Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ
Абревіатура ГУ РСМЗ
Материнська
організація
Міністерство оборони України

CMNS: Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ у Вікісховищі

Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ (ГУ РСМЗ ЗСУ) — підрозділ міністерства оборони України який було утворено у 2015 році з ініціативної групи волонтерського десанту у МО. Управління займається розробкою нових норм речового та продовольчого забезпечення військовослужбовців ЗСУ, технічні специфікації та умови. Проводить моніторинг та дослідження якості предметів речового майна та впроваджує на нього передові міжнародні військові стандарти в тісній співпраці з країнами-членами НАТО. Центр розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ взаємодіє з міжнародними військовими представництвами і виробниками, співпрацює з вітчизняними та закордонними науково-дослідними установами щодо речового та продовольчого забезпечення.

Історія[ред. | ред. код]

Було створено в 2015 році, як Центр розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ, на основі волонтерського десанту в МО України, який діяв від 2014 року.

В 2016 році центр було перетворено на Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ.

На початку 2018 року управлінням було затверджено інструкцію з розробки нових нарукавних знаків (емблем) для військових частин, у якій було систематизовано й впорядковано цей процес за прикладом розробки оновленої символіки для 24-ї окремої механізованої бригади та 93-ї окремої механізованої бригади.[1]

В червні 2018 року Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ проводить багато зустрічей щодо підготовки до параду, присвяченого Дню незалежності України.[джерело?]

8 червня 2018 року відбулася нарада за участю представників фірм та виробників, які забезпечують Почесну Варту парадним одягом. Були представлені чернеткові варіанти берців, котільйонів (декоративний елемент однострою військовослужбовців для виокремлення родів військ) та козацької шаблі, яка замінить будьоновську шашку, яка перебувала у військах з 1940х років. Також говорили про введення нових погонів на парадну форму та зразків медалей учасників параду.[джерело?]

Зауваження та покращення були прийняті до уваги як виробників, так і військових.[джерело?]

26 червня 2019 року ДБР в ході обшуків у ГУ РСМЗ вилучили оригінали всієї робочої документації, всіх технічних умов (ТУ), всі зразки-еталони, на підставі яких проводиться контроль якості, всі комп'ютери з документацією на розробку. Це зробило неможливим для Міністерства оборони України закупівлю або приймання на склади будь-якого елемента речового забезпечення.[2][3]

Структура[ред. | ред. код]

  • відділ розробки речового майна (підполковник Василь Саковець)[4]

Керівництво[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Правила розробки нарукавних знаків (емблем) Збройних Сил України. http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 19 лютого 2018. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
  2. Бірюков заявляє, що Міноборони не зможе купувати каски й бронежилети через обшуки. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 27 червня 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 27 червня 2019.
  3. Бірюков: Через обшуки Міноборони не зможе купувати каски і бронежилети. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 27 червня 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 27 червня 2019.
  4. Обнови від військових «кутюр’є». http://www.na.mil.gov.ua/. Народна армія. 11 липня 2018. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
  5. Дмитро Марченко, начальник Центру розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України: «Поняття «військове спорядження» має стати еталоном якості». http://na.mil.gov.ua/. Народна армія. 24 грудня 2015. Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 27 вересня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]