101-ша окрема бригада охорони ГШ (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
101-ша окрема бригада охорони Генерального штабу Збройних Сил України
Герб 101 новий.jpg
Герб бригади
Засновано 10 березня 1992
Країна  Україна
Вид ЗСУ Збройні сили
Чисельність бригада
Базування  Київ, просп. Перемоги, 55/2
Війни/битви

Війна на сході України

Командування
Поточний
командувач
полковник
Олексій Донов
Знаки розрізнення
Нарукавний
знак
Нарукавна емблема 101-ї окремої бригади охорони.png
Беретний
знак
БЕ 101-ша БрОГШ (2016).png

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

101-ша окрема бригада охорони Генерального Штабу (101 ОБрО ГШ, в/ч А0139, пп В0331) — елітне з'єднання у складі Збройних Сил України, яке підпорядковується безпосередньо начальнику Генерального штабу — Головнокомандувачу Збройних Сил України.


Історія[ред. | ред. код]

Окрема бригада охорони Генерального штабу Збройних Сил України підпорядкована начальнику Генерального штабу Збройних Сил України і є елітним з'єднанням Збройних Сил України. Щоб потрапити до 101-ї бригади, необхідно мати відмінне здоров'я, зріст не менше 175 см, бути з благополучної сім'ї, не мати приводів до поліції, мати повну середню освіту і успішно пройти ряд психологічних тестів. Також у призовників не повинно бути дефектів обличчя, шиї, кистей рук, татуювання на відкритих ділянках тіла. Представники бригади особисто відбирають усіх кандидатів для проходження служби.

Бригаду створено

На виконання вимог директиви начальника Головного штабу Збройних Сил України №115/1/031  від 10 березня 1992 року на базі 368 окремого батальйону охорони та обслуговування штабу Київського військового округу було створено в 101 окрему бригаду охорони і обслуговування Головного штабу  Збройних Сил України. До її складу увійшли батальйон охорони , Почесна варта Міністерства оборони України , Показовий оркестр  Почесної варти Міністерства оборони України, 30 автомобільна база забезпечення Міністерства оборони України, а також батальйон пунктів управління. За період свого існування бригада пройшла декілька етапів реформування. У червні 1994 року вона була перейменована в 101 окрему бригаду охорони та обслуговування Міністерства оборони України. Організаційно – штатна структура бригади була збільшена до двох батальйонів охорони, а відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 11 серпня 1995 року №185/0400 був сформований 3 батальйон охорони. В листопаді 1995 року окрема бригада охорони та обслуговування Головного штабу Збройних Сил України була перейменована в 101 окрему бригаду охорони Міністерства оборони України .3 липня 2012 року частина підпорядкована Військовій службі правопорядку Збройних Сил України та отримала назву  - 101 окрема бригада  Військової служби правопорядку . В вересні 2013 року частину знову перейменували в 101 окрему бригаду охорони Генерального штабу  Збройних Сил України. 3 грудня 2017 року частину  перепідвпорядкували  від Генерального штабу Збройних Сил України  до Об’єднаного оперативного штабу  Збройних Сил України. 3 серпня 2014 року  101 окрема бригада охорони Генерального штабу  Збройних Сил України бере участь в бойових діях на сході України. 24 серпня 2014 року 101 ОБрО вручено бойовий прапор та в березні 2015 Патріархом Київським  і всієї Руси – України Філаретом бригаду було нагороджено орденом святого Юрія Переможця . Сьогодні  101 окрема бригада охорони Генерального штабу  Збройних Сил України – одна з найелітніших та найбоєздатніших військових частин  в українському війську. Основним завданням бригади є охорона та оборона об’єктів Центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу  Збройних Сил України.

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Перші підрозділи 101-ї бригади увійшли до зони Антитерористичної операції.  3 серпня 2014 року, а вже 15 серпня захищали від терористів жителів м. Дебальцеве  Донецької області. Тоді військовослужбовці бригади охорони Генштабу пережили перші у своєму житті обстріли — розпочалась сучасна бойова історія бригади.[1]

Військовослужбовці бригади супроводжували понад 300 конвоїв на передову і здійснили більше 10 бойових розвідувальних виходів. Виконуючи бойові завдання, військовослужбовці полонили терористів, знищували ворожу техніку і живу силу, конфіскували зброю. За словами бійців бригади, кожен другий конвой, який вони супроводжували, потрапляв під обстріл з мінометів і БМ-21 «Град». Не дивлячись на це, вони доставляли передовим частинам боєприпаси, медикаменти, продовольство й інше забезпечення, необхідне для ефективного ведення бойових дій, здійснювали евакуацію поранених[1].

25 вересня 2014 року близько 15.00 год. під час охорони та супроводження рекогносцировочної групи артилерійського дивізіону (2С1) 128 окремої гірсько - штурмової бригади, БТР – 80, в якому перебував старший солдат Кучеренко Владислав Ігорович, здійснив наїзд на протитанкову міну, в результаті чого стався вибух. 27 вересня 2014 року близько 23.00 год. старший солдат         КУЧЕРЕНКО В.І. знаходячись в шпиталі помер від отриманих травм.

15 жовтня 2014 року під час здійснення маршу до м. Артемівськ для супроводу колони, на БТР – 80    №ТО 8ЛТ 3482 під час спуску з гори відмовили гальма. Водій солдат Довженко Р.М. зупинив машину здійснивши зіткнення з бетонним стовпом тому, що попереду стояли цівільні машини та на углу перехрестя був дитячий садок. В наслідок зіткнення молодший сержант Ошека Масим Петрович, який перебував в цей час на броні отримав тяжкі травмування та 16 жовтня 2014 року перебуваючі в Артемівській лікарні помер.

27 січня 2015 року перебуваючи в зоні проведення антитерористичної операції в м. Дебальцево Донецької області та виконуючи бойове завдання по знищенню мінометного розрахунку противника,  бронетранспортер, в якому перебував старший солдат ГОЛИК Анатолій Михайлович потрапив під перехресний вогонь противника та був уражений прямим пострілом з ручного протитанкового гранатомету. Від отриманих внаслідок вибуху травм старший солдат ГОЛИК А.М. загинув на місці.

7 лютого молодший сержант ЗАКОНОВ Василь Ігорович, старший солдат КЛОЧАН Олександр Вікторович та старший солдат ДОБРАНЬ Андрій Дмитрович перебували в складі резервного підрозділу та очікували на виконання бойового наказу. В 22 -й годині розпочався потужний артилерійський обстріл позицій батальйону, під час якого в палатку, де перебували вказані військовослужбовці, влучив реактивний снаряд. Внаслідок поранень, отриманих під час розриву снаряду, молодший сержант ЗАКОНОВ В.І., старший солдат КЛОЧАН О.В. та старший солдат ДОБРАНЬ А.Д. загинули на місці.

9 лютого 2015 року підполковник НЕДОВОДІЄВ Микита Олександрович разом з старшим солдатом ФЕДОРЧЕНКО Вадимом Олександровичем у складі колони вибули на автомобілі КамАЗ - 4310  до міста Краматорськ для отримання необхідних запчастини з метою відновлення боєздатності техніки зведеного батальйону. Але, в ніч з 8 на 9 лютого 2015 року, танкові підрозділи противника, віроломно порушуючи Мінські домовленості, захопили село Логвинове та облаштували свої позиції вздовж автотраси, якою рухались підрозділи Збройних Сил України. Внаслідок цього колона, в складі якої перебував підполковник НЕДОВОДІЄВ М.О. та старший солдат ФЕДОРЧЕНКО В.О., потрапила під ворожий обстріл та в автомобіль на якому вони рухались влучив снаряд, від розриву якого військовослужбовці загинули.

16 лютого 2016 року два екіпажі 101 бригади виводили з оточення колону автомобілів, в яких знаходились поранені бійці. Командиром одного з екіпажів був старший лейтенант Тимошенко Роман Васильович, за кермом БТРа знаходився солдат Барвін Дмитро Володимирович, а кулеметником був старший солдат Іваничко Михайло Йосипович. Пробиваючись через оточення на підступах до села Нижнє Лозове, колона виїхала на мінне поле та потрапила під потужний ворожий обстріл. Військовослужбовці обох екіпажів та поранені бійці чинили спротив, але ворог переважав. В нерівному бою старший лейтенант Тимошенко Р.В., старший солдат Іваничко М.Й. та солдат     Барвін Д.В. загинули.

17 лютого 2015 року, перебуваючи на спостережному пості «Угол» м. Дебальцево майор Коваль Олег Володимирович у складі резервної групи відбивав напад незаконних збройних формувань, які вели вогонь з трьох напрямків та в ході нерівного бою отримав тяжке поранення, несумісне з життям.

Це були останні дні напруженого протистояння на Дебальцевському плацдармі. 18 лютого 2015 року зведений підрозділ нашої військової частини був відведений на другий рубіж оборони.

15 жовтня 2019 року старший солдат НИКОНЕНКО Ярослава Сергіївна виконуючи бойове завдання в населеному пункті Мар’їнка на взводному опорному пункті  «КОЙОТ» отримала поранення від кулі ворожого снайпера несумісне з життям.

Структура[ред. | ред. код]

  • 4 (чотири) батальйони охорони та підрозділи забезпечення
  • Окрема рота охорони та обслуговування Головного управління військової контррозвідки ДКР СБУ (м. Київ, вул. Тарасівська, 7)

Оснащення[ред. | ред. код]

  • БТР-70, БТР-80, БРДМ, ВАРТА, КБА-48М, ЗУ23-2,

Командування[ред. | ред. код]

  • 2007 А. Гайтанжи 2011 підполковник Якимець Петро Олегович 2012 полковник Швець Микола Миколайович 2018 полковник Донов Олексій Володимирович

Начальники штабу[ред. | ред. код]

  • полковник Малахов Сергій Сергійович

Втрати[ред. | ред. код]

  • Кучеренко Владислав Ігорович — 28 вересня 2014, Артемівськ
  • Ошека Максим Петрович — 16 жовтня 2014, Артемівськ
  • Голик Анатолій Михайлович – 27 січня 2015, Дебальцеве
  • Добрань Андрій Дмитрович — 7 лютого 2015, Дебальцеве
  • Законов Василь Ігорович — 7 лютого 2015, Дебальцеве
  • Клочан Олександр Вікторович — 7 лютого 2015, Дебальцеве
  • Недоводієв Микита Олександрович — 9 лютого 2015, Логвінове
  • Федорченко Вадим Олександрович — 9 лютого 2015, Логвінове
  • Барвін Дмитро Володимирович — 16 лютого 2015, Дебальцеве
  • Іваничко Михайло Йосипович — 16 лютого 2015, Дебальцеве
  • Тимошенко Роман Васильович — 16 лютого 2015, Дебальцеве
  • Коваль Олег Володимирович — 17 лютого 2015, Дебальцеве
  • Никоненко Ярослава Сергіївна — 15 жовтня 2019, Мар’їнка

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]