Рух за вільне програмне забезпечення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Річард Столмен, засновник GNU Project, а також руху за вільне програмне забезпечення

Рух за вільне програмне забезпечення (англ. Free software movement) — суспільний рух, що ставить собі за мету гарантування користувачам вільного програмного забезпечення ряду чотирьох основних свобод:

  • Свобода виконувати програму в будь-яких цілях (свобода 0).
  • Свобода вивчати роботу програми і модифікувати програму, щоб вона виконувала ваші обчислення, як ви побажаєте (свобода 1). Це передбачає доступ до початкового тексту.
  • Свобода передавати копії, щоб допомогти своєму ближньому (свобода 2).
  • Свобода передавати копії змінених версій іншим (свобода 3). Цим ви можете дати всьому співтовариству можливість отримувати вигоду від ваших змін. Це передбачає доступ до початкового тексту[1].

Хоч і базується на традиціях і філософії субкультури хакерів часів 1970-х, офіційно рух був заснований, коли 1983 року Річард Столмен запустив GNU Project[2].

Для підтримки руху за програмне забезпечення Столмен заснував Фонд вільного програмного забезпечення (англ. Free Software Foundation, FSF).

Філософія[ред.ред. код]

Філософія руху полягає в тому, що використання комп’ютера не повинно перешкоджати людському спілкуванню та співпраці. На практиці це означає, відмову від патентованих програм, які створюють подібні обмеження, та сприяння розвитку вільного програмного забезпечення, основною метою якого є звільнення всіх "у кіберпросторі" (тобто всіх користувачів комп’ютера). Столмен наголошує, що така діяльність скоріш стимулюватиме, а не стримуватиме технологічний прогрес, оскільки уникатимуться затрати зусиль на повторне написання коду. Натомість, ці зусилля можна буде вкласти в розвиток прекрасного.

« Програмне забезпечення відрізняється від матеріальних об'єктів, таких як стільці, сендвічі чи бензин, тим, що його значно простіше копіювати й змінювати. Саме ці особливості роблять програмне забезпечення корисним; ми вважаємо, що програми повинні приносити вигоду не лише своєму розробнику.  »

Річард Столмен[3]

Учасники Руху вважають, що всі користувачі програмного забезпечення повинні володіти всіма Основними свободами (див. початок статті). Багато хто вважає that it is immoral to prohibit or prevent people from exercising these freedoms and that these freedoms are required to create a decent society where software users can help each other, and to have control over their computers.[4]

Деякі розробники та користувачі вільного програмного забезпечення не вважають власницьке програмне забезпечення аморальним, посилаючись на підвищену рентабельність бізнес-моделей, доступних для власницького програмного забезпечення, а також його зручність і технічні переваги.[5]

"Хоч соціальні зміни можуть здаватись ненавмисним побічним продуктом технічного прогресу, прихильники нових технологій часто вважають їх інструментом позитивних соціальних змін." Ці слова Джоела Веста[6], професора Державного університету Сан-Хосе передають філософію руху за вільне програмне забезпечення та вказують на причини його життєздатності. Вважається, що розвиток нових технологій не лише впливає на соціальні зміни, але й, з певної точки зору, спричиняє їх. То чи етично обмежувати певних людей в доступі до технологічних новинок? Рух має за мету, якщо й не змінити щось безпосередньо, то хоча б підвищити рівень обізнаності про вплив фізичних речей, що нас оточують. До прикладу, комп'ютери дають нам значно більше свободи, ніж було до їх появи, то чим повинні бути ці свободи, вибірковим привілеєм чи загальним надбанням? Суперечка про моральні аспекти обох сторін to the free software movement is a difficult topic to compromise respective opposition.[7]

Члени Фонду вільного програмного забезпечення вважають, що на всі програми повинні мати вільну документацію, зокрема й для того, аби свідомі програмісти мали можливість змінювати й дописувати посібники з використання відповідно до змін, які вони внесли до самих програм. Водночас, члени Фонду вважають свободу вносити зміни до інших видів письмових робіт менш важливою.[8] Всередині руху за вільне програмне забезпечення, фонд FLOSS посібників має за мету створення такої документації. Члени Руху стверджують, що праці, що служать практичним цілям, також мають бути вільними.[9]

Діяльність[ред.ред. код]

Написання й поширення вільного програмного забезпечення[ред.ред. код]

Основна діяльність Руху полягає в розробці програмного забезпечення. Крім всього іншого, Рух категорично відкидає власницьке програмне забезпечення, відмовляючись інсталювати програмне забезпечення, що не дає їм свобод вільного програмного забезпечення. Згідно зі Столменом, "Єдина річ у сфері у сфері програмного забезпечення, яка гірша за несанкціоновану копію платної програми - це санкціонована копія цієї програми, бо крім того, що вона завдає тієї ж шкоди усій спільноті користувачів, зазвичай розробник, розсадник цього зла, ще й отримує від неї прибуток".

Підвищення обізнаності[ред.ред. код]

Деякі послідовники Руху займаються публічними виступами та доповідями на конференціях, що стосуються програмного забезпечення, щоб підвищити рівень обізнаності про свободу програмного забезпечення.Це вважається важливим, оскільки люди, що використовують вільне програмне забезпечення, але не знають, що воно вільне, можуть пізніше замінити його власницьке не-вільними аналогами чи встановити додаткове програмне забезпечення, що не є вільним.

Етична рівність[ред.ред. код]

Маргарет С. Еліот, досдідник Інституту програмного забезпечення при Каліфорнійському університеті в Ервайні, не лише підкреслює ту користь, що її приносить Рух за вільне програмне забезпечення, вона стверджує, що необхідно давати кожній людині рівні можливості використовувати Інтернет, виходячи з припущення, що комп’ютер доступний кожному. Згідно з Еліот, відколи світ став більш прив’язаним до рамок технологій та їх розвитку, створення "вибіркового" інтернету, що дозволятиме вільно користуватись мережею лише деяким людям, є повною нісенітницею. Багато дослідників, що дбають про підвищення рівня обізнаності про Рух, кажуть, що якщо ми хочемо жити в більш відкритому світі, який підтримується комунікаціями і глобальною співпрацею, ми всі повинні стати на захист позицій вільного програмного забезпечення. The ideas sparked by the GNU associates are an attempt to promote a "cooperative environment" that understands the benefits of having a local community and a global community.

Законодавство[ред.ред. код]

Чимало лобістської роботи було вкладено в протистояння патентуванню програмного забезпечення та поширенню власницьких законів. Інші форми лобіювання зосереджуються безпосередньо на використанні вільного програмного забезпечення урядовими агенствами та проектами. Уряд Венесуели в січні 2006 р. прийняв закон про вільне програмне забезпечення. Постанова №. 3,390 зобов’язала всі урядові агенства перейти на вільне програмне забезпечення впродовж двох років. Конгресмени [Едгар Девід Віллануева] та Жак Родрік Акерман внесли в Республіці Перу законопроект 1609 про "Вільне програмне забезпечення в галузі державного управління". Інцидент миттєво привернув увагу Корпорації Майкрософт. Генеральний менеджер Перуанського відділення написав листа доктору Віллануеві, чия відповідь набула всесвітної слави і досі вважається класичною аргументацією переваг використання вільного програмного забезпечення урядовими установами[10]. В США були спроби впровадити закон на державному рівні про заохочення використання вільного програмного забезпечення державними органами.

Підгрупи і розколи[ред.ред. код]

Подібно до багатьох соціальних рухів, рух за вільне програмне забезпечення має постійні внутрішні конфлікти, зокрема міжособистісні, а також конфлікти між прихильниками компромісу та прихильниками суворого дотримання цінностей.

Open Source[ред.ред. код]

Незважаючи на те, що на той час комерційне вільне програмне забезпечення не було чимось незвичним, 1998 року, коли стало відомо про те, що Netscape зробить свій популярний веб-переглядач вільним, було проведено стратегічне засідання to develop a stronger business case for free software, що зосереджуватиметься в першу чергу на технологіях, а не на політиці.[11] Після цього Ерік Реймонд та Брюс Перенс започаткували Open Source ініціативу (англ. Open Source Initiative, OSI), щоб популяризувати термін "відкрите програмне забезпечення" як альтернативу "вільному програмному забезпеченню". OSI хотіли позбутись непорозуміння в термінології, крім того, деякі член OSI не погоджувалися з позицією вільного програмного забезпечення, що подавала власницьке програмне забезпечення як щось неетичне, а то й взагалі як соціальну проблему. Натомість, вони стверджували, що open-source є лише вищою формою розробки програмного забезпечення .[12] Останнє стало поглядом таких людей, як Ерік Реймонд та Лінус Торвальдс, в той час як Брюс Перенс стверджує, що open-source мав лише популяризувати вільне програмне забезпечення у формі нового бренду і навіть закликав повернутись до базових етичних принципів.[13]

Деякі захисники вільного програмного забезпечення використовують термін "вільне та відкрите програмне забезпечення" (англ. free and open-source software, FOSS) як форму компромісу, стягуючи докупи філософію двох течій задля єднання захисників обох, вільного та відкритого програмного забезпечення, у спільній праці над проектами. Деякі користувачі вірять, що оскільки компромісний термін охоплює обидва аспекти, він ідеальний для сприяння як свободі користувачів програмного забезпечення так і розбудові ідеї вищості моделі open-source розробки. Ці еклектичні погляди підсилюються ще й тим фактом, що значна більшість ліцензій, затверджених OSI, а також самопроголошених open-source програм є сумісними з формалізмами вільного програмного забезпечення.

Незважаючи на те, що деякі люди надають перевагу поєднанню вільного та відкритого програмного забезпечення ці дві течії пропагують зовсім різні ідеї та цінності. Така двозначність вперше виникла 1998 року, коли термін "відкрите програмне забезпечення" став використовуватись як заміна "вільному програмному забезпеченню". Члени спільноти вільного програмного забезпечення використовували ці два терміни для розрізнення різних видів своєї діяльності. Рух за відкрите програмне забезпечення посилається на software being open as a practical question as opposed to an ethical dilemma. Інакше кажучи, він фокусується, здебільшого, на розробці. В кінцевому підсумку, рух за відкрите програмне забезпечення вважає, що не-вільне програмне забезпечення є поганим рішенням, та все ж, цілком прийнятним.

З іншого боку, рух за вільне програмне забезпечення вважає вільні програми моральним імперативом: власницьке програмне забезпечення має відкидатись із соціальних міркувань, що лише вільне програмне забезпечення має розроблятись і вчитись працювати із завданням зробити комп’ютерні технології корисними для людства. Члени руху стверджують, що переваги вільного програмного забезпечення, незалежно від того, економічні вони чи технічні, є наслідком тих прав, якими володіють розробники та користувачі вільного програмного забезпечення. Яскравим прикладом є високий рівень довіри, як результат малоймовірності того, що вільне програмне забезпечення буде призначене для поганого поводження чи шпигування за користувачами. Водночас, переваги, що пропонуються open-source рухом були поставлені під сумнів як зсередини так і зовні руху за вільне програмне забезпечення. Не зовсім ясно, чи справді вільне та відкрите програмне забезпечення робить код більш продуктивним та менш вразливим. Дослідники Роберт Ґласс та Бенджемін Мако Хілл, статистично доводять, що, зазвичай, це не так.[14] [15]

Через багатозначність англійського слова free виникає багато плутанини, тому члени табору вільного програмного забезпечення вдаються до різноманітних порівнянь та аналогій, таких як "безкоштовне пиво - вільне мовлення" (англ. free beer - free speech), щоб зробити визначення точнішим та уникнути непорозумінь стосовно рентабельності вільного програмного забезпечення. Прикметник libre здобув прихильність деяких членів англомовного сектора руху за вільне програмне забезпечення, як такий, що однозначно передає поняття свободи, на якому базується вільне програмне забезпечення. Попри те, він використовується лише для пояснень і уточнень, тому не утворює ніякої нової течії. Насправді, у всіх мовах, де слова "вільний" на "безкоштовний" розрізняються (як от в українській), для позначення вільного програмного забезпечення використовується перший варіант. Члени Руху вважають, що попри схильність слова "free" породжувати плутанину для новачків своєю інтуїтивною двозначністю, людина, яка зрозуміє різницю між поняттями "вільний" та "безкоштовний", не робитиме помилок стосовно вільного програмного забезпечення. Вони наголошують, що поняття "open-source" також призводить до непорозумінь, оскільки багато хто вважає, що достатньо виставити вихідний код програми у вільний доступ, щоб зробити її "відкритою".[9]

Реклама в центрі Кракова: кухоль пива, тримає табличку з написом "Piwo gratis" (пол. "Безкоштовне пиво").
« Поняття “вільна програма” відноситься до волі, а не до вартості. Щоб вірно сприймати цю концепцію, ви повинні розуміти слово “вільний” у тому сенсі, який полягає у вислові “вільне мовлення”, а не “безкоштовне пиво”.  »

— Офіційний сайт GNU[16]

Згідно Крістофером Кетлі, що присвятив рухові за вільне програмне запезпечення наукову главу в "Theorizing Media and Practice", перехід від руху за вільне до руху за відкрите програмне забезпечення мав негативний вплив на розвиток спільноти. Члени руху за відкрите програмне забезпечення не вважають, селективність і приватизацію програмного забезпечення неетичною. Незважаючи на те, що обидва рухи працюють задля досягнення тих самих суспільних благ, Кетлі стверджує, що, відкидання цього фундаментального принципу вільного програмного забезпечення, нівелює загальну подібність. Якщо можна стверджувати, що етичним є обмеження доступу до Інтернету та інших технологій лише для користувачів, які можуть дозволити собі використання цього програмного забезпечення, then there is no argument against the way things are at the moment; there is no need to complain if all morality is in effect.[17] Попри те, що рухи за вільне та відкрите програмне забезпечення мають різні цінності на цілі, коли справа доходить до практичних проектів, члени обох спільнот тісно співпрацюють.[18] Станом на 2005 рік, Річард Ґласс вважав відмінності "життєво важливими для тих, що перебувають по різні боки барикад" та водночас "маловажливими для тих, хто вивчає рух з точки зору розробки програмного забезпечення", оскільки вони "не мають великого впливу в цій галузі"..[19]

Столмен і Торвальдс[ред.ред. код]

Лінус Торвальдс, головний архітектор операційної системи Linux

Двох найбільш видатних діячів руху, Річарда Столмена та Лінуса Торвальдса, можна вважати уособленням двох філософсько-ідеологічних течій: ціннісної та аполітичної відповідно. Як парадоксально б це не здавалося, сибіоз їхніх праць, породив цілу операційну систему, відому як GNU/Linux, або просто Linux. В суперечці щодо назви, рух за вільне програмне забезпечення відстоює назву GNU/Linux, а не просто Linux, бо GNU був давнім проектом, що ставив за мету розробку вільної операційної системи, і ядро Linux було лише останнім пазлом цієї справи.[23]

Measures of Progress (?)[ред.ред. код]

Ohloh, a web service founded in 2004 and launched in 2006, monitors the development activity in the free-software community, providing detailed metrics and quantitative analyses on the growth and popularity of projects and programming languages.

Критика і суперечки[ред.ред. код]

Чи варто йти на компроміс в принципових питаннях?[ред.ред. код]

Eric Raymond criticises the speed at which the free-software movement is progressing, suggesting that temporary compromises should be made for long-term gains. Raymond argues that this could raise awareness of the software and thus increase the free-software movement's influence on relevant standards and legislation.[20]

Richard Stallman, on the other hand, sees the current level of compromise as a greater cause for worry.[21][22]

Як програмісти зароблятимуть?[ред.ред. код]

Stallman said that this is where people get the misconception of "free": there is no wrong in programmers' requesting payment for a proposed project. Restricting and controlling the user's decisions on use is the actual violation of freedom. Stallman defends that in some cases, monetary incentive is not necessary for motivation since the pleasure in expressing creativity is a reward in itself (such as music and art).[23]

Viral licensing[ред.ред. код]

The free software movement champions copyleft licensing schema (often pejoratively called "viral licenses"). In its strongest form, copyleft mandates that any works derived from copyleft-licensed software must also carry a copyleft license, so the license spreads from work to work like a computer virus might spread from machine to machine. These licensing terms can only be enforced through asserting copyrights.[24] Critics of copyleft licensing challenge the idea that restricting modifications is in line with the free software movement's emphasis on various "freedoms," especially when alternatives like MIT, BSD, and Apache licenses are more permissive.[25][26] Proponents enjoy the assurance that copylefted work cannot usually be incorporated into non-free software projects.[27] They emphasize that copyleft licenses may not attach for all uses and that in any case, developers can simply choose not to use copyleft-licensed software.[28][29]

Посилання[ред.ред. код]

  1. What is free software?. Веб-сторінка проекту GNU. 
  2. Announcement of the GNU project. 
  3. Philosophy of the GNU Project. 
  4. Why free software?. gnu.org. 
  5. Copyleft: Pragmatic Idealism. gnu.org. 
  6. Особиста сторінка Джоела Веста. 
  7. The Effect of Computerization Movements Upon Organizational Adoption of Open Source. San Jose State University. 
  8. Free Software and Free Manuals. gnu.org. 
  9. а б Stallman, Richard. Why Open Source Misses the Point of Free Software. GNU Operating System. Free Software Foundation. Процитовано 11 February 2013. 
  10. Peruvian Congressman Edgar Villanueva writing to Microsoft about free software. Архів оригіналу за 2007-08-29. 
  11. History of the OSI. opensource.org. 
  12. Open Source misses the point. gnu.org. 
  13. Bruce Perens (17 February 1999). It's Time to Talk About Free Software Again. Архів оригіналу за 16 July 2014. Процитовано 2 April 2015. 
  14. Glass, Robert L. (2003). Facts and Fallacies of Software Engineering. Addison-Wesley. с. 174. ISBN 0-321-11742-5.  ISBN 978-0321117427.
  15. Benjamin Mako Hill (19 November 2010). When Free Software Isn't (Practically) Better. Архів оригіналу за 3 January 2015. Процитовано 3 April 2015. 
  16. Що таке вільна програма?. 
  17. theorizing media and practice. anthropology of media. 
  18. Why "Free Software" is better than "Open Source". gnu.org. 
  19. Richard Glass (2005). Standing in Front of the Open Source Steamroller. У Joseph Feller, Brian Fitzgerald, Scott A. Hissam, Karim R. Lakahani. Perspectives on Free and Open Source Software. MIT Press. с. 89. ISBN 0262062461. 
  20. ESR's "World Domination 201", on the need for more compromise by the free software movement. 
  21. RMS on the progress of the movement and his worry about compromise. 
  22. Richard Stallman on "World Domination 201". «I cannot agree to that compromise, and my experience teaches me that it won't be temporary. ... What our community needs most is more spine in rejection of non-free software. It has far too much willingness to compromise. ... To "argue" in favor of adding non-free software in GNU/Linux distros is almost superfluous, since that's what nearly all of them have already done.» 
  23. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок The_GNU_Manifesto не вказаний текст
  24. David McGowan (2005). Legal Aspects of Free and Open Source Software. У Joseph Feller, Brian Fitzgerald, Scott A. Hissam, Karim R. Lakahani. Perspectives on Free and Open Source Software. MIT Press. с. 382. ISBN 0-262-06246-1. 
  25. Open Source Licensing Guide. New Media Rights. Процитовано 13 February 2015. 
  26. Newbart, Dave (2001-06-01). Microsoft CEO takes launch break with the Sun-Times. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 2001-06-15. (Internet archive link)
  27. Kirk St.Amant & Brian Still (2008). Examining Open Source Software Licenses through the Creative Commons Licensing Model. Handbook of Research on Open Source Software: Technological, Economic, and Social Perspectives. Information Science Reference. с. 382 of 728. ISBN 1-59140-999-3. 
  28. Byfield, Bruce (2006-08-29). IT Manager's Journal: 10 Common Misunderstandings About the GPL. Процитовано 2008-08-23. 
  29. Poynder, Richard (21 March 2006). The Basement Interviews: Freeing the Code. Процитовано 5 February 2010.