Ричкова Тетяна Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тетяна Ричкова
Народилася 7 жовтня 1978(1978-10-07) (39 років)
Дніпропетровськ (Україна)
Громадянство (підданство) Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність волонтер, військовий, народний депутат
Alma mater Національна металургійна академія України
Чоловік Вадим Ричков
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
s: Роботи у Вікіджерелах

Тетя́на Бори́сівна Ричко́ва — волонтер, що допомагає українським військовим у зоні АТО, офіцер Збройних сил України, військовослужбовець військової служби за контрактом, помічник міністра оборони та начальника Генштабу (з 2015 року)[1][2], народний депутат України (Верховна Рада України VIII скликання) (з 2016).

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 7 жовтня 1978 року в Дніпропетровську. 2000 року закінчила Національну металургійну академію за спеціальністю «економіст-фінансист підприємства» та почала працювати приватним підприємцем. 2013 року відкрила пекарню[3].

У 2000-му році вийшла заміж за нейрофізика Вадима Ричкова. Під час Революції гідності він став активістом Майдану, а звідти — вже в березні 2014 — пішов добровольцем у 25-ту повітряно-десантну бригаду, дислоковану в Гвардійському Дніпропетровської області. В її складі Вадим Ричков виконував складні бойові завдання в Слов'янську, Краматорську і в Луганській області.

Тетяна Ричкова на початку АТО слідом за чоловіком поїхала на фронт і зайнялася забезпеченням українських солдатів. В рідному Дніпропетровську вона продала дачу та пекарню і зняла гроші з депозитів, щоб купити для 25-ої бригади найнеобхідніше — форму, берци, генератори. Далі Тетяна зайнялася збором коштів і забезпеченням для ВДВ. Вона стала одним із найвідоміших волонтерів. Є засновницею дніпропетровського відділу «Крил Фенікса»[4].

Була на фронті під час найгарячіших боїв в Слов'янську, Краматорську, Червоному Лимані, Ямполі, Дебальцевому, Вуглегірську, Дослідному, Пісках, Авдіївці. Остання машина Тетяни, на якій вона вивозила поранених, була підірвана прямим влученням міни під Донецьким аеропортом.

17 серпня 2014 року Вадим Ричков загинув під час важких боїв в районі Єнакієвого Донецької області в ході обстрілу «Градами»[5][6][7]. Поховавши чоловіка, Тетяна Ричкова продовжила займатися забезпеченням військовослужбовців, ставши активним критиком наявного стану речей у Збройних силах.

У листопаді 2014 на запрошення Юрія Бірюкова Тетяна Ричкова почала працювати в Міністерстві оборони. Вона очолила нове державне підприємство, що займається матеріальним забезпеченням сил спеціальних операцій та повітряно-десантних військ[8].

26 січня 2015 року підписала контракт і стала офіцером Збройних сил України. Була призначена помічником міністра оборони з реформ[9][1]. З весни того ж року — помічник начальника Генштабу[2].

З березня 2015 року отримала доручення займатися питаннями дисципліни та психологічного забезпечення в армії[1]. Бере участь у розробці програми психологічної допомоги військовослужбовцям та створенні центрів допомоги учасникам АТО при облдержадміністраціях[3][9]. Займалася створенням Центру розвитку й супроводу матеріального забезпечення Збройних сил[9].

У травні 2015 року включена до складу Комісії державних нагород та геральдики[10], а в листопаді — до складу Організаційного комітету з підготовки та проведення заходів зі створення меморіалу українських героїв[11].

На проміжних виборах депутатів Верховної Ради України 17 липня 2016 року Тетяна Ричкова балотувалася шляхом самовисування від одномандатного виборчого округу № 27 (Дніпро). Вона посіла перше місце, набравши 44,57 % голосів виборців (15 494 голоси)[12], і 1 серпня 2016 була зареєстрована народним депутатом України[13].

За допомогу армії нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (серпень 2014)[14] та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (грудень 2014)[15].

З допомогою батьків виховує сина — Тимура Ричкова.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в «Дисципліна у військах безпосередньо впливає на ефективність Збройних Сил України та національну безпеку в цілому», — Тетяна Ричкова. Міністерство оборони України. 11.04.2016. Архів оригіналу за 06.07.2016. 
  2. а б Стало відомо, кого БПП висуватиме в окрузі Філатова. Газета по-українськи. 11.05.2016. Архів оригіналу за 06.07.2016. 
  3. а б Тетяна РИЧКОВА: «Ми постійно запрошуємо волонтерів співпрацювати з міністерством». Урядовий кур'єр. 13.10.2015. Архів оригіналу за 06.07.2016. 
  4. Коростельова О., Мамчур І. (05.12.2015). Хто такі українські волонтери. Укрінформ. Архів оригіналу за 13.04.2016. 
  5. Днепропетровщина прощалась с Вадимом Рычковым. ДнепрКом. 20.08.2014. Архів оригіналу за 08.05.2016. 
  6. Гармаш Н. (29.08.2014). В ответ на соболезнования руководителя области Татьяна Рычкова попросила... "скорые", чтобы вывезти раненых. Факты и комментарии. Архів оригіналу за 08.05.2016. 
  7. На фронті загинув чоловік знаменитого волонтера Тані Ричкової. Украинская правда. 18.08.2014. Архів оригіналу за 08.05.2016. 
  8. Самохвалова Л. (04.12.2014). Тетяна Ричкова: Всі мої підлеглі пройдуть детектор брехні. І я - теж. Укрінформ. Архів оригіналу за 28.05.2016. 
  9. а б в Кто на новенькую. 22 новичка рейтинга самых влиятельных женщин Украины. Фокус. 04.11.2015. Архів оригіналу за 06.07.2016. 
  10. Указ Президента України № 271/2015 «Про новий склад Комісії державних нагород та геральдики». president.gov.ua. 15.05.2015. Архів оригіналу за 08.05.2016. 
  11. Розпорядження Президента України №770/2015-рп "Про Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів зі створення меморіалу українських героїв". president.gov.ua. 23.11.2015. Архів оригіналу за 08.05.2016. 
  12. Ричкова перемогла на довиборах у Раду в Дніпрі. Українські новини. 18.07.2016. Архів оригіналу за 23.07.2016. 
  13. ЦВК зареєструвала ще трьох нардепів. Українська правда. 01.08.2016. Архів оригіналу за 04.08.2016. 
  14. Указ Президента України № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України». president.gov.ua. 23.08.2014. Архів оригіналу за 08.05.2016. 
  15. Указ Президента України № 914/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня волонтера». president.gov.ua. 04.12.2014. Архів оригіналу за 08.05.2016. 

Посилання[ред.ред. код]