Верхівцеве (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Верхівцеве

Верхівцеве — П'ятихатки
Верхівцеве — Кривий Ріг-Головний
Верхівцеве — Запоріжжя-Кам'янське
Придніпровська залізниця
Дніпровська дирекція
м. Верхівцеве

48°29′00″ пн. ш. 34°13′39″ сх. д. / 48.48333° пн. ш. 34.22750° сх. д. / 48.48333; 34.22750Координати: 48°29′00″ пн. ш. 34°13′39″ сх. д. / 48.48333° пн. ш. 34.22750° сх. д. / 48.48333; 34.22750
Дата відкриття 18 травня
Рік відкриття 1884 (140 років)
Попередня назва Любомирівка
(до 1 січня 1904)
Тип вузлова
Колій 44
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Архітектори вокзалу Горленський Ігнатій Платонович
Вулиця Вокзальна
Відстань до Києва, км 461
Відстань до ст. Дніпро-Головний, км 72
Відстань до ст. Кривий Ріг-Головний, км 97
Код станції 456404 ?
Код «Експрес-3» 2210815 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе
Мапа
Верхівцеве. Карта розташування: Дніпропетровська область
Верхівцеве
Верхівцеве
Верхівцеве на Вікісховищі

Верхі́вцеве — вузлова залізнична станція 1-го класу Дніпровської дирекції Придніпровської залізниці між станціями Верхньодніпровськ (14 км), Вільногірськ (17 км) та Божедарівка (20 км). Розташована на перетині трьох ліній Верхівцеве — П'ятихатки, Верхівцеве — Кривий Ріг-Головний, Верхівцеве — Запоріжжя-Кам'янське у середмісті Верхівцевого Кам'янського района Дніпропетровської області.

На вокзалі станції знаходяться зал чекання, каси з продажу квитків на поїзди приміського та далекого сполучення, камери схову, багажне відділення.

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита 18 травня 1884 року під час під час будівництва першої дільниці на стику Кам'янської та Саксаганської гілок новозбудованої залізниці Донбас — Кривбас (нині — Придніпровська залізниця)[1]. Первинна назва станції Любомирівка походить від розташованого неподалік однойменного села. У 1884 році утворене робітниче селище при станції Любомирівка.

У грудні 1888 року, після спорудження Саксаганської гілки Любомирівка — Колачевське, станція отримала статус залізничного вузла.

У 1901 році побудована будівля залізничного вокзалу за проєктом архітектора Ігнатія Горленський.

На початку XX століття завдяки розвитку в регіоні металургійної промисловості, станція Верхівцеве розбудовується, збільшується й населення селища.

У 1903 році на станції розташовувалось оборотне депо, контора начальника 9-ї дільниці колійної служби, лікарня, комора матеріальної служби, однокласна залізнична школа з трьома відділеннями[2].

1 січня 1904 року станція перейменована на честь першого начальника Катерининської залізниці, талановитого інженера Олександра Верховцева.

Станом на 1905 рік вантажообіг головного ходу був незначним, а на Довгінцевському напрямку сягнув 120 млн пудів, переважно (більше 95 млн пудів) вантажів відправлення[3].

Впродовж 19201930-х років розвиток селища Верхівцеве тісно пов'язаний із залізничною станцією. На станції за цей період було збудовано сортувальну гірку[3].

Під час Другої світової війни селищу та залізничній станції завдано значних руйнувань, колійне господарство пошкоджено через чисельні бомбардування окупантів.

У 1950-х роках станція електрифікована постійним струмом (=3 кВ), утворена енергодільниця, споруджені нові будівлі локомотивного та вагонного депо.

У 2004 році для запуску руху перших швидкісних поїздів проведена реконструкція пасажирської частини станції та капітальний ремонт історичного приміщення вокзалу.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Фасад вокзалу станції Верхівцеве

На станції зупиняються всі поїзди приміського сполучення до кінцевих станцій Дніпро-Головний, Кривий Ріг-Головний, П'ятихатки, П'ятихатки-Стикова та деякі поїзди далекого сполучення[4].

Підприємства станції[ред. | ред. код]

На станції працюють 14 підрозділів різних підприємств «Укрзалізниці», серед яких:

  • Верхівцівська дистанція колії № 10
  • Верхівцівське вагонне депо № 13
  • Верхівцівська дистанція енергопостачання № 3 Дніпропетровський центр механізації колійних робіт та ремонту колійної техніки
  • Верхівцівський рейкозварювальний поїзд № 39
  • Верхівцівська дистанція електропостачання, ділянка Дніпровської дистанції сигналізації та зв'язку
  • Інформаційно-обчислювальний центр
  • Оборотне локомотивне депо
  • Вагонне депо «Кам'янське»
  • Ділянка будівельно-монтажного управління № 5
  • Ділянка Дніпровської дистанції захисних лісонасаджень
  • Команда воєнізованої охорони № 4
  • ТОВ «Верхівцівський елеватор».

Керівники[ред. | ред. код]

У різний час станцію очолювали:

  • Яковлєв Ілларіон Аврамович (1940-ві)
  • Саплахіді М. П. (1950-ті)
  • Літвиненко Василь Пилипович (1970-ті)
  • Фурсов Григорій (1980-ті)
  • Сліченко Олексій Анатолійович
  • Заєць Іван Ілліч (2000-ні)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.
  2. рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ І-й. (Введеніе и часть первая). Изданіе Екатерининской желѣзной дороги. Екатеринославъ. Товарищество "Печатня С.П.Яковлева". 1903. — 191 + I с., (стор. 127)
  3. а б рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ XIV. Новороссія и Крымъ.  — С.-Петербург, 1910. Изданіе А.Ф.Дебріена, (стор. 581)
  4. Розклад руху поїздів по станції Верхівцеве. poizdato.net.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання[ред. | ред. код]