Вишня (підрід)
| Вишня | |
|---|---|
| |
| Вишня звичайна (Prunus cerasus) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Рід: | Слива (Prunus) |
| Підрід: | Вишня (Prunus subg. Cerasus) (Mill.) A.Gray, 1856 |
| Види | |
|
Див.текст | |
 Вікісховище: Prunus subg. Cerasus
| |
Вишня (Cerasus) — підрід рослин із підродини мигдалеві. Більшість плодів видів з цього підроду їстівні.
Українське «вишня» є похідним від прасл. *višьnja, з якого також походять д.-рус. вишьня, біл. і рос. вишня, пол. wiśnia, чеськ. višně (плід) та višeň («вишневе дерево»), словац. višňa, в.-луж. wišeń, н.-луж. wišńa, серб. ви̏шња/višnja, хорв. višnja, словен. vîšnja. Праслов'янське *višьnja вважають спорідненим з давн.в-нім. wihsila, сер-в.-нім. wihsel, сер.-н.-нім. wissel («черешня»), нім. Weichsel («вишня звичайна», «антипка»), лат. viscum («пташиний клей», пор. «віскоза»), грец. ιξός («пташиний клей», «омела»)[1][2]. Всі ці слова виводять з пра-і.є. *uiksinja, утвореного з *uiks («омела або інша рослина, що виділяє клей»)[1] та пов'язують з тим, що смола вишні віддавна слугувала для приготування клею. Інші версії порівнюють праслов'янське *višьnja з грец. βύσσινος («темно-червоний»)[1], або з лит. vìnkšna («в'яз»)[2].
У турецькій мові є схоже слово — vişne, проте, його пояснюють запозиченням з новогрецької мови, у якій слова βισινιά («вишневе дерево»), βίσινο («плід»), βύσσινον («черешня») вважають слов'янізмами[1], як і латис. vìksna та прус. wisnaytos[2].
Вишня є одним із найпоширеніших плодів, які використовують при приготуванні окремих солодощів. Сушені вишні часто використовуються при приготуванні цукерок з алкогольними напоями всередині.
У періоди кінця травня та майже всього червня, можливо ще частини липня, у Європі вишня — ягідний продукт, що вживають сирим. Черешня — один із видів з підроду вишні — вважається одним із найсмачніших видів.
Ядра кісточок вишень містять 36 % олії[3]
Як культурні дерева вишні, так і дикорослі є гарними весняними медоносами. Зацвітає в кінці квітня — на початку травня, цвіте 6-8 днів. Бджоли збирають як нектар, так і пилок, який дуже необхідний для весняного нарощування бджолиного розплоду. Медопродуктивність вишні до 35 кг на 1 га насаджень. У місцях промислового вирощування ягід можна одержувати і товарний мед.[4]
- Prunus apetala
- Черешня (Prunus avium)
- Prunus campanulata
- Prunus canescens
- Вишня звичайна (Prunus cerasus)
- Prunus concinna
- Prunus conradinae
- Prunus dielsiana
- Prunus emarginata
- Prunus fruticosa
- Prunus incisa
- Prunus litigiosa
- Prunus mahaleb
- Prunus maximowiczii
- Prunus nipponica
- Prunus pensylvanica
- Prunus pilosiuscula
- Prunus rufa
- Prunus sargentii
- Prunus serrula
- Вишня японська (Prunus serrulata)
- Prunus speciosa
- Prunus subhirtella
- Prunus sunhangii
- Вишня повстиста (Prunus tomentosa)
- Вишня Йосіно (Prunus x yedoensis)
Сорти вишні розрізняються за силою росту рослин (кущоподібні і деревоподібні форми), типу плодоношення (перші плодоносить на букетних гілочках, другі — змішаних і плодових), строками дозрівання плодів (червень — серпень), забарвленням плодів (аморелі світлозабарвлені, морелі (гріоти) — темно забарвлені плоди), частина сортів самоплідні, інші вимагають перехресного запилення. Найпоширеніші в Україні наступні сорти:
Підбельська. Районована на всій території України, за винятком Чернігівської, Сумської, Житомирської областей. Один з найкращих сортів. Плоди великі, темно-червоні, смачні, з приємним поєднанням органічних кислот і цукру, дозрівають протягом липня і довго тримаються на дереві, кісточка середнього розміру, легко відділяється від м'якоті. Дерева середньорослі, високоврожайні, зимостійкі. У районі Києва в суворі зими підмерзають плодові бруньки. Сорт середньостійкий до моніліозу і коккомікозу, частково самоплідний. Для кращого запилення квіток поруч повинні бути дерева інших сортів вишні чи черешні з одночасним цвітінням.[5]
Шпанка рання. Місцевий сорт, районований в багатьох областях України. Плоди великі, рожеві, соковиті, приємного кислосолодкого смаку, дозрівають в кінці червня — початку липня. Дерева великі, з негустою кроною, зимостійкі, відносно стійкі до грибних захворювань. Сорт самобезплідний.[5]
Гріот остгеймський. Сорт іспанського походження. Завезений з Іспанії Клінггамером в м. Остгейм в період з 1701 по 1713 рр., вперше описаний Сиклером у 1796 р.[6] Районований в багатьох областях України. Дерева невеликих розмірів, зимостійкі, скороплідні, щорічно рясно плодоносять, але сильно загущуються тонкими, пониклими гілками. Плоди середніх розмірів, Темні, соковиті, приємні на смак, дозрівають у перших двох декадах липня. Сорт вимагає перехресного запилення.[5]
Гріот український. Місцевий сорт, особливо поширений у лісостеповій і поліській зонах України. Крім щеплень, легко розмножується порослю і насінням. Тому існує багато клонів, різних за цінністю. Необхідно розмножувати тільки високоврожайні, зимостійкі клони. Плоди середніх розмірів, темні, кисло-солодкі, дозрівають у другій половині липня. Гілки на деревах тонкі, після плодоношення оголюються і звисають. Сорт частково самоплідний, добре запилюється Шпанкою ранньою і Гріотом остгеймським.[5]
Заслуговують уваги і розповсюдження сорту вишні Мелітопольська десертна, Чернокірка, Любська, Самсонівка, Лотівка та ін.[5]
Вишня — символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини нареченої[7]. За віруваннями українців, дерево взаємної любові, весни, краси, мужності. В українському фольклорі вишня символізує красу убогої дівчини, її молодість. З вишневих гілок українські предки варили ритуальний напій, який неодмінно вживали на Новий рік, Зелені Свята, Купала тощо. В українському народі складено багато фольклорних та авторських пісень, в яких оспівуються вишні, вишневі садки.
Шкідниками вишні є вишнева муха та вишнева попелиця, які можуть завдавати значної шкоди пагону та плодам, а також довгоносик-трубковерт вишневий, листокрутка вишнева.
Щорічне світове виробництво (станом на 2007) культурних вишневих плодів сягає близько двох мільйонів тонн. Близько 40 % світового виробництва відбувається в Європі і близько 13 % в Сполучених Штатах.
| Топ країн-виробників вишні — 2007 (в тис. тонн) | |
|---|---|
 Туреччина |
398.1 |
 США |
260.7 |
 Іран |
225.0 |
 Італія |
145.1 |
 Росія |
100.0 |
.svg){kind=small} Сирія |
75.0 |
 Іспанія |
72.6 |
 Україна |
68.2 |
 Румунія |
65.2 |
 Греція |
62.8 |
| Всього у світі | 2,033.1 |
| Джерело: Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй[8] | |
На день святої Варвари (17 грудня) дівчата заготовляли гілочки з вишень і ставили у воду. Якщо вони розквітали на Різдво, то це віщувало швидкий шлюб.
- Вишня, сакура (Cerasus) // Садові декоративні рослини / О. М. Олєйнікова. — Харків : Веста, 2010. — С. 116. — ISBN 978-966-08-4940-2.
- Вишня [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 161. — 1000 екз.
- ВИШНЯ [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
- ВИШНЯ [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.]//УРЕ
- Додаток 5 до Правил складання та подання заявки на сорт рослин [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- ↑ а б в Вишня // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
- ↑ (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
- ↑ Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 83.
- ↑ а б в г д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985. — с.664, ил.
- ↑ Виділення зразків генофонду з цінними ознаками з колекції генетичних ресурсів вишні на Артемівській дослідній станції розсадництва / В. В. Ярушников // Генетичні ресурси рослин. — 2013. — № 12. — С. 73-83. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/grr_2013_12_10
- ↑ В. П. Коцура (ред.) та інш. Енциклопедичний словник символів культури України. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М. [Архівовано 14 грудня 2018 у Wayback Machine.], 2015. — С. 117. ISBN 978-966-2464-48-1
- ↑ Faostat. Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 15 серпня 2011.