Набутів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Набутів
Nabutiv gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Корсунь-Шевченківський район
Рада/громада Набутівська сільська громада
Код КОАТУУ 7122585802
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 875
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19425
Телефонний код +380 4735
Географічні дані
Географічні координати 49°26′50″ пн. ш. 31°24′15″ сх. д. / 49.44722° пн. ш. 31.40417° сх. д. / 49.44722; 31.40417Координати: 49°26′50″ пн. ш. 31°24′15″ сх. д. / 49.44722° пн. ш. 31.40417° сх. д. / 49.44722; 31.40417
Середня висота
над рівнем моря
110 м
Водойми річки: Рось, Безіменний
Місцева влада
Адреса ради 19425 Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, село Набутів , тел. 04735-4-22-34
Сільський голова Малюга Олег Петрович
Карта
Набутів. Карта розташування: Україна
Набутів
Набутів
Набутів. Карта розташування: Черкаська область
Набутів
Набутів
Мапа
<mapframe>: Атрибут 'zoom' має недійсне значення

Набу́тів — село в Україні, в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області. У селі мешкає 875 людей. Входить до складу Набутівської територіальної громади, що була утворена в грудні 2016 року.

До складу Набутівської сільській ради входять такі населені пункти:

  1. с. Набутів (708 - чол.)
  2. с. Нетеребка (1060 - чол.)
  3. с. Бровахи (346 - чол.)
  4. с. Буда-Бровахівська (51 - чол.)
  5. с. Деренковець (1352 - чол.)
  6. с. Драбівка (1204 - чол.)
  7. с. Кичинці (249- чол.)
  8. селище Червоне (20 – чол.)
  9. с.Мірошниківка (6 - чол.)
  10. с. Корнилівка (477
  11. - чол.)
  12. с. Паськів (3 - чол.)
  13. с. Сахнівка (1200 - чол.)
  14. селище Сахнівське (14 - чол.)

Село Набутів підпорядковане Набутівській сільській раді. У селі проживають 784 жителі, з них 361 — чоловіки.

Назва села Набутів пішла від великих каменів-валунів, що підіймалися внизу, біля монастиря, а нині аграрного ліцею. Ці великі камені височіли над широкою, на той час судноплавною, річкою Россю. Називали їх «бути». Лише тут можна було переходити Рось на той бік до «Дерня» (нині село Деренковець). Тому перехожі говорили: «Іду на бути», а село, що розташувалося вище за бутами та понад бутами уздовж берега річки, стали називати Набутів. Існує ще багато припущень щодо історичної назви села.

У селі працюють дільнична лікарня, яка обслуговує майже 6000 осіб жителів навколишніх сіл; діє цукровий завод ТОВ « Приват Агро-Черкаси», який був збудований ще в 1850 р. князем П. П. Лопухіним; функціонують сільський клуб, бібліотека, торговельні установи, відділення зв'язку.

На фронтах Німецько-радянської війни загинуло 68 односельців. На їх честь встановлено пам'ятник загиблим воїнам біля сільського клубу та на місцевому цвинтарі. Село було звільнене від нацистських окупантів 11.02.1944 р. У селі народився і постійно проживав Герой Соціалістичної Праці Завертайло Іван Демидович (07.07.1922-22.07.2001), який нагороджений орденом Леніна.

Географія[ред. | ред. код]

У селі струмок Безіменний впадає у річку Рось.

Історія[ред. | ред. код]

Історія Село Набутів розташоване на лівому березі річки Рось. Межує із селом Деренківець, засноване село при княжінні Великого князя Володимира у 1008 році. До цього тут було велике укріплення, яке називалось Бут. Укріплення мало розміри: довжина 7 км, ширина 5 км.

Сюди під верховенством Великого князя збиралися війська «Світлих князів», тут проходило відповідне формування військ і підготовка для далеких походів. Коли у 988 році було прийняте князем Володимиром християнство як державна релігія, на місці майбутнього міста Дверен в резиденції Великого князя Володимира проводилися гостинні зустрічі з візантійським духовенством, які прибували в Київську Русь для надання допомоги в запровадженні християнства. Майбутнє місто Дверен стало бурхливо розвиватися, як у політичному так і у економічному значеннях. Тут вперше стали виготовляти мечі і іншу зброю для воїнів Київської Русі, при княжінні Великого князя Володимира. Знахідки решток зброї тих часів були виявлені при вивезенні землі з території Набутівського цукрового заводу на будівництво греблі для дороги Набутів-Драбівка. Крім цього тут були знайдені золоті монети часів Київської Русі. А в підвальних ямах зберігалася меляса до 50-х років минулого століття.

На честь двадцятиріччя прийняття християнства було розпочато будівництво Свято-Михайлівсього храму, яке закінчили у 21 листопада 1009 році. Цей день, за наказом князя Володимира, було днем заснування міста Бутов. Дата заснування збереглась і на сьогодні, як храмовий день села, 21 листопада. Велику роль відіграла для заснування міста дружина князя Володимира візантійка Анна. Місто Дверен стало гостинними дверима Київської Русі. У Свято-Михайлівському храмі проводилися відповідні молебені, для воїнів і висвячувалася зброя. На храмі було встановлено потужній дзвін, привезений з Візантії, як подарунок місту. Дзвін було чути на дуже далекій віддалі.

У 1240 році під час монголо-татарської навали, воїни міста героїчно обороняли його, майже два тижні вороги штурмували місто, після його зруйнування були вбиті всі жителі незалежно від віку й статі. Свято-Михайлівський храм згорів, а дзвін зкотився, впав в озеро де зараз насипана гребля для мосту. Протягом 300 років тут була безлюдна пустеля, лише під час гетьманства Дмитра Вишневецького (1550—1563) на місці укріплення, яке називається зараз в народі Очаків було сформовано козацький кіш. Тут виготовляли бойові човни чайки, заготовляли ліс (в основному дуб) для будувництва фортеці Запорізької Січі, а також проводили підготовку козаків для служби в Запорізькій Січі. Дуб заготовляли в Таганчанських лісах, сплавляли його річкою Полонка (тепер вона замулена, а частини річки залишилися на території минулого відгодівельного підприємства). Вербу заготовляли в басейні річки Рось. В той період крім козаків на території Набутівських земель переселенці організували своє поселення і назвали його Хутором, який пізніше назвали Набутовом. Ця назва пішла від самих козаків, які говорили «Я іду на бутів кіш». Коли козаки перебралися на Запорізьку Січ, то слово кіш відпало, і утворилося Набутів. Назва Хутір частини села Набутів збереглася і на сьогоднішній день.

На місці великих боїв часів Київської Русі мною були знайдені наконечники стріл, залізний наконечник списа візантійської форми. Мешканцями села були знайдені дротики, шолом, кістки вбитих воїнів та коней, а при проведенні газифікації села знайдені рештки воїнів, які поховані 1000 років тому (аналіз було проведено у відповідних лабораторіях).

Інформація надана істориком Гнатенко Миколою Васильовичем.

  Правда і легенди села Набутів.

Село Набутів розташоване за 10 км від м. Корсунь-Шевченківського, Черкаської області. Розташоване на трасі Корсунь — Черкаси (ч/з с. Мошни).

Поруч протікає р. Рось. В часи Київської Русі — це був південний кордон, на якому стояли укріплення захисту кордону. При допомозі греків в період княжіння Олега п'ять таких украплень було побудовано на території с. Набутів.

На даний час основи укріплень добре збереглися. Тут знайдені: грецький спис, накінечники стріл, шолом, візантійський хрестик. Біля одного з укріплень при будівництві будинку виявлено цвинтар. Поховання проводилося без трун хрестоподібно (із розведеними руками) . При аналізі кісток студенти історичного факультету Черкаського університету встановили час поховання — 1000 рік.

  У 1937 році при будівництві дороги через болото на с. Драбівку на території резиденції під час вивезення землі на дорогу, знайдено підвал зі схованкою золотих монет часів Володимира Великого. Золоті монети називалися «златниками». Монети забрали разом із бригадиром чекісти, на роботу він не повернувся.

  Річка Рось була широкою, в деяких місцях сягала 1 км. Великий князь Володимир заснував поселення різних племен і народів на південному кордоні. Так, на території села були поселені: Чорні Клобуки, Торки, племена Берендеїв. Вони займалися землеробством, тваринництвом. В їхні обов'язки входила також охорона південного кордону. Це поселення називалось «Городок», назва збереглась і на сьогоднішній день. А все поселення називалось Дверень. Деякі історики називають село Деренковець –Дверень, але це не відповідає дійсності, так, як село Деренковець у ті часи називали Дернь, що походить від слова дерен (кизил). Це дерево завезли греки, висаджували на горах, вирощували ягоди, та висушували для армії як лікарську рослину.

  Під час Херсонеської війни у 988 році київський князь Володимир прийняв Християнство і був висвячений на ім'я Василій, після цього одружився з Візантійкою Анною. Народилась Анна 963 року, дочка імператора Романа 11 (953—963), сестра імператора Василія 11. Така подія дуже вплинула на розвиток Київської Русі. Між Візантією і Київською Руссю стали дуже тісні зв'язки у прийнятті Християнства у 988 році та економічному розвитку.

У 988 році на Русь прибув благочестивий Михаїл з шістьма єпископами. Вони розділили Русь на шість Єпархій і принципово контролювали хід Хрещення Русі в Дверені було побудовано резиденцію князя Володимира, цервку, житлові приміщення, збірний пункт для війська перед походами.

Перед походом всі пристолні князі з військом прибували сюди для формування. За пропозицією Анни поселення Дверень було названо Бутовом і стало містом. Це відбулося1009 року, коли була відкрита Михайлівська церква (на честь архистратига Михаїла). Назва ця збереглась до наших днів, і цей день є в селі Храмовим днем. Населення села Набутів два дні святкує цю визначну подію. Місто Бутов стало лідерним серед сусідніх міст, які були побудовані при княжінні Володимира, а саме:

  • сучасне місто Межиріч — було Товаров.
  • сучасне село Деренковець — було Дерньов
  • сучасне селище Стеблів — було Боров

Дружина Володимира Анна відіграла велику роль у розбудові міста Бутова, вона часто тут бувала зустрічаючи гостей із Візантії. Через місто Бутов проходив Візантійський шлях. У Бутів за клопотанням Анни була перевезена мати Володимира — Молуша для проживання. Місце проживання зараз відоме. Під час походів князя Анна проживала у Бутові під охороною Чорних Клобуків. Анна багато зробила, щоб територія поблизу міста була схожа на Кримську місцевість: приведені до Кримської природи гори сучасного с. Сахнівки. Їх назви збережені і сьогодні: Бабиха, Дівиця, Пастушка. На дівиці було засноване місто Осетров у 1920 році тут були знайдені відзнаки престольного князя, вони знаходяться в історичному музеї міста Києва.

На Вовчому острові було побудовано чоловічий монастир, тоді монастирам надавали великого значення. У даний час там знаходиться Корсунь-Шевченківський ліцей механізації. За її проханням і допомогою Візантійців на р. Рось було побудовано велике укріплення яке було названо Корсунь. Анна мала великий вплив на князя Володимира і дякуючи її він став улюбленим князем Київської Русі. При ньому Київська Русь була найсильнішою і найбагатшою у Європі. У м. Київ на той час проживало 50 тис. жителів — це було найбільше місто у Європі. За своєю вартістю гроші Київської Русі не поступались Візантійським.

Померла Анна у 1011 році. У цьому ж році на її честь було розпочато будівництво Софійського собору у Києві за проектом і великою допомогою Візантійців.

15 липня 1015 року помирає Великий князь Київський Володимир — Василій, продовжив будівництво Софійського собору його син Ярослав Мудрий. Закінчили будівництво 1037 року.

Багато легенд села Набутів ще не вивчено і продовжуються вивчатись, особливо підземні ходи.

За часів гетьманства (1550—1563) Дмитра Вишневецького село назвали Набутів — це був центр по виробництву човнів та матеріалів для Запорозької Січі, так, як Таганчанська місцевість мала багато дубових лісів.

Інформацію підготував історик Гнатенко Микола Васильович.

18.02.2018 р.

Посилання[ред. | ред. код]