Деренковець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Деренковець
Derenkovets gerb.png Derenkovec-prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Корсунь-Шевченківський район
Рада/громада Деренковецька сільська рада
Код КОАТУУ 7122581501
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1780
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19430
Телефонний код +380 4735
Географічні дані
Географічні координати 49°25′05″ пн. ш. 31°28′00″ сх. д. / 49.41806° пн. ш. 31.46667° сх. д. / 49.41806; 31.46667Координати: 49°25′05″ пн. ш. 31°28′00″ сх. д. / 49.41806° пн. ш. 31.46667° сх. д. / 49.41806; 31.46667
Середня висота
над рівнем моря
98 м
Місцева влада
Адреса ради 19430, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н., с. Деренковець , тел. 48-3-16
Сільський голова Плохута Ірина Вікторівна
Карта
Деренковець. Карта розташування: Україна
Деренковець
Деренковець
Деренковець. Карта розташування: Черкаська область
Деренковець
Деренковець

Деренкове́ць[1] — село в Україні, в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області. Населення становить 1780 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Знаходится на березі річки Рось. На околиці села бере початок річка Фоса.

Історія[ред. | ред. код]

В часи Київської Русі це було місто Дернов, засноване воно чорними клобуками в часи княжіння Великого князя Володимира (979—1015). Зараз це місце в народі називають Горбинчине. На Дереновій горі було збудоване укріплення. Основним обов'язком чорних клобуків була охорона південних кордонів Київської Русі. Крім цього чорні клобуки займалися землеробством і тваринництвом та вирошували ягоди дерену (кизилу). Ягоди сушили для воїнів Русі, як ліки, а з деревини виготовляли держаки для списів, кору використовували для красіння овчин, з яких виготовляли одяг для воїнів Русі.

Князь Із'яслав (1054—1068) просив допомоги у війську чорних клобуків для примирення міжусобної боротьби серед князів. Коли напали в 1240 році на Київську Русь монголо-татари військо чорних клобуків ніякого опору не чинило, тому воно й далі стало розширятися у сторону річки Рось на віддалі 5 км. До нашого часу збереглися частини укріплення на горі Деренові на полях горбинченого часто виорюють гончарні вироби тих часів, ніяких слідів знахідок тих часів зброї не виявлено. В кінці 14 ст. село стало називатися Деренковець.

4 лютого 1920 року через Деренковець під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. За спогадами командира полку Петра Дяченка «селяни… були озброєні. Мали досить рушниць, кулеметів… Між собою пов'язані телефоном. Усе це велось під прапором Самостійної України. Полк щиро вітали і запрошували до хат. Радісно було чути й бачити працю національно свідомих людей»[2].

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Крижанівський Володимир Прокопович (*1947) — Доктор історичних наук (1992), професор (1994). Відмінник освіти України (2000), Заслужений працівник освіти України (2008).
  • Лілія Павлівна Шитова[3] (*1930) - заслужений працівник культури України, член Національної Спілки журналістів України, багаторічний редактор обласної газети «Черкаська правда» (нині — «Черкаський край»)
  • Антонюк Валерій Юрійович (*1979) – український композитор, піаніст, мультиінструменталіст, естрадний співак, поет. Син заслуженої артистки України Валентини Антонюк. Член Національної спілки композиторів України (2004), BMI (США, 2007) та MCPS (Велика Британія, 2008). Лауреат Міжнародного конкурсу імені С. С. Прокоф’єва "Україна-2000"; премій ім. Л. М. Ревуцького (2010) та Б. М. Лятошинського (2018) за композиторську творчість.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rdat1=28.07.2017&rf7571=63955
  2. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  3. http://procherk.info/news/7-cherkassy/42362-pomerla-cherkaska-zhurnalistka-lilija-shitova.  Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання[ред. | ред. код]