в „коридор смерти“ помог мой смартфон с новейшей спутниковой картой» [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.], Факты (24 липня 2014)
- ↑ Минобороны прибегло к манипуляциям, чтобы отказать в закупках КрАЗу [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ В Минобороны подтвердили, что КрАЗ выполнил свои обязательства по поставке техники для армии [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ КАК СНАБЖЕНИЕ ВСУ «НАБИРЮКНУЛОСЬ». И НАКРЫЛОСЬ «МАРЧЕНКОЙ» [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Коррупция в камуфляже. Как орудуют «профессиональные» патриоты [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Дело «убийц» поставщиков ВСУ — 2 [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ ДЕПУТАТ ВІД БПП ІВАН ВІННИК: "ДЕРЖАВА ВТРАЧАЄ КОШТИ НА ЗАКУПІВЛЯХ МІНОБОРОНИ: ЧЕРГОВИЙ СКАНДАЛ «БІРЮКОВ-ГЕЙТ». Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ Справа № 757/33921/15-к. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ Як взули армію. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 914/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня волонтера»
- Юрій Бірюков у соцмережі «Facebook»
- Сайт «Крила Фенікса»
- Народились 23 жовтня
- Народились 1974
- Випускники Дніпровського державного медичного університету
- Члени партії «Європейська Солідарність»
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Уродженці Миколаєва
- Українські підприємці
- Учасники Євромайдану
- Радники Президента України
- Волонтери АТО