Вільхівчик (Корсунь-Шевченківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вільхівчик
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Корсунь-Шевченківський
Рада/громада Черепинська сільська рада
Код КОАТУУ 7122589402
Облікова картка Вільхівчик 
Основні дані
Населення 199
Поштовий індекс 19431
Телефонний код +380 4735
Географічні дані
Географічні координати 49°24′40″ пн. ш. 31°20′58″ сх. д. / 49.41111° пн. ш. 31.34944° сх. д. / 49.41111; 31.34944Координати: 49°24′40″ пн. ш. 31°20′58″ сх. д. / 49.41111° пн. ш. 31.34944° сх. д. / 49.41111; 31.34944
Середня висота
над рівнем моря
102 м
Водойми р. Рось
Місцева влада
Адреса ради 19431, с. Черепин, тел. 6-91-19
Сільський голова Пархоменко Анатолій Сергійович
Карта
Вільхівчик. Карта розташування: Україна
Вільхівчик
Вільхівчик
Вільхівчик. Карта розташування: Черкаська область
Вільхівчик
Вільхівчик

Вільхі́вчик (в минулому — Омарівка, Слобода) — село в Україні, в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області. Населення становить 255 осіб.

Підпорядковане Черепинській сільській раді. Через село проходить ліня Одеської залізниці.

Археологія[ред. | ред. код]

На території села виявлено поселення пеньківської культури.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Село засноване в XVIII столітті козаками-переселенцями, в історичних згадках село згадувалось як присілок до села Черепин. Головний вид занять поселенців — землеробство. Перша назва населеного пункту — Омарівка, пізніше Слобода. Сучасна назва ймовірно походить від назви дерева вільхи, якої на території села росте дуже багато.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Вільхівчик (Омарівка) Завадівської волості Черкаського повіту Київської губернії мешкало 590 осіб, налічувалось 100 дворових господарств, існували школа та постоялий будинок[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 721 особи (352 чоловічої статі та 369 — жіночої), з яких всі — православної віри[2].

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

Під час німецько-радянської війни на боці СРСР загинуло 78 жителів.

Радянську окупацію відновлено 12 лютого 1944 року.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу вільної України.

Нині площа населеного пункту становить 145,7 га.

На 1 січня 2013 року на території села проживає 199 осіб.

Відомі особи[ред. | ред. код]

В селі народився Дяченко Микола Сидорович, Герой Радянського Союзу.

В селі діють ФАП, клуб, бібліотека, магазин, пилорама. З 2012 року проводяться роботи по газифікації села.

На поряд розташованих сільгоспугіддях господарює СТОВ «Аграрник».

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-85)